Ухвала суду № 60151701, 29.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1068/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1824/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представників: відповідача1 - ОСОБА_2, третьої особи - Микитин І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача комісія з питань захисту прав дитини Тисменицької РДА про стягнення заборгованості спадкодавця в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення мешканців із житлового приміщення, що обтяжене іпотекою за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Тисменицького районного суду від 12 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2012р. по справі №2-237/11 стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 32018921,94 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 3203712,94 грн. (а.с. 14-15). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, який являється боржником та іпотекодавцем, ІНФОРМАЦІЯ_5 помер (а.с.16).

До складу спадщини, зокрема ввійшло домоволодіння АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки.

Станом на момент смерті борг ОСОБА_7 за кредитним договором №121 pv-05 від 17.03.2005р. становив:

-62 903,60 дол. США - сума строкової заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту;

-164 068,34 дол. США - сума простроченої заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту;

-1 412,27 дол. США - сума строкової заборгованості за відсотками;

-191 816,82 дол. США - сума простроченої заборгованості за відсотками;

-9 832 163,43 дол. США - сума пені за період з 10.03.2013р. по 10.03.2014р.

Просили суд: -примусово виселити мешканців (ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3), які проживають у будинку АДРЕСА_1; -в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним Договором №121 pv-05 від 17.03.2005р. у загальній сумі в еквіваленті до національної валюти 13776968,68 із яких за основною сумою (тілом) кредиту - 226 971,94 дол. США (2 049 789,88 грн.), за відсотками - 193 229,09 дол. США (1 814 015,37 грн.), по пені 9 832 163,43 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкоємцями якого є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Тисменицького районного суду від 12 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу вважаючи його незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_7, що являється боржником та іпотекодавцем за кредитним договором ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Відповідачі у даній справі є його спадкоємцями, а отже, зобовязання померлої особи (боржника) переходять до спадкоємців, таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.

На думку апелянта, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення не застосував до спірних правовідносин постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», згідно якої, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотеко держателя до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Апелянт вважає, що правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовується до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

За таких обставин апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник апелянта подав заяву до суду про розгляд справи без його учасі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача1 та третьої особи заперечили доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесцу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2005 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_7 було укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №121 pv-05 (а.с. 9-10). Згідно умов договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію під 16% річних на загальну суму 227 000,00 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути до 17 березня 2015р.

18 березня 2005р. між банком та ОСОБА_7 було укладено Іпотечний договір, який був посвідчений нотаріусом Тисменицького нотаріального округу Секретою І.І. за реєстровим №366 (а.с. 4-5). Згідно п.1.1. якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №121 pv-05 від 13 березня 2005р. домоволодіння АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1144 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку і для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до п.1.4.13. іпотечного договору на укладення даного договору надала згоду дружина Іпотекодавця, ОСОБА_4, що також підтверджується копією відповідної заяви ОСОБА_4 (а.с. 4-5).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку, що не зважаючи на те, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відомо про смерть боржника-іпотекодавця з 02 червня 2014р., а також, що протягом шести місяців з моменту коли йому стало відомо про відкриття спадщини банку було відомо про спадкоємців, які прийняли спадщину, останній пред'явив вимоги до спадкоємців тільки 09.02.2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є дітьми померлого, а також дружина померлого ОСОБА_4, в силу ст.1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги. Зазначене підтверджується листом Тисменицької районної державної нотаріальної контори від 21.10.2014р. та не заперечувалось представниками сторін, дружина померлого ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини на користь дітей померлого - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_6, заявляли відмову від прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і були там зареєстровані, а також не подавали заяви про відмову від спадкування, вони прийняли спадщину в силу ст.1270 ЦК України.

Також встановлено, що спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зверталися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора, а кредитор в свою чергу має право звернутися до них із відповідною вимогою.

Згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 02 червня 2014 року керуючись ст.ст.1281-1282 ЦК України та посилаючись на «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, звернувся до Тисменицької районної державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця №9-000457/243834 (а.с. 20). Згідно даної вимоги банк просив прийняти вимогу (претензію) спадкодавця та довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, про подання кредитором до Тисменицької районної державної нотаріальної контори претензії за кредитним договором №121 pv-05 від 17.03.2005р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно констатував, що обов'язок нотаріуса прийняти претензію кредитора та довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, на якому наполягав в своїй претензії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», передбачався пунктом 189 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яка була затверджена Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. Але дана Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, яким затверджено «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Відповідно до п.2.1 Глави 10 даного Порядку така претензія кредитора є тільки підставою заведення спадкової справи, що і було зроблено нотаріусом, а разом з тим в нотаріуса не має обов'язку надсилати такі вимоги спадкоємцям.

З матеріалів справи вбачається, що на запит ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 13 жовтня 2014 року Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою листом від 21 жовтня 2014р. повідомлено, що згідно претензії банку заведена спадкова справа №210/2014. Дана обставина підтверджується також витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 05 червня 2014р. (а.с. 21-22).

В силу ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитору належить пред'явити свої вимоги саме до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Таким чином, висновок суду, що вимога (претензія) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 02 червня 2014р. не може вважатися вимогою в порядку ст.1281 ЦК України є правильним. Крім того вона не направлялась спадкоємцям, на що судом першої інстанції правильно звернуто увагу.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тільки 09 лютого 2015 року звернулося до спадкоємців (ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від імені якої діє мати - ОСОБА_4) з вимогою №9-000367/242834 про усунення порушень за кредитним договором та добровільне звільнення домоволодіння, що обтяжене іпотекою (а.с.23). Відповідно до даної вимоги банк пропонував спадкоємцям погасити заборгованість за кредитним договором №121 pv-05 від 17.03.2005р., а у разі відмови, добровільно звільнити протягом 30 днів домоволодіння АДРЕСА_1. Також, у вимозі попереджалось, що у випадку невиконання зазначених вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» буде здійснено дії по зверненню стягнення на заставне майно в порядку ст.ст. 35-37 ЗУ «Про іпотеку» та вжито заходів щодо виселення в судовому порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців і ця вимога була вручена їм.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заявило позовну вимогу про звернення стягнення на все будинковолодіння, але тільки до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З положень ст.ст.355, 356 ЦК України вбачається, що майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 368 ЦК України). Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдиність об'єкта (ч. 1 ст. 355 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1.4.13. іпотечного договору від 18.03.2005р. на укладення даного договору дружина Іпотекодавця, ОСОБА_4, надала згоду, що також підтверджується копією відповідної заяви ОСОБА_4 (а.с. 4-5). Крім того, право ОСОБА_4 на ? в спільній сумісній власності на житлового будинку АДРЕСА_1 презюмується із ст. 71 ст. Закону України «Про нотаріат», а також п. 4.2.1 гл. 10 розділу 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5.

Згідно ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки ? у спільній сумісній власності житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, а ? у спільній сумісній власності належала померлому ОСОБА_7, то до складу спадщини, що прийнята спадкоємцями включається тільки ? у спільній сумісній власності, яка належала спадкодавцю, в тому числі в житловому будинку та в земельній ділянці на якій розташований житловий будинок.

Відповідно до ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зауважено, що спадкоємцям померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить тільки по 0,25% в успадкованому житловому будинку та земельній ділянці.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про відмову в частині позовної вимоги про виселення мешканців.

Судом першої інстанції правильно встановлено той факт, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємців з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців і є підставою відмови у відповідній позовній вимозі, як наслідок позбавляє права кредитора на вимогу про виселення жильців з успадкованого майна іпотечного майна, оскільки в силу ст.39 ЗУ «Про іпотеку» виселення відбувається одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про відсутність підстав для задоволення позову є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 12 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк