Ухвала суду № 60147452, 23.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/456/16

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В. В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

23 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Кучерявої Т. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 (далі - позивач), до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в березні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 12 травня 2007 року №707;

- зобов'язати ДФС України здійснити перерахунок (нарахування, розрахунок) та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року №850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в головному управлінні ДФС України у Хмельницькій області.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №286-0 від 23 жовтня 2015 року позивач був звільнений з органів податкової міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №358 від 16 жовтня 2015 року, виданого військово-лікарською комісією УМВС в Хмельницькій області.

27 жовтня 2015 року згідно висновку Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС.

06 листопада 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, прийняте рішення, викладене у Висновку від 06 листопада 2015 року щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію".

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що після 12 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію", а тому відповідачі повинні були застосувати чинний на момент звернення і прийняття рішення (06 листопада 2015 року) Закон України "Про міліцію" та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції №707 (далі - Порядок №707) яким зазначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера (п. 5 Порядку №707).

Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» зазначено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» встановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

При цьому, відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання апелянтів на недотримання позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду передбаченим ч. 3 ст. 99 КАС України та незастосування судом першої інстанції наслідків цього передбачених ст. 100 КАС України, з таких підстав.

Частина 3 статті 99 КАС України визначає спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Натомість предметом позову в справі що розглядається є правомірність призначення одноразової грошової допомоги, тому суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин загальний шестимісячний строк звернення до суду передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, який позивачем не пропущений, а тому підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.

Також безпідставним є посилання відповідачів на неправомірність застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» , оскільки вона набула чинності з 10 листопада 2015 року. Вказана постанова дійсно набула чинності з вказаної дати, однак вона не суперечить положенням закону, які застосував суд першої інстанції , крім того рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу, відповідачем приймалося після набрання чинності вказаною постановою.

Оцінюючи доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції в супереч вимогам ст. 244-2 КАС України не враховано правовий висновок ВС України викладений в постанові від 08 липня 2014 року по справі №21-184а14, відповідно до якого суд повинен перевірити чи є захворювання позивача, внаслідок якого йому була встановлена інвалідність, таким, що стався під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби із злочинністю, апеляційний суд виходить з наступного.

В адміністративній справі є свідоцтво про хворобу №538 (а.с. 8) відповідно до якого захворювання виявлене в позивача пов'язане з проходженням служби в ОВС. Вказаний висновок відповідачами не оскаржений та не спростований, тому є належним та допустимим доказом. Крім того судом першої інстанції долучено до адміністративної справи Положення про відділи в яких працював позивач, посадову інструкцію якою він керувався в свої роботі, із змісту яких слідує, що позивач виконував обов'язки, пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби із злочинністю. А причинно - наслідковий зв'язок між виконанням цих обов'язків та погіршенням здоров'я, яке призвело до інвалідності як вказано вище підтверджено висновком військово-лікарняної комісії УМВС України в Хмельницькій області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі встановлення II групи інвалідності відповідно до Закону України "Про міліцію" який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 серпня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.