Постанова № 60150983, 29.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа № 922/1831/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2148 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.16 у справі № 922/1831/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью ОСОБА_2", м.Харків

про стягнення коштів у розмірі 546 093,73 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью ОСОБА_2", про стягнення основної заборгованості у розмірі 275 487,45 грн., 22 464,67 грн. 3% річних, 248 141,61 грн. інфляційних втрат, а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 8 191,41 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором підряду № 292 від 01 червня 2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016 року у справі №922/1831/16 (ОСОБА_3В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнут з Товариства з обмеженої відповідальністю "Нью ОСОБА_2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" 275 487,45 грн. основної заборгованості, 22 464,67 грн. 3% річних, 248 141,61 грн. інфляційних втрат та 8 191,41 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги доказів наданих відповідачем, а саме наявність у певний період часу недоліків на обєкті, на якому виконувались роботи позивачем. Вважає, що прострочення виконання зобовязання з боку відповідача станом на день подання позовної заяви позивачем немає, отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 08.08.14 на суму неіснуючої до 16.03.16 заборгованості є безпідставним.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

У відзиві зазначив, що заперечення відповідача є необґрунтованими, а докази неналежними, оскільки в обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором позивачем надано до суду належним чином завірені копії документів, з яких вбачається розмір невиконаного відповідачем грошового зобовязання та строк його виконання (факт прострочення).

Позивач вважає, що посилання відповідача про наявність у певний період часу недоліків на обєкті, на якому виконувались роботи позивачем, не мають правової та фактичної підстави, оскільки відповідачем не надано ні передбачених законодавством доказів наявності недоліків, ні встановлення вини підрядника у нібито виявлених недоліках, ні періоду протягом якого існували недоліки.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м.Харків (підрядник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью ОСОБА_2" (замовник) було укладено договір підряду № 292.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за договором підрядник зобов'язується, на умовах договору та згідно вимог чинного законодавства, за завданням замовника та згідно з Проектною документацією на свій ризик виконати та здати замовникові в установлений договором строк всі роботи з улаштування пожежного резервуару, що включають в себе закупку та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно-монтажних, та інших робіт передати замовнику в належний строк пожежний резервуар, а також усунення дефектів під час гарантійного строку експлуатації, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, проектну документацію, прийняти від підрядника збудований об'єкт та оплатити виконані належним чином та у відповідності до умов цього договору роботи.

Пунктами 15.1, 15.6, 15.8 договору передбачено, що роботи будуть прийматися замовником щомісяця після їх виконання шляхом підписання сторонами та скріплення печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядником робіт типової форми № КБ-3 та акту прийняття виконаних підрядником робіт з розрахунком вартості виконаних підрядником робіт та суми оплати за розрахунковий місяць. Передача-прийняття виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт можливі за умови їх повного та остаточного завершення підрядником на належному рівні якості, наявного пакету виконавчої документації та відсутності недоліків у відповідності до стандартів та вимог договору та чинного законодавства. Передача ат прийняття стануть чинними лише після підписання відповідного акту прийняття виконавчих підрядних робіт сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Пунктами договору 13.1 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.10.2012 року), 13.2.1, 13.2.2, 13.2.3 встановлено, що підрядник отримує в якості оплати за роботи, виконані відповідно до умов договору винагороду, що становить 1 706 221,36 грн. з урахуванням ПДВ. ПДВ - 20% від вартості робіт та послуг, за цим договором, становить 284 370,23 грн. Податок на додану вартість включається до кожного окремого платежу та відповідно до ціни договору в розмірі, передбаченому чинним законодавством України (на момент укладення цього договору ПДВ становить 20%). В разі зменшення розміру ПДВ ціна договору відповідно зменшується. Платежі за договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом банківського переказу замовником відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі належним чином оформленого та затвердженого замовником платіжного пакету, що складається з: рахунку-фактури підрядника; акту прийняття виконаних підрядником робіт, в якому також наведено вартість виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць; довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3. Підрядник надає замовнику зазначений в цьому пункті платіжний пакет за звітний місяць щомісячно в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Для здійснення авансованого платежу, зазначеного в п. 13.3.1 договору достатньо рахунку-фактури від підрядника. Замовник перевіряє виконання робіт на будівельному майданчику та затверджує платіжний пакет підрядника протягом 5 робочих днів з моменту подання підрядником платіжного пакета, якщо виконання робіт задовольняє замовника. Замовник перераховує підряднику кошти згідно затвердженого замовником розрахунку вартості виконаних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць протягом 10 календарних днів з дати затвердження замовником платіжного пакету підрядника та з урахуванням положень п. 13.1 цього договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються у наступному порядку: протягом 2 календарних днів з дати підписання договору, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 609 925,72 грн., в тому числі ПДВ, що становить 101 654,29 грн. При розрахунку суми оплати за розрахунковий місяць за фактично виконані у звітному місяці роботи замовник утримує грошові кошти в наступному розмірі: для формування гарантійного фонду у розмірі 4% вартості фактично виконаних у звітному місяці роботи, до моменту формування гарантійного фонду у розмірі, що не передбачений договором; для погашення суми авансованого платежу, зазначеного в п. 14.3.1 договору - пропорційно відношенню вартості виконаних за звітний місяць робіт до ціни договору - до моменту повного погашення авансованого платежу за умовами виконання замовником п. 13.3.1; можливі штрафні санкції за невиконання підрядником умов цього договору (п. п.13.3.1, 13.2.2 договору).

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.843 ЦК України передбачено, що договір підряду визначає ціну роботи (яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу) або способи її визначення.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

П.п. 13.4.1, 13.4.2, 13.4.4, 13.4.5 договору зазначено, що гарантійний фонд за договором встановлюється у розмірі 4% від ціни договору та формується шляхом щомісячного утримання замовником (залишення у замовника) 4% вартості фактично виконаних робіт з урахуванням ПДВ. Замовник перераховує підряднику 50% суми гарантійного фонду після підписання комісією актів приймання-передачі етапу та виконання п. 13.4.3 цього договору та отримання замовником відповідного рахунку-фактури від підрядника. Замовник після здійснення оплати згідно з п.п. 13.4.2 утримує у себе 50% гарантійного фонду, на умовах, викладених у статті 16 договору. Перерахування замовником на рахунок підрядника решти гарантійного фонду в розмірі 50% гарантійного фонду здійснюється: протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у статті 16 договору, та отримання замовником від підрядника відповідного рахунку-фактури, або протягом 30 календарних днів після надання підрядником замовнику банківської гарантії на суму решти коштів гарантійного фонду від першокласного банку, акцептованого замовником, з текстом та у формі, погоджений замовником.

Гарантійний строк експлуатації за договором починається з моменту вводу об'єкта в експлуатацію і триває 1 (один) календарний рік. Якщо гарантійний строк виробника матеріалів, конструкцій чи обладнання триває довше одного року, то підрядник переуступає замовнику право вимоги за такими гарантійними зобов'язаннями виробника, що входять до ціни договору (п. 16.3 договору).

Пунктом 26.1 договору встановлено, що підписанням договору сторони засвідчують, що вони досягли згоди зі всіх його істотних умов, а також те, що з моменту підписання договору всі попередні домовленості та листування стосовно предмету договору втрачають силу.

На виконання умов договору позивач виконав в повному обсязі свої зобовязання за договором підряду №292 від 01 червня 2011 року, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт: за липень 2011 року; за серпень 2011 року; за вересень 2011 року; за грудень 2011 року; за жовтень 2012 року; грудень 2012 року та сертифікатом про відповідність закінчення будівництва об'єкта проектній документації підтвердження його готовності до експлуатації серії ХК №16412013918 від 30 січня 2012 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт виконав лише частково на загальну суму 1 430 733,90 грн.

Як свідчать матеріали справи, що 02 вересня 2013 року позивач листами (вих. №400 від 02 вересня 2013 року та вих. №399 від 02 вересня 2013 року) направив на адресу відповідача листи-вимоги, в яких, зокрема, просив сплатити заборгованість, яка наявна у відповідача в тому числі за неналежне виконання умов договору підряду № 292 від 01 червня 2011 року у сумі 207 238,61 грн. та непогашену заборгованість перед позивачем по сплаті гарантійного фонду за договором підряду № 292 від 01 червня 2011 року у сумі 68 248,84 грн. Дані листи відповідачем залишилися без відповіді, а заборгованість - без оплати.

Не погодившись з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся з позовом.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" про стягнення заборгованості за договором підряду № 292 від 01 червня 2011 року у розмірі 275 487,45 грн. (з урахуванням 68 248,00 грн. утриманої суми гарантійного фонду, з огляду на введення об'єкта в експлуатацію 30 січня 2012 року та виходячи з умов п.п. 13.4.2, 13.4.5 договору) обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором підряду №292 від 01 червня 2011 року у розмірі 275 487,45 грн, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт позивачем продукції та її отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повної оплати вартості виконаних робіт або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

Колегія суддів, вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо наявності недоліків і дефектів у роботі позивача, за наслідками яких відповідачем було притримано виплату грошових коштів необґрунтоване та спростовуються матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33, 34 ЦПК України, заперечення відповідача є необґрунтованими, а докази неналежними.

Нормами чинного законодавства визначено чіткий порядок дій у разі виявлення недоліків та перелік документів, які складаються в таких ситуаціях.

Так, Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затв. Постановою КМУ від 1 серпня 2005 р. N668, закріплено наступний порядок дій замовника у разі виявлення недоліків у виконаних підрядником роботах (п.п. 105- 109) у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов'язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику тощо.

Отже, на підставі вказаних положень чинного законодавства, слід дійти висновку, що підрядник несе відповідальність не за будь-які недоліки, виявлені в закінчених роботах, а лише за ті, що виникли з вини підрядника; така вина та, відповідно, підстава виникнення відповідальності підрядника, має підтверджуватись або дефектним актом, складеним за участю обох сторін, або одностороннім актом, складеним замовником із залученням незалежних експертів.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявність недоліків, відповідальність за які несе підрядник, має підтверджуватись виключно або двостороннім актом, або одностороннім із залученням незалежних експертів, матеріали справи не містять даних документів, тобто наявність недоліків на об'єкті відповідачем не доведена: надані відповідачем копії листів без доказів їх направлення на адресу позивача, акти, складені одноособово працівниками позивача, документи з Бюро перепусток відповідача - жодним чином не встановлюють, ані наявність недоліків у виконаних позивачем роботах, ані тим більше вину позивача у їх виникненні.

Суд першої інстанції, розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 22 464,67 грн. 3% річних та 248 141,61 грн. інфляційних втрат, обґрунтовано задовольнив позов в цієї частині виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних (за період з 18 вересня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 207 238,60 грн. (основної заборгованості); з 10 вересня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 34 124,43 грн. (перша половина суми гарантійного фонду); з 10 жовтня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 34 124,43 грн. (друга половина гарантійного фонду)) у розмірі 22 464,67 грн. та інфляційних втрат (за період з 18 вересня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 207 238,60 грн. (основної заборгованості); з 10 вересня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 34 124,43 грн. (перша половина суми гарантійного фонду); з 10 жовтня 2013 року по 06 червня 2016 року на суму 34 124,43 грн. (друга половина гарантійного фонду)) у розмірі 248 141,61 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.16 у справі №922/1831/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.08.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.