Ухвала суду № 60150956, 30.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.08.2016 р. Справа № 914/257/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРО-ПРОДУКТ», м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «БАРВІНОК», м.Львів

про: стягнення боргу за договором поставки

ціна позову: 260558,00грн.

Представники: Позивача: не з'явився; Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

27.01.2016р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРО-ПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «БАРВІНОК» про стягнення заборгованості; ціна позову: 260558,00грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 16.02.2016 року та від 23.08.2016 року, зокрема у зв’язку із неявкою повноважного представників Сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2016р. зупинено провадження у справі №914/257/16 та зобов’язано Позивача надати суду належні та допустимі докази в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України в підтвердження факту звернення до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання його вимог до боржника у справі №914/238/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок». Зазначена інформація наявна в системі документообігу Господарського суду Львівської області.

Супровідним листом від 15.03.2016 року вих. №512, який зареєстровано канцелярією суду 23.03.2016 року за вх. №12287/16, Позивачем надано суду докази звернення до Господарського суду Львівської області із грошовими вимогами до боржника у справі №914/238/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.08.2016 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.08.2016р.

В ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвал суду по даній справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконали, про причини невиконання суду не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79040, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.359.

Проте, як вбачається із Спеціального витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 23.08.2016р. №2218232, станом на 23.08.2016р. місцезнаходженням Відповідача є адреса: 79021, Львівська область, м.Львів, вул.Кульпарківська, буд.93.

З підстав наведеного ухвалу суду від 23.08.2016р. про відкладення розгляду справи №914/257/16 на 30.08.2016р. надіслано за встановленою із Спеціального витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 23.08.2016 року №2218232 адресою.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду та поштові конверти, які повернулись на адресу суду із відміткою відділення поштового зв’язку «За закінченням терміну зберігання».

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі, беручи копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, – приходить до висновків, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання,не повідомив суд про причини неявки, не виконав вимог ухвал суду по справі, зокрема щодо подання відзиву на позовну заяву та не повідомив про причини невиконання вимог ухвал суду по даній справі.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.01.2016р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом ТзОВ «Укр-Арго-Продукт» до ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» про стягнення 260558,00грн. заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім порядку і строку оплати поставленого за Договором від 01.12.2014р. №ТП-021 товару.

28.01.2016 року Господарським судом Львівської області порушено провадження за заявою ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок».

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 05.02.2016 року на сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №28009 про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=28009&v=0978afc115&t=3).

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 01.05.2015р.

Приписами частини 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено судом, 21.03.2016 року ТзОВ «Укр-Агро-Продукт» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою (вх. №1624/16) про грошові вимоги до ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» у справі №914/238/16 про банкрутство ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2016р. у справі №914/238/16 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» (69035, Запорізька область, м.Запоріжжя, просп.Леніна, буд.137; ідентифікаційний код 35105397) в розмірі 246695,36 грн. та внесено їх в шосту чергу реєстру вимог кредиторів; 2756,00 грн. витрат на оплату судового збору внесено до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» (у чинній на момент звернення Позивача до суду редакції) у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Приписами п.4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі – це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).

Відповідно до п.4.5 вказаної Постанови, припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.2 ст.80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 26.05.2016 року про визнання вимог ТзОВ «Укр-Агро-Продукт» до ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» у справі №914/238/16 про банкрутство ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» станом на час розгляду справи №914/257/16 по суті, не оскаржувалась, набрала законної сили, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов’язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов висновків про необхідність припинення провадження у справі.

Позивачем за подання позовної заяви до Господарського суду Платіжним дорученням від 14.01.2016р. №3043 сплачено судовий збір у розмірі 3908,37грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Проте, враховуючи, що згідно вищезазначених норм Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а на момент винесення даної ухвали таке клопотання суду не подано, суд зазначає про відсутність правових підстав до вирішення питання про повернення судового збору.

При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє особу, яка сплатила судовий збір, права звернутись з відповідним клопотанням у порядку, визначено законодавством.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 22, п. 2 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Суддя Фартушок Т. Б.