Рішення № 60152375, 25.08.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.08.2016

Справа № 334/2284/16-ц

Провадження № 2/334/1903/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі Піка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про захист права приватної власності

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про захист права приватної власності.

Згодом позивач уточнив позовні вимоги.

В позові позивачі зазначив, що він є власником 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на домоволодіння він набув згідно з:

-Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Другої Запорізької нотаріальної контори Білик О.В. 28.01.2010р. за №1-144, виданого у спадковій справі №1161 за 2008р.;

-Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради 01.03.2005р. №501 на підставі Розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14.12.2004р. №3181р.

Іншим власником 1/2 частини домоволодіння є його колишня дружина ОСОБА_2 11.10.2012р. шлюб між сторонами було розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя.

Домоволодіння складається з наступних побудов: житловий будинок літ.А (житлова площа - 24,6 кв.м., загальна площа - 60,5 кв.м.), житловий будинок літ.Б (житлова площа - 21,2 кв.м., загальна площа - 37,5 кв.м.), вбиральня літ.В, сарай літ.Е, вбиральня літ.З, літня кухня літ.Г, сарай літ.Ж, душ літ.К, гараж літ.Л, навіс літ.М, ворота №3, ворота №4, паркан №1, паркан №7, паркан №8, паркан №9, паркан №10, водопровід №5, замоіцення-І, замощення -II.

Житловий будинок літ.А був побудований батьками Відповідачки в 1957 році, а житловий будинок літ.Б - в 1984 році. Однак будинки не були введені в експлуатацію, право власності не було оформлено на батьків ОСОБА_2, станом на початок 2004 року будинки були у занедбаному стані.

В 2004 році будинок літ.А та будинок літ.Б були суттєво добудовані, реконструйовані та введені в експлуатацію, їх ринкова вартість була збільшена за допомогою будівництва моїми власними силами та за мої власні кошти, які я отримав від продажу будинку, наданому мені в спадщину.

Однак, в 2012 році стосунки позивача з відповідачем погіршилися, вони розлучилися і з початку 2013 року відповідач вигнала позивача з будинку.

З цього часу позивач не проживає у вказаному домоволодінні.

Будь-які спроби відновити порушені права на свою власність у позивача не мають результату (докази про звернення до правоохоронних органів додаються), тому я вимушений звернутися до суду.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні ним домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та вселити його у житлове приміщення Літ.А, домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити, зазначивши що позивач позбавлений можливості користуватися, належним йому майном, оскільки відповідач чинить йому у цьому перепони.

Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що дійсно позивач є власником ? зазначеного домоволодіння, проте відсутній предмет спору по справі, а саме позивачу ніхто не чинить перешкод у користуванні його майном, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся, своїх заперечень проти позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Іншим власником 1/2 частини домоволодіння є ОСОБА_2

Домоволодіння складається з наступних побудов: житловий будинок літ.А (житлова площа - 24,6 кв.м., загальна площа - 60,5 кв.м.), житловий будинок літ.Б (житлова площа - 21,2 кв.м., загальна площа - 37,5 кв.м.), вбиральня літ.В, сарай літ.Е, вбиральня літ.З, літня кухня літ.Г, сарай літ.Ж, душ літ.К, гараж літ.Л, навіс літ.М, ворота №3, ворота №4, паркан №1, паркан №7, паркан №8, паркан №9, паркан №10, водопровід №5, замоіцення-І, замощення -II.

З 2013 року відповідач вигнала позивача з будинку, про що свідчить висновок УІМ Ленінського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області, яким встановлено, що 05.01.2013 року у Ленінському РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області було зареєстровано звернення ОСОБА_1, в якому він просить прийняти міри до ОСОБА_6, яка перешкоджає йому в проживанні в 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1.

У ході перевірки було встановлено з пояснень ОСОБА_6, що на протязі значного часу між нею та її колишнім чоловіком - ОСОБА_1 виникають конфлікти із-за користуванням будинком, який дістався їм у спадок від її батьків. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не згодна с цим заповітом, вона не впускає свого колишнього чоловіка у будинок, та всі спори з цього приводу буде вирішувати у суді.

З цього часу позивач не має змоги оселитися в зазначеному домоволодінні.

Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Конституція України визначає, що кожен має право на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності' є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Згідно з ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею цій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання належним йому майном.

Власник будинку має право використовувати приміщення для власного мешкання, членів своєї родини, інших осіб, що передбачено ст. 383 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що на сьогоднішній день позивач ОСОБА_1 не має можливості користуватися належним йому майном, а тому необхідно усунути перешкоди в користуванні ним, належних йому ? частини будинку, з боку іншого власника ? частин цього будинку - ОСОБА_2, та вселити ОСОБА_1 у житлове приміщення Літ.А. домовладіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 224 ЦПК України, ст.391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про захист права приватної власності - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 домовладіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 у житлове приміщення Літ.А. домовладіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в сумі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.