Постанова № 60147311, 30.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 876/3576/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участі представника відповідача - Луцишин В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області та Державної пенітенціарної служби України про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (далі - Управління, ДПтС відповідно) та ДПтС про:

визнання дій ДПтС з нарахування одноразової грошової допомоги при настанні інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України (далі - ОВС) в розмірі 30888грн незаконними;

зобов'язання ДПтС перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при настанні інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV), статей 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), ч.2 ст.1 Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» (далі - Закон №208-VIII), постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Постанова №850, Порядок №850 відповідно);

зобов'язання Управління виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 275600грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що при вирішенні питання про встановлення розміру одноразової грошової допомоги відповідачами безпідставно не застосовано вимоги Закону №208-VIII та Постанови №850, а дія постанови КМУ від 12.05.2007 №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (далі - Постанова №707, Порядок №707 відповідно) обмежується в часі періодом до лютого 2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі №809/236/16 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПтС (протокол №1-16 від 18.01.2016) в частині визначення суми одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 30888грн. Зобов'язано Управління нарахувати та виплати позивачці одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності з урахуванням вимог Закону №208-VIII та Постанови №850, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову оскаржила ДПтС, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі покликається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивачки виникло до набуття чинності Порядку №850, а відтак така допомога їй була призначена та виплачена відповідно до Порядку №707.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Управління, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги позивачці є безпідставним застосування ДПтС положень Постанови №707 (Порядку №707), а станом на момент встановлення їй ІІ групи інвалідності була чинною та підлягала застосуванню ст.23 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII). Оскільки встановлено, що ДПтС фактично прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 18.01.2016 №1-16 (далі - Рішення), то суд визнав таке рішення (а не дії) протиправним. Одночасно, з покликанням на вимоги п.11 Порядку №850, суд вважав за необхідне зобов'язати саме Управління вчинити відповідні дії.

Такі висновки суду першої інстанції є частково правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 1997 по 2012 рік проходила службу у ОВС, потім була переведена для подальшого проходження служби в Управління.

Згідно наказу Управління від 14.09.2015 №57о/с була звільнена зі служби за пп.«б» п.64 (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (а.с.44).

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, згідно довідки серії АГ №0003174, на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.10.2015 №1232, позивачці встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60% (а.с.11).

Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду, серія АВ №0624526 від 07.10.2015, позивачу з 21.09.2015 встановлено ІІ групу інвалідності, з причин захворювання пов'язаного із проходженням служби в ОВС (а.с.10).

В свою чергу, за результатами розгляду матеріалів, які надійшли для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, комісія ДПтС з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України вирішила, з посиланням на лист-роз'яснення Міністерства юстиції України від 15.12.2015 №3325/27611-0-26-15-60, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу за рахунок коштів, виділених за КПКВК 3606020 КЕКВ 2730: особам, інвалідність та відсоток втрати працездатності яким встановлені до 31.10.2015 - відповідно до Порядку №707: по Управлінню, позивачці, інваліду ІІ групи, в сумі 30888грн, що зафіксовано протоколом №1-16 від 18.01.2016 (а.с.15).

На звернення позивачки від 02.02.2016 щодо проведення перерахунку коштів для виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови №850, Управлінням повідомлено її про вищевказане рішення та про направлення даного звернення до ДПтС для подальшого розгляду (а.с.16).

З приводу наведеного, 26.02.2016 Управлінням направлено позивачці копію листа ДПтС від 22.02.2016 №4/3-44/31-16, за яким одноразова грошова допомога призначена їй на час встановлення групи інвалідності відповідно до Порядку №707, який, як зазначено, діяв на той час (а.с.13, 14).

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, за яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За ст.58 Основного Закону закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Так, дія нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Частиною 1 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону №2713-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення втрати працездатності) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону №565-XII, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Законом №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015 (чинний на час виникнення спірних відносин - дата встановлення втрати працездатності, втратив чинність 07.11.2015 на підставі Закону №580-VIII), внесено зміни до ст.23 Закону №565-XII, зокрема, ч.6 викладено в новій редакції: У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених КМУ. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону було зобов'язано КМУ, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

До набрання чинності Законом №208-VIII, ч.6 ст.23 Закону №565-XII вказувала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМУ. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Такий порядок та умови визначалися Порядком №707, який затверджений Постановою №707.

Відповідно до ст.23 Закону №565-XII Постановою №850 затверджено Порядок №850, який набрав чинності 31.10.2015.

Пунктом 2 Постанови №850 установлено, що особам, які до набрання чинності Законом №208-VIII (до 12.03.2015) мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку №707.

У відповідності до п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За змістом п.3 цього ж Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відтак, днем виникнення права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги є 21.09.2015 - дата встановлення втрати працездатності, яка повинна бути їй призначена та виплачена в розмірі передбаченому ст.23 Закону №565-XII з урахуванням змін внесених Законом №208-VIII (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності), і в порядку та на умовах, визначених Порядком №850, який був чинним на момент її (грошової допомоги) призначення (18.01.2016).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування ДПтС при призначенні позивачці одноразової грошової допомоги положень Порядку №707 (Постанови №707), а як наслідок - протиправне визначення (призначення) Рішенням розміру такої допомоги не в повному розмірі.

Цим судом, у встановлений законом спосіб, також було захищено порушене право позивачки шляхом визнання протиправним та скасування Рішення.

Викладені доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права шляхом зобов'язання Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, що є підставою для зміни ухваленого судового рішення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відтак, захист прав - це застосування правових засобів з метою забезпечення права у сфері публічно-правових відносин, а право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов'язки) для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий (обтяжуючий) характер.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Пунктами 9-11 Порядку №850 указано, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Таким чином, призначення одноразової грошової допомоги здійснюється шляхом прийняття ДПтС відповідного рішення, яке, разом з іншими документами, надсилається керівникові Управління, для видання наказу про безпосередню виплату такої допомоги у встановленому порядку.

Отже, без відповідного чинного рішення ДПтС про призначення одноразової грошової допомоги керівник Управління не має повноважень виплачувати таку.

Враховуючи все вищенаведене, апеляційний суд наголошує, що призначення одноразової грошової допомоги є виключними повноваженнями ДПтС, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої.

Ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог у вищевказаний спосіб є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав працівника пенітенціарної служби. У цьому випадку, з урахуванням скасування Рішення, правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання ДПтС призначити їй одноразову грошову допомогу в розмірі передбаченому ст.23 Закону №565-XII з урахуванням змін внесених Законом №208-VIII (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності), і в порядку та на умовах, визначених Порядком №850, з урахуванням виплачених сум.

Треба відзначити, що позивачка просила зобов'язати саме ДПтС перерахувати розмір одноразової грошової допомоги, а Управління - виплатити перераховану допомогу.

Також із пояснень представника Управління встановлено, що останнє не видавало наказу про виплату допомоги позивачці у зв'язку із ненаданням нею банківських реквізитів необхідного рахунку.

Апелянт в апеляційній скарзі на вказані обставини не посилається, однак відповідно до ч.1 ст.195 КАС, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в такій редакції:

«Зобов'язати Державну пенітенціарну службу України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі передбаченому статтею 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності), і в порядку та на умовах, визначених «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.»

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 31 серпня 2016 року.