Рішення № 60148790, 19.08.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/3190/16-ц

Провадження №2/592/1266/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю позивачки: ОСОБА_1 ,

за участю представниці позивачки за договором: адвоката ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача за довіреністю: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до регіональної філії Південна залізниця виробничий підрозділ Сумська вагонна дільниця , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, в якому вона зазначила про те, що 01.08.2007 року вона була прийнята на роботу в Сумську вагонну дільницю ІІ групи пасажирської служби південної залізниці в якості провідника пасажирських вагонів далекого та місцевого сполучення згідно наказу № 603/ОС від 01.08.2007 року. Згідно наказу начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця ОСОБА_4 № 19 від 17.03.2016 року і наказу № 103/ОС від 17.03.2016 року вона була звільнена з посади у звязку із втратою довіря за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Її звільнення було погоджене із профспілкою згідно протоколу № 5 від 01.03.2016 року. Вона не згодна із звільненням і вважає його незаконним виходячи з наступного. 1. В обґрунтування її звільнення в наказі № 103/ОС від 17.03.2016 року зазначено про те, що 29.01.2016 року СБУ проводило оперативні заходи, спрямовані на недопущення перевезення зброї залізничним транспортом України та недопущення терористичних актів на залізниці. Під час проведення оперативних заходів їй, як провіднику вагона № 10 пасажирського поїзда № 19/20 Москва-Харків-Суми була передана передача, яка містила в собі муляжі зброї корпуса РПГ-5 га вибухових речовин, за доставку яких їй було надане 30 грн. . В наказі зазначено про те, що внаслідок її неправомірних дій залізниці могла бути нанесена суттєва матеріальна шкода та було поставлено під загрозу життя та здоровя пасажирів, які перебували в вагоні. Тому, на думку начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця , в її діях мається склад порушення, передбаченого п. 2 ст. 41 КЗпП України, що тягне за собою звільнення з посади. З огляду на вищезазначене, начальнику виробничого підрозділу було завідомо відомо про те, що передача пакунку була спланованою акцією проти неї, а також про те, що в пакунку, який був їй переданий працівником СБУ, містились муляжі зброї та вибухових речовин, від перебування яких в її вагоні не могло настати будь-яких шкідливих наслідків ні для вагону, ні для пасажирів, які в ньому перебували. Їй не було відомо про те, що саме містились в пакунку, оскільки її запевнили в тому, що в пакунку знаходяться ролети, за перевезення яких їй надали 30 грн. . Перевезення експрес-передач є додатковою послугою залізниці відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 228-н від 28.05.2001 року, тарифи на які неодноразово змінювались в залежності від підвищення тарифів на залізничному транспорті та вартість послуги залежить від ваги посилки і відстані, на яку вона переміщується. Право на перевезення посилки надано провіднику вагону. Тому зазначене у наказі про допущене нею порушення порядку перевезення у вигляді експрес-передачі є безпідставним. Гроші, отримані за перевезення посилки, були необхідні для використання у виробничих цілях на придбання санітарно-гігієнічних засобів та інше. 2. Вона вважає, що її звільнення проведене із суттєвим порушенням вимог діючого законодавства, оскільки вчинені нею дії не містять складу порушення, передбаченого п. 2 ст. 41 КЗпП України. Згідно зазначеного закону трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього. Як зазначено в п. 28 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року звільнення з підстав втрати довіря (п. 2 ст. 41 КзПП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями) . 3. Вона вважає, що при розірванні трудовою договору з ініціативи власника чи уповноваженої особи керівником не враховані обставини справи, які крім вище викладеного, необхідно враховувати, а саме: те, що вона на протязі довгого часу працює провідником, не допускала порушень трудової дисципліни. Подія, яка стала підставою для звільнення відбулася 29.01.2016 року, після чого вона була допущена до роботи і працювала провідником до 17.03.2016 року, не допускаючи ніяких порушень дисципліни. А також не враховано те, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх синів, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько яких проживає окремо та не сплачує аліментів. 4. В звязку із звільненням вона втратила заробітну плату, яка склала за 2 останніх повних місяці 11611,25 грн. (грудень 2015 року 5308,31 грн. + 111,10 грн. , січень 2016 року 6080,74 грн. + 111,10 грн. ) , тобто в середньому за місяць 5805,63 грн. . Стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу передбачено ст. 238 КЗпП України. Розрахунок заборгованості за час вимушеного прогулу буде наданий нею додатково на час слухання справи в суді. 5. В звязку із втратою роботи, її сімя опинилась у скрутному матеріальному становищі. Крім того, вона страждає морально, її не покидає відчуття тривоги за її майбутнє та за майбутнє дітей. В неї змінились умови життя, вона змушена займатися непритаманною для неї діяльністю, змушена звертатись за правовою допомогою та до суду. В звязку із цим вона вважає, що незаконними діями відповідача щодо неї їй заподіяна значна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 20000 грн. . Стягнення моральної шкоди передбачено ст. 237-1 КЗпП України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 235, 237-1, 238 КЗпП У країни, вона просила: 1. Визнати накази начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними і скасувати їх. 2. ОСОБА_5 її на посаді провідника пасажирських вагонів резерву провідників ІІ групи далекого та місцевого сполучення з 17.03.2016 року. 3. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеною прогулу із розрахунку 5308,31 грн. в місяць з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі. 4. Стягнути з відповідача на її користь заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 20000 грн. . 5. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі (вхідний № 12327/16вх від 31.03.2016 року) (а. с. 2 4) .

В подальшому позивачка неодноразово змінювала розрахунок заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, а саме: - вона просила спросила стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на свою користь заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.05.2016 року в розмірі 11999,158 грн. (а. с. 69) ; - вона просила спросила стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на свою користь заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 21.06.2016 року в розмірі 18138,25 грн. (а. с. 78) ; - вона просила спросила стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на свою користь заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 12.08.2016 року в розмірі 29300,25 грн. (а. с. 89) ; - остаточно вона просила стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на свою користь заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29650,88 грн. (а. с. 115) .

22.04.2016 року представник відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсульт 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3 надав заперечення на позовну заяву про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року та 103/ОС від 17.03.2016 року, поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. ПАТ Українська залізниця вважає даний позов необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню за наступних обставин. В пункті 1 мотивувальної частини позову ОСОБА_1 вважає, що оперативні заходи, які проводили співробітники управління СБУ в Сумській області 29.01.2016 року є спланованою акцією відносно неї, жодних негативних наслідків ні для вагону, ні для пасажирів від такої акції настати не могло, а сама позивачка діяла в межах покладених на неї обовязків, у тому числі й щодо перевезення експрес-передач. Даний висновок позивачки є хибним, оскільки дії співробітників управління СБУ в Сумській області ґрунтувалися на обовязках, покладених на СБУ п. 8 ст. 24 Закону України Про Службу Безпеки України щодо здійснення профілактики правопорушень у сфері державної безпеки. Керівництво виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця дізналося про проведення СБУ профілактичних заходів щодо реагування на загрози терористично-диверсійного характеру на обєктах залізничної галузі лише за кілька хвилин до їх початку й взагалі не мало інформації про характер таких заходів до їх проведення, тому вважати дії СБУ 29.01.2016 року спланованою акцією керівництва дільниці для дискредитації ОСОБА_1 підстав немає. Також немає жодних підстав вважати, що дії позивачки ОСОБА_1 були обумовлені виконанням покладених на неї службових обовязків. Так, трактувати дії ОСОБА_1 , яка 29.01.2016 року по станції Смородино (стоянка поїзда 1 хвилина) за винагороду 30 грн. без видачі чеку відправнику, прийняла для перевезення не у штабний вагон запакований пакунок, в якому виявилися макети вибухового пристрою та зброї, як перевезення експрес-передачі, як вона пояснює в позовній заяві, не можна, оскільки службовою інструкцією з надання послуги Експрес-передача з перевезення відправлень у пасажирських поїздах формування філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця з оформленням на вокзалах та через начальника поїзда (далі службова Інструкція) , затвердженою наказом в. о. начальника філії № 32/Н від 16.12.2015 року, передбачений порядок перевезення експрес-передач. Так, п. 1.1 службової інструкції визначено, що послуга експрес-передача є формою курєрської послуги, що надається громадянам та юридичним особам у штабному вагоні пасажирського поїзда формування Південної залізниці, у сервісному центрі, довідковому бюро або у чергового по вокзалу таких вокзалів: позакласних, 1, 2, 3 класів, на яких зупинка не менше 20 хвилин Харків-пасажирський, ОСОБА_2, Полтава-Південна, Кременчук, Полтава-Київська, Гребінка, Купянськ-Вузловий. Пунктом 1.2. службової інструкції визначено поняття експрес-передача упакований та оформлений відповідно до вимог Інструкції конверт (з кореспонденцією) , форматом не більше ніж А4 та вагою до 1 кг включно, які відправник доручає залізниці перевезти за призначенням та вручити одержувачу. Пунктом 1.4. службової інструкції передбачено, що до відправлення приймаються конверти у розпакованому вигляді з візуальним оглядом представником залізниці, який приймає експрес-передачу до перевезення, на предмет наявності в ній заборонених до перевезення документів з урахуванням вимог розділу 1.10. Інструкції. Пунктом 1.5. службової інструкції визначено, що оформлення оплати послуги експрес-передача та додаткових послуг здійснюється залізницею з використанням реєстраторів розрахункових операцій або квитанцій МД4-3 у встановленому чинним законодавством порядку. При цьому відправнику видається фіскальний чек або МД4-3 про сплату послуги. Пунктом 1.7. службової інструкції визначено, що сплата вартості послуги здійснюється за ціною, встановленою наказом начальника залізниці. Пунктом 1.3. наказу начальника залізниці № 41/Н від 21.02.2013 року Про затвердження цін на послуги пасажирам по Сумській вагонній дільниці встановлена вартість перевезенні одного пакунку вагою до 1 кг включно 16,00 грн. . Таким чином, дії матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 , з якою укладено договір про повну індивідуальну матеріалу відповідальність № 334 від 01.08.2007 року, були спрямовані на отримання неправомірного матеріального зиску. А враховуючи характер вантажу, що був прийнятий для перевезення ОСОБА_1 без перевірки за матеріальну винагороду, то збитки, які могли бути нанесені ПАТ Українська залізниця , мали би дуже суттєвий характер. Крім цього, діями ОСОБА_1 були поставлені під загрозу життя та здоровя пасажирів й членів поїзної бригади, що у світі останніх терористичних актів, у різних країнах світу та безпосередньо на Україні, вже не сприймається як незначна загроза. Таким чином, на думку ПАТ Українська залізниця розірвання трудового договору із ОСОБА_1 згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України є законним та обґрунтованим, оскільки остання допустила як порушення порядку проведення операцій з матеріальними цінностями, так і поставила під загрозу ввірене їй майно та життя і здоровя пасажирів. У п. 3 мотивувальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вказує на те, що після події, яка трапилася 29.01.2016 року, вона була допущена до роботи та сумлінно працювала провідником до 17.03.2016 року не допускаючи порушень трудової дисципліни й лише через 1,5 місяці була звільнена з роботи. Також вона вказує на те, що керівництво дільниці не врахувало наявність у неї двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ту обставину, що їх батько проживає окремо та не сплачує аліментів. Дійсно розірвання трудового договору із позивачкою відбулося лише 17.03.2016 року, проте позивачка умовчує про те, що одразу після оперативних заходів, які проводили співробітники управління СБУ в Сумській області 29.01.2016 року, стан здоровя ОСОБА_1 різко погіршився й остання перебувала на лікарняних із 02.02.2016 року по 15.02.2016 року (лікарняний серії АГЦ № 698224) та із 16.02.2016 року по 24.02.2016 року (лікарняний серії АГШ № 038444) . Перебування позивачки на лікарняних не давало змоги ініціювати процедуру розірвання трудового договору під час тимчасової непрацездатності. Після закриття лікарняних ОСОБА_1 була допущена до роботи оскільки у адміністрації Сумської вагонної дільниці не було підстав для відсторонення її від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України. Після отримання згоди профспілкової організації, членом якої була ОСОБА_1 , із останньою трудовий договір був розірваний. Стосовно неврахування керівництвом дільниці наявності у позивачки двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ту обставину, що їх батько проживає окремо та не сплачує аліментів, то жодних даних, які би підтверджували такі обставини, ОСОБА_1 до відділу кадрів Сумської вагонної дільниці не надавала. Згідно особистої картки форми П-2 ОСОБА_1 заміжня, має двох дітей ОСОБА_4 та Данила, ІНФОРМАЦІЯ_2. Статусу одинокої матері й відповідних пільг вона не має. Додаткову відпустку на підставі ст. 19 Закону України Про відпустки вона отримувала лише як жінка, яка має двох та більше дітей віком до 15 років. Таким чином, на думку залізниці, гарантії, передбачені ст. 184 КЗпП України, на ОСОБА_1 не поширюються. На підставі вищевказаного, він просив позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року та 103/ОС від 17.03.2016 року, поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відхилити, як необґрунтований (а. с. 35 38) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.05.2016 року первісного відповідача по справі регіональну філію Південна залізниця виробничий підрозділ Сумська вагонна дільниця було замінено належним відповідачем публічним акціонерним товариством Українська залізниця (а. с. 74) .

У відкритому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, в заявах та в клопотаннях (а. с. 2 4, 69, 78, 89, 115) . Вона просила суд: 1. Визнати накази начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними і скасувати їх. 2. ОСОБА_5 її на посаді провідника пасажирських вагонів з 17.03.2016 року. 3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на її користь заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29650,88 грн. . 4. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на її користь їй моральну шкоду в розмірі 20000 грн. . 5. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. .

У відкритому судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 за договором адвокат ОСОБА_2 позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, в заявах та в клопотаннях (а. с. 2 4, 69, 78, 89, 115) . Вона просила суд: 1. Визнати накази начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними і скасувати їх. 2. ОСОБА_5 ОСОБА_6 на посаді провідника пасажирських вагонів з 17.03.2016 року. 3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29650,88 грн. . 4. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 20000 грн. . 5. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. .

У відкритому судовому засіданні представник відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсульт 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3 позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним ним в запереченні на позовну заяву. Він просив позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року та 103/ОС від 17.03.2016 року, поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відхилити, як необґрунтований.

У відкритому судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву. Він просив позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року та 103/ОС від 17.03.2016 року, поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відхилити, як необґрунтований.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, пояснення представниці позивачки ОСОБА_1 за договором адвоката ОСОБА_2, пояснення представника відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсульта 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4, пояснення свідка ОСОБА_7, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту наказу (розпорядження) начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 № 603/ОС від 17.03.2016 року про припинення трудового договору (контракту) вбачається, що ОСОБА_1, табельний номер 1853, провідник пасажирського вагону, 17.03.2016 року була звільнена у звязку з втратою довіря за п. 2 ст. 41 КЗпП України, підстава: згода профкому, протокол № 5 від 01.03.2016 року, акт від 29.01.2016 року, компенсація за 47 днів відпустки, узгодження звільнення з профспілковою організацією, номер постанови профкому 5, дата постанови профкому 01.03.2016 року (а. с. 9, 55) .

Із змісту наказу начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця Букіна Олександра Петровича Про припинення трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України № 19 від 17.03.2016 року вбачається, що 29.01.2016 року СБУ проводило оперативні заходи, спрямовані на недопущення перевезення зброї залізничним транспортом України та недопущення терористичних актів на залізниці. Під час оперативних заходів співробітниками СБУ до вагону № 10 п. 19/20 Москва Харків ОСОБА_2 по станції Смородино була передана для перевезення передача, яка містила в собі муляжі зброї (корпуса РПГ-5) та вибухових речовин. Провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 , яка перебувала на посадці по станції Смородино, дану передачу взяла, за що отримала винагороду 30 грн. . Про вміст передачі не цікавилася. По станції ОСОБА_2 дана передача була видана особі, що за ній звернулася. Всі дії були зафіксовані на відео. Провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 пояснила, що по станції Смородино перебувала на посадці. До вагону № 10 підійшов пасажир разом із проводжаючим. Вони запитали чи можна пройти до вагону поставити речі. Вона дозволила зайти у вагон і проводжаючий поставив речі на місце пасажира, після цього проводжаючий поставив пакунок у 1 купе й повідомив, що зараз прийде чоловік їх забрати. Зайшов чоловік, який представився співробітником СБУ, забрав пакунки, в яких виявилися муляжі зброї. До цього пакунку відношення не має. Пояснення провідника ОСОБА_1 спростовуються наявними матеріали та грубо суперечать чинним на залізниці нормативно-правовим актам. Так, згідно бланку ЛУ-72 УЗ 29.01.2016 року посадки у вагон 10/27060/ по станції Смородино не відбувалося. Згідно п. 3.9.5 Інструкції провіднику пасажирських вагонів на шляху прямування забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі безквиткових пасажирів й проводжаючих. Згідно встановленого на залізниці порядку дозволяється перевезення у вигляді експрес-передачі пакунків вагою до 1 кг із кореспонденцією у відкритому вигляді. Вартість такої послуги складає 16 грн. за перевезення 1 пакунку. Передані муляжі зброї та вибухового механізму не могли вважатися експрес-передачею, оскільки не відповідають вимогам до такої, ані по вазі, ані по змісту пакунку. Провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 за перевезення передачі отримала 30 грн. . Балансова вартість вагону № 27060 згідно довідки бухгалтерії складає 21000 грн. 00 коп. . Неправомірними діями провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 залізниці могла бути нанесена суттєва матеріальна шкода; також її діями поставлено під загрозу життя та здоровя пасажирів, що проїжджали у вагоні № 10/27060/ . Із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 укладено договір повної матеріальної відповідальності № 334 від 01.08.2007 року. Адміністрація Сумської вагонної дільниці зверталася до профспілкового комітету дільниці із поданням № 273 від 29.01.2016 року про надання згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 до п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Засідання профкому по розгляду даного подання відбулося 01.03.2016 року й згода на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України була надана (протокол № 5 від 01.03.2016 року) . На підставі вищевказаного та керуючись п. 2 ст. 41 КЗпП України та ст. 147 КЗпП України, він наказав: 1. Звільнити з роботи провідника пасажирських вагонів резерву провідників II групи ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (наказ про припинення трудового договору № 103/ОС від 17.03.2016 року) . 2. Начальнику сектору кадрів ОСОБА_8 ознайомити причетного працівника з наказом під розписку, видати на руки трудову книжку та копію наказу про припинення трудового договору у відповідності до вимог ст. 47 КЗпП України. 3. Головному бухгалтеру ОСОБА_9 здійснити розрахунок ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 116 КЗпП України (а. с. 7, 8, 42, 43) .

Із змісту наказу в. о. начальника філії ОСОБА_10 Про затвердження службової інструкції по наданню послуги Експрес-передача № 32/Н від 16.12.2015 року, із змісту службової інструкції з надання послуги Експрес-передача з перевезення відправлень у пасажирських поїздах формування філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця з оформленням на вокзалах та через начальника поїзда, із змісту додатків 1, 2, 3, 4 до службової інструкції з надання послуги Експрес-передача з перевезення відправлень у пасажирських поїздах формування філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця з оформленням на вокзалах та через начальника поїзда вбачається, що позивачка не була з ними ознайомлена під підпис (а. с. 24 33) .

Крім того, наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 № 603/ОС від 17.03.2016 року про припинення трудового договору (контракту) містить посилання на підставу звільнення: згода профкому, протокол № 5 від 01.03.2016 року, акт від 29.01.2016 року, узгодження звільнення з профспілковою організацією, номер постанови профкому 5, дата постанови профкому 01.03.2016 року (а. с. 9, 55) .

Крім того, наказ начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця Букіна Олександра Петровича Про припинення трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України № 19 від 17.03.2016 року містить посилання на те, що адміністрація Сумської вагонної дільниці зверталася до профспілкового комітету дільниці із поданням № 273 від 29.01.2016 року про надання згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 до п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Засідання профкому по розгляду даного подання відбулося 01.03.2016 року й згода на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України була надана (протокол № 5 від 01.03.2016 року) (а. с. 7, 8, 42, 43) .

Із змісту протоколу оперативної наради при начальнику вагонної дільниці від 29.01.2016 року вбачається, що оперативна нарада постановила направити подання до профспілкового комітету Сумської вагонної дільниці для дачі згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 (табельний № 1853) за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а. с. 39 41) .

Із змісту подання начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 № 273 від 29.01.2016 року, адресованого профспілковому комітету Сумської вагонної дільниці, вбачається, що він просив профспілковий комітет Сумської вагонної дільниці розглянути подання на своєму засіданні та надати згоду на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 (табельний № 1853) за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а. с. 45, 46) .

Із змісту наказу начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця Букіна Олександра Петровича Про розгляд факту перевезення 29.01.2016 року у п. 19/20 Москва Харків ОСОБА_2 муляжної зброї № 07 від 29.01.2016 вбачається, що він наказав направити подання до профспілкового комітету Сумської вагонної дільниці для дачі згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 (табельний № 1853) за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а. с. 56 58, 95, 96) .

Отже, копії документів, наданих представником відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсультом 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3 не містять підтвердження того, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗПП України, було проведене за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є позивачка, враховуючи відсутність в матеріалах справи копії протоколу засідання профспілкового комітету Сумської вагонної дільниці № 5 від 01.03.2016 року про дачу згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 (табельний № 1853) за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 6 договору повної матеріальної відповідальності № 334 від 01.08.2007 року дія даного договору поширюється на весь час роботи з ввіреними робітнику матеріальними цінностями підприємства (а. с. 59/зв) .

Оскільки позивачка ОСОБА_1, на думку представника відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсульта 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3, вчинила винні дії як працівник, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу, під час годин відпочинку, а не під час робочих голин, відтак, на думку суду, дія договору повної матеріальної відповідальності № 334 від 01.08.2007 року дія даного договору поширюється на позивачку ОСОБА_1, оскільки в цей час вона не працювала, а відпочивала.

Із змісту квитанції № 16 від 21.06.2016 року вбачається, що адвокатом ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 гонорар у сумі 2000 (дві тисячі) грн. за ведення цивільної справи в Ковпаківському районному суді м. Суми (а. с. 88) .

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Із змісту ч. 3 ст. 184 КЗпП України вбачається, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням.

Із змісту п. 5 ч. 11 ст. 10 Закону України Про відпустки вбачається, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку) , які виховують дитину без батька (матері) ; опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Поняття одинокої матері було визначено в Постанові Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про практику розгляду судами трудових спорів . В п. 9 цієї постанови одинока мати визначена як жінка, яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері. Крім того, одинокою матірю за визначенням Пленуму Верховного ОСОБА_2 України варто визнавати і вдову, іншу жінку, яка виховує та утримує дитину одна. За цим визначенням для визнання іншої жінки одинокою матірю необхідні дві ознаки: вона де-факто і виховує дитину одна, й одна її утримує. Визначення одинокої матері, дане в Постанові Пленуму Верховного ОСОБА_2 України, не повинне застосовуватися після набрання чинності Законом України Про відпустки . П. 5 ч. 13 ст. 10 Закону Про відпустки визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Періодичні зустрічі батька з дитиною не дають підстави для заперечення того факту, що жінка (мати цієї дитини) є одинокою матірю. Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що приймає участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази повсякденної участі батька у вихованні дитини.

Отже, що стосується позовної вимоги про визнання наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними та про їх скасування, то суд дійшов до наступного висновку.

Оскільки представником відповідача за нотаріальною довіреністю юрисконсультом 2 категорії виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3 не було надано суду копії протоколу засідання профспілкового комітету Сумської вагонної дільниці № 5 від 01.03.2016 року про дачу згоди на розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 (табельний № 1853) за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях у відповідності до положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року; оскільки звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, відтак суд дійшов до висновку про те, що в даній частині вимоги підлягають задоволенню.

Отже, що стосується позовної вимоги про поновлення ОСОБА_11 на посаді провідника пасажирських вагонів з 17.03.2016 року, то суд дійшов до наступного висновку.

Оскільки суд дійшов до висновку про те, що вимоги про визнання наказів начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними та про їх скасування є такими, що підлягають задоволенню, відтак суд дійшов до висновку про те, що і в даній частині вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 367 КЗпП України, суд вважає за необхідне рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника допустити до негайного виконання.

Отже, що стосується позовної вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29650,88 грн. , то суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Із змісту абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року вбачається, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Згідно абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про судове рішення у цивільній справі № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На думку суду, заробітна плата позивачки за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні (грудень 2015 року та січень 2016 року) має складати: 5308,31 + 6080,74 = 11389,05 грн. : 2 = 5694,53 грн. . Отже, заробітна плата позивачки за один місяць має складати 5694,53 грн. . Середньогодинний заробіток позивачки має складати 35,151 грн. за 1 годину. Число робочих годин має складати 849 годин. Отже, заробітна плата за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року має складати 35,15 грн. за 1 годину х 849 годин = 29843,20 грн. .

Тобто, на думку суду, позивачка зробила невірний розрахунок належних їй сум. На думку суду стягненню можливо підлягала сума в розмірі 29843,20 грн. , а не 29650,88 грн. . Але, оскільки суд не має права виходити за межі вимоги сторін, відтак суд позбавлений можливості стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29843,20 грн. .

Крім того, стягненню з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 підлягає заробітна плата за час вимушеною прогулу без врахування платежів у вигляді податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Крім того, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 КЗпП України, суд вважає за необхідне рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 5694,53 грн. допустити до негайного виконання.

Отже, що стосується позовної вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 20000 грн. , то суд дійшов до наступного висновку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Дана норма містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих звязків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідало б змісту ст. 237-1 КЗпП України стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України (моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя) . Обовязок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих звязків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Наявність ст. 237-1 КЗпП України виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. ст. 1167, 1168 ЦК України. Це суттєво, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обовязку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. ст. 1167, 1168 ЦК України виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права. Незважаючи на зазначення в ч. 2 ст. 237-1 КЗпП України на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, судова практика після включення до КЗпП України названої статті пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоровя працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоровя умовах тощо (п. 13 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ) .

Отже, моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: факт порушення роботодавцем законних прав працівника. В цьому випадку законним правом визнається будь-яке субєктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві звязки, або в нього виникла потреба прикласти додаткових зусиль для організації свого життя; причинний звязок між другою і першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих звязків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки обєкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями) при застосуванні норм КЗпП України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у звязку з виконанням трудових обовязків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції України потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

Згідно абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями) судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо) , яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що, з врахуванням вимог розумності і справедливості, з публічного акціонерного товариства Українська залізниця слід стягнути на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн. .

Отже, що стосується позовної вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. , то суд дійшов до наступного висновку.

Оскільки в матеріалах справи міститься квитанція № 16 від 21.06.2016 року, із змісту якої вбачається, що адвокатом ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 гонорар у сумі 2000 (дві тисячі) грн. за ведення цивільної справи в Ковпаківському районному суді м. Суми (а. с. 88) , відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, керуючись положеннями ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати накази начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 19 від 17.03.2016 року і № 103/ОС від 17.03.2016 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконними і скасувати їх.

ОСОБА_5 ОСОБА_6 на посаді провідника пасажирських вагонів з 17.03.2016 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеною прогулу з 17.03.2016 року по день поновлення на роботі 19.08.2016 року в розмірі 29650,88 грн. , без врахування платежів у вигляді податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн. .

Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. .

Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп. .

Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника допустити до негайного виконання.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 5694,53 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков