Постанова № 60160140, 01.09.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/93/2016

130/1879/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепель Костянтин Анатолійович розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо припинення виплати їй пенсії як інваліду третьої групи з 01 січня 2016 року та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії інваліду третьої групи з 01 січня 2016 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію як інвалід третьої групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В січні 2016 року позивач не отримала чергову виплату пенсії, в зв'язку з чим звернулася до відповідача з заявою, на що отримала відповідь з посиланням на ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними з Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного законодавства України", який призупинив з 01 січня по 31 грудня 2016 року такі виплати. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, просить їх такими визнати і зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії.

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 19 серпня 2016 року позов в частині зобовязання поновити виплату пенсії як інваліду третьої групи з 01 січня 2016 року по 15 лютого 2016 року було залишено без розгляду.

Представник відповідача надіслала письмові заперечення, в яких посилалась на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, відповідно до якого у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, працюючим на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про прокуратуру" пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачуються. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, вважаю, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З 01 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, працюючим на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про прокуратуру" пенсії, призначені відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачуються. В подальшому 24 грудня 2015 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 911-VIII, відповідно до якого пенсії вищезазначеним особам не виплачуються в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. В зв'язку з цим у січні 2016 року позивач не отримала чергову виплату пенсії.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Отже органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяючи забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Посилання відповідача на ст. 47 Закону України ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 11, 71, 94, 183-2, 256 ч.1 КАС України, на підставі ст.ст. 19, 22, 64 Конституції України, ст. 8, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення з 16 лютого 2016 року виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.№2451914305, як інваліду третьої групи.

Зобов'язати Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області з 16 лютого 2016 року поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.№2451914305, виплату пенсії як інваліду третьої групи.

Стягнути з Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.№2451914305, судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп..

Постанову суду звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя К.Шепель