Ухвала суду № 60150072, 23.08.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"23" серпня 2016 р. Справа № 809/654/16

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинський М.І., розглянувши матеріали адміністративного

позову: ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявська Олена Степанівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявська Олена Степанівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання до вчинення дій.

Відповідачем, на адресу суду подано заяву, якою просить закрити провадження у справі. Своє клопотання обґрунтовує тим, що позмивачем пропущений 30-денний строк подачі заяви з кредиторськими вимогами до банку

Позивач проти даного клопотання заперечує, доводить, що після запровадження тимчасової адміністрації 18 вересня 2015 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» він неодноразово звертався до Національного банку України АТ «Банк Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів із заявою про повернення коштів у сумі 39250 Євро. В зв'язку із виїздом позивача до Федеральної республіки Німеччини, де він постійно проживає, позивач із такими заявами звертався 16 листопада 2015 року до Національного банку України, який 24.11.2015 року був надісланий НБУ до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

24.11.2015 року позивач повторно звернувся до НБУ, АТ «Банк Фінанси та Кредит», фонду гарантування вкладів із заявою про повернення зазначених вище депозитних коштів.

Таким чином, позивач не маючи змоги чекати в Україні опублікованого оголошення про початок процедури ліквідації банку, зазделегіть повідомив боржника та ініціатора банкрутства банку про свої кредиторські вимоги до банку, а тому твердження відповідача 1 про пропущений ним тридцятиденного строку звернення із такою заявою є не обґрунтованим.

Приймаючи рішення по клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, суд застосовує принцип верховенства права з врахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 року, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Окрім цього, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, серія А, №52, зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Суд звертає увагу, що вклади позивача у ПАТ «Дельта Банк» є його власністю, право на яке гарантоване державою України відповідно до статті 1 Протоколу №1до Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно положень статті 8 Конституції України та статті 9 КАС України є пріоритетними над нормами вітчизняного законодавства, в тому числі тими, які встановлюють певні обмеження в часі щодо звернення власники за отриманням відповідної компенсації втраченого майна.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (GC), пункт 78 нагалошено на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар".

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд вирішуючи даний спір враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури введення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

А тому, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що подання позивачем заяви з пропуском строку встановленого Законом №4452-VI із урахуванням його та відсутності на території України у період з дня відліку вказаного строку не є підставою для позбавлення його законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подане клопотання про закриття провадження у справі є не обгрунтоване, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про закриття провадження за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявська Олена Степанівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання до вчинення дій- відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кишинський М.І.