Рішення № 6014780, 11.03.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2009 р.Справа № 26/19-09-107 Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю від 27.01.2009 р.;

від відповідача : директор Тодоров М.Д., Рупташ Н.М. за довіреності від 24.02.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ОСОБА_1

до відповідача : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

ім.Мічуріна

про стягнення 123617 грн. та скасування рішень

та по зустрічному позову

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна

до ОСОБА_1

про стягнення 67600 грн., -

в с т а н о в и в :

Фізична особа ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна ( далі СТОВ) про стягнення 123617 грн. та вимогою про скасування рішень СТОВ від 09.02.2007 р. та від 21.04.2007 р. про відмову від виплати належних йому грошей посилаючись на наступне.

З 09.01.2000 р. до 01.01.2006 р. позивач як засновник вказаного СТОВ працював у СТОВ на посаді директора.

У звязку з погіршенням стану здоровя він двічі подавав заяву про вивід його із СТОВ, здійснити розрахунок прибутку за період його роботи та сплатити з цього прибутку належну йому суму грошей, розмір якої складає суму позову.

Але, СТОВ 09.02.07 р. та 21.04.07 р. прийняло рішення, якими йому відмовлено у виплаті належної йому суми грошей.

Позивач вважає, що вказаними рішеннями СТОВ порушено правила п.2 ст. 14 Статуту СТОВ та ст. 7 Статутного договору ТОВ, ч.2. ст.148-2 ГК України.

За період його роботи у СТОВ на посаді директора, весь прибуток СТОВ вкладений у розвиток СТОВ. За цей період СТОВ було придбано майна на загальну суму 985000 грн.

Члени СТОВ 12 осіб. За період його роботи у СТОВ сума напрацьованого прибутку складає 1484000 грн. Частка позивача, на його думку, складає 8,33% , що складає 123617 грн. тобто суму позову, згідно наданого позивачем розрахунку.

Свої вимоги позивач ґрунтує приписами ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, п.2 ст. 14 Статуту СТОВ та ст. 7 Статутного договору ТОВ, ч.2. ст.148-2 ГК України.

Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив у якому, зокрема зазначає, що позивачем до заявленої до стягнення суми зарахована сума прибутків, що мали місце у 2005 році, тобто сума прибутку приведена позивачем двічі розраховано з різних сум прибутку.

Згідно п.9.1 ст. 9 Установчого договору СТОВ частина прибутку може підлягати розподілу між учасниками. Збори учасників визначають порядок використання прибутку.

Крім того, відповідачем надано витяг з Вісника Верховного Суду України № 3, у якому зазначено, що суд вправі прийняти рішення лише щодо виплати акціонеру (учаснику) дивідендів відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ( учасників) товариства. Якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатись у господарську діяльність товариства. Законодавством не передбачено можливість виплати акціонеру ( учаснику дивідендів на підстав рішення суду.

Разом з цим відповідачем заявлений зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 67600 грн. збитків завданих ним СТОВ посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 займаючи посаду директора СТОВ „ім.Мучіріна” 09.02.2004 року без згоди учасників СТОВ, та в порушення п.8.3.4 Статуту СТОВ уклав з МЧП „Алвіт” договір на придбання аміачної селітри № 09.02.04-1 на суму 67600 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження як директора СТОВ, внаслідок чого відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу та вироком Кодимського районного суду Одеської області від 01 березня 2005 року ОСОБА_1 був визнаний винним у перевищенні службових повноважень і у службовій недбалості та засуджений до позбавлення волі з випробувальним строком. З вироку суду випливає що ОСОБА_1 було перераховано МЧП „Алвіт 67600 грн., але СТОВ ні селітри ні добрив не отримав.

Ухвалою суду від 10 лютого 2009 р. зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження та обєднана в одне провадження з первісним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як випливає з матеріалів справи, 9 лютого 2007 року відбулися збори учасників СТОВ на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом № 10, згідно якого збори учасників СТОВ вирішили не виплачувати ОСОБА_1 належну йому суму 16783 грн., так як ним були нанесені матеріальні збитки господарству.

21 квітня 2007 року також відбулись забори учасників СТОВ на якому розглядалась заява ОСОБА_1 про перегляд попереднього рішення зборів ( від 9 лютого 2007 року) та на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 12, не змінювати попереднє рішення учасників про виведення з учасників ОСОБА_1 і його розрахунок.

Згідно статті 54 Закону України „Про господарські товариства” ( далі Закон), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Аналогічного змісту є і пункт 7.1 Установчого договору про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна, підписаний учасниками СТОВ ім. Мічурина і п.14. 2 Статуту СТОВ ім. Мічурина.

З приведених норми закону, пункту Установчого договору та статуту СТОВ, які не суперечать один одному випливає, що учаснику товариства який вибув виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, незалежно від будь - яких обставин. Тобто позивач має право на отримання вказаної вартості частини майна.

Таким чином, суд вважає, що вказані рішення загальних зборів суперечать вимогами вказаної статті Закону, ущемляють права позивача в отриманні належних йому виплат. Отже їх слід визнати недійсними.

Крім того, у вказаних рішеннях не йдеться про відмову у виплаті дивідендів. Тому суд вважає, що посилання відповідача на приведену ним практику Верховного Суду України у даному випадку є не правильним.

Аналізуючи вищеприведене, суд вважає, що вимоги позивача у цій частині вимог є правильним, доведеними і тому підлягають задоволенню.

Згідно річного звіту СТОВ за 2005 рік, підписаного керівником товариства та головним бухгалтером товариство мало нерозподілений прибуток в сумі 1484 000 грн.

Згідно ст. 54 вказаного Закону, зазначені у цій статті виплати провадяться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Отже, оскільки звіт за рік затверджений то позивач має право на вказані виплати.

Згідно приведеного позивачем розрахунку, який суд вважає правильним, належна до виплати йому частка складає суму позову.

Аналізуючи вище приведене, суд вважає, що вимоги позивача і в цій частині вимог є також правильним, доведеними і тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат за юробслуговування згідно розписки представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в сумі 500 грн. то ці витрати стягненню не підлягають оскільки представник позивача не є адвокатом.

Відносно вимог по зустрічному позову суд зазначає наступне.

Згідно вказаного вище вироку суду від 01 березня 2005 року, в ньому відсутні відомості про розгляд судом по цій справі цивільного позову до ОСОБА_1 в порядку кримінального судочинства. Отже потерпіла сторона СТОВ ім. Мічуріна такий позов не заявляла. Такий позов СТОВ заявила у порядку провадження по даній справі. Проте, вказаний вирок, оскільки не був оскаржений набрав законної сили 8 березня 2005 року.

Позов СТОВ заявлений до господарського суду 09.02.2009 року. Тобто лише через 3 роки та 11 місяців.

Статтею 256 ЦК України ( в ред. 2004 р.) передбачено, що позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересів.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише по заяві сторони у спорі, зробленому до винесення ним рішення. Витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таку заяву зробив позивач у справі ОСОБА_1 при розгляді даної справи у судовому засідання 11 березня 2009 року.

З приведеного випливає, що позивач по зустрічному позову цей строк пропустив. Причини з яких цей строк ним пропущений позивач по зустрічному позову не навів.

З приведеного випливає, що застосовуючи строк позовної давності до вимог СТОВ у зустрічному позові слід відмовити.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна від 9 лютого 2007 року оформлене протоколом № 10 та рішення зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна від 21 квітня 2007 року оформлене протоколом № 12.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна ( 66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка, код 30715197) на користь ОСОБА_1 ( 66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка ) : належну йому виплату в розмірі 123617 (сто двадцять три тисячі шістсот сімнадцять) грн.; державного мита в сумі 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 17 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.