Постанова № 60149242, 23.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 серпня 2016 р. №820/2655/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Колесник В.В.,

представника відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016р. № 0000031403 (на сум грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 606 666 грн. та за штрафними санкціями 803 333 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016р. №00000041403 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 785 184 грн. та за штрафними санкціями 892 592 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016р. № 0000031403 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 606 666 грн. та за штрафними санкціями 803 333 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016р. №00000041403 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 1785184 грн. та за штрафними санкціями 892592 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки на виконання умов договорів, у відповідності до чинного законодавства, складено первинну документацію щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що в свою чергу, дозволяє позивачу віднести до валових витрат суму в розмірі 8925922 грн., а також відповідно правомірно визначено суму ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Дитиненко Ю.А. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевіркою контрагентів встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з позивачем, через що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковий орган діяв у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача - Колесник В.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Дитиненко Ю.А. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (далі - ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж") (код ЄДРПОУ 04734213) зареєстровано як юридична особа 16.09.2016, перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.229-233).

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців від 27.04.2016, видами діяльності ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" є інші будівельно - монтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування (т.1 а.с.229-232).

Суд зазначає, що ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" має ліцензію від 21.10.2014, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 23.09.2014 до 23.09.2019 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.3 а. с.26).

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014 та валютного законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014.

За результатами планової виїзної перевірки складений акт від 09.02.2016 №40/20-40-22-03-08/04734213 (т.1 а.с.22-45), яким встановлено порушення ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж", зокрема, вимог: п. 139.1 ст. 139, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок прибуток всього у сумі 1606666 грн., у т.ч. за 2014 рік - 1606666 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1785184 грн., у т.ч. за березень 2014 року у сумі 612596 грн., за квітень 2014 року у сумі 331814 грн., за травень 2014 року у сумі 384984 грн., за червень 2014 року у сумі 455790 грн.

Зазначений акт було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Харківській області (т.1 а.с.46-50).

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 09.03.2016 №1328/10/20-40-14-03-17, визнано висновки акту планової документальної виїзної перевірки ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" від 09.02.2016 №40/20-40-22-03-08/04734213 такими, що відповідають чинному законодавству та залишено без змін, а заперечення платника податку - без задоволення (т.1 а.с.51-52).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 10.03.2016 №0000041403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 677 776 грн., в т.ч. за основним платежем - 1785184 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 892592 грн. (т.1 а. с.21);

- від 10.03.2016 №0000031403, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 409 999 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 606 666 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 803 333 грн. (т.1 а. с.20).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 27.04.2016 №9677/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.03.2016 №0000041403, №0000031403 , а скаргу ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж - без задоволення (т.1 а.с.53-57).

Перевіряючи обґрунтованість висновків Головного управління ДФС у Харківській області , викладених в акті перевірки від 09.02.2016 №40/20-40-22-03-08/04734213, суд встановив наступне.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог п. 139.1 ст. 139, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, а також п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України є відсутність, на думку контролюючого органу, факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків, а саме: ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Мірра - Торг" (підрядник), укладено декілька договорів підряду:

- від 30.04.2014 №310414 (т.1 а.с.82-83),

- від 30.04.2014 №300414 (т.1 а.с. 71-72). Відповідно до п.п.1.1 вказаних договорів підряду - підрядник за дорученням замовника зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконувати роботи визначені розділом 2 даних договорів та у відповідності до умов вказаних договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх вартість.

Судом встановлено, що ТОВ "Мірра - Торг" має відповідну ліцензію від 20.12.2013, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 13.12.2013 до 13.12.2016 (т.3 а. с.8).

На виконання умов договору ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" було отримано послуги з технічного переоснащення електромереж 0,4 (10); електромонтажні роботи, що підтверджується відповідними актами здачі приймання - робіт (надання послуг) від 30.05.2014 №16, №17, №18, розшифровками до актів (т.1 а.с.73-75,77-80, 84-94), а ТОВ "Мірра - Торг" виписані податкові накладні (т.1 а.с.76,81,95).

На підтвердження сплати придбаних робіт позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, витяг з журналу обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (т. 1. а. с. 96-99, 100-102, 113-114).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Мірра - Торг", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Мірра - Торг" включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за травень 2014р., поданої до податкового органу.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Мелана" (підрядник), укладено декілька договорів підряду:

- від 26.05.2014 №2014/05-26 (т.1 а.с.128-129);

- від 27.05.2014 №2014/05-27 (т.1 а.с. 143-144). Відповідно до п.п.1.1 вказаних договорів підряду - підрядник за дорученням замовника зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконувати роботи визначені розділом 2 даного договору та у відповідності до умов вказаних договору, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх вартість.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "Мелана" має відповідну ліцензію від 30.04.2014, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 25.04.2014 до 25.04.2017 (т.1 а. с.126).

На виконання умов договорів ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" було отримано послуги з технічного реконструкція електромереж 0,4 кВ, електромонтажні роботи, що підтверджується актами здачі приймання - робіт (надання послуг) від 30.06.2014 №19, №21, розшифровками до актів (т.1 а.с.130-136, 145-150), а ТОВ "Мелана" виписало податкові накладні (т.1 а.с.137,151).

Також встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Мелана" (виконавець), укладено договір про виконання робіт від 23.05.2014 №2014/05-23 (т.1 а.с.138-140). Згідно п.п.1.1 вказаного договору про виконання робіт - виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з технічного обслуговування, а саме: первинного програмування та параметризації електронних багатофункціональних приладів обліку електроенергії (далі - електролічильників), а саме: NP-06 TD xxx 3F; NP-06 NDxxx1F; МТХ хх 3R, МТХ хх 1А, а замовник - надати електролічильники для програмування і прийняти та оплатити ці роботи в термін та на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт (т.1 а.с.141), податкова накладна (т.1 а.с.142)

На підтвердження сплати придбаних робіт за договорами підряду та договором виконання робіт позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення (т. 1. а. с. 152-157).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Мелана", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Мелана" включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за червень 2014р., поданої до податкового органу.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕОКОМ" (підрядник) укладено декілька договір підряду, а саме:

- від 04.03.2014 №1006 (т.1 а.с.183);

- від 04.03.2014 №1005 (т.1 а.с.196-197). Згідно п.1.1 договорів підряду - підрядник за дорученням замовника зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконувати роботи визначені розділом 2 даного договору та у відповідності до умов вказаних договору, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх вартість.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "ТЕОКОМ" має відповідну ліцензію від 24.01.2014, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 17.01.2014 до 17.01.2017 (т.1 а. с.172).

На підтвердження реальності виконання робіт та їх сплати, позивачем надані первинні документи: акти здачі - приймання робіт (надання послуг), розшифровка до актів , податкові накладні, платіжні доручення (т.1 а.с.184-195,198-211).

Також встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕОКОМ" (виконавець), укладено договір про виконання робіт від 03.03.2014 №140303 (т.1 а.с.176-178). Згідно п.п.1.1 вказаного договору про виконання робіт - виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з технічного обслуговування, а саме: первинного програмування та параметризації електронних багатофункціональних приладів обліку електроенергії (далі - електролічильників), а саме: NP-06 TD xxx 3F; NP-06 NDxxx1F; МТХ хх 3R, МТХ хх 1А, а замовник - надати електролічильники для програмування і прийняти та оплатити ці роботи в термін та на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі - приймання робіт (т.1 а.с.179,181), податкові накладні (т.1 а.с.180, 182).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕОКОМ" (виконавець), укладено договір на технічне обслуговування і підтримку сайту від 05.03.2016 №1007. Згідно п.п.1.1 вказаного договору - замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати роботи по технічному обслуговуванню і підтримці сайту.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано акт надання послуг (т.1 а.с.213а), податкова накладна (т.1 а.с.213б).

На підтвердження сплати придбаних робіт за договорами підряду, договором виконання робіт, а також договором на технічне обслуговування і підтримку сайту позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, витяг з журналу обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (т. 1. а. с. 214-218).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "ТЕОКОМ", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕОКОМ" були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за березень 2014 року, поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" прийняло роботи та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

В ході судового розгляду судом встановлено, що придбані роботи та послуги за вказаними договорами з ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" були необхідні для надання послуг за договорами субпідряду з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, актами прийманнями виконаних робіт, проектами виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, тощо (т.2 а. с. 30-218).

В ході судового розгляду судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених вище договорів ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" та його контрагенти ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію платника ПДВ та витягами з Єдиного державногореєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с. 60-63, 125, 174-175,229-233).

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Суд зазначає, що ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців визнано видами діяльності: інші будівельно - монтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування (т.1 а.с.229-232).

.

Судом встановлено, що придбання позивачем робіт та послуг у контрагентів ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: ремонт та перевірка засобів вимірювання, монтаж і ремонт трансформаторів всіх напруг, тощо, шляхом укладення договорів підряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами субпідряду з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, актами прийманнями виконаних робіт, проектами виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, тощо (т.2 а. с. 30-218)

Зазначена закупівля робіт та послуг у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови здійснення будівельно - монтажних робіт для контрагентів - покупців, що направлено на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток (т.1 а.с.103-124, 158-169, 223-228). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Мелана", ТОВ "МІРРА - ТОРГ", ТОВ "ТЕОКОМ" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000031403, від 10.03.2016 №0000041403 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2016 №0000031403, від 10.03.2016 №0000041403, через що у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними Головного управління ДФС у Харківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000031403 та від 10.03.2016 №00000041403 - належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2016 №0000031403, №0000041403 підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними Головного управління ДФС у Харківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000031403 та від 10.03.2016 №00000041403 - належить відмовити.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 76316,64 грн., що підтверджується квитанцією від 12.05.2016 №410 (т.1 а.с.5).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10.03.2016 №0000031403, від 10.03.2016 №0000041403.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (код ЄДРПОУ 04734213, поштовий індекс 61035, м. Харків, вул. Каштанова,33) у розмірі 76316,64 грн. (сімдесят шість тисяч триста шістнадцять гривень 64 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 31 серпня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.