Ухвала суду № 60155756, 01.09.2016, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2-з/381/31/16

381/3467/16-ц

УХВАЛА

01 вересня 2016 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу ДВС Фастівського міськрайонного управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання права власності на частину майна та звільнення його з-під арешту.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у зазначеній справі, в якій просила суд зупинити реалізацію магазину-кафетерію за адресою: Фастівський район, с. Фастівець, вул. Дружби 123-В та земельної ділянки, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно, яка відбувається в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №381/979/15.

Заява обґрунтована тим, що спірне нерухоме майно були передані на реалізацію, продаж цих об'єктів нерухомого майна унеможливить виконання можливого рішення суду про визнання за позивачкою права власності на нього.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на частину нерухомого майна, яке є предметом спору, зокрема, магазину-кафетерію за адресою: Фастівський район, с. Фастівець, вул. Дружби 123-В та земельної ділянки, зняти арешт з зазначеного майна.

Підставою позову є те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобовязальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобовязальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобовязального права);

2)у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що право власності позивачки на ? спірного майна оспорюється або не визнається іншими сторонами, зокрема, відповідачами.

Таким чином, у суду відсутня можливість пересвідчитись чи дійсно між сторонами виник спір.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно акту опису й арешту майна від 22.08.2016 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №381/979/15 про звернення стягнення на іпотечне майно, описано і накладено арешт на земельну ділянку та магазин-кафетерій за адресою: Фастівський район, с. Фастівець, вул. Дружби 123-В, при цьому боржником визначений ОСОБА_2

Таким чином, спір виник щодо іпотечного майна, тому у разі зупинення реалізації такого майна можуть бути порушені права стягувача.

З наведеного виходить, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, що не позбавляє позивача звернутися з заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі зміни обставин, які стали підставою для відмови.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є.Ю.Чернишова