Ухвала суду № 60147679, 25.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м. Київ К/9991/76026/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про поновлення на посаді,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поновлення його на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області в Державній екологічній інспекції у Житомирській області та стягнення 54700 грн моральної шкоди.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012р., позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 28.05.2012р. №160-ос про звільнення позивача з посади.

Поновлено позивача на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області в Державній екологічній інспекції у Житомирській області з 28.05.2012р.

Зобов'язано Державну екологічну інспекцію у Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.05.2012р. по 12.09.2012р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Згідно частини 2 статті 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 2000 року працював в Державній екологічній інспекції у Житомирській області на різних посадах, з 03.01.2012р. - на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області в Державній екологічній інспекції у Житомирській області.

Наказом в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 28.05.2012р. №160-ос позивача звільнено з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників інспекції.

07.03.2012р. Головою Державної екологічної інспекції України затверджено зміни до штатного розпису на 2012 рік Державної екологічної інспекції у Житомирській області, виключено відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами та замість нього до нового штатного розпису включено відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з небезпечними хімічними речовинами та відходами, при цьому кількість штатних одиниць у новоствореному відділі не змінилась.

Наказом в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 07.03.2012р. №121-ос позивача було попереджено про наступне вивільнення з посади 11.05.2012р.

03.05.2012р. позивачу було запропоновано вакантні посади головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю на період знаходження основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) та головного спеціаліста відділу водних ресурсів.

Проте від запропонованих посад позивач відмовився про що свідчить Акт №1 від 28.05.2012р.

Вакантні посади у новоствореному відділі екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з небезпечними хімічними речовинами та відходами, у якому кількість штатних одиниць не зменшилась, запропоновано не було.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміни у штатному розписі Державної екологічної інспекції України у Житомирській області на 2012р. не потягнули за собою скорочення штату у відділі, в якому працював позивач, фактично відбулась зміна назви відділу, при цьому новостворений відділ продовжує виконувати такі самі функції, посадові обов'язки працівників відділу не змінились, так само як і кількість штатних одиниць.

Крім того, суди виходили з того, що відповідачем не запропоновано вакантні посади у новоствореному відділі, доказів про неможливість або перешкоди призначити позивача на рівнозначну до звільнення посаду у новому відділу відповідачем не надано.

Також суди виходили з того, що у відділі на момент звільнення позивача була вакантна посада заступника начальника новоствореного відділу, яка йому не пропонувалась.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України відповідач повинен був запропонувати позивачу всі вакантні посади, які відповідають його спеціальності та кваліфікації у новоствореному відділі, на момент попередження про звільнення, проте відповідач запропонував дві посади лише 03.05.2012р.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за результатами реорганізації інспекції фактично відбулась лише зміна назви відділу, в кому позивач працював начальником, при цьому відповідачем не надано доказів, що новостворений відділ виконує інші функції, ніж ліквідований відділ, а також що його працівники мають інші посадові обов'язки, також не змінилась штатна кількість працівників у відділі, проте будь-яка посада у новоствореному відділі, зокрема, начальника та заступника начальника відділу, позивачу запропоновано не було.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 19.05.2015р. справа №21-107а15) власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник