Ухвала суду № 60147935, 30.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 876/4209/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Левицької Н.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

10.03.2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, в якому, із врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

визнати незаконною бездіяльність конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допущення його до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

визнати незаконним рішення Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі з приводу не допущення його до відкритого конкурсу на зайняття посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;

зобов'язати відповідачів допустити його до участі у відкритому конкурсі на зайняття адміністративних посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у відповідності до положень п.3-1 Розділу XII Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким доповнено згаданий Закон Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 року за №198- VIIІ, на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років до дня набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури. Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції. Служби безпеки України. Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах. Згаданий пункт набрав чинності 04.03.2015 року. Зміст даної норми вказує на те. що закінчення строку тривалості зайняття посад, зокрема, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, пов'язується з днем набрання чинності Законом України «Про прокуратуру», а не з окремими його положеннями, як вважає позивач. У відповідності до положень п.1 Розділу XII згаданого Закону, такий набирає чинності з 15 липня 2015 року.

Відтак, позивач не міг бути прийнятим на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки з 17.04.2015 року до 15.07.2015 року проходив службу у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури. Таким чином, відповідачами правомірно не було допущено позивача до участі у конкурсах.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, не відповідністю висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що норма закону, яка міститься у підп.9 п.10 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції», яка обмежувала прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, набрала чинності відповідно до ч.5 ст.94 Конституції України з дня його опублікування - 04.03.2015 року, а не з 15.07.2015 року згідно набрання чинності Закону України «Про прокуратуру». Крім того, згідно розділу XII згаданий Закон набирає чинності з 15.07.2015 року, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8. 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67) цього Закону, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування.

Апелянт вважає, що він мав право на участь у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, оскільки останній лише з 17.04.2015 року по 15.07.2015 року проходив службу у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 20.10.2015 року та 22.12.2015 року подано відповідно до конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та до конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Рішенням від 29.12.2015 року, яке оформлено протоколом №2, позивача не допущено до участі у конкурсі з відбору кандидатів на заняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Не погодившись зі згаданим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до Голови конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на заняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Зі змісту протоколу №3 від 13.01.2016 року вбачається, що скаргу позивача задоволено не було.

Згідно списків, які наявні в матеріалах справи, позивача також не допущено до участі у конкурсі на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

ОСОБА_1, не погодившись із не допуском до участі у конкурсах, оскаржив такі дії до суду.

В силу положень п.3-1 Розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким доповнено згаданий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 року за №198-VIII, на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років до дня набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах. Вказаний пункт набрав чинності 04.03.2015 року.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що зміст даної норми вказує на те, що закінчення строку тривалості зайняття посад, зокрема, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, пов'язується з днем набрання чинності Законом України «Про прокуратуру», а не з окремими його положеннями, як вважає позивач.

Згідно положень п.1 Розділу ХІІ згаданого Закону такий набирає чинності з 15 липня 2015 року.

Отже, обмеження з приводу заняття посад стосуються терміну протягом п'яти років до 15.07.2015 року.

Зі змісту наявної в матеріалах справи трудової книжки АХ №978241 вбачається, що позивач з 17.04.2015 року призначений старшим прокурором у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не міг бути прийнятим на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки з 17.04.2015 року до 15.07.2015 року проходив службу у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

Таким чином, відповідачами підставно не було допущено позивача до участі у вказаних конкурсах, а судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі №813/812/16 за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.П. Сеник

Н.Г. Левицька