Рішення № 60151543, 22.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/292/15-ц Провадження № 22-ц/772/2218/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Жданкіна В.В., Сала Т.Б.

При секретарі: Агеєвій Г.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Вінниця-Інформ-Ресурси», про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24.12.2014 року на 346 му кілометрі автомобільної дороги М-12 Стрий Знамянка (стаціонарний пост «Літин») його транспортний засіб марки Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було зупинено інспектором ДПС роти ДПС УДАІ м. Вінниці ОСОБА_4

Під час зупинки позивачу було повідомлено про те, що його транспортний засіб перебуває в розшуку на підставі постанови державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. У звязку із наведеними обставинами, того ж дня інспектором ДПС роти ДПС УДАІ м. Вінниці ОСОБА_4 було здійснено тимчасове затримання належного ОСОБА_2 транспортного засобу, про що було складено акт № 439 огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, який був переданий на тимчасове зберігання.

Зі змісту цього акту вбачається, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено на підставі постанови Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції. В Староміському відділі ДВС позивачу стало відомо про наявність в провадженні відділу виконавчого провадження № 44575377 за виконавчим листом, виданим 22.08.2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області № 127/226/14 про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Казахстан, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/140,141 на користь держави витрат на проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 392, 00 грн. Отже, боржником у вказаному виконавчому провадженні є інша особа, відмінна від особи позивача, оскільки позивач народився 15 червня 1972 року.

Після зясування всіх обставин, державний виконавець виніс постанову про скасування арешту транспортного засобу, належного позивачу. Після чого позивач лише на наступний день отримав можливість забрати свій автомобіль зі штрафного майданчику.

За два дні перебування автомобіля на штраф майданчику, ОСОБА_2 сплатив спец штрафу 349, 19 грн.

ОСОБА_2 вважає, що внаслідок халатного відношення державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції до своїх обов`язків, а саме: неналежної перевірки відомостей щодо боржника та його майна, ним було безпідставно винесено постанову про розшук транспортного засобу, який належить не боржнику за виконавчим листом, а зовсім іншій сторонній особі, у зв`язку з чим автомобіль позивача було тимчасово затримано та поміщено на штрафмайданчик і він поніс витрати за утримання автомобіля на цьому штрафмайданчику.

Щодо дій інспектора ДПС, то ним було допущено неналежне ставлення до своїх обов`язків щодо встановлення власника транспортного засобу, який перебуває в розшуку.

Виходячи з викладеного, позивач просив суд стягнути на його користь солідарно зі Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Вінницькій області за рахунок державного бюджету витрати за перебування автомобіля на штраф майданчику та 1000 грн. моральної шкоди за душевні страждання, завдані вказаними діями відповідачів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2016 року взадоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за недоведеності позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права, за не зясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеністю обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2016 року та задовольнити позов у повному обсязі, ухваливши нове рішення, а також вирішити питання судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення, зазначені вимоги закону не були дотримані в повному обсязі.

Як видно з позовної заяви, позивач просив суд стягнути солідарно зі Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Вінницькій області за рахунок державного бюджету витрати за перебування автомобіля на штрафмайданчику та 1000 грн. моральної шкоди (а/с5 т.1).

Про це і суд зазначає в описовій частині рішення (а/с 54 т.2), проте у мотивувальній його частині не обгрунтовувались обставини щодо не належного виконання своїх обов`язків інспектором ДПС під час затримання автомобіля марки Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу.

Все обґрунтування зводиться лише щодо вимог до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.

І при цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з наступного.

24 грудня 2014 року на 346-му км автомобільної дороги Стрий - Знам'янка на стаціонарному посту «Літин», належний позивачу транспортний засіб марки FIAТ модель DOBLO CARGO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було зупинено інспектором ДПС роти ДПС УДАІ м. Вінниці ОСОБА_4 та повідомлено про те, що даний транспортний засіб перебуває в розшуку на підставі постанови державного виконавця Староміського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. Далі інспектором було здійснено тимчасове затримання транспортного засобу, про що було складено акт № 439 огляду тимчасово затриманого автомобіля та передано для тимчасового зберігання на штрафмайданчику ДП МВС України «Вінниця-Інформ-Ресурси».

Зі змісту акту № 439 вбачається, що 24 грудня 2014 року затриманий автомобіль був доставлено для зберігання на спеціальний майданчик за місцезнаходженням: с/п «Літин, Літинський район» (а.с.10).

У зазначеному акті № 439 вказано, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено на підставі постанови Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.

Ще судом бралися до уваги обставини, що в провадженні Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на час затримання автомобіля позивача інспектором ДПС перебувало виконавче провадження № 44575377 за виконавчи листом Вінницького міського суду Вінницької області № 127/226/14, виданим 22.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5/140,141 на користь держави витрат на проведення експертизи у кримінальному проваджені в сумі 392 грн. 00 коп.; що 02.09.2014 року державним виконавцем було відкрите зазначене виконавче провадження та того ж дня направлено запити щодо наявності майна у боржника, в тому числі і до УМВС України у Вінницькій області; що у запиті державним виконавцем був вказаний боржник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешканець: м. Вінниця, вул. Ленінградська 38/140,141 (а/с 61 т.1); що Центром з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів м. Вінниця та Вінницького району УМВС України у Вінницькій області на вказаний запит наданий витяг від 11.09.2014 року із журналу карток, де зазначено про наявність транспортних засобів у ОСОБА_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а/с62.т.1).

Далі судом встановлено та взято до уваги, що отримавши відповідь-витяг про наявність транспортних засобів у ОСОБА_2, державним виконавцем 03.12.2014 року було винесено постанову про оголошення розшуку та арешт майна боржника, саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що дії державного виконавця та його постанова про оголошення у розшук автомобіля та накладення арешту на автомобіль позивача були визнані протиправними компетентним органом та до висновку, що державним виконавцем при оформленні запитів не було допущено помилки в анкетних даних боржника, а відповідь Центру з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів м. Вінниця та Вінницького району УМВС України у Вінницькій області щодо належності боржнику на праві власності транспортних засобів, була надана без прив`язки до року народження та ідентифікаційного номера і це не дало державному виконавцю можливості ідентифікувати особу боржника та встановити наявну помилку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, на виконанні державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_5 з 02.09.2014 року перебувало виконавче провадження № 44575377 за виконавчим листом Вінницького міського суду Вінницької області № 127/226/14, виданим 22.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Джамбул Казахстан, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5/140,141 на користь держави витрат за проведення експертизи у кримінальному проваджені в сумі 392 грн. 00 коп.

Про це свідчать його постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 року та виконавчий лист Вінницького міського суду вінницької області від 24 квітня 2014 року ( т.1 а/с 59,60).

На а/с 61 т.1 міститься запит зазначеного державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції до Центру з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів м. Вінниця та Вінницького району УМВС України у Вінницькій області про надання інформації про наявність, зокрема, майна, зареєстрованого за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, що мешкає (перебуває) за адресою: вул. Ленінградська, 38/140,141.

У запиті відсутній населений пункт на особу, майно, якої розшукувалося виконавцем.

На а/с 62 т.1 міститься витяг з журналу карток, відповідь на вказаний запит, у якому вказано, що автомобіль Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, білий, № кузова: ZFA22300005452840, належить ОСОБА_2 з адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин, державний виконавець Сільницький А.В., не надавши значення, отриманим відомостям про проживання ОСОБА_2 за іншою адресою, ніж вказана у його запиті; тому, що у наданій відповіді відсутній рік народження власника зазначеного автомобіля та його ідентифікаційний код, державний виконавець, без додаткової перевірки зазначених неточностей, провести яку йому нічого не заважало, навпаки це було його прямим посадовим обов`язком, 03.12.2014 року своєю постановою оголосив розшук трьох автомобілів, серед яких і легковий автомобіль Fiat Doblo Cargo, білий, № кузова: ZFA22300005452840, ДНЗ АВ6156ВМ (а/с65 т.1), а іншою постановою від того ж 03.12.2014 року наклав арешт на вказаний автомобіль (а/с 66 т.1).

У зазначених постановах дійсно боржник вказаний з ІНФОРМАЦІЯ_7, але автомобілі чужі, не його. Цих обставин державний виконавець не перевірив, в чому і проявилася його халатне відношення до своїх обов`язків, яке, в послідуючому стало наслідком того, що був оголошений в розшук автомобіль Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, білий, № кузова: ZFA22300005452840, який не належав боржникові ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, що мешкає (перебуває) за адресою: вул. Ленінградська, 38/140,141, а належав зовсім сторонній особі- теж ОСОБА_2, але з ІНФОРМАЦІЯ_8 з адресою:м. Вінниця АДРЕСА_2. Щодо цього ж чужого автомобіля державним виконавцем була винесена постанова про його арешт, що і потягнуло затримання автомобіля 24.12.2014 року на 346 му кілометрі автомобільної дороги М-12 Стрий Знамянка (стаціонарний пост «Літин») інспектором ДПС роти ДПС УДАІ м. Вінниці ОСОБА_4 та поміщення його на штрафмайданчик, згідно акту №439 на а/с10 т.1.

Про те, що зазначений автомобіль належить не боржнику, відповідно до якого наявне на виконанні Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції виконавче провадження, свідчать подальші дії того ж державного виконавця його постанова від 24.12.2014 року про припинення розшуку автомобіля Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, білого кольору, № кузова: ZFA22300005452840, який належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 та постанова від 30.12.2014 року про звільнення майна автомобілів, з-під арешту і припинення розшуку ( а/с68, 70 т.1).

Про те, що належний позивачу автомобіль перебував з 24.12.2014 року по 25.12.2014 року на штрафмайданчику, свідчать уже вказаний акт №439 від 24.12.2014 року та заява позивача про повернення автомобіля з майданчика тимчасового зберігання від 25.12.2014 року на ім`я директора ДП МВС України «Вінниця-Інформ-Ресурси» ( 10,15 т.1).

Про витрати позивача на утримання автомобіля на штраф майданчику свідчать квитанції на а/с13,14 т.1 на суму саме 349,19 грн., яка вказана у позові, як майнова шкода.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, висновок суду про недоведеність позовних вимог щодо Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, не відповідає обставинам справи та є безпідставним і, навпаки, ці вимоги підлягають до часткового задоволення.

Так, до задоволення підлягає вимога про стягнення з даного відповідача майнової шкоди в розмірі 349 грн. 19 коп., відповідно до ст.1166 ЦК України.

З огляду на те, що автомобіль позивача було протиправно оголошено у розшук, затримано та поміщено на два дні на штраф майданчик, на думку колегії суддів, цим позивачу заподіяно моральну шкоду, яку слід стягувати відповідно до норм ст. ст. 23, 1167 ЦК України. Проте, моральну шкоду слід стягнути лише в розмірі 500 грн., що буде відповідати душевним стражданням, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо його майна.

Відповідно до cт. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам розяснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних особі про відшкодування завданої шкоди рішенням, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень cт. 56 Конституції України, cт. 11 ЗУ «Про державну виконавчу службу», ч.2 cт. 87 «Про виконавче провадження», а також з cт. cт. 1173,1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачем є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Отже, стягувати майнову та моральну шкоду слід з Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області коштів з рахунків державної виконавчої служби, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Щодо посилання суду у своєму рішенні на відсутність доказів, які б свідчили про визнання протиправними дій державного виконавця та його постанови, то це не відповідає дійсності, оскільки постанова державного виконавця від 24.12.2014 року про припинення розшуку майна боржника та постанова від 30.12.2014 року про звільнення майна боржника з-під арешту та припинення розшук на а/с 68,70 т.1 є свідченням протиправності дій державного виконавця, і його постанов, які державний виконавець сам виправив і, тим самим, усунув необхідність їх оскарження.

З огляду доведеності вини відповідача - Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у наслідках заподіянні позивачу і майнової і моральної шкоди та їх розміру, відсутня необхідність в уточненні позовних вимог.

Оскільки саме халатне ставлення державного виконавця до посадових обов`язків призвело до розшуку та арешту автомобіля позивача, то з цих підстав, інші позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Таким чином, рішення суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права; за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та за невідповідності висновків суду обставинам справи, тому його слід скасувати в силу ст. 309 ЦПК України і ухвалити нове про часткове задоволення позову, частково задовольнивши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 349 грн. 19 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн. та судові витрати у розмірі 243.60 грн. судового збору за позовну заяву та 280.68 грн. за апеляційну скаргу, шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області коштів з рахунків державної виконавчої служби, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук