Ухвала суду № 60147352, 29.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 р.Справа № 551/708/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 29.07.2016р. по справі №551/708/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просила:

- визнати дії Управління праці і соціального захисту населення України Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг протиправними;

- стягнути з Управління праці і соціального захисту населення України Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області належну позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 17 квітня по 18 травня 2015 року у сумі 2 436,13 грн.;

- зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення України Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області зупинити стягнення з щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг по 30 % кожного місяця для відшкодування переплати та повернути ОСОБА_1 кошти у разі утримання з неї вказаних сум;

- стягнути з Управління праці і соціального захисту населення України Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви у розмірі 1102,40 грн.

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 29.07.2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 29.07.2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження ї розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що позивачем без поважних причин було пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду.

Відповідач надав до суду письмі заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, позивач не зверталась до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації із заявами від 22.04.2015 року. Наявна в матеріалах справи заява датована 22.04.2016 року, та згідно штампу вхідної кореспонденції отримана відповідачем 26.04.2016 року.

Крім того, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підставою для звернення слугувало саме отримання від відповідача інформації щодо причин не виплати допомоги за період з 18 травня 2015 року по 17 листопада 2015 року.

Відповідь на вказане звернення надано Управлінням праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області листом від 19.05.2016 року №01-15/1359-02. Також, листом від 17.06.2016 року №01-15/1665-02 відповідачем додатково було надано позивачу інформацію на звернення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що саме з моменту отримання відповіді на звернення, у позивача виникла можливість реалізувати встановлене законом право на захист порушених прав, свобод чи інтересів, у т.ч. шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, із вказаним позовом позивач звернулась 06.07.2016 року, тобто в межах встановленого законодавством строку звернення до суду.

Висновки суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог про зобов'язання відповідача зупинити стягнення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що виплачується позивачу по 30% кожного місяця на відшкодування переплати та повернення утриманих коштів, оскільки до них застосовується місячний строк визначений ч.5 ст.99 КАС України, через те, що в даному випадку оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, колегія суддів вважає помилковим, оскільки жодних позовних вимог щодо оскарження відповідних рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, позивачем заявлено не було.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду, та як наслідок, неправомірно залишив адміністративний позов без розгляду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Шишацького районного суду Полтавської області від 29.07.2016р. по справі №551/708/16-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно частин 1 та 2 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір» від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року 1378 грн. 00 коп.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1378 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив звільнити або відстрочити від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 року клопотання позивача задоволено частково та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 94 КАС України, згідно якої встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, відстрочена згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 року сплата судового збору стягненню з позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 167, 168, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 199, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 29.07.2016р. по справі №551/708/16-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.08.2016 р.