Ухвала суду № 60147243, 31.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

31 серпня 2016 р.Справа № 876/4592/16

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Каралюс В.М., перевіривши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та доплату до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року у справі № 466/4821/16-а.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова залишено без руху та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплату судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги в розмірі 606 грн. 32 коп.

Як слідує із матеріалів справи, вказану ухвалу апелянтом отримано 07.07.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу адміністративного суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, розглянувши вищевказане клопотання апелянта, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення апелянта від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28.09.2015 року у справі 21-5496а15.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України суддя повертає апеляційну скаргу якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги яку було залишено без руху.

Зважаючи на те, що у встановлений судом термін і станом на даний час апелянтом вказаних в ухвалі недоліків апеляційної скарги не усунуто, а саме не сплачено судового збору, тому вона підлягає поверненню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та доплату до пенсії - повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя В.М. Каралюс