Рішення № 60157972, 19.08.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9215//16-ц

Провадження № 2/638/322/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді: Грищенко І. О.

при секретарі: Самогньозд О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету радіоелектроніки, третя особа- ОСОБА_5, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовною заявою до Харківського національного університету радіоелектроніки про визнання незаконним (протиправним) та скасування Наказу Харківського національного університета радіоелектроніки № 230 К від 21 березня 2016 року про звільнення його з посади проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 01 жовтня 2011 року з підстав, передбачених контрактом, у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту (пункт 6.7. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 березня 2016 року відповідно до Наказу № 230 К, виданого т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки (далі ХНУРЕ) він був звільнений з посади проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 01 жовтня 2011 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту.

В оскаржуваному наказі визначено, що звільнення відбулося, відповідно до п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, керуючись пунктом 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Підставою винесення оскаржуваного наказу зазначений Аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року (аудиторський звіт, затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1).

Позивач зазначає, що на посаді проректора ХНУРЕ з наукової роботи він, без будь яких зауважень працював з 01 жовтня 2011 року, після чого його було спочатку відсторонено від виконання посадових обов'язків, а потім звільнено. Позивач зазначає, що за час роботи на посаді проректора ХНУРЕ з наукової роботи, ним не здійснювалось будь якого порушення умов контракту і вважає своє звільнення і дострокове розірвання контракту таким, що носить цілеспрямований характер і відбулося за ініціативою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, який будь яким шляхом намагається позбутися будь яких конкурентів на виборах ректора ХНУРЕ. Аналогічна ситуація склалась по відношенню і ще до двох проректорів ХНУРЕ ОСОБА_6, ОСОБА_7., які також 21 березня 2016 року звільнені і в судовому порядку захищають свої права. Вважає, що Наказ ХНУРЕ № 230 К від 21 березня 2016 року про його звільнення з розірванням контракту, являється штучним, незаконними та таким, що підлягає скасуванню, а сам позивач підлягає негайному поновленню на роботі і має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач і уповноважений представник позивача ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити та зазначили, що відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 19 від 14 січня 2016 року «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту», в Харківському національному університеті радіоелектроніки було призначено проведення позапланового внутрішнього аудиту в період з 20 січня по 9 лютого 2016 року. При цьому на думку сторони позивача, МОН України, видаючи наказ № 19 від 14 січня 2016 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Харківському національному університеті радіоелектроніки, діяв не на підставі, і по за межами повноважень та у спосіб, що не передбачений законодавством України, в той же час це питання являється предметом адміністративного спору в Окружному адміністративному суді м. Києва по адміністративній справі № 826/2614/16 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7., яка зараз перебуває на розгляді по суті.

На підставі вказаного наказу МОН України в ХНУРЕ був проведений позаплановий внутрішній аудит окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року і сам аудиторський звіт був затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1. Вже наступного дня, 04 березня 2016 року, з боку Харківського національного університету радіоелектроніки в особі т.в.о. ОСОБА_5, були направлені на ім'я трьох проректорів ХНУРЕ, зокрема: ОСОБА_1, ОСОБА_7., ОСОБА_6 «Повідомлення про розірвання контракту з працівником закладу освіти, що є у загально-державній власності», якими кожен з них окремо повідомлявся про допущені ним порушення вимог контракту і що контракт, укладений з кожним, буде розірвано з 21 березня 2016 року.

Серед перелічених в повідомленні порушень вимог контрактів, нібито порушених позивачем, було також вказано як порушення: невиконання вимог п.п.1.5. Контракту, оскільки позивач нібито відмовився надавати пояснення на запитання, поставлені ОСОБА_5, як керівником, у службових записках від 01.03.2016 року. В той же час, як зазначили позивач і його представник ОСОБА_8, з боку ОСОБА_5, як т.в.о ректора ХНУРЕ (Керівника закладу) на адресу позивача ніколи не надходили будь які службові записки, в тому числі і від 01.03.2016 року.

Крім того, як зазначили позивач і його представник ОСОБА_8, по незрозумілим причинам, після того, як 03 березня 2016 року був затверджений аудиторський звіт, вже наступного дня - 04 березня 2016 року т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 направив за власним підписом повідомлення про розірвання контрактів і звільнення проректорів, в той час, як, аудиторський звіт був наданий не йому, а як викладено в ч. І «Вступна частина» звіту - Міністерству освіти і науки. Так, в «Вступній частині» звіту вказано наступне: Цілі внутрішнього аудиту: надання керівництву Міністерства освіти і науки України об'єктивної і незалежної оцінки діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ), щодо досягнення цілей, визначених річними планами установи; дотримання актів законодавства, планів, процедур, контактів з питань правильності використання бюджетних коштів та стану збереження активів, інформації й управління державним майном; законності та достовірності фінансової і буюджетної звітності; правильності ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 «Деякі питання структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» аудиторський звіт носить рекомендаційний характер і у своїй підсумкової частині не зазначає коло винних осіб, які в результаті невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків, заподіяли шкоду університету. Отже, посилання т.в.о. ректора ХНУРЕ на висновки аудиторського звіту, як на встановлений факт порушення посадових обов'язків проректорів без врахування таких факторів, як ступінь тяжкості вчинених проступків, заподіяну порушенням шкоду, обставини за яких вчинено проступки, є необґрунтованим, оскільки метою цього внутрішнього аудиту є надання керівництву Міністерства освіти і науки України об'єктивної і незалежної оцінки діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки.

Крім того, сторона позивача зазначила, що аудиторський звіт було затверджено 03.03.2016 за №12/20-1, а повідомлення усіх проректорів, в тому числі і позивача, про дострокове розірвання контрактів відбулося вже 04.03.2016 року, тобто лише за припущеннями, без будь якого реагування та компетентної перевірки і належного встановлення вини як самого позивача, так і інших, попереджених про звільнення, осіб.

Таким чином, аудиторський звіт був наданий Міністерству освіти і науки України, і тільки Міністерство повинно було робити будь які висновки по ньому, а не т.в.о.ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, якому аудиторський звіт навіть не був адресований. А відбулося те, що Міністерство освіти і науки України, навіть не зробило будь яких самостійних висновків по аудиторському звіту і нічого не доручло адміністрації ХНУРЕ, в той час, як т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 зробив власні висновки за Міністерство, що, на думку позивача - недопустимо і це, в свою чергу призвело до видання незаконних наказів про звільнення проректорів ХНУРЕ.

Також позивач і його представник, в ході розгляду справи по суті наполягали, що, навіть не зважаючи на аудиторський звіт, затверджений 03 березня 2016 року, Вчена рада університету 25 березня 2016 року на своєму засіданні розглянула результати фінансової діяльності університету за 2015 рік і без урахування негативного висновку аудиторського звіту, прийняла рішення щодо визнання цих результатів - задовільними, що в свою чергу підтверджує сам факт того, що звільнення позивача відбулося по надуманим причинам.

Крім того, позивач і його представник зазначили, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача був виданий відповідачем 21 березня 2016 року і надійшов поштою на адресу проживання позивача в період з 25 по 30 березня. 21 березня 2016 року на момент звільнення позивач не перебував на роботі в зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Також в ході судового засідання позивач і його представник зазначили, що ОСОБА_1 01.10.2011 року був призначений на посаду проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки, враховуючи те, що являється доктором фізико-математичних наук, професором, Президентом Академії наук прикладної радіоелектроніки, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Стаж науково - педагогічній роботи ОСОБА_1 становить довготривалий час - з 1983 року.

При цьому, у відповідності до трудового контракту проректора з наукової роботи від 01.10.2011 року та наказу по університету ОСОБА_1 було призначено на цю посаду з 01.10.2011 року. А наказом по університету від 14.12.2015 №1176К його з 15 грудня 2015 року було відсторонено від виконання посадових обов'язків проректора.

Позивач і його представник ОСОБА_8 в ході судового засідання, з метою обґрунтування позовних вимог і об'єктивного з 'ясування судом обґрунтованості звинувачення проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки ОСОБА_1 у невиконанні умов контракту, і подальшого його звільнення з цих підстав з достроковим розірванням контракту, провели аналіз змісту контракту, у тому числі тих пунктів, які за думкою адміністрації ХНУРЕ порушив ОСОБА_7, а саме, викладених у пунктах контракту 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18.

Так, сторона позивача зазначила, що перелічені пункти контракту передбачають наступне:

1.5. Працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього

обов'язків.

3.1 Втілювати постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково- дослідницької діяльності в університеті.

3.3. Організовувати виконання фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, забезпечувати розвиток відповідних галузей науки, визначати значення і необхідність їх проведення, шляхи і методи рішення.

3.4 Організовувати проведення комплексних досліджень і розробок за напрямами, забезпечувати виконання тематичних планів, організовувати практичне використання їх результатів і впровадження в народне господарство.

3.8 Вживати заходів щодо забезпечення підрозділів (кафедр, ГНДЛ, ПНДЛ) необхідними матеріалами та обладнанням.

3.9. Забезпечувати раціональну розстановку і використання кадрів у підпорядкованих йому підрозділах.

3.13. Забезпечувати тісний зв'язок науки і навчального процесу; брати участь у здійсненні заходів:

- щодо забезпечення виконання затверджених робіт;

- з підвищення ефективності наукових досліджень і розробок;

- з прискорення використання у науковому господарстві досягнень науки і техніки;

- з підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу і за

підсумками роботи колективу в цілому;

- з вдосконалення організації праці і управління.

3.18. Дотримуватися чинного законодавства щодо збереження і придбання майна, збільшення прибутку закладу освіти, зміцнення договірної, трудової дисципліни, захисту відомостей , що є державною, службовою та комерційною таємницею.

В той же час, як зазначили позивач і його представник , за загальними правилами трудового права, працівник має відповідати лише за ті порушення, які здійснені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків. У той же час роботодавець повинен створити працівнику усі умови для виконання ним посадових обов'язків.

Тому, повертаючись до змісту пунктів контрату, з причин порушення яких був звільнений позивач, і до змісту Аудиторського звіту, затвердженого 03.03.2016 №12/20-1, сторона позивача наполягала на тому, що Аудиторський звіт охоплює діяльність університету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та надає загальний висновок діяльності ХНУРЕ. При цьому, в аудиторському звіті розглядались питання штатної дисципліни (оплата праці працівників закладу та нарахувань на заробітну плату), стан виконання господарських угод, стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів, утворення та використання власних надходжень установи, організація та здійснення державних закупівель, стан ведення бухгалтерського обліку, перевірки правильності та законності використання коштів на проведення науково-дослідних робіт, але покладання вини, за виявлені аудиторами порушення у цих питаннях, на проректора з міжнародного співробітництва у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків щодо формування основних положень концепції фінансово-економічної діяльності університету є безпідставним.

При цьому, як зазначив позивач і його представник в Аудиторському звіті, затвердженому 03.03.2016 року №12/20-1, який являвся єдиною підставою для винесення оскаржуваного наказу і звільнення позивача з достроковим розірванням контракту, немає жодного прямого посилання на провину ОСОБА_1 в порушенні тих чи інших пунктів контракту, а також тих, за порушення яких він і був звільнений.

Окремо, позивач і його представник ОСОБА_8, в ході судового засідання зазначили, що

відносно нібито порушення ОСОБА_1 п.п. 1.5. Контракту, яким передбачено, що працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього обов'язків, сторона відповідача, звільнюючи позивача також діяла безпідставно. Так, у повідомленні ХНУРЕ № 04/19-307 від 04.03.2016 року про розірвання контракту зазначається, що ОСОБА_1 порушив пункт 1.5., коли нібито відмовився надавати пояснення на питання, поставлені т.в.о. ректора ОСОБА_5 у службовій записці від 01.03.2016, В той же час, службова записка від 01.03.2016 на ім'я ОСОБА_1 підписана т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 , а не т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 В свою чергу, відповідь на вказану службову записку від 01.03.2016 підписана ОСОБА_1 та адресована т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 А укладений контракт між Харківським національним університетом радіоелектроніки і проректором з наукової роботи ОСОБА_1 чітко передбачає його підзвітність лише керівнику закладу - ректору, його підпорядкування іншим працівникам університету, у тому числі т.в.о. проректорів, контрактом не передбачається.

При цьому, як зазначили в ході судового засідання позивач і його представник ОСОБА_8, відповідно до наказу ХНУРЕ № 1176-к від 14.12.2015 р. з метою запобігання і протидії корупції та перевірки фінансової діяльності в університеті була створена комісія у складі 11 осіб, але т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 до складу цієї комісії включеним не був. Таким чином, ненадання проректором з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки ОСОБА_1 відповіді на запитання, поставлені т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 у службовій записці від 01.03.2016, не є порушенням п. 1.5. контракту та не може бути підставою для дострокового розірвання контракту. При цьому, т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 не є керівником закладу, тому у повідомленні висловлена недостовірна інформація стосовно того факту, що т.в.о. ректора ОСОБА_5 особисто вимагав пояснень від ОСОБА_1 Надані документи свідчать про те. що пояснення вимагав т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11, що є перевищенням його повноважень.

В ході судового засідання позивач пояснив, що п.п. 3.1 контракту передбачає обов'язок проректора з наукової роботи ХНУРЕ втілювати постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково- дослідницької діяльності в університеті.

В той же час т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 вважав, що проректор з наукової роботи не втілював постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково-дослідницької діяльності в університеті. У підтвердження цього т.в.о. ректора посилається на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1. Як наполягав позивач, це не відповідає дійсності, оскільки аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу. Тому покладання вини, за невиявлені аудиторами порушення, на проректора з наукової роботи у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків щодо втілювання постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково-дослідницької діяльності в університеті є безпідставним.

Щодо нібито порушення п.п. 3.3. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи організовувати виконання фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, забезпечувати розвиток відповідних галузей науки, визначати значення і необхідність їх проведення, шляхи і методи рішення, позивач пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, проректор з наукової роботи ОСОБА_1 не організовував виконання фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, не забезпечував розвиток відповідних галузей науки, не визначав значення і необхідність їх проведення, шляхи і методи рішення. А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу.

Відносно нібито порушення п.п. 3.4. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи організовувати проведення комплексних досліджень і розробок за напрямами, забезпечувати виконання тематичних планів, організовувати практичне використання їх результатів і впровадження в народне господарство, позивач пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, проректор з наукової роботи ОСОБА_1. не організовував проведення комплексних досліджень і розробок за напрямами, не забезпечував виконання тематичних планів, не організовував практичне використання їх результатів і впровадження в народне господарство. А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу.

Відносно нібито порушення п.п. 3.8. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи вживати заходів щодо забезпечення підрозділів (кафедр, ГНДЛ, ПНДЛ) необхідними матеріалами та обладнанням, позивач ОСОБА_1 пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, проректор з наукової роботи ОСОБА_1 не вживав заходів щодо забезпечення підрозділів (кафедр, ГНДЛ, ПНДЛ) необхідними матеріалами та обладнанням (пункт 3.8 контракту). А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу.

Щодо нібито порушення п.п. 3.9. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи забезпечувати раціональну розстановку і використання кадрів у підпорядкованих йому підрозділа, позивач ОСОБА_1 пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 проректор з наукової роботи ОСОБА_1 не забезпечував раціональну розстановку і використання кадрів у підпорядкованих йому підрозділах (пункт 3.9 контракту). А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу.

Стосовно нібито порушення п.п. 3.9. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи забезпечувати тісний зв'язок науки і навчального процесу; брати участь у здійсненні заходів:

- щодо забезпечення виконання затверджених робіт;

- з підвищення ефективності наукових досліджень і розробок;

- з прискорення використання у науковому господарстві досягнень науки і техніки;

- з підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу і за

підсумками роботи колективу в цілому;

- з вдосконалення організації праці і управління,-

позивач пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 проректор з наукової роботи ОСОБА_1 не забезпечив тісний зв'язок науки і навчального процесу, не брав участі у здійсненні заходів: щодо забезпечення виконання затверджених робіт; з підвищення ефективності наукових досліджень і розробок; з прискорення використання у науковому господарстві досягнень науки і техніки; з підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу і за підсумками роботи колективу в цілому; з вдосконалення організації праці і управління. А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу.

Крім того, позивач в своїх поясненнях, наданих суду повідомив, що з метою встановлення істини у питанні невиконання умов контракту необхідно звернути увагу на Постанову Кабінету Міністрів України № 65 от 01.03.2014 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», якою було заборонено і заповнення вакансій, і придбання нового обладнання, та навіть здійснення ремонту приміщень. При цьому, відповідно до пункту 3.13. він повинен був брати участь у здійснення певних заходів. Саме брати участь, а не проводити чи організовувати, тобто для визнання цього пункту виконаним достатньо лише факту його присутності на нарадах, наукових конференціях тощо. А покладання вини, за невиявлені аудиторами порушення, на проректора з наукової роботи у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків щодо не забезпечення тісного зв'язку науки і навчального процесу, не участі у здійсненні відповідних заходів є безпідставним.

Відносно нібито порушення п.п. 3.9. Контракту, яким передбачено обов'язок проректора з наукової роботи дотримуватися чинного законодавства щодо збереження і придбання майна, збільшення прибутку закладу освіти, зміцнення договірної, трудової дисципліни, захисту відомостей , що є державною, службовою та комерційною таємницею, позивач ОСОБА_1 пояснив, що лише за особистою думкою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 проректор з наукової роботи ОСОБА_1.не дотримувався чинного законодавства щодо збереження і придбання майна, збільшення прибутку закладу освіти, зміцнення договірної, трудової дисципліни, захисту відомостей, що є державною, службовою та комерційною таємницею (пункт 3.18 контракту). А посилання у оскаржуваному наказі на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 з цього питання, являється безпідставним, враховуючи те, що це не відповідає дійсності, і аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього приводу, втому числі, жодного факту щодо невиконання ОСОБА_1 цього пункту контракту не зафіксовано. У самому аудиторському звіті зазначені інші порушники, які також відповідають за стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів.

Позивач наполягав, що виконання ряду пунктів контракту залежить не від його бажання, а залежить лише від наявності фінансових ресурсів, отримання яких не відноситься до його компетенції.

Таким чином, оскільки на працівника, з яким укладено трудовий контракт поширюється законодавство про працю (пункт 13 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9) дострокове розірвання трудового контракту з позивачем відбулось з порушенням норм статей 147, 148, 149 КЗпП України, а саме підставою для такого розірвання стали висновки аудиторського звіту, якими не зафіксовано порушень, що були допущені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених пунктами 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. трудового контракту.

Позивач додатково пояснив, що під час, коли він займав посаду проректора з наукової роботи ХНУРЕ з, його робота багаторазово перевірялася як плановими ревізіями Фінінспекції, Рахункової палати, так і разово за окремими запитами правоохоронних органів. Ніколи за результатами цих перевірок не було зафіксовано порушень законів України, чинного законодавства або нормативних документів. Протягом останній десяти років, в тому числі і під час перебування позивача на посаді проректора з наукової роботи, ХНУРЕ завжди входив до числа лідерів серед технічних університетів України. В підтвердження своїх доводів з цього приводу, позивач передав суду довідку про його особистий внесок у підвищення іміджу ХНУРЕ, яка була видана ще під час його висунення як єдиного кандидата від ВНЗ для обрання до складу Національного агентства з якості освіти МОНУ та підписана в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_12 03.06.2015 року.

Також, в своїх поясненнях, наданих суду, позивач ОСОБА_1 зазначив, що за його думкою, що в університеті за останній період змінилося одне - прийшов новий т.в.о. ректора ОСОБА_5, якому заважали авторитетні проректори, в тому числі і він, як можливий його конкурент на посаду ректора. З перших тижнів роботи т.в.о. ректора ОСОБА_5 пішло огульне звинувачення позивача і його колег проректорів в корупції, наклепи, протиставлення колективу і підлеглим деканам факультетів, зав.кафедрою, керівникам структурних підрозділів.

Також позивач зазначив, що на його думку, за три місяці з 15.12.2015 року по 21.03.2016 року , коли він і два його колеги були звільнені відбулися події, що підтверджують по відношенню до нього упереджений і замовний характер дискредитації. Спочатку, 15.12.2016 року відбулося незаконне відсторонення його від виконання обов'язків проректора з наукової роботи і двох його колег х посад проректорів, потім відбувся «замовний» аудит МОНУ з 20.01.2016 по 09.02.2016 року, потім відбулося скорочення посади позивача і посад двох його колег з 01.02.2016 р, котре було затверджене 22.01.2016 року, без попередбньої зміни структури та Статуту ВНЗ в установленому законом порядку відбулася зміна штатного розкладу університету. Нарешті, абсолютно надумане, безпідставне попередження 04.03.2016 року про розрив контракту і 21.03.2016 року сам розрив контракту і звільнення з посади проректора з наукової роботи.

Також, позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що в порушення Закону «Про вищу освіту» і Типової структури ВНЗ з 11.04.2016 року в ХНУРЕ (в національному університеті) відсутня посада проректора з наукової роботи, що взагалі недопусимо.З причини відсторонення і подальшого звільнення трьох основних проректорів, включно і позивача, проректора з наукової роботи, з фактичним усуненням вказаних осіб від управління відповідальними і надважливими напрямами роботи університету.

Після цього, позивач ОСОБА_1 навів кілька цифр, які, за яго думкою, наочно підтверджують падіння важливих показників в діяльності ХНУРЕ за поточний навчальний рік. Так, за словами позивача, у порівнянні з попереднім навчальним роком з 40 до 22 зменшилася кількість захищених кандидатських дисертацій, з 21 до 15 числа переможців і призерів на Всеукраїнських студентських олімпіадах за окремими спеціальностями і дисциплінами. З лютого місяця 2016 року, припинила роботу Науково-методична рада університету, ВНЗ не має змоги проводити роботи по спеціальній тематиці, на 1 млн. грн. скоротилося базове фінансування наукових проектів.

На думку позивача, абсолютно безпідставні зауваження по пунктах його контракту, які він нібито не виконав, та й сам акт аудиту не може бути підставою для розірвання контракту і звільнення з посади проректора, тим більше т.в.о. ректора ВНЗ, який сам не має контракту з Міністром освіти і науки Україна, не має за законом, повноважень для таких рішень.

У підсумку своїх пояснень, позивач зазначив, що йому, його родині, його діловій репутації, оскаржуваним наказом, було завдано дуже серйозну шкоду.

Вище вказані пояснення позивача підтримала його представник ОСОБА_8

Крім того, як пояснили позивач і його представник в ході судового засідання, на момент розгляду справи в суді, перевіркою, проведеною Головним управлінням держпраці у Харківській області за зверненням Харківської місцевої прокуратури № 2 і особисто позивача і його колег, щодо порушення законодавства про працю Харківським національним університетом радіоелектроніки, встановлено:

-Винні особи в підсумковій частині Аудиторського звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженого 03. 03. 2016 року № 12/20-1 - не зазначені.

-В порушення п. 8 ст. 36 КзПП адміністрацією ХНУРЕ не надані документи, які б прямо визначали в чому в чому полягає вина саме звільнених осіб та порушення умов контракту, згідно з якими звільнені працівники.

-ОСОБА_1 звільнений 21 березня 2016 року під час перебування на лікарняному.

-Недопустимість звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосується як передбачених ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу.

-В порушення вимог п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту наседення України від 29 липня 1993 року № 58, адміністрацією ХНУРЕ проректорам ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6 направлені листи щодо отримання трудової книжки у відділі кадрів не в день звільнення 21 березня 2016 року, а 22 березня 2016 року (цінні листи з описом від 22.03.2016 р.).

Як зазначила сторона позивача, вказана позиція Головного управління держпраці у Харківській області і висновки щодо проведеної перевірки, викладені в листі № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року, наданому на ім'я ОСОБА_7 - одного з первісних позивачів по справі (для повідомлення інших), котрий позивач надав суду.

Також, в ході судового засідання, позивач і його представник надали суду копію Акту Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, в якому до порушень вимог законодавства, виявлених під час порушень, віднесено факт звільнення 21 березня 2016 року проректора з наукової роботи ХНУРЕ ОСОБА_1 з вказаної посади з достроковим розірванням контракту, які зазначені на сторінці 39-40 вказаного акту ДІНЗ України.

Крім того заначили, що на дійсний час рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова № 638/ 21182/ 15-ц від 22 березня 2016 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 3 наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_13 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків проректора з наукової роботи ХНУРЕ. За вказаним рішенням суду ОСОБА_1 негайно допущений до виконання посадових обов'язків проректора з наукової роботи ХНУРЕ, однак, фактичного виконання рішення суду не відбулося, тому що ОСОБА_1 був звільнений з вказаної посади 21 березня 2016 року. Наразі в Апеляційному суді Харківської області відбувається апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ХНУРЕ на вказане рішення суду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сторона позивача надала відповідну письмову заяву і просила стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом 4 повних місяці і 27 днів (з 21 березня 2016 року до 18 серпня 2016 року включно) в розмірі 80 420, 76 грн. , виходячи з розрахунку, який основано на даних довідки бухгалтерії ХНУРЕ, котра надана суду, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців), отримав за роботу на посаді проректора - 196 948, 88 грн.

Приведено розріхунок, згідно з яким, середній заробіток позивача на посаді проректора з наукової роботи ХНУРЕ становив 16 412, 40 грн. на місяць, а середній заробіток в день становив - 547.08 грн.

Представник відповідача Харківського національного університету радіоелектроніки ОСОБА_14, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував і просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої заперечення обґрунтовував тим, що актом Аудиторського звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженим 03. 03. 2016 року № 12/20-1 надано всі підстави для винесення 21 березня 2016 року наказу № 231 К, виданого т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки (далі ХНУРЕ) про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки з достроковим розірванням контракту від 01 жовтня 2011 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту.

При цьому, представник відповідача ОСОБА_14 зазначив, що незважаючи на те, що підставою винесення оскаржуваного наказу зазначений Аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року (аудиторський звіт, затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1), також підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади являються норми п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, та п. 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Зазначив, що керівник університету має право на власний розсуд звільняти працівників університету, які порушили вимоги контракту. При цьому, як провадився аналіз аудиторського звіту, адресованого МОН Укрїни безпосередньо адміністрацією ХНУРЕ з метою встановлення порушень конкретних пунктів контракту позивачем, представник відповідача ОСОБА_14пояснень не надав.

Представник відповідача наполягав, що ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з реальним невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту. В тому числі ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.5., яким передбачено, що працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього обов'язків, тому, що не надав відповідь особисто керівникові закладу т.в.о ректора ОСОБА_5 на питання, поставлені у службовій записці від 01.03.2016, яка була направлена на ім'я ОСОБА_1 з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 При цьому, представник відповідача ОСОБА_14 не заперечував проти того, що т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 особисто з своєю вимогою щодо надання пояснень до ОСОБА_1 не звертався. ОСОБА_1, перебуваючи на посаді проректора з наукової роботи ХНУРЕ порушив і не виконував вимоги контракту, на які йдеться починання в наказі.

За ствердженням представника відповідача ОСОБА_14, позивач ОСОБА_1:

-не втілював постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково- дослідницької діяльності в університеті, чим порушив вимоги п.п.3.1. контракту.

-не організовував виконання фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, забезпечувати розвиток відповідних галузей науки, визначати значення і необхідність їх проведення, шляхи і методи рішення, чим порушив вимоги п.п.3.3. контракту.

-не організовував проведення комплексних досліджень і розробок за напрямами, забезпечувати виконання тематичних планів, організовувати практичне використання їх результатів і впровадження в народне господарство, чим порушив вимоги п.п.3.4. контракту.

-не вживав заходів щодо забезпечення підрозділів (кафедр, ГНДЛ, ПНДЛ) необхідними матеріалами та обладнанням, чим порушив вимоги п.п.3.8. контракту.

-не забезпечував раціональну розстановку і використання кадрів у підпорядкованих йому підрозділах, чим порушив вимоги п.п.3.9. контракту.

-не забезпечував тісний зв'язок науки і навчального процесу; не брав участь у здійсненні заходів: щодо забезпечення виконання затверджених робіт; з підвищення ефективності наукових досліджень і розробок; з прискорення використання у науковому господарстві досягнень науки і техніки; з підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу і за підсумками роботи колективу в цілому; з вдосконалення організації праці і управління, чим порушив вимоги п.п.3.13. контракту.

-не дотримувався чинного законодавства щодо збереження і придбання майна, збільшення прибутку закладу освіти, зміцнення договірної, трудової дисципліни, захисту відомостей , що є державною, службовою та комерційною таємницею, чим порушив вимоги п.п.3.18. контракту.

Стверджуючи все зазначене, представник відповідача ОСОБА_14 в ході судового засідання наполягав, що цей факт, знайшов своє підтвердження в Акті Аудиторського звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року, затвердженому 03. 03. 2016 року № 12/20-1. В той же час, не обґрунтовував своє твердження посиланням на конкретні висновки аудиторського звіту. Провина ОСОБА_1 і сам факт наявності порушень умов контракту підтверджується службовими записками, наданими в ході судового засідання. В той же час, представник відповідача ОСОБА_14 не заперечував проти того, що надані ним службові записки не проходили реєстрацію в канцелярії ХНУРЕ, враховуючи те, що така реєстрація прямо не передбачена внутрішніми розпорядженнями і нормативними документами університету.

Серед наданих суду з боку представника відповідача ОСОБА_14 службових записок, також суду була надана суду службова записка начальника відділу внутрішньго аудиту ОСОБА_15 від 26 лютого 2016 року , в якій йдеться мова про численні порушення як з боку ОСОБА_1, так і з боку інших звільнених проректорів ОСОБА_7, ОСОБА_6 При цьому, представник відповідача не зміг пояснити, чому вказана службова записка, яка крім того, що не має відмітку про реєстрацію в канцелярії ХНУРЕ, не була раніше надана суду.

Представник відповідача наполягав на тому, що лист Головного управління держпраці у Харківській області № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року і будь які висновки щодо проведеної перевірки відносно встановлення будь яких порушень в частині звільнення ОСОБА_1 і розірвання з ним контракту, не може бути прийнятий до уваги судом тому, що перевірка провадилась в рамках кримінального провадження за ст. 172 КК України, відкритого за заявами колишніх проректорів ХНУРЕ ОСОБА_6 і ОСОБА_1 і не стосується цієї цивільної справи, крім того, вказаний лист не являється висновком експерта-спеціаліста в цій галузі.

В своїх поясненнях, наданих суду, зазначив, що Акт Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, не може прийматись судом як доказ порушень вимог законодавства відносно звільнення 21 березня 2016 року проректора з наукової роботи ХНУРЕ ОСОБА_1 з вказаної посади з достроковим розірванням контракту, тому, що в цьому акті просто йдеться про констатацію факту звільнення ОСОБА_1 з займаної посади і інших колишніх проректорів, а не як факту встановленого порушення.

Додатково в своїх поясненнях представник відповідача зазначив, що навіть в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на роботі проректора з наукової роботи ХНУРЕ, його поновити буде не можливо з причини того, що вказана посада більше не існує, і відповідно до Наказу ХНУРЕ від 10 лютого 2016 року № 85 «Про введення в дію змін до штатного розпису», з 11 квітня 2016 року було введено вказані зміни до штатного розпису.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова до участі у справі в якості третьої особи притягнуто ОСОБА_5 - тимчасово виконуючого обов'язки ректора Харківського національного університету радіоелектроніки, особу, якою особисто був винесений оскаржуваний наказ.

Третя особа ОСОБА_5, або його представник в судове засідання не з'явилися, свого ставлення до позовних вимог ніяким чином не висловили, заперечень по суті справи суду не надали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать докази, які містяться в матеріалах справи. Неявка третьої особи ОСОБА_5 , або його представника не перешкоджає суду повно та всебічно зясувати обставини та розглядати справу по суті.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень на позовні вимоги, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду проректора з міжнародного співробітництва ХНУРЕ і з ним було укладено відповідний контракт від 01 жовтня 2011 року.

З 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 був відсторонений від виконання своїх посадових обов'язків, відповідно до наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_13 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року.

03 березня 2016 року за № 12/20-1 був затверджений Аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року.

04 березня 2016 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення з боку т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 про розірвання з ним контракту за порушення вимог п.п. 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту і про звільнення його з займаної посади 21 березня 2016 року.

Відповідно до Наказу № 230 К, від 21 березня 2016 року, виданого т.в.о. ректора Харківського національного університету радіоелектроніки ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади проректора з міжнародного співробітництва Харківського національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 01 жовтня 2011 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту.

Відповідно до зазначеного наказу, звільнення ОСОБА_1 відбулося, відповідно до п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, керуючись пунктом 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Підставою винесення оскаржуваного наказу зазначений Аудиторський звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року, затверджений 03. 03. 2016 року за № 12/20-1.

Під час винесення Наказу № 231 К, від 21 березня 2016 року, в вказаний період ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Відповідно до Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова № 638/ 21182/ 15-ц від 22 березня 2016 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 3 наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_13 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків проректора з наукової роботи ХНУРЕ. За вказаним рішенням суду ОСОБА_1 негайно допущений до виконання посадових обов'язків проректора з наукової роботи ХНУРЕ, однак, фактичного виконання рішення суду не відбулося, тому що ОСОБА_1 був звільнений з вказаної посади 21 березня 2016 року. Наразі в Апеляційному суді Харківської області відбувається апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ХНУРЕ на вказане рішення суду.

Відповідно до умов контракту від 01 жовтня 2011 року , укладеного між ХНУРЕ і проректором з наукової роботи ОСОБА_1, передбачені пункти 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18., з підстав порушення яких і було звільнено позивача з займаної посади.

Вказані пункти контракту від 01 жовтня 2011 року передбачають наступне:

1.5. Працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього обов'язків.

3.1 Втілювати постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що визначають розвиток науки, розпорядження, накази та інші керівні документи, що стосуються організації науково- дослідницької діяльності в університеті.

3.3. Організовувати виконання фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, забезпечувати розвиток відповідних галузей науки, визначати значення і необхідність їх проведення, шляхи і методи рішення.

3.4 Організовувати проведення комплексних досліджень і розробок за напрямами, забезпечувати виконання тематичних планів, організовувати практичне використання їх результатів і впровадження в народне господарство.

3.8 Вживати заходів щодо забезпечення підрозділів (кафедр, ГНДЛ, ПНДЛ) необхідними матеріалами та обладнанням.

3.9. Забезпечувати раціональну розстановку і використання кадрів у підпорядкованих йому підрозділах.

3.13. Забезпечувати тісний зв'язок науки і навчального процесу; брати участь у здійсненні заходів:

- щодо забезпечення виконання затверджених робіт;

- з підвищення ефективності наукових досліджень і розробок;

- з прискорення використання у науковому господарстві досягнень науки і техніки;

- з підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу і за

підсумками роботи колективу в цілому;

- з вдосконалення організації праці і управління.

3.18. Дотримуватися чинного законодавства щодо збереження і придбання майна, збільшення прибутку закладу освіти, зміцнення договірної, трудової дисципліни, захисту відомостей , що є державною, службовою та комерційною таємницею.

Перевіркою змісту Аудиторського звіту, затвердженого 03.03.2016 №12/20-1, судом встановлено, що в «Вступній частині» звіту зазначено наступне: Цілі внутрішнього аудиту: надання керівництву Міністерства освіти і науки України об'єктивної і незалежної оцінки діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ), щодо досягнення цілей, визначених річними планами установи; дотримання актів законодавства, планів, процедур, контактів з питань правильності використання бюджетних коштів та стану збереження активів, інформації й управління державним майном; законності та достовірності фінансової і буюджетної звітності; правильності ведення бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що Аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 був наданий керівництву Міністерства освіти і науки України, а не керівництву Харківського раціонального університету радіоелектроніки і підлягав вивченню керівництвом Міністерства освіти і науки України з метою прийняття будь яких розпоряджень з боку міністерства і для реагування з боку міністерства а не з боку самостійного реагування адміністрації ХНУРЕ.

Судом також встановлено, що з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ не надходило будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій про самостійне реагування адміністрацією ХНУРЕ на висновки викладені в Аудиторському звіті, затвердженому 03.03.2016 №12/20-1 на момент 04 березня 2016 року, коли адміністрацією ХНУРЕ було видано попередження про звільнення ОСОБА_1.з займаної посади з розірванням контракту з 21 березня 2016 року. А також і в подальшому з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ не надходило будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій з цього приводу, а тим більше з вимогою звільнення конкретних осіб з займаних посад. Підставою для таких висновків суду послужило те, що стороною відповідача не надано будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ з цього приводу. Крім того, сторона відповідача проти цього в судовому засіданні не заперечувала і про наявність таких документів суду не повідомила.

Це в свою чергу дає усі підстави для суду вважати, що звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з міжнародного співробітництва відбулося за ініціативою лише адміністрації Харківського національного університету радіоелектроніки і без будь якого погодження з Міністерством освіти і науки України з цього приводу, на чию адресу було надано Аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 року за №12/20-1.

Суд погоджується з доводами сторони позивача стосовного того, що аудиторський звіт носить лише рекомендаційний характер.

Для такого висновку суд, приймає до уваги вимоги Постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 «Деякі питання структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», відповідно до п.п. 5 п. 5 якого передбачено, що підрозділ внутрішнього аудиту, відповідно до покладених на нього завдань: подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до вимог п. 16. Постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 передбачено, що звіт про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведений звіт про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органі та бюджетній установі у разі його створення подається керівником центрального органу виконавчої влади Держфінінспекції двічі на рік (до 20 січня та до 20 липня). Датою подання звіту або зведеного звіту вважається дата його реєстрації в Держфінінспекції.

В той же час, стороною відповідача суду не надано будь якого підтвердження факту подання аудиторського звіту керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень і подальшого подання звіту до Держфінінспекції і про дату його реєстрації в Держфінінспекції.

Тому, у суда є всі підстави критично ставитись до того, що 04 березня 2016 року в наступний день після затвердження Аудиторського звіту від 03.03.2016 року за №12/20-1, у адміністрації ХНУРЕ були підстави для попередження про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з наукової роботи ХНУРЕ з 21 березня 2016 року на підставі вказаного звіту і те що вказаний звіт взагалі було подано керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень і подано до Держфінінспекції і там відбулась його реєстрація.

Крім того, після вивчення змісту Аудиторського звіту, затвердженого 03.03.2016 року за №12/20-1, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади проректора з наукової роботи ХНУРЕ, суд приходить до висновку про те, що зазначений Аудиторський звіт у своїй підсумкової частині взагалі не містить інформації про коло винних осіб, які в результаті невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків, заподіяли шкоду університету. Тим більше в тексті Аудиторського звіту, затвердженому 03.03.2016 року за №12/20-1 немає визначення порушень ОСОБА_1 будь яких пунктів контракту, як і тих, за порушення яких він був звільнений.

Отже, посилання у оскаржуваному наказі № 230 К від 21 березня 2016 року на висновки аудиторського звіту, затвердженого 03.03.2016 року за №12/20-1, як на підставу для винесення вказаного наказу, є безпідставним і необґрунтованим.

Крім того, суд робить висновок, про те, що у адміністрації Харківського національного університету радіоелектроніки на момент винесення наказу № 231 К від 21 березня 2016 року не було будь яких законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з причини порушення ним умов контракту, враховуючи те, що навіть до дійсного часу у адміністрації ХНУРЕ немає належних доказів встановлення факту порушення ним посадових обов'язків, ступіню тяжкості таких порушень, або вчинених ним проступків, про заподіяну порушенням шкоду, та про обставини за яких вчинено ним порушення чи проступки.

Суд не приймає до уваги подані представником відповідача ОСОБА_16 службові записки, якими нібито доводиться провина ОСОБА_1 в порушенні умов контракту, враховуючи те, що вони не являлись підставою для звільнення ОСОБА_1, виходячи з тексту самого оскаржуваного наказу. При цьому, вказані службові записки, якщо вони існували до моменту пред'явлення суду, повинні були бути предметом розгляду під час проведення аудиторської перевірки, або іншої відповідної перевірки, в той час як посилання на них навіть в аудиторському звіті немає. Крім того, надані суду службові записки не пройшли реєстрацію в канцелярії ХНУРЕ, як службові записки, які були надані суду стороною позивача, що викликає сумнів в них, як в належному доказі по справі. При цьому, суд дослідив надану представником відповідача довідку, що службові записки не підлягають реєстрації в канцелярії університету нарівні з іншими документами при встановленому в університеті внутрішньому документообігу. В той же час, причину вибірковості реєстрації в канцелярії ХНУРЕ одних службових записок, які надані стороною позивача, і відсутності такої реєстрації інших службових записок, наданих стороною відповідача, представник відповідача суду пояснити не зміг.

Крім того, суд не визнає поважною причину не надання вчасно , відповідно до вимог ЦПК України, службової записки від 26 лютого 2016 року, яка надана на його адресу з боку начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_15, і критично ставиться до її змісту, не приймаючи вказану службову записку, як належний доказ по справі.

Крім того, як вбачається з п.п. 15.5 переліку порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки в Акті Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, який перебуває в матералах справи, наказ про створення відділу внутрішнього аудиту ХНУРЕ був винесений з порушенням вимог ст. 79 ЗУ «Про вищу освіту». Так, перевіркою ДІНЗ України встановлено видання двох наказів різного змісту з одним номером: наказ від 16.02.2016 року № 88 «Про створення відділу внутрішнього аудиту» та «Про упорядкування використання приміщень університету».

Суд також, надає оцінку тому факту, що з моменту створення відділу внутрішнього аудиту від 16 лютого 2016 року, його керівник ОСОБА_15, нібито звертається з службовою запискою від 26 лютого 2016 року на адресу т.в.о ректора ОСОБА_5 з повідомленням про численні порушення умов контракту позивачем ОСОБА_1 під час перебування його на посаді проректора з наукової роботи ХНУРЕ, та інших проректорів ОСОБА_7., ОСОБА_6, (службова записка, не зареєстрована в канцелярії ХНУРЕ, надана суду 18 серпня 2016 року представником відповідача ) і в той же час ОСОБА_15 звертається особисто до ОСОБА_1 з іншою службовою запискою від 27 лютого 2016 року з вимогою вперше надати пояснення щодо тих же питань, які він вже констатував, як порушення в службовій записці на ім'я т.в.о. ректора ОСОБА_5 від 26 лютого 2016 року. Вказана службова записка біла надана суду ОСОБА_1 в ході судового засідання після виступу з цього приводу представника відповідача ОСОБА_14 і в ній суд дослідив те, що вона офіційно зареєстрована в канцелярії ХНУРЕ 27 лютого 2016 року.

При цьому, представник відповідача ОСОБА_14 не зміг пояснити суду яким чином виникли дві службові записки, котрі навіть за датами і фактом реєстрації однієї і відсутності реєстрації іншої в канцелярії ХНУРЕ викликають питання в своїй хронології. А відповідно, суд критично ставиться до службової записки від 26 лютого 2016 року з боку начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_15 і не приймає її , як доказ по справі.

Суд також не приймає до уваги доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_7. крім умов пунктів контракту, про які йдеться мова у оскаржуваному наказі порушив вимоги п.п. 1.5. контракту, про що йдеться у попередженні від 04 березня 2016 року і у оскаржуваному наказі, враховуючи те, що позивач ніколи не відмовлявся надавати пояснення на запитання, поставлені, у службових записках з боку т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_5, враховуючи те, що від керівника університету на адресу ОСОБА_1 будь які службові записки, в тому числі і від 01.03.2016 року не надходили. А службова записка від 01.03.2016 надходила на адресу ОСОБА_1 лише з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 , в той час як т.в.о. проректора з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 не являється керівником ОСОБА_1, і контракт, укладений між ХНУРЕ і ОСОБА_1 передбачає його підзвітність лише керівнику закладу - ректору, в той час як, його підпорядкування іншим працівникам університету, у тому числі т.в.о. проректорів, контрактом не передбачається.

При прийняттяі рішення, суд приймає до уваги лист Головного управління держпраці у Харківській області № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року, наданий на ім'я ОСОБА_7 - одного з первісних позивачів по справі (для повідомлення інших), відповідно до якого повідомлено, що перевіркою, проведеною Головним управлінням держпраці у Харківській області за зверненням Харківської місцевої прокуратури № 2 і особисто позивача, щодо порушення законодавства про працю Харківським національним університетом радіоелектроніки встановлено:

-Винні особи в підсумковій частині Аудиторського звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Харківського національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженого 03. 03. 2016 року № 12/20-1 - не зазначені.

-В порушення п. 8 ст. 36 КзПП адміністрацією ХНУРЕ не надані документи, які б прямо визначали в чому в чому полягає вина саме звільнених осіб та порушення умов контракту, згідно з якими звільнені працівники.

-ОСОБА_1 звільнений 21 березня 2016 року під час перебування на лікарняному.

-Недопустимість звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосується як передбачених ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу.

-В порушення вимог п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту наседення України від 29 липня 1993 року № 58, адміністрацією ХНУРЕ проректорам ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6 направлені листи щодо отримання трудової книжки у відділі кадрів не в день звільнення 21 березня 2016 року, а 22 березня 2016 року (цінні листи з описом від 22.03.2016 р.).

Судом досліджено копію Акту Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, в якому до порушень вимог законодавства, виявлених під час порушень, віднесено факт звільнення 21 березня 2016 року проректора з наукової роботи ХНУРЕ ОСОБА_1 з вказаної посади з достроковим розірванням контракту.

Суд не приймає до уваги повідомлення представника відповідача ОСОБА_14про те, що навіть в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на роботі проректора з наукової роботи ХНУРЕ, його поновити буде не можливо з причини того, що вказана посада більше не існує, і відповідно до Наказу ХНУРЕ від 10 лютого 2016 року № 85 «Про введення в дію змін до штатного розпису», з 11 квітня 2016 року було введено вказані зміни до штатного розпису. Так, в позові ОСОБА_1 йдеться про поновлення його на роботі, враховуючи те, що звільнення відбулося з порушенням його законних прав і охоронюваних законом інтересів. А відповідно, спір носить характер спору про поновлення порушеного права, а таким чином, порушене право може бути поновлено лише шляхом відновлення становища, яке існувало до моменту порушення права.

Суд приймає до уваги довідку бухгалтерії Харківського національного університету радіоелектроніки, відповідно до якої , ОСОБА_1 в період в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців), отримав за роботу на посаді проректора - 196 948, 88 грн.

Суд приймає до уваги заяву представника позивача ОСОБА_8 з визначенням розміру позовної вимоги про стягнення з ХНУРЕ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу протягом 4 повних місяці і 27 днів (з 21 березня 2016 року до 18 серпня 2016 року включно) в розмірі 80 420, 76 грн. , виходячи з розрахунку, який грунтується на даних довідки бухгалтерії ХНУРЕ, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців), отримав за роботу на посаді проректора - 196 948, 88 грн. Таким чином суд приймає до уваги приведений розрахунок сторони позивача відповідно до якого, середній заробіток позивача на посаді проректора складає 16 412, 40 грн. на місяць, а середній заробіток позивача в день становить 547.08 грн.

Суд, також при прийнятті рішення погоджується з доводами сторони позивача про те, що, не зважаючи на аудиторський звіт, затверджений 03 березня 2016 року, Вчена рада університету 25 березня 2016 року на своєму засіданні розглянула результати фінансової діяльності університету за 2015 рік і без урахування негативного висновку аудиторського звіту, прийняла рішення щодо визнання цих результатів - задовільними.

Суд враховує, що відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України, передбачено що підставою припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

В той же час, відповідно до вимог п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9, передбачено, що оскільки на працівника, з яким укладено трудовий контракт поширюється законодавство про працю, вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Крім того, п.17 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06 листопада 1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачає правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність чи під час перебування працівника у відпустці.

Також, при прийнятті рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України. Так, ст. 147 КЗпП України передбачає загальну норму щодо стягнення за порушення трудової дисципліни. І за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

В свою чергу, ст.148 КЗпП України передбачається строк для застосування дисциплінарного стягнення. І дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Одночасно, ст. 149 КЗпП України передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, за нормами трудового права, до кола яких відноситься цей спір, працівник підлягає відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків лише у тому випадку, якщо він мав реальну можливість для їх виконання і його особиста провина (вина) - достовірно встановлена і належно зафіксована. При цьому, просте (формальне) покладання обов'язків на працівника недостатньо, роботодавець повинен створити працівнику усі необхідні умови для повноцінної роботи.

Відповідальність за трудовим правом - окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції.

Підставою для такої відповідальності є трудове правопорушення - винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником.

Отже, дострокове розірвання трудового контракту з позивачем відбулось з порушенням норм статей 147, 148, 149 КЗпП України, а саме підставою для такого розірвання стали висновки аудиторського звіту, якими не зафіксовано порушень, що були допущені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених пунктами 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. трудового контракту. До моменту застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 власник або уповноважений ним орган не зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а повинен був це зробити. При цьому, в якості особи власника або уповноважений ним органу міг виступати лише керівник МОН України, або т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_5 З їх боку на адресу ОСОБА_1 будь яка вимога надання письмових пояснень як від порушника трудової дисципліни, не надходили. А службова записка від 01.03.2016 яка надійшла на адресу ОСОБА_1 з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 не може бути прийнята до уваги судом як виконання вказаної норми закону, враховуючи те, що т.в.о. проректора з міжнародного співробітництва ОСОБА_11 не являється власником або уповноваженим ним органом. Крім того, при обранні виду стягнення у вигляді звільнення, власник або уповноважений ним орган не мав достатніх підстав для визначення ступіню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, а тому не міг обґрунтовано враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 24 Конституції України, Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, з огляду на те, що предметом судового спору являється трудовий спір щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та дострокове розірвання контрактів та відновлення попереднього становища, є необхідність застосувати положення пункту 4 частини 1 статті 367 ЦПК України та допустити негайне виконання рішення суду в частині допуску позивача до роботи на посаді, з якої його було взільнено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Судовий збір, підлягає стягненню з відповідача в порядку, передбаченому ч.3ст. 88 ЦПК України, враховуючи те, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57-60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, ст. 36, 147, 148, 149 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного університету радіоелектроніки, третя особа- ОСОБА_5, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Визнати незаконним (противоправним) і скасувати Наказ Харківського національного університета радіоелектроніки № 230 К від 21 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 01 жовтня 2011 року з підстав, передбачених контрактом, у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 1.5., 3.1., 3.3., 3.4., 3.8., 3.9., 3.13, 3.18. контракту (пункт 6.7. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

Поновити ОСОБА_1 на роботу в Харківський національний університет радіоелектроніки проректором з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки.

Стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 березня 2016 року до 18 серпня 2016 року включно в розмірі 80 420, 76 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Харківському національному університеті радіоелектроніки проректором з наукової роботи Харківського національного університету радіоелектроніки.

Стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки на користь держави судовий збір в розмірі 804, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської шляхом подачі через суд І інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особами, які є учасниками процесу, але не були присутні в залі засідання під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: І.О.Грищенко