Рішення № 60157926, 18.08.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/6881/16-ц

Провадження № 2/638/322/16/

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2016 рокуДзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді: Грищенко І. О.

при секретарі: Самогньозд О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки про визнання незаконним (противоправним) і скасування Наказу ОСОБА_2 національного університета радіоелектроніки № 229 К від 21 березня 2016 року про звільнення її - ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом, у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтвуваненя позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Наказу № 229 К від 21 березня 2016 року її звільнено з посади проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. В оскаржуваному наказі визначено, що звільнення відбулося, відповідно до п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, керуючись пунктом 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту». Підставою прийняття оскаржуваного наказу зазначений ОСОБА_4 звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року (аудиторський звіт, затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1). Наказ про звільнення позивача був виданий відповідачем 21 березня 2016 року і надійшов поштою на адресу проживання позивача в період з 25 по 30 березня, враховуючи те, що 21 березня 2016 року, на момент звільнення, позивач не перебувала на роботі в зв'язку з перебуванням на лікарняному.

На посаді проректора ХНУРЕ з науково-педагогічної роботи вона, фактично, працювала з 02 вересня 2010 року. В грудні 2015 року її спочатку було відсторонено від виконання посадових обов'язків, а потім звільнено. За час роботи на посаді проректора ХНУРЕ з науково-педагогічної роботи, нею не здійснювалось будь якого порушення умов контракту і вважає своє звільнення і дострокове розірвання контракту таким, що носить цілеспрямований характер і відбулося за ініціативою т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3, який будь яким шляхом намагається позбутися будь яких конкурентів на виборах ректора ХНУРЕ. Аналогічна ситуація склалась по відношенню і ще до двох проректорів ХНУРЕ ОСОБА_5А.о. та ОСОБА_6, яких також 21 березня 2016 року звільнено, і які в судовому порядку захищають свої права. Вважає, що Наказ ХНУРЕ № 229 К від 21 березня 2016 року про її звільнення з розірванням контракту, являється штучним, незаконними та таким, що підлягає скасуванню, а вона підлягає негайному поновленню на роботі і має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач і уповноважений представник позивача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити та пояснили ,що відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 19 від 14 січня 2016 року «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту», в ОСОБА_2 національному університеті радіоелектроніки було призначено проведення позапланового внутрішнього аудиту в період з 20 січня по 9 лютого 2016 року. При цьому на думку сторони позивача, МОН України, видаючи наказ № 19 від 14 січня 2016 року, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в ОСОБА_2 національному університеті радіоелектроніки, діяв не на підставі, і по за межами повноважень та у спосіб, що не передбачений законодавством України, в той же час це питання являється предметом адміністративного спору в Окружному адміністративному суді м. Києва по адміністративній справі № 826/2614/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5А.о., ОСОБА_8І, яка зараз перебуває на розгляді по суті.

На підставі вказаного наказу МОН України в ХНУРЕ був проведений позаплановий внутрішній аудит окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року і сам аудиторський звіт був затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1. Вже наступного дня, 04 березня 2016 року, з боку ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки в особі т.в.о. ОСОБА_3, були направлені на ім'я трьох проректорів ХНУРЕ, зокрема: ОСОБА_5А.о., ОСОБА_1, ОСОБА_6 «Повідомлення про розірвання контракту з працівником закладу освіти, що є у загально-державній власності», якими кожен з них окремо повідомлявся про допущені ним порушення вимог контракту і що контракт, укладений з кожним, буде розірвано з 21 березня 2016 року, а вони будуть звільнені з займаних посад. Серед перелічених в повідомленні порушень вимог контрактів, нібито порушених позивачем, в повідомленні було також вказано як порушення: невиконання вимог п.п.1.5. Контракту, оскільки позивач нібито відмовилась надавати пояснення на запитання, поставлені ОСОБА_3, як керівником, у службових записках від 01.03.2016 року. В той же час, як зазначили позивач і її представник ОСОБА_7, з боку ОСОБА_3, як т.в.о ректора ХНУРЕ (Керівника закладу) на адресу позивача ніколи не надходили будь які службові записки, в тому числі і від 01.03.2016 року. По незрозумілим причинам, після того, як 03 березня 2016 року був затверджений аудиторський звіт, вже наступного дня - 04 березня 2016 року т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 направив за власним підписом повідомлення про розірвання контрактів і звільнення проректорів, в той час, як, аудиторський звіт був наданий не йому, а як викладено в ч. І «Вступна частина» звіту - Міністерству освіти і науки. Так, в «Вступній частині» звіту вказано наступне: Цілі внутрішнього аудиту: надання керівництву Міністерства освіти і науки України об'єктивної і незалежної оцінки діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ), щодо досягнення цілей, визначених річними планами установи; дотримання актів законодавства, планів, процедур, контактів з питань правильності використання бюджетних коштів та стану збереження активів, інформації й управління державним майном; законності та достовірності фінансової і буюджетної звітності; правильності ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 «Деякі питання структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» аудиторський звіт носить рекомендаційний характер і у своїй підсумкової частині не зазначає коло винних осіб, які в результаті невиконання або неналежного виконання своїх посадових обовязків, заподіяли шкоду університету. Отже, посилання т.в.о. ректора ХНУРЕ на висновки аудиторського звіту, як на встановлений факт порушення посадових обовязків проректорів без врахування таких факторів, як ступінь тяжкості вчинених проступків, заподіяну порушенням шкоду, обставини за яких вчинено проступки, є необґрунтованим, оскільки метою цього внутрішнього аудиту є надання керівництву Міністерства освіти і науки України обєктивної і незалежної оцінки діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки.

ОСОБА_4 звіт було затверджено 03.03.2016 року за №12/20-1, а повідомлення усіх проректорів, в тому числі і позивача, про дострокове розірвання контрактів відбулося вже 04.03.2016 тобто лише за припущеннями, без будь якого реагування та компетентної перевірки і належного встановлення вини як самого позивача, так і інших, попереджених про звільнення, осіб. ОСОБА_4 звіт був наданий Міністерству освіти і науки України, і тільки Міністерство повинно було робити будь які висновки по ньому, а не т.в.о.ректора ХНУРЕ ОСОБА_3Ю, якому аудиторський звіт навіть не був адресований. А відбулося те, що Міністерство освіти і науки України, навіть не зробило будь яких самостійних висновків по аудиторському звіту і нічого не доручало адміністрації ХНУРЕ, в той час, як т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 зробив власні висновки за Міністерство, що, на думку позивача недопустимо і це, в свою чергу призвело до видання незаконних наказів про звільнення проректорів ХНУРЕ. Не зважаючи на аудиторський звіт, затверджений 03 березня 2016 року, Вчена рада університету 25 березня 2016 року на своєму засіданні розглянула результати фінансової діяльності університету за 2015 рік і без урахування негативного висновку аудиторського звіту, прийняла рішення щодо визнання цих результатів задовільними, що в свою чергу підтверджує сам факт того, що звільнення позивача відбулося по надуманим причинам.

За загальними правилами трудового права, працівник має відповідати лише за ті порушення, які здійснені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх посадових обовязків. У той же час роботодавець повинен створити працівнику усі умови для виконання ним посадових обовязків.

ОСОБА_4 звіт охоплює діяльність університету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та надає загальний висновок діяльності ХНУРЕ. При цьому, в аудиторському звіті розглядались питання штатної дисципліни (оплата праці працівників закладу та нарахувань на заробітну плату), стан виконання господарських угод, стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів, утворення та використання власних надходжень установи, організація та здійснення державних закупівель, стан ведення бухгалтерського обліку, перевірки правильності та законності використання коштів на проведення науково-дослідних робіт, але покладання вини, за виявлені аудиторами порушення у цих питаннях, на проректора з міжнародного співробітництва у звязку з невиконанням ним своїх обовязків щодо формування основних положень концепції фінансово-економічної діяльності університету є безпідставним.

В ОСОБА_4 звіті, затвердженому 03.03.2016 №12/20-1, який являвся єдиною підставою для винесення оскаржуваного наказу і звільнення позивача з достроковим розірванням контракту, немає жодного прямого посилання на провину ОСОБА_1 в порушенні тих чи інших пунктів контракту, а також тих, за порушення яких вона і була звільнена з посади проректора з науково-педагогічної роботи. Також сторона позивача зазначає, що в в ОСОБА_4 звіті, затвердженому 03.03.2016 №12/20-1 говориться про деякі порушення під час виконання ОСОБА_1 обов'язків ректора ХНУРЕ, а не проректора з науково-педагогічної роботи.

Позивач і її представник в ході судового засідання зазначили, що

відносно нібито порушення ОСОБА_1 п.п. 1.5. Контракту, яким передбачено, що працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього обовязків, сторона відповідача, звільнюючи позивача діяла безпідставно. Так, у повідомленні ХНУРЕ від 04.03.2016 року про розірвання контракту зазначається, що ОСОБА_1 порушила пункт 1.5., коли нібито відмовилась надавати пояснення на питання, поставлені т.в.о. ректора ОСОБА_3 у службовій записці № 01/27-298 від 29.02. 2016, що підтверджується службовою запискою ОСОБА_1 № 01/27-325 від 01.03.2016. Надані матеріали свідчать про необґрунтованість звинувачень у порушенні п.1.5. контракту. Службова записка № 01/27-298 від 29.02.2016 на імя ОСОБА_1 підписана т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9

Відповідь на вказану службову записку за № 01/27-325 від 01.03.2016 підписана ОСОБА_1 та адресована т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9

Укладений контракт між ОСОБА_2 національним університетом радіоелектроніки і проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 чітко передбачає її підзвітність лише керівнику закладу - ректору, її підпорядкування іншим працівникам університету, у тому числі т.в.о. проректорів, контрактом не передбачається.

Відповідно до наказу ХНУРЕ № 1176-к від 14.12.2015 р. з метою запобігання і протидії корупції та перевірки фінансової діяльності в університеті була створена комісія у складі 11 осіб, але т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 до складу цієї комісії включеним не був. Таким чином, надання проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки ОСОБА_1 відповіді на запитання, поставлені т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 у службовій записці № 01/27-298 від 29.02.2016, не є порушенням п. 1.5. контракту та не може бути підставою для дострокового розірвання контракту. При цьому, т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 не є керівником закладу, тому у повідомленні висловлена недостовірна інформація стосовно того факту, що т.в.о. ректора ОСОБА_3 особисто вимагав пояснень від ОСОБА_1 Надані документи свідчать про те. що пояснення вимагав т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9, що є перевищенням його повноважень.

Крім того, особисто позивач ОСОБА_10, в ході судового засідання стосовно виконання нею своїх посадавих обовязків і нібито порушення нею пункту 3.3 Контракту (зі змінами): «Приймати безпосередню участь в розробці поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, забезпечувати контроль виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОН України, Кабінету Міністрів України», пояснила наступне.

Т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 вважає, що проректор з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 не приймала безпосередньо участі в розробці поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, не забезпечила контроль виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОН України, Кабінету Міністрів України.

У підтвердження цього посилається на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 року №12/20-1. Цей аудиторський звіт охоплює діяльність університету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та надає негативний висновок діяльності ХНУРЕ. В ньому розглянуті питання штатної дисципліни (оплата праці працівників закладу та нарахувань на заробітну плату), стан виконання господарських угод, стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів, утворення та використання власних надходжень установи, організація та здійснення державних закупівель, стан ведення бухгалтерського обліку, перевірки правильності та законності використання коштів на проведення науково-дослідних робіт. Усі ці питання не стосуються діяльності проректора, повязаної з навчальним процесом, як того вимагає пункт 3.3. контракту. Крім того, аудитори у своїй описовій частині звіту посилаються на невиконання ОСОБА_1 посадових обовязків, але не як проректора з науково-педагогічної роботи, а як виконуючої обовязки ректора.

З двох перевірених років діяльності університету ОСОБА_11 виконувала обовязки ректора 5 місяців з 01.01.2014 року до 17.02.2014 року та з 14.08.2015 року до 24.11.2015 року . Тому покладання вини на проректора з науково-педагогічної роботи, за виявлені аудиторами порушення у зазначених вище питаннях, у звязку з не прийняттям безпосередньо участі в розробці поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, не забезпеченням контролю виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОН України, Кабінету Міністрів України є безпідставним.

Позивач також надала пояснення стосовно нібито порушення нею пункту п.п. 3.5. Контракту (зі змінами): «Готувати пропозиції про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету», пояснила.

Т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 вважає, що проректор з науково-педагогічної роботи не готувала пропозиції про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету . У підтвердження цього т.в.о. ректора посилається на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1.

В аудиторському звіті немає висновків стосовно цих обовязків проректора з науково-педагогічної роботи. У описовій частині звіту зазначено про халатне відношення до своїх посадових обовязків в.о. ректора ОСОБА_12 щодо не функціонування санаторію-профілакторію «Імпульс». Тому покладання вини на проректора за науково-педагогічної роботи за виявлення аудиторами цього порушення у звязку з не готуванням пропозицій про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету, є безпідставним.

Позивач надала пояснення стосовно нібито порушення нею пункту п.п. 3.8. Контракту (зі змінами): «Готувати пропозиції з розподілу коштів на навчанні витрати кафедр, факультетів, інститутів та інших підрозділів університету, контролювати їх використання». Т.в.о. ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 вважає, що проректор з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 не готувала пропозиції з розподілу коштів на навчанні витрати кафедр, факультетів, інститутів та інших підрозділів університету, не контролювала їх використання (пункт 3.8 контракту). У підтвердження цього т.в.о. ректора посилається на аудиторський звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1. Це не відповідає дійсності, оскільки аудиторський звіт взагалі не містить інформації з цього питання. Вважає, що покладання вини, за невиявлені аудиторами порушення, на проректора з науково-педагогічної роботи у звязку з не підготуванням пропозицій з розподілу коштів на навчанні витрати кафедр, факультетів, інститутів та інших підрозділів університету, з відсутності контролю їх використання є безпідставним.

Позивач ОСОБА_1 додатково зупинилась на службовій записці т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 № 01/27-298 від 01.03.2016 р. , яка надійшла на ім'я ОСОБА_1, яка стосується майже всіх можливих питань, і пояснила наступне: коли до неї, як до проректора з науково-педагогічної роботи надійшла службова записка від проректора з науково-методичної роботи ОСОБА_9 з вимогою надати письмові пояснення з питань, викладених в аудиторському звіті, затвердженому 03.03.2016 №12/20-1, усі викладені у службовій записці питання не стосувались обовязків проректора з науково-педагогічної роботи та пунктів контракту, за невиконання яких з проректором з науково-педагогічної роботи було достроково розірвано контракт.

Надала пояснення по 1 питанню службової записки, щодо встановлення розміру свого посадового окладу, щодо видання в.о. ректора ОСОБА_11 наказу по університету про призначення на посаду проректора з міжнародного співробітництва, щодо підписання в.о. ректора ОСОБА_1 наказів на оплату праці працівників навчально-консультаційних пунктів університету, щодо виплати працівникам університету надбавок і доплат, премій і матеріальної допомоги, щодо укладання господарських договорів на поставку продуктів харчування, щодо не здійснення мною збору інформації про впровадження патентів на використання винайдених винаходів і корисних моделей, а також контролю за збереженням і використанням цього майна університету, щодо не використання вимог законодавства при складанні кошторису та плану асигнувань університету, щодо не функціонування санаторію-профілакторію «Імпульс», щодо штатного розпису науково-дослідної частини університету.

До того ж посадовий оклад в подвійному розмірі був встановлений ОСОБА_1 ректором ХНУРЕ ОСОБА_13 за погодженням з головним бухгалтером університету, заступником головного бухгалтера з ПФГ, начальником відділу кадрів та начальником юридичного відділу на підставі наказу № 91К у лютому 2004 року. У період з 2004 по 2014 рік чисельні перевірки Державної фінансової інспекціі в тому числі з цього питання не встановили жодних порушень діючого законодавства України.

Стосовно питання 3 службової записки, позивач зазначила, що наказ по ХНУРЕ № 761К від 19.08.2015 був підписаний ОСОБА_1 на підставі Закону України Про вищу освіту в редакції 2014 року. У відповідності до статті 36 цього закону подання пропозицій Вченою радою щодо призначення проректорів університету не передбачено. Така норма передбачалась Законом України Про вищу освіту у редакції 2002 року. В Статуті університету у редакції 2013 року міститься норма подання пропозицій Вченою радою щодо призначеня проректорів університету. Але оскільки у 2014 році набрав чинності новий Закон України Про вищу освіту, ця норма Статуту втратила чинність.

З питання 3 службової записки позивач ОСОБА_1 зазначила, що рішення про ліквідацію, або призупинення діяльності НКЦ в м. Антрацит, м. Донецьк, м. Симферополі приймає ректор (в.о.ректора) університету. Після призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки ректора у серпні 2015 року та вивченні цього питання, нею було призупинено діяльність двох НКЦ ХНУРЕ у містах Антрацит і Донецьк. (наказ №221 від 01.09.2015р.).

Щодо НКЦ у м. Симферопіль ОСОБА_1 стало відомо, що НКЦ м.Сімферополь було виключено із ліцензії ХНУРЕ рішенням Акредитаційної комісії МОН України 24.07.2015р. (протокол №118). Університет неодноразово звертався за роз'ясненнями стосовно дій університету з можливості повернення майна з території АР Крим.

Стосовно заробітної плати працівників НКЦ ХНУРЕ вказаних міст, позивач ОСОБА_1 зазначила, що вони були працівниками університету і отримували заробітну плату за виконану роботу, про що свідчать підписи завідувачів відповідних кафедр.

Стосовно 4 питання службової записки позивач зазначила, що із строку 2014-2015 роки вона виконувала обов'язки ректора тільки в періоди з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. та з 14.08.2015 р. до 24.11.2015 р. У цей період надбавки та доплати надавалися ОСОБА_11 на підставі Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 та наказу МОН України від 26.09.2005 № 557. Внутрішнє положення про встановлення надбавок та доплат працівникам університету складається на підставі вищезгаданих нормативних документів та може визначати особливості надання надбавок і доплат працівникам ХНУРЕ. Відсутність внутрішнього положення про встановлення надбавок та доплат працівникам університету не позбавляє керівництво вищих навчальних закладів виплачувати відповідні надбавки і доплати працівникам у відповідності до діючого законодавства України.

Стосовно питання 5 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила, що із вказаного у службовій записці строку 20014-2015 років вона виконувала обов'язки ректора у періоди з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. та з 14.08.2015 р. до 24.11.2015 р. У цей період нарахування та виплата премій здійснювалась на підставі Положення про преміювання професорсько-викладацького, навчально-допоміжного персоналу та інших співробітників ХНУРЕ, було узгоджено з Головою профкому університету ОСОБА_14 та затверджено в.о. ректора ОСОБА_1 21.02.2014 р. Вказане Положення є діючим і на сьогоднішній день.

Щодо виплати матеріальної допомоги в період виконання ОСОБА_1 обов'язків ректора позивач повідомила суду, що матеріальна допомога виплачувалась на підставі діючого Колективного договору.

Стосовно питання 6 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила, що середня ціна по регіону за даними Державної служби статистики України використовується при закупівлі продуктів харчування за кошти, які передбачені відповідними статтями Державного бюджету України. Оскільки ХНУРЕ здійснював закупівлю продуктів харчування за рахунок власних коштів, отриманих за надання освітніх послуг, постачальники продуктів харчування відбирались з урахуванням компромісу між якістю та ціною. При цьому, закупівлею продуктів харчування безпосередньо займалось керівництво їдальні ХНУРЕ та проректор з адміністративно-господарчої роботи, якому безпосередньо підпорядковується їдальня університету.

Стосовно питання 7 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила, що отримані патенти на винаходні, корисні моделі обліковуються бухгалтерією НДЧ, яку очолює заступник головного бухгалтера ОСОБА_15, яка безпосередньо підпорядковується головному бухгалтеру ХНУРЕ. Для здійснення бухгалтерського обліку патентів на винаходи, корисних моделей по рахунку 12 Нематеріальні активи необхідно проводити їх попередню оцінку. Враховуючи, що попередня оцінка патентів, винаходів, корисних моделей є затратною процедурою, то витрачати на неї університетські кошти має сенс тільки у разі, коли до університету звертається фізична або юридична особа замовник з метою використання патенту на винаходи.

По питанню 8 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що відповідно до Бюджетного кодексу України першочергово забезпечуються видатки на стипендію та заробітну плату та нарахування на заробітну плату. Сума, що планується на бюджетний період підтверджується відповідними розрахунками ПФГ, що враховують кількість професорсько-викладацького складу (затверджується МОН в залежності від контингенту студентів), а також загальну чисельність персоналу. При цьому за основу розрахунків приймається середньорічне число штатних одиниць, оклади, надбавки та доплати, що носять обовязковий характер. Розрахунки ведуться окремо за кожним видом персоналу.

В другу чергу проводиться розрахунок видатків на комунальні послуги та енергоносії в залежності від запланованх витрат в натуральному вигляді із зазначенням вартості за одиницю послуг, що надаються. Розрахунки надає експлуатаційно-технічний відділ університету.

При плануванні видатків на господарче утримання університету завжди враховується нагальна потреба кожного підрозділу з урахуванням видатків минулого року. Кожен підрозділ складає заявки на придбання з обгрунтуванням розрахунків і деталізовані за видами і кількістю товарів, робіт або послуг. Після детального аналізу заявок та визначення фінансової спроможності планово-фінансова група враховує заявлені суми, деталізує іх за видами та враховує за кожним кодом економічної класифікації в кошторисі. Показники видатків, що включені в кошторис, є обгрунтованими відповідними розрахунками, що подаються на розгляд до МОН України одночасно із затвердженням кошторису, плану асигнувань, плану використання, помісячного плану використання бюджетних коштів та штатного розпису.

Відповідні розрахунки до кошторису на 2014 рік і на 2015 рік ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки здійснювались ПФГ і надавались до МОН України разом з кошторисом університету на поточний рік. А розрахунки, які обгрунтовують показники видатків університету, що включаються до проекту кошторису, є невід'ємною частиною кошторису університету. Університет, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня погоджує форму розрахунків з головним розпорядником бюджетних коштів МОН України. Без наявності цих документів МОН України не погоджує кошторис університету.

Стосовно питання 9 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила, що у 2015 році вона виконувала обов'язки ректора в період з 14.08.2015 до 24.11.2015р. Станом на 14.08.2015р. дяльність санаторію-профілакторію була призупинена наказом по університету, виданим в.о. ректора ОСОБА_16 Під час виконання ОСОБА_1 обов'язків ректора санаторій-профілакторій Імпульс не працював у зв'язку з тим, що починаючи з 01.01.2015 фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування України було скасовано. Все медичне обладнання, яке обліковується на балансі університету, зберігалось в опечатаних приміщеннях санаторію-профілакторію Імпульс. Інші житлові приміщення санаторію-профілакторію Імпульс використовувались університетом для надання платних послуг у відповідності до діючого законодавства України.

Стосовно питання 10 службової записки позивач ОСОБА_1 пояснила, що, оскільки штатний розпис НДЧ на 2014 р. та 2015 р., до яких входять інформаційно-маркетинговий відділ, відділ стандартизації, метрології та сертифікації, бухгалтерія НДЧ, яка підпорядковується головному бухгалтеру університету, відділу кадрів НДЧ, були затверджені МОН України, того суть цього питання, адресованого ОСОБА_1, навіть не зрозуміла.

З приводу пояснень представника відповідача, які стосувались полушень нею умов контракту, позивач надала додаткові пояснення щодо створення відділу внутрішнього аудиту. Так, у відповідності до Статуту університету рішення про створення будь-яких структурних підрозділів університету приймаються ректором університету за результатами обговорення на Вченій раді університету. Ректором університету не було надано їй, як проректору з науково-педагогічної роботи, повноважень щодо прийняття відповідного рішення.

Позивач ОСОБА_11, щодо зменшення аудиторного фонду з 2005 року по 2015 рік додатково пояснила наступне. В службовій записці декана факультету РТ ОСОБА_17 викладена неправдива інформація, оскільки до аудиторного фонду університету належать не тільки аудиторії загального призначення (без спеціального обладнання), а всі приміщення, в яких проводяться навчальні заняття, тобто: навчальні, навчально-наукові, наукові лабораторії, компютерні класи (закріплені, як за інформаційно-обчислювальним центром, так і за кафедрами). Навчально-наукові і наукові лабораторії також використовують для проведення магістрантами науково-дослідної роботи, що є обовязковою складовою їх навчання. З усіх вказаних аудиторій за десять років з навчального процесу у звязку з виробничою необхідністю, було виведено лише дві аудиторії, а саме аудиторія 455б, як приміщення для створеного гендерного центру, а також аудиторія 214 для створеного, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», науково-методичного відділу забезпечення якості.

Після пояснень представника відповідача щодо підготовки пропозицій з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету, позивач ОСОБА_11 пояснила наступне. Відповідно до її посадових обовязків (п. 3.8) вона здійснювала підготовку пропозицій ректору університету з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету на підстваві заявок керівників кафедр, факультетів та інших підрозділів університету щодо придбання компютерної техніки та іншого навчального обладнання, ліцензійного програмного забезпечення, витратних матеріалів в залежності від кількості навчальних аудиторій, компютерних класів, закріплених за кафедрами. Безпосередньо розподіл коштів на навчальні витрати підрозділів університету здійснювався ректором університету у відповідності до певних статей Кошторису університету.

Після пояснень представника відповідача, щодо розподілу штатів та формування групп, позивач ОСОБА_1 додатково пояснила, що розподіл штатів між кафедрами університету здійснюється у відповідності до кількості студентів та обсягу навчального навантаження кафедри таким чином, щоб задовольнити вимоги до мінімального та максимального обсягів обовязкового навчального навантаження викладачів, які ухвалюються Вченою радою університету на кожний наступний навчальний рік та затверджуються наказом ректора університету. Формування академічних груп здійснюється деканами факультетів в залежності від кількості студентів, які вступили до університету на певну спеціальність за певним рівнем підготовки, що як правило, відображає попит ринку праці на певних фахівців.

Позивач ОСОБА_1 додатково пояснила, що у службовій записці декана факультету РТ ОСОБА_17 не вказано жодного факту, повязаного з перекосом у кількості студентів в групах на різних факультетах та надання невиправданих надбавок до посадових окладів. Тому не зрозуміло, що мається на увазі. Стосовно додаткового штату, який виділяється кафедрам, то він також ухвалюється Вченою радою університету на кожний наступний навчальний рік та затверджується наказом ректора.

В підтвердження своїх доводів, позивач ОСОБА_1 додатково до раніше поданих нею документів, надала суду копії Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників в ХНУРЕ та наказу №128 від 09.04.2014.

Оскільки на працівника, з яким укладено контракт, поширюється законодавство про працю (пункт 13 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9) дострокове розірвання трудового контракту з нею, як з проректором з науково-педагогічної роботи відбулось з порушенням норм статей 147, 148, 149 КЗпП України, а саме підставою для такого розірвання стали висновки аудиторського звіту, які не зафіксували порушень ОСОБА_1, що були здійснені нею внаслідок невиконання або неналежного виконання обовязків, передбачених пунктами 3.3, 3.5, 3.8 трудового контракту.

Вказані пояснення позивача підтримала її представник ОСОБА_7

Позивач і її представник в ході судового засідання також пояснимли, що на момент розгляду справи в суді, перевіркою, проведеною Головним управлінням держпраці у Харківській області за зверненням ОСОБА_2 місцевої прокуратури № 2 і особисто позивачів, щодо порушення законодавства про працю ОСОБА_2 національним університетом радіоелектроніки встановлено:

-Винні особи в підсумковій частині ОСОБА_4 звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженого 03. 03. 2016 року № 12/20-1 не зазначені.

-В порушення п. 8 ст. 36 КзПП адміністрацією ХНУРЕ не надані документи, які б прямо визначали в чому в чому полягає вина саме звільнених осіб та порушення умов контракту, згідно з якими звільнені працівники.

-ОСОБА_1 звільнена 21 березня 2016 року під час перебування на лікарняному.

-Недопустимість звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосується як передбачених ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу.

-В порушення вимог п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту наседення України від 29 липня 1993 року № 58, адміністрацією ХНУРЕ проректорам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 направлені листи щодо отримання трудової книжки у відділі кадрів не в день звільнення 21 березня 2016 року, а 22 березня 2016 року (цінні листи з описом від 22.03.2016 р.).

Вказана позиція Головного управління держпраці у Харківській області і висновки щодо проведеної перевірки, викладені в листі № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року, наданому на ім'я ОСОБА_5 (для повідомлення інших), котрий позивач надала суду.

Позивач і її представник надали суду копію ОСОБА_4 Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, в якому до порушень вимог законодавства, виявлених під час порушень, віднесено факт звільнення 21 березня 2016 року проректора з міжнародного співробітництва ХНУРЕ ОСОБА_5А.о. з вказаної посади з достроковим розірванням контракту, які зазначені на сторінці 39-40 вказаного акту ДІНЗ України.

Заначили, що на дійсний час, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова № 638/ 21181/ 15-ц від 21 березня 2016 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 3 наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_18 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року в частині відсторонення ОСОБА_11 від виконання посадових обов'язків проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ. За вказаним рішенням суду ОСОБА_1 допущенна до виконання посадових обов'язків проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, однак, фактичного виконання рішення суду не відбулося, тому що ОСОБА_1 була звільнена з вказаної посади 21 березня 2016 року. Крім того, на дійсний час триває апеляційний розгляд по вказаній справі в Апеляційному суді Харківської області за апеляційною скаргою представника ХНУРЕ.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сторона позивача надала відповідну письмову заяву і просила стягнути з ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки на користь ОСОБА_1 нНаталі Совєтівни середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом 4 повних місяці і 26 дні (з 21 березня 2016 року до 17 серпня 2016 року включно) в розмірі 109304, 32 грн. , виходячи з розрахунку, який основано на даних довідки бухгалтерії ХНУРЕ, котра також надана суду, відповідно до якої ОСОБА_1 з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців) ОСОБА_11 отримала за роботу на посаді проректора 269517 грн. 43 коп. А таким чином стороною позивача приведено розріхунок, згідно з яким, середній заробіток позивача на посаді проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ становив 22459, 79 грн. в місяць, а середній заробіток в день становив 748.66 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки ОСОБА_19, що діє на підставі довіреності, в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував і просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення проти позовних вимог представник відповідача ОСОБА_19 обґрунтовував тим, що актом ОСОБА_4 звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженим 03. 03. 2016 року № 12/20-1 надано всі підстави для винесення 21 березня 2016 року наказу № 229 К від 21 березня 2016 року, відповідно до якого звільнено ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

При цьому, представник відповідача ОСОБА_19 зазначив, що незважаючи на те, що підставою винесення оскаржуваного наказу зазначений ОСОБА_4 звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року (аудиторський звіт, затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1), також підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади являються норми п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, та п. 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Представник відповідача зазначив, що керівник університету має право на власний розсуд звільняти працівників університету, які порушили вимоги контракту. ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку з реальним невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту. В тому числі ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 1.5., яким передбачено, що працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього обовязків, тому, що не надав відповідь особисто керівникові закладу т.в.о ректора ОСОБА_3 на питання, поставлені у службовій записці , яка була направлена на ім'я ОСОБА_5 ОСОБА_1 з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 При цьому, представник відповідача ОСОБА_19 не заперечував проти того, що т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 особисто з своєю вимогою щодо надання пояснень до ОСОБА_1 не звертався. ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. п.п. 3.3 Контракту (зі змінами), обґрунтовуючи свої твердження тим, що, перебуваючи на посаді проректора з науково-педагогічної роботи, ОСОБА_1 на приймала безпосередню участь в розробці поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, не забезпечувала забезпечувати контроль виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОН України, Кабінету Міністрів України.

За поясненнями представника відповідача позивач не виступала з ініціативами розробки поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, особисто не зверталась до керівника навчального закладу з своїми пропозиціями стосовно вказаного питання, на засіданнях вченої ради ХНУРЕ з цього питання не виступала. При цьому сам факт відсторонення в грудні 2015 року ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов'язків, не виправдовує її бездіяльність у цьому напрямку. Крім того, представник відповідача в ході судового засідання наполягав, що ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п.п. п.п. 3.5. Контракту (зі змінами) тому, що не готувала пропозиції про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету.

В той же час, представник відповідача не обґрунтовував своє твердження посиланням на конкретні висновки аудиторського звіту.

Також представник відповідача стверджував те, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді проректора ХНУРЕ з науково-педагогічної роботи, порушила вимоги п.п. п.п. 3.8. Контракту (зі змінами): тому, що не готувала пропозиції з розподілу коштів на навчанні витрати кафедр, факультетів, інститутів та інших підрозділів університету, і не контролювала їх використання.

В той же час представник відповідача не заперечував, що відносно ОСОБА_1 та будь якої іншої особи, пов'язаної з нею, до дійсного часу немає обвинувачувального вироку, який би набрав законну силу і навіть нікому не оголошено підозру у скоєнні злочину.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_19 в своїх поясненнях, наполягаючи на тому, що ОСОБА_1 порушила вимоги певних умов контракту, зазначив, що ОСОБА_1 не приймала участі у створення відділу внутрішнього аудиту. Крім того, ОСОБА_11 безпосередньо винна у вільненні видатних діячів науки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_16 Крім того, як зазначив представник відповідача ОСОБА_19, позивач ОСОБА_1 неналежним чином відслідковувала кадрові питання і винна у зменшенні аудиторного фонду університету з 2005 року по 2015 рік, не готувала пропозицій з розподілу коштів на навчальні витрати кафедр, факультетів та інших підрозділів університету і пропозиції розподілу штатів та формування груп.

Слід зазначити, що не вказано жодного факту, повязаного з перекосом у кількості студентів в групах на різних факультетах та надання невиправданих надбавок до посадових окладів. Тому не зрозуміло, що мається на увазі. Стосовно додаткового штату, який виділяється кафедрам, то він також ухвалюється Вченою радою університету на кожний наступний навчальний рік та затверджується наказом ректора.

Представник відповідача обґрунтовуючи свої твердження знову посилався на ОСОБА_4 звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року, затверджений 03. 03. 2016 року № 12/20-1, а також посилався на службову записку декана факультету РТ ОСОБА_17 та інші, надані в ході судового засідання. В той же час, представник відповідача ОСОБА_19 не заперечував проти того, що надані ним службові записки не проходили реєстрацію в канцелярії ХНУРЕ, враховуючи те, що така реєстрація прямо не передбачена внутрішніми розпорядженнями і нормативними документами університету.

Наполягав на тому, що лист Головного управління держпраці у Харківській області № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року і будь які висновки щодо проведеної перевірки відносно встановлення будь яких порушень в частині звільнення ОСОБА_1 і розірвання з нею контракту, не може бути прийнятий до уваги судом тому, що перевірка провадилась в рамках кримінального провадження за ст. 172 КК України, відкритого за заявами колишніх проректорів ХНУРЕ ОСОБА_1 і ОСОБА_6 і не стосується цієї цивільної справи, крім того, вказаний лист не являється висновком експерта-спеціаліста в цій галузі.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_22А.о. в своїх поясненнях, наданих суду, зазначив, що ОСОБА_4 Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, котру він надав особисто суду для залучення до матеріалів справи, не може прийматись судом як доказ порушень вимог законодавства відносно звільнення 21 березня 2016 року проректора з міжнародного співробітництва ХНУРЕ ОСОБА_5А.о. з вказаної посади з достроковим розірванням контракту, тому, що в цьому акті просто йдеться про констатацію факту звільнення ОСОБА_5А.о з займаної посади і інших колишніх проректорів, а не як факту встановленого порушення в той час, як в вказаному акті, за думкою представника відповідача ОСОБА_19, навпаки йдеться про порушення, допущені ОСОБА_1 В той же час, він відмовився надавати суду заперечення на вказаний акт ДІНЗ України, пояснивши це тим, що відповідач не буде виступати адвокатом сторони позивача у справі.

Всвоїх поясненнях, наданих суду, представник відповідача ОСОБА_19 зазначив, що навіть в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, її поновити буде не можливо з причини того, що вказана посада більше не існує, і відповідно до Наказу ХНУРЕ від 10 лютого 2016 року № 85 «Про введення в дію змін до штатного розпису», з 11 квітня 2016 року було введено вказані зміни до штатного розпису.

Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи притягнуто ОСОБА_3 тимчасово виконуючого обов'язки ректора ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки, особу, якою особисто були винесені оскаржувані накази.

Третя особа ОСОБА_3, або його представник в судове засідання не з'явився, свого ставлення до позивних вимог ніяким чином не висловив, заперечень по суті справи суду не надав, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча неодноразово був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать матеріали справи. Неявка третьої особи ОСОБА_3 , або його представника не перешкоджає суду повно та всебічно зясувати обставини та розглядати справу по суті.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в обґрунтування позову, і в якості заперечення на нього, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ з 02 вересня 2010 року року і з нею було укладено відповідний контракт від 02 вересня 2016 року.

У 2015 році, в період з 14.08.2015 до 24.11.2015р.Лєсна Н.С. виконувала обов'язки ректора ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за сумісництвом.

З 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 була відсторонена від виконання її посадових обов'язків, відповідно до наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_18 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року.

03 березня 2016 року за № 12/20-1 був затверджений ОСОБА_4 звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року.

04 березня 2016 року на адресу ОСОБА_1 надійшло письмове повідомлення з боку т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 про розірвання з нею контракту за порушення вимог п.п. 1.5., 3.3., 3.5., 3.8 контракту і про звільнення її з займаної посади 21 березня 2016 року.

Відповідно до Наказу № 229 К від 21 березня 2016 року, виданого т.в.о. ректора ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 звільнена з посади проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося, відповідно до п. 8 частини першої статті 36, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 21 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня1994 року № 170, керуючись пунктом 7 частини третьої ст. 34 ЗУ від 01.07.2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Підставою винесення оскаржуваного наказу зазначений ОСОБА_4 звіт позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року, затверджений 03. 03. 2016 року за № 12/20-1.

Під час винесення Наказу № 229 К, від 21 березня 2016 року, в період з 21 березня ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Відповідно до Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова № 638/ 21181/ 15-ц від 21 березня 2016 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 3 наказу т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_18 «Про організацію перевірки» № 1176К від 14 грудня 2015 року в частині відсторонення ОСОБА_11 від виконання посадових обов'язків проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ. За вказаним рішенням суду ОСОБА_1 допущенна до виконання посадових обов'язків проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, однак, фактичного виконання рішення суду не відбулося, тому що ОСОБА_1 була звільнена з вказаної посади 21 березня 2016 року. Крім того, на дійсний час триває апеляційний розгляд по вказаній справі в Апеляційному суді Харківської області за апеляційною скаргою представника ХНУРЕ.

Відповідно до умов контракту від 02.09.2010 року, укладеного між ХНУРЕ і проректором з науково педагогічної роботи, передбачені пункти 1.5, 3.3., 3.5., 3.8. з підстав порушення яких і було звільнено позивача з займаної посади.

Вказані пункти контракту передбачають наступне:

1.5. Працівник підзвітний керівникові закладу освіти, в межах покладених на нього

обовязків.

3.3. (зі змінами) «Приймати безпосередню участь в розробці поточного і перспективного планування науково-педагогічної діяльності університету, питань науково-методичного, організаційного і кадрового забезпечення навчального процесу, забезпечувати контроль виконання планів розвитку університету, заходів щодо впровадження рішень МОН України, Кабінету Міністрів України».

3.5. (зі змінами) «Готувати пропозиції про розподіл та раціональне використання навчальних, наукових та виробничих приміщень університету».

3.8. (зі змінами) «Готувати пропозиції з розподілу коштів на навчанні витрати кафедр, факультетів, інститутів та інших підрозділів університету, контролювати їх використання»

Перевіркою змісту ОСОБА_4 звіту, затвердженого 03.03.2016 №12/20-1, судом встановлено, що в «Вступній частині» звіту зазначено наступне: Цілі внутрішнього аудиту: надання керівництву Міністерства освіти і науки України об'єктивної і незалежної оцінки діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ), щодо досягнення цілей, визначених річними планами установи; дотримання актів законодавства, планів, процедур, контактів з питань правильності використання бюджетних коштів та стану збереження активів, інформації й управління державним майном; законності та достовірності фінансової і буюджетної звітності; правильності ведення бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що ОСОБА_4 звіт, затверджений 03.03.2016 №12/20-1 був наданий керівництву Міністерства освіти і науки України, а не керівництву ОСОБА_2 раціонального університету радіоелектроніки і підлягав вивченню керівництвом Міністерства освіти і науки України з метою прийняття будь яких розпоряджень з боку міністерства і для реагування з боку міністерства а не з боку самостійного реагування адміністрації ХНУРЕ.

Судом також встановлено, що з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ не надходило будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій про самостійне реагування адміністрацією ХНУРЕ на висновки викладені в ОСОБА_4 звіті, затвердженому 03.03.2016 №12/20-1 на момент 04 березня 2016 року, коли адміністрацією ХНУРЕ було видано попередження про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з розірванням контракту з 21 березня 2016 року. А також і в подальшому з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ не надходило будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій з цього приводу, а тим більше з вимогою звільнення конкретних осіб з займаних посад. Підставою для таких висновків суду послужило те, що стороною відповідача не надано будь яких розпорядчих документів, або вказівок і рекомендацій з боку Міністерства освіти і науки України на адресу адміністрації ХНУРЕ з цього приводу. Крім того, сторона відповідача проти цього в судовому засіданні не заперечувала і про наявність таких документів суду не повідомила.

Це в свою чергу дає усі підстави для суду вважати, що звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи відбулося за ініціативою лише адміністрації ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки і без будь якого погодження з Міністерством освіти і науки України з цього приводу, на чию адресу було надано ОСОБА_4 звіт, затверджений 03.03.2016 року за №12/20-1.

Суд погоджується з доводами сторони позивача стосовного того, що аудиторський звіт носить лише рекомендаційний характер.

Для такого висновку суд, приймає до уваги вимоги Постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 «Деякі питання структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», відповідно до п.п. 5 п. 5 якого передбачено, що підрозділ внутрішнього аудиту, відповідно до покладених на нього завдань: подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

При цьому, суд також приймає до уваги те, що відповідно до вимог п. 16. Постанови КМУ від 28.09.2011 №1001 передбачено, що звіт про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведений звіт про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органі та бюджетній установі у разі його створення подається керівником центрального органу виконавчої влади Держфінінспекції двічі на рік (до 20 січня та до 20 липня). Датою подання звіту або зведеного звіту вважається дата його реєстрації в Держфінінспекції.

В той же час, стороною відповідача суду не надано будь якого підтвердження факту подання аудиторського звіту керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень і подальшого подання звіту до Держфінінспекції і про дату його реєстрації в Держфінінспекції.

Тому, у суда є всі підстави критично ставитись до того, що 04 березня 2016 року в наступний день після затвердження ОСОБА_4 звіту від 03.03.2016 року за №12/20-1, у адміністрації ХНУРЕ були підстави для попередження про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ з 21 березня 2016 року на підставі вказаного звіту і те що вказаний звіт взагалі було подано керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи з відповідними рекомендаціями для прийняття ним відповідних управлінських рішень і подано до Держфінінспекції і там відбулась його реєстрація.

Крім того, після вивчення змісту ОСОБА_4 звіту, затвердженого 03.03.2016 року за №12/20-1, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, суд приходить до висновку про те, що зазначений ОСОБА_4 звіт у своїй підсумкової частині взагалі не містить інформації про коло винних осіб, які в результаті невиконання або неналежного виконання своїх посадових обовязків, заподіяли шкоду університету. Тим більше в тексті ОСОБА_4 звіту, затвердженому 03.03.2016 року за №12/20-1 немає визначення порушень ОСОБА_1 будь яких пунктів контракту як проректором з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, як і тих, за порушення яких вона була звільнена.

Отже, посилання у оскаржуваному наказі № 229 К від 21 березня 2016 року на висновки аудиторського звіту, затвердженого 03.03.2016 року за №12/20-1, як на підставу для винесення вказаного наказу є безпідставним і необґрунтованим.

Крім того, суд робить висновок, про те, що у адміністрації ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки на момент винесення наказу № 229 К від 21 березня 2016 року не було будь яких законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з причини порушення нею умов контракту, враховуючи те, що навіть до дійсного часу у адміністрації ХНУРЕ немає належних доказів встановлення факту порушення нею посадових обовязків, ступіню тяжкості таких порушень, або вчинених нею проступків, про заподіяну порушенням шкоду, та про обставини за яких вчинено нею порушення чи проступки.

Суд не приймає до уваги подані представником відповідача ОСОБА_23 службові записки, якими нібито доводиться провина ОСОБА_1 в порушенні умов контракту, враховуючи те, що вони не являлись підставою для звільнення ОСОБА_1, виходячи з тексту самого оскаржуваного наказу. При цьому, вказані службові записки, якщо вони існували до моменту пред'явлення суду, повинні були бути предметом розгляду під час проведення аудиторської перевірки, або іншої відповідної перевірки, в той час як посилання на них навіть в аудиторському звіті немає. Крім того, надані суду службові записки не пройшли реєстрацію в канцелярії ХНУРЕ, як службові записки, які були надані суду стороною позивача, що викликає сумнів в них, як в належному доказі по справі. При цьому, суд дослідив надану представником відповідача довідку, що службові записки не підлягають реєстрації в канцелярії університету нарівні з іншими документами при встановленому в університеті внутрішньому документообігу. В той же час, причину вибірковості реєстрації в канцелярії ХНУРЕ одних службових записок, які надані стороною позивача і відсутності такої реєстрації інших службових записок, наданих стороною відповідача, представник відповідача суду пояснити не зміг.

Суд також не приймає до уваги доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 крім умов пунктів контракту, про які йдеться мова у оскаржуваному наказі порушила вимоги п.п. 1.5. контракту, про що йдеться у повідомленні від 04 березня 2016 року, враховуючи те, що в самому оскаржуваному наказі посилання на порушення вказаного пункту контракту не йдеться. Крім того, позивач ніколи не відмовлялась надавати пояснення на запитання, поставлені, у службових записках з боку т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_3, враховуючи те, що від керівника університету на адресу ОСОБА_1 будь які службові записки, в тому числі і від 01.03.2016 року не надходили. А службова записка від 01.03.2016 надходила на адресу ОСОБА_1 лише з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 , в той час як т.в.о. проректора з міжнародного співробітництва ОСОБА_9Є не являється керівником ОСОБА_1, і контракт, укладений між ХНУРЕ і ОСОБА_1 передбачає її підзвітність лише керівнику закладу - ректору, в той час як, його підпорядкування іншим працівникам університету, у тому числі т.в.о. проректорів, контрактом не передбачається.

При винесені рішення, суд приймає до уваги лист Головного управління держпраці у Харківській області № 0-155/0-175/0-261/02.03/12-14/2801 від 11.04.2016 року, наданий на ім'я ОСОБА_5- одного з первісних позивачів, яке надано для повідомлення інших, відповідно до якого повідомлено, що перевіркою, проведеною Головним управлінням держпраці у Харківській області за зверненням ОСОБА_2 місцевої прокуратури № 2 і особисто позивача, щодо порушення законодавства про працю ОСОБА_2 національним університетом радіоелектроніки встановлено:

-Винні особи в підсумковій частині ОСОБА_4 звіту позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки за період діяльності з 01.01.2014 року по 31. 12. 2015 року затвердженого 03. 03. 2016 року № 12/20-1 не зазначені.

-В порушення п. 8 ст. 36 КзПП адміністрацією ХНУРЕ не надані документи, які б прямо визначали в чому в чому полягає вина саме звільнених осіб та порушення умов контракту, згідно з якими звільнені працівники.

-ОСОБА_1 звільнена 21 березня 2016 року під час перебування на лікарняному.

-Недопустимість звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосується як передбачених ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу.

-В порушення вимог п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту наседення України від 29 липня 1993 року № 58, адміністрацією ХНУРЕ проректорам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 направлені листи щодо отримання трудової книжки у відділі кадрів не в день звільнення 21 березня 2016 року, а 22 березня 2016 року (цінні листи з описом від 22.03.2016 р.).

Також, судом досліджено копію ОСОБА_4 Державної інспекції навчальних закладів України (ДІНЗ України) перевірки додержання суб'єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/106-03-06/1 від 25 липня 2016 року, в якому до порушень вимог законодавства, виявлених під час порушень, віднесено факт звільнення 21 березня 2016 року проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ ОСОБА_1 з вказаної посади з достроковим розірванням контракту.

Суд не приймає до уваги повідомлення представника відповідача ОСОБА_19про те, що навіть в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі проректора з науково-педагогічної роботи ХНУРЕ, її поновити буде не можливо з причини того, що вказана посада більше не існує, і відповідно до Наказу ХНУРЕ від 10 лютого 2016 року № 85 «Про введення в дію змін до штатного розпису», з 11 квітня 2016 року було введено вказані зміни до штатного розпису. Так, в позові ОСОБА_1 йдеться про поновлення її на роботі, враховуючи те, що звільнення відбулося з порушенням її законних прав і охоронюваних законом інтересів. А відповідно, спір носить характер спору про поновлення порушеного права, а таким чином, порушене право може бути поновлено лише шляхом відновлення становища, яке існувало до моменту порушення права.

При винесенні рішення, суд приймає до уваги довідку бухгалтерії ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців) ОСОБА_11 отримала за роботу на посаді проректора 269517 грн. 43 коп.

Суд також приймає до уваги заяву представника позивача ОСОБА_7 з визначенням розміру позовної вимоги про стягнення з ХНУРЕ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу протягом 4 місяці 26 днів, (з 21 березня 2016 року по 17 серпня 2016 року включно) в розмірі 109304, 32 грн. (сто дев'ять тисяч триста чотири) грн. 32 коп., виходячи з розрахунку, який грунтується на даних довідки бухгалтерії ХНУРЕ, відповідно до якої ОСОБА_1 в період в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (12 місяців) ОСОБА_11 отримала за роботу на посаді проректора 269517 грн. 43 коп. Таким чином , суд приймає до уваги приведений розрахунок сторони позивача відповідно до якого, середній заробіток позивача на посаді проректора складає 22459, 79 грн. на місяць, а середній заробіток позивача в день становить 748.66 грн.

Суд, також при винесенні рішення погоджується з доводами сторони позивача про те, що, не зважаючи на аудиторський звіт, затверджений 03 березня 2016 року, Вчена рада університету 25 березня 2016 року на своєму засіданні розглянула результати фінансової діяльності університету за 2015 рік і без урахування негативного висновку аудиторського звіту, прийняла рішення щодо визнання цих результатів задовільними.

При винесенні рішення, суд враховує, що відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України, передбачено що підставою припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

В той же час, відповідно до вимог п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9, передбачено, що оскільки на працівника, з яким укладено трудовий контракт поширюється законодавство про працю, вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Крім того, п.17 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06 листопада 1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачає правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність чи під час перебування працівника у відпустці.

Також, при винесенні рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України. Так, ст. 147 КЗпП України передбачає загальну норму щодо стягнення за порушення трудової дисципліни. І за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

В свою чергу, ст.148 КЗпП України передбачається строк для застосування дисциплінарного стягнення. І дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Одночасно, ст. 149 КЗпП України передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, за нормами трудового права, до кола яких відноситься цей спір, працівник підлягає відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обовязків лише у тому випадку, якщо він мав реальну можливість для їх виконання і його особиста провина (вина) достовірно встановлена і належно зафіксована. При цьому, просте (формальне) покладання обовязків на працівника недостатньо, роботодавець повинен створити працівнику усі необхідні умови для повноцінної роботи.

Відповідальність за трудовим правом окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції.

Підставою для такої відповідальності є трудове правопорушення винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником.

Отже, дострокове розірвання трудового контракту з позивачем відбулось з порушенням норм статей 147, 148, 149 КЗпП України, а саме підставою для такого розірвання стали висновки аудиторського звіту, якими не зафіксовано порушень, що були допущені нею внаслідок невиконання або неналежного виконання обовязків, передбачених пунктами 3.3., 3.5., 3.8. трудового контракту зі змінами. До моменту застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 власник або уповноважений ним орган не зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а повинен був це зробити. При цьому, в якості особи власника або уповноважений ним органу міг виступати лише керівник МОН України, або т.в.о ректора ХНУРЕ ОСОБА_3 З його боку на адресу ОСОБА_1 будь яка вимога надання письмових пояснень як від порушника трудової дисципліни, не надходили. А службова записка від 01.03.2016 яка надійшла на адресу ОСОБА_1 з боку т.в.о. проректора ХНУРЕ з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 не може бути прийнята до уваги судом як виконання вказаної норми закону, враховуючи те, що т.в.о. проректора з міжнародного співробітництва ОСОБА_9 не являється власником або уповноваженим ним органом. Крім того, при обранні виду стягнення у вигляді звільнення, власник або уповноважений ним орган не мав достатніх підстав для визначення ступіню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, а тому не міг обґрунтовано враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до вимог ст. 8 ОСОБА_24 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_24 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_24 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_24 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_24 України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ОСОБА_24 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_24 та законами України.

Відповідно до вимог ст. 24 ОСОБА_24 України,Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 43 ОСОБА_24 України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог ст. 48 ОСОБА_24 України,кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до вимог ст. 55 ОСОБА_24 України,Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ст. 56 ОСОБА_24 України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 64 ОСОБА_24 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_24 України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, з огляду на те, що предметом судового спору являється трудовий спір щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та дострокове розірвання контрактів та відновлення попереднього становища, є необхідність застосувати положення пункту 4 частини 1статті 367 ЦПК Українита допустити негайне виконання рішення суду в частині допуску позивача до роботи на посаді, з якої його було взільнено.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 ЗУ "Про судовий збір"від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Судовий збір, підлягає стягненню з відповідача в порядку, передбаченому ч.3ст. 88 ЦПК України, враховуючи те, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11,57-60,88,209,212,215 ЦПК України, ст. 36, 147, 148, 149 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-задовольнити.

Визнати незаконним (противоправним) і скасувати Наказ ОСОБА_2 національного університета радіоелектроніки № 229 К від 21 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки 21 березня 2016 року з достроковим розірванням контракту від 02 вересня 2010 року з підстав передбачених контрактом, у зв'язку з невиконанням умов, викладених у пунктах 3.3., 3.5., 3.8 контракту (пункт 6.6. контракту, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

Поновити ОСОБА_1 на роботу в ОСОБА_2 національний університет радіоелектроніки проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки

Стягнути з ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 березня 2016 року до 17 серпня 2016 року включно в розмірі 109304, 32 (сто дев'ять тисяч триста чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки на користь держави судовий збір в розмірі 1 093,04 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в ОСОБА_2 національному університеті радіоелектроніки проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 національного університету радіоелектроніки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду ОСОБА_2 шляхом подачі через суд І інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особами, які є учасниками процесу, але не були присутні в залі засідання під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: І.О.Грищенко