Ухвала суду № 60148969, 30.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/146/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/729/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Рунова В. Ю.,

з участю прокурора Паливоди Л.В.,

при секретарі судового засідання Сисенко Н.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження №587/146/16-к за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець: с. Костянтинівка, вул. Радянська, 15, Сумського району Сумської області,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, який порушує питання про необхідність зміни вироку Сумського районного суду Сумської області від 14.06.2016 р. з помякшенням йому покарання, а також його захисника ОСОБА_4, яка порушує питання про скасування вироку суду з перекваліфікуванням дій ОСОБА_3 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України.

За судовим рішенням ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України з призначенням покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього увязнення з 15.12.2015 р. по 14.06.2016 р., з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 3402 грн. 90 коп. за лікування потерпілої від злочину.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 768 грн. за проведення експертиз.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 не оспорюючи фактичні обставини даного кримінального провадження та ступінь доведеності вини, просить змінити вирок суду та помякшити йому покарання із застосуванням ст. ст.69, ст.69-1 КК України, оскільки судом не взято до уваги те, що він має 2-х неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом і потребує догляду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав і повністю розкаявся за вчинений злочин.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 вважає вирок суду є незаконним, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що стороною обвинувачення не надано обєктивних і достовірних доказів в обґрунтування вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч.1 ст.121 КК України, свідки очевидці по справі відсутні, а допитані в судовому засіданні свідки характеризують тільки взаємовідносини між ОСОБА_3 та потерпілою. Крім того, признаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд не врахував обставини, які помякшують покарання, а саме наявності на утриманні у ОСОБА_3 2-х малолітніх дітей, мати, яка є інвалідом, до кримінальної відповідальності не притягувався, тяжких наслідків не настало. У звязку з цим, захисник просить скасувати вирок суду та перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України, призначивши мінімальне покарання, передбачене цією статтею., так як його дії були ненавмисними.

Інші учасники кримінального провадження, законність і обґрунтованість вироку суду не оскаржували.

За рішенням суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 14.12.2015 р. на початку першої години ночі, прийшов до домоволодіння №73 по вул. Леніна в с. Кіндратівка Сумського району Сумської області, де проживала ОСОБА_5, проникнувши до будинку та взявши на кухні ніж, зайшов до кімнати, де на той час на ліжку спала ОСОБА_5 і наніс останній один удар в область шиї потерпілої, від чого потерпіла ОСОБА_5 прокинулась та вибила ніж з руки ОСОБА_3

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікував за ч.1 ст.121 КК України, які виразилися в умисному заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3А, який частково підтримав свою апеляційну скаргу, і повністю підтримав апеляційну скаргу захисника, захисника ОСОБА_4, які повністю підтримали подані апеляційні скарги, прокурора Паливоду Л.В. який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а подані апеляційні скарги такими, що не підлягають до задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3А та його захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3А у вчиненні кримінального правопорушення, за ч.1 ст.121 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозвязку.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_4 про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а наявні дії передбачені ст.128 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадження доказам була дана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що вночі вона прокинувшись від болю та відчуття, що її ріжуть, схопилась за горло, а ОСОБА_3 стояв над нею з ножем в правій руці.

Свідок ОСОБА_6, який є лікарем торакального відділення Сумської обласної клінічної лікарні, у судовому засіданні пояснив, що до них поступила ОСОБА_5 з різаної раною шиї, вказане тілесне ушкодження малоймовірно могло виникнути у потерпілої внаслідок ривку і її самостійного натикання на ніж.

Зі слів експерта ОСОБА_7 вбачається, що тілесне ушкодження, утворене на шиї ОСОБА_5, виникло у звязку з нанесенням удару ножем сторонньою особою і не могло утворитися внаслідок натикання потерпілою на ніж.

З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є батьками обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що їхній син разом з ОСОБА_5 проживав близько 5-6 років та мають 2-х дітей. Останнім часом вони проживали окремо. Вночі ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_5 і сказала їй, щоб вона забрала дітей, оскільки ОСОБА_3 наніс її ножове поранення.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вночі до неї зателефонувала ОСОБА_5 і сказала, що їй погано. Коли вона вийшла на подвіря, то побачила ОСОБА_5, яка тримала рукою рушник на горлі, після чого вона викликала швидку.

Зазначені обставини підтверджуються також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 14.12.2015 р., під час якого, зокрема був виявлений ніж та речі заплямовані кровю.

- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваного із застосуванням відеозапису від 18.12.2015 р., під час проведення якого обвинувачений показав і розказав при яких обставинах він вчинив кримінальне правопорушення.

- висновками експерта від 15.01.2016 р., 27.01.2016 р., 28.01.2016 р. згідно з якими ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «колото-різаної рани шиї, проникаючого поранення трахеї, підшкірної емфіземи». В момент заподіяння зазначених тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_5 могла перебувати обличчям до обличчя з нападником, чи близько до цього положення. Виникнення їх при натиканні ОСОБА_5 на ніж малоймовірно.

Будь-яких підстав не довіряти вказаним вище і наведеним у вироку доказам колегія суддів не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому доводи захисника ОСОБА_4 з приводу перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_3 на ст.128 КК України є необґрунтованими, так як суперечать дослідженим судом доказам.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу зміни вироку суду та помякшення йому покарання із застосуванням до призначеного покарання положень ст.69, 69-1 КК України, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Так, при призначенні покарання суд першої інстанції повністю дотримався вимог ст.65 КК України, належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, особу винного, обставин, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), відсутність обставин, що обтяжує покарання.

Застосувати ст.69 КК України є правом суду, а не його обов'язком при вирішенні судом питання про призначення покарання, оскільки суд при цьому повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та особу винного.

Доводи обвинуваченого з приводу наявності в нього 2-х неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом і потребує догляду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався не можуть вважатися тими обставинами, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину, а мають суто субєктивний характер.

Обовязковими умовами для застосування вимог ст.69-1 КК України є: зявлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; а по-друге: добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, а також, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тобто наявність обох обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.66 КК України, яких не встановив суд першої інстанції.

Приймаючи до уваги всі обставини, суд дійшов до висновку, що призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Грубих порушень чинного законодавства, при розгляді матеріалів кримінального провадження в суді, які були б підставою для скасування чи зміни ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 вироку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407,418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2016 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4- без задоволення.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити попередній тримання під вартою.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11. ОСОБА_12.