Ухвала суду № 60147132, 25.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1712/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Ліневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аст-Мастер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2015 №0003782202 та №0003792202, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» та покупцями за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, про що складено відповідний Акт від 24 липня 2015 року №3155/26-56-22-02-03/24100025 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.21-29).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 86672,00 грн. податку на прибуток за 2014 рік; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 96302,00 грн. податку на додану вартість за листопад 2014 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року форми «Р» №№0003782202, 0003792202, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.31-32), якими збільшено на 120377,50 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 96302,00 грн. за основним платежем та на 24075,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); занижено на 108340,00 грн. суму податку на прибуток з податку на прибуток приватних підприємств у тому числі на 86672,00 грн., за основним платежем та на 21668,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 02.11.2015 року №16592/10/26-15-10-05-35 (а.с.35-37) та Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 30.12.2015 року № 28201/6/99-99-10-01-04-25 (а.с.38-40), податкові повідомлення-рішення Відповідача від 17 серпня 2015 року №№0003782202, 0003792202 та Рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як зазначає в апеляційній скарзі Відповідач, Договори від 28.11.2014 р. № 2811/120, №2811/119 від 28.11.2014 р., №2711/32 від 25.11.2014 р., № 2711/33 від 24.11.2014 р. чи будь-які інші Договори укладені з TOB «Брон Плюс», які були б дійсні в листопаді 2014 р. до перевірки не надано. Всі первинні документи підписані зі сторони TOB «Брон Плюс» директором ОСОБА_3 та скріплено печаткою підприємства. Відповідно до Протоколу допиту свідка від 23.04.2015 р. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (засновника, директора, головного бухгалтера), він не був директором, засновником чи головним бухгалтером TOB «Брон Плюс», жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності TOB «Брон Плюс» не має. Податкову звітність до органів податкової служби жодного разу не подавав та не підписував.

На підставі рахунків на оплату від 24.11.2014 №2711/33, від 25.11.2014 №2711/32, від 28.11.2014 №2811/119, від 28.11.2014 №2811/120, Товариством з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» поставлено Позивачу відповідну продукцію.

Позивачем зазначено, що Договорів в письмовій формі ним не укладалось, їх укладено в усній формі, господарські правовідносини здійснено на підставі рахунків на оплату від 24.11.2014 №2711/33, від 25.11.2014 №2711/32, від 28.11.2014 №2811/119, від 28.11.2014 №2811/120.

А як вбачається з наданих видаткових накладних та рахунків на оплату, їх номери і дати оформлення ідентичні із зазначеними в них номерами та датами оформлення Договорів, на підставі яких їх видано.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, Позивачем надано копії відповідних рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, дають змогу ідентифікувати контрагента Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс», а також підтверджують зміст та обсяг відповідних господарських операцій.

Придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» товари, використано Позивачем у власній господарській діяльності.

Одним із видів діяльності Позивача є виробництво інших машин і устаткування загального призначення, на підставі власних технічних умов ТУ У 29.2-24100025-001:2007 під торговою маркою «Апарати гідроструминні високого тиску АГВТ «Шторм».

Господарські операції, що здійснювалися з Товариством з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» спрямовані на забезпечення виробництва машин і їх устаткування, а товари придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» використані як комплектуючі при виробництві обладнання, машин та устаткування та при проведенні ремонтів та обслуговування обладнання «Шторм».

Разом з товарами Позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» основні засоби третьої групи, зокрема металообробні верстати. Придбані основні засоби оприбутковані, проведені по бухгалтерському обліку на рахунок №152, після чого вони введені в експлуатацію (рахунок №104) (а.с.145-147) і використовуються Позивачем при виробництві інших машин та устаткування загального призначення під торговою маркою «Шторм».

На підтвердження зазначеного, Позивачем надано засвідчені копії Актів введення в експлуатацію основних засобів; Дозволу на виконання робіт від 18.06.2013 року №1936.13.32 виданого територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві; Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25.08.2009 року №111077, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності.

Крім того, Відповідачем не доведено наявності обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, який би підтверджував фіктивний чи протиправний характер діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Брон Плюс» чи його посадових осіб.

Так, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, правові наслідки, дій чи бездіяльності яких є предметом розгляду в адміністративній справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, в Ухвалі від 17 лютого 2015 року у справі K/80G736300/13.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно з п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентом господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30.08.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.