Рішення № 6015525, 24.04.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-228/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Стоілової Т.В.

при секретарі Коваленко О.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 №1»,третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську, про поновлення строку для звернення до суду, про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1" про поновлення строку для звернення до суду, про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 22 січня 1997 року по 13.08.2008 року він працював на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1» гірничим працівником очисного вибою.

07 квітня 2008 року, приблизно в 12год. стався вибух газу метану, його було травмовано на підприємстві, де він працював при виконання ним трудових обов’язків.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному. В момент одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, внаслідок гострого отруєння чадним газом середньої тяжкості, токсико-гіпоксичної енцефалопатії з неврологічною симптоматикою, рефлекторною недостатністю, вегето-судинною дистонією по гіпертонічному типу, вираженим церебростонічним синдромом з тривожно-депресивним радикалом, закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, лівосторонньої сенсоневральної туговухості. Згідно висновку МСЕК від 04.08.2008 року втрата його працездатності складає 60 відсотків безстроково та встановлено 3(третю) групу інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом.

За висновком Акту форми Н-1 від 29.04.2008 року(п.10) винними в аварії на шахті є посадові особи підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.

Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Заподіяну моральну шкоду він оцінює в 150000 грн.

В судове засіданні позивач ОСОБА_3 не з"явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.(а.с.37).

Представник позивача, що діє за дорученням ОСОБА_1 (а.с.31) повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1», позовні вимоги не визнала з тих підстав, що відшкодування моральної шкоди відноситься до позадоговірної відповідальності, а в трудовому договорі між позивачем та підприємством не зазначено, що підприємство має відшкодовувати моральну шкоду. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області до суду не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в задоволенні позовних вимог просить відмовити(а.с.54).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 22 січня 1997 року по 13.08.2008 року працював на підприємстві ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1» гірничим працівником очисного вибою.(а.с.7-15).

07.04.2008 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював, при виконання ним трудових обов’язків.

За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт за формою Н-1 від 29.04.2008 року, згідно якому Позивач отримав комбіновану травму: Гостре отруєння чадним газом. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Забій , садно правої тім"яно - скроневої області. Удар правої кисті з гематомою. (а.с.17-19).

Відповідно до довідок МСЕК ОСОБА_3. встановлена тертя група інвалідності, безстроково, йому протипоказана важка фізична праця, в контакті з токсичними речовинами, в підземних несприятливих умовах, на висоті, в умовах психоемоційних навантажень, встановлено 60% втрати професійної працездатності(а.с.20-23).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч.1 ст.9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, бувши здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності в зв’язку з травмою. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ВАТ Вугільна Компанія «ОСОБА_4 № 1», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку (а.с.6-8).

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3. заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 60%.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська – Західна № 1» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 17000 грн.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього кодексу, суд може поновити ці строки ( ст. 234 КЗпП України).

Судом встановлено, що травма мала місце 7 квітня 2008 року, втрата працездатності була встановлена висновком МСЕК 4.08.2008 року(а.с.20), до суду позивач звернувся 06.11.2008 року, тобто після закінчення тримісячного строку для вирішення трудового спору, але оскільки причина пропуску цього строку є поважною - хвороба позивача, що підтверджується відповідними епікризами (а.с.24-26, 62), суд вважає, що вимоги позивача про поновлення строку слід задовольнити та поновити строк позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська – Західна № 1» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 7,50грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати причину пропуску строку для звернення до суду ОСОБА_3 , за захистом порушених прав, поважною та поновити строк для звернення до суду.

Стягнути з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбаському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_3 17000 (сімнадцять тисяч)грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбаському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «ОСОБА_4 № 1» відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: