Рішення № 60150746, 03.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/11514/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ТРАНС СЕРВІС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"

про стягнення 73 760,76 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ходак А.В. - за довіреністю від 10.05.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО ТРАНС СЕРВІС" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення 73 760,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виплачено позивачу страхове відшкодування після настання страхової події.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 33 901,55 грн. - страхового відшкодування, 12 582,58 грн. - пені, 1 986,07 грн. - 3% річних, 25 290,56 грн. - інфляційних втрат, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.08.2016 року.

В судове засідання 03.08.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.08.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 03.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 року о 20 год. 40 хв. в м. Києві на перехресті вулиць Волинської та Антонова, в наслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 (водій автомобіля «Пежо Партнер Фургон», д.н. НОМЕР_2) було пошкоджено автомобіль «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1, що на день скоєння ДТП перебував у користуванні ТОВ «Інфо Транс Сервіс» за Лізинговою угодою №20111042 від 11.11.2011 року, а у подальшому був придбаний на умовах, передбачених лізинговою угодою.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2013 року справа №3-3648/13 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

ОСОБА_3 (водій автомобілю «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1) перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфо Транс Сервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інфо Транс Сервіс») та на момент ДТП виконував свої трудові обов'язки.

Про настання страхового випадку позивачем проінформовано ПрАТ АСК «ІНГО УКРАЇНА» (страховик позивача), яким застраховано автомобіль «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1 на підставі Поліс №АВ/6690215.

17.04.2013 року ТОВ «Інфо Транс Сервіс» подало до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (далі по тексту - відповідач, ТзДВ «СК «НАСТА») повідомлення про страховий випадок (заяву про виплату страхового відшкодування), із зазначенням рахунку для перерахування суми страхової виплати.

23.04.2013 року посадовою особою Відповідача - ОСОБА_4 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1, про що складено Протокол огляду транспортного засобу від 23.04.2013 року.

02.12.2013 року ТОВ «Інфо Транс Сервіс» подано Доповнення №1 до Повідомлення про страховий випадок (заяви про страхове відшкодування), яким долучено копію Постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2013 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 та копію постанови про закриття кримінального провадження від 23.04.2013 року.

27.12.2013 року на адресу ТзДВ «СК «НАСТА» було подано Лист ТОВ «ОПТІМА Лізинг» від 17.12.2013 року на адресу ТзДВ «СК «НАСТА» про згоду на отримання ТОВ «Інфо Транс Сервіс» страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.04.2013 року.

14.01.2014 року на адресу ТзДВ «СК «НАСТА» подано належним чином завірену копію Заказу-наряду №000004817 від 25.04.2013 року щодо ремонту автомобіля «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1.

Позивачем самостійно проведено ремонт транспортного засобу «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1, про що було проінформовано Лізингодавця (ТОВ «ОПТІМА Лізинг») та ТзДВ «СК «НАСТА», також надавши Відповідачу належним чином засвідчену копію Заказу-наряду №000004817 від 25.04.2013 року.

Розмір завданої школи на день проведення ремонтно-відновлювальних робіт становив 33 901,55 грн.

Відповідно до ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» належним чином було повідомлено ТзДВ «СК «НАСТА» про страховий випадок та надано усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, однак в порушення вимог закону ТзДВ «СК «НАТСА» не виплачено позивачу страхове відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Байваровського В.І. (водій транспортного засобу марки «Пежо Партнер Фургон», д.н. НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТзДВ «СК «НАСТА», відповідно до Полісу АВ НОМЕР_3, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_2 підтверджується Постановою Солом'янського районного суду м. Києва по справі №3-3648/13 від 31.05.2013 року. Оскільки вина застрахованої за полісом ОСЦПВВНТЗ №АВ/3332601 особи визнана судом, то ДТП, що сталася 12.04.2013 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є страховим випадком, внаслідок якого у Відповідача настає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля «Шкода Фабіа» д.н. НОМЕР_1, склали 33 901,55 грн., що підтверджується Замовленням-нарядом №000004817 від 25.04.2013 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №33 від 25.04.2013 року на суму 33 901,55 грн. (з яких: 7490,40 грн. - оплата ремонтно-відновлювальних робіт; 26 411,15 грн. - вартість запчастин (матеріалів)).

Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу здійснювався відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, розраховується відповідно до вимог пункту 8.2, а саме, як сума вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів та вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до ст. 8.5.6 Методики у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Відповідно до ст. 8.5.11 Методики пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні. Відповідно до ст. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 7 років - для інших легкових КТЗ (мається на увазі виробництва не країн СНД).

Таким чином відповідно до Методики та згідно акту виконаних робіт вартість відновлювального ремонту повинна бути 33 901,55 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту, проведеного на СТО «Експрес 24», становить 33 901,55 грн. Отже розмір страхового відшкодування, що належить до виплати на користь позивача повинен становити 33 901,55 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем в порушено умов ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виплачено страхове відшкодування позивачу в розмірі 33 901,55 грн., в зв'язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем зі сплати страхового відшкодування в розмірі 33 901,55 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 33 901,55 грн. - страхового відшкодування, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись ст. 992 ЦК України та ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 12 582,58 грн.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 12 582,58 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 1 986,07 грн. - 3% річних, 25 290,56 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми (Аналогічної правової позиція притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 6 червня 2012р. у справі №6-49цс12).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 986,07 грн. - 3% річних, 25 290,56 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01103, м. Київ, ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ, будинок 6; код ЄДРПОУ 35893575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ТРАНС СЕРВІС" (03127, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 49, корпус 2, квартира 57; код ЄДРПОУ 37033890) 33 901 (тридцять три тисячі дев'ятсот одну) грн. 55 коп. - страхового відшкодування, 12 582 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 58 коп. - пені, 1 986 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 07 коп. - 3% річних, 25 290 (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.08.2016 року.