Ухвала суду № 60146999, 30.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Овчаренко О.Л.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року справа №425/1472/16-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

за участю секретаря

судового засідання Томах О.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4- особисто

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області

на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області

від 27 травня 2016 року

по адміністративній справі № 425/1472/16-а (суддя Овчаренко О.Л.)

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 (надалі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області (далі - управління, відповідач у справі) про визнання неправомірними дій управління, щодо припинення йому виплат пенсії з березня 2016 року та зобов'язання поновити виплати пенсії з березня 2016 року, визнання неправомірними дій управління, щодо незаконного зменшення розміру пенсії, як працюючому пенсіонеру, зобов'язання виплатити з урахуванням компенсації незаконно утриманні грошові кошти, які були утримані як з працюючого пенсіонера, з мотивів протиправності вчинених відповідачем дій (а.с.3-9).

Постановою суду першої інстанції від 27.05. 2016 року позовні вимоги задоволенні, виходячи із положень статті 11 КАС України, а саме можливості виходу за межі позовних вимог з метою захисту права про яке просив позивач, застосовуючи положення статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та статтю 14 цієї Конвенції, норми національного законодавства, суд першої інстанції визнав неправомірними дії управління, щодо припинення виплати позивачу пенсії з березня 2016 року та поновив виплату пенсії з моменту припинення, визнав неправомірними дії управління щодо зменшення позивачу пенсії, як працюючому пенсіонеру, зобов'язав виплатити позивачу утримані в листопаді - грудні 2015 року та січні - лютому 2016 року, як з працюючого пенсіонера грошові кошти з урахуванням компенсації втрати частини доходу (а. с. 146-151).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.156-158).

Доводи апеляційної скарги стосуються, окрім питань сплати судового збору, яке вирішене на стадії відкриття апеляційного провадження, двох наступних питань, а саме правомірності припинення управлінням виплати пенсії позивачу та підстав поновлення її виплати з 1 березня 2016 року. Інші заявлені позивачем та вирішенні судом першої інстанції позовні вимоги знаходяться за межами апеляційного оскарження, внаслідок чого не є предметом апеляційного перегляду, встановлених положеннями частини першої статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання позиції правомірності вчинених управлінням дій по призупинення виплати пенсії з 1 березня 2016 року, заявник апеляційної скарги доводить, що ним як суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади здійснюються повноваження відповідно до Положення про управління, виконуються усі вимоги по виплаті пенсії зокрема позивачу, як внутрішньо переміщеній особі відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на виконання якого реалізація прав на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та листа Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016р. «Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб».

За позицією управління, отримувати виплати пенсій від Держави можуть тільки ті громадяни, які мають статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, постійно проживають на підконтрольній Україні території,пройшли фізичну ідентифікацію одержувачів пенсій публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Здійснюючи контроль в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі серед інших осіб, щодо яких потребує перевірка обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній Україні території, виплата пенсії з 1 березня 2016 року була призупинена. Можливість поновлення виплати пенсії пов'язана з особистим зверненням та наданням необхідних документів, про що позивача поінформовано у чотирьох відповідях. Ненадання необхідних документів унеможливлю за позицією управління поновлення виплати пенсії.

Крім того, відповідач посилається, на те, що виплата компенсації Пенсійним фондом діючим законодавством про пенсійне забезпечення не передбачена, а використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом забороняється виходячи із положень частини 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-4 (далі Закон № 1058).

Одночасно із апеляційною скаргою відповідачем заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Управління, яке задоволене судом.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Під час апеляційного перегляду постанови проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного провадження, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію по інвалідності як державний службовець, відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідно до особистої заяви про взяття на облік від 27.08.2014 року, в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (відповідача у справі), що підтверджується розпорядженням управління №111 від 11.09.2014 року (а.с.54-60,61).

Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради 29.10.2016 № 917000026, позивач, що постійно проживав в м. Луганську, перемістився в м. Рубіжне (а.с.30).

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-7.

Щодо призупинення позивачу виплати пенсії з 01.03.2016 року.

Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 року управлінням не виносилось ( а. с. 138). Закон України №1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не за застосований та не доведений.

Посилання управління на лист Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016р., адресованого керівникам структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської, державних, Донецької і Луганської військово цивільних адміністрацій, (а не керівникам управлінь Пенсійного фонду України) є неприйнятним, оскільки зазначений лист не зареєстрований в Міністерстві юстиції України не є нормативно-правовим актом в розумінні статті117 Конституції України, не підлягає застосуванню у межах спірних відносин, відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 КАС України, не належить до сфери регулювання пенсійних правовідносин відповідно до Преамбули та статті 5 Закону № 1058. Надана СБУ інформація є інформацію внутрішнього службового користування для управління, жодним чином не впливає та не регулює публічно правові відносини між позивачем та управлінням. Колегія суддів, зазначає, що інформація цього органу, у вигляді Витягу зі Списку, яка долучена відповідачем у справі до матеріалів справи не є належним, письмовим доказом з огляду на вимоги встановлені статтею 79 КАС України, оскільки не відповідає встановленим ДСТУ- 4163-2003 вимогам, а саме не утримує в собі дати, підпису повноважної особи, органу видання, змісту інформації (а.с.140).

Посилання відповідача впродовж розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного провадження на те, що поновлення виплати позивачу пенсії пов'язане з наданням реквізитів рахунку, відкритого позивачем в ПАТ «Державний ощадний банк України», з посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою встановлено, що виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ та пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України» є неприйнятними виходячи з наступного.

Позивач заявою від 09.03.2016 року, зазначив про виплату належних йому сум пенсії та інших грошових коштів на рахунок в «ПриватБанку» або переслати їх на відділення «Укрпошти» в м. Рубіжному (а.с.16,17,34).

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що банківський рахунок визначає отримувач пенсії самостійно, і як наслідок цього, банк обирається цією особою, а не Урядом шляхом прийняття постанови, зокрема від 05.11.2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зі змінами від 14.03.2016 року, за якою виплата (продовження) виплати пенсій таким особам здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України».

З системного аналізу цієї постанови вбачається, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України здійснюється саме починаючи з 01 липня 2016 року. У межах спірних відносин припинення відповідачем виплати йому пенсії відбулося з 01 березня 2016 року до внесення змін від 14.03.2016 року до Постанови КМУ від 05.11.2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Позивач 09.03.2016 року особисто з'явився до управління та надав заяву про поновлення виплати пенсії, яка до березня 2016 року здійснювалась на рахунок, відкритий не в ПАТ Державний ощадний банк України, а в іншому банку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що припинивши позивачу з 01.03.2016 року виплату пенсії, без передбачених чинним законодавством для того підстав, відповідач також не мав і законних підстав не виплачувати позивачу пенсію за відсутності наданих позивачем реквізитів рахунку, відкритого виключно в Публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України.

Оцінюючи спірні правовідносини суд першої інстанції обґрунтовано звернувся до положень статей 46, 68, 92 Конституції України, за якими, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Прийнятним, є також посилання суду першої інстанції на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо повернення утриманих сум пенсії та нарахування компенсації.

З пенсії позивача у листопаді-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року у зв'язку із встановленням ознаки працюючого пенсіонера управління вирахувало (утримало) грошові кошти (індексацію, відрахування ПДФО 15%, військовий збір -1,5%) в загальному розмірі 1525,84 грн., про що позивача, як отримувача пенсії в порушення положень п.3 ч.2 ст.16 Закону № 1058 управління не повідомило. Добровільного повернення стягнутої суми не відбулося, внаслідок чого відбувся судовий порядок вирішення спору.

З рішення управління №131 від 08.10.2015 року про утримання надміру виплачених сум з пенсії позивачу вбачається, що утворилась переплата індексації за період з 01.11.2014 р. по 31.10.2015 р. в сумі 1151,82 грн. у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про вступ на роботу (а.с.83).

З відповіді управління від 30.12.2015 року вбачається, що в жовтні 2015 року позивачу встановлено ознаку працюючого пенсіонера на підставі реєстру застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, де зазначено, що він працює в ТОВ «Радіологічний центр «Стакс».

У зв'язку з неповідомленням про вступ на роботу склалася переплата індексації в розмірі 1151,58 грн. Зайво виплачені кошти одноразово в листопаді 2015 року вирахувані з пенсії позивача, згідно ст.50 Закону № 1058 на підставі рішення управління від 08.10.2015 року, про що у цей же день надіслано повідомлення про утримання надмірно виплаченої пенсії (а.с.14-15).

З акту позапланової перевірки достовірності наданих документів про стаж (заробітну плату) для призначення пенсі від 26.02.2016 року, складеного УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, вбачається, що позивач не був штатним робітником, а працював за трудовою угодою. За період з листопада 2014 р. по червень 2015 року підприємство тричі укладало трудові угоди з позивачем, а саме 14.11.2014 р., 19.12.2014 р. та 15.06.2015 р. (а.с.107-108).

Після перевірки уточнена надмірно утримана сума, яка склала 1525,84 грн., у тому числі індексація, відрахування ПДФО, відрахування військового збору (а. с. 33, 35).

Відповідачем визнано, що утримані з пенсії позивача грошові кошти в сумі 1525,84 грн. підлягають поверненню, оскільки позивач не є працюючим пенсіонером, і здійснено позивачу перерахунок пенсії за період з 01.11.2014 р. по 29.02.2016 р., до теперішнього часу позивачу зазначені кошти не повернуті за тих підстав, що позивач не надав відповідачу номер рахунку, відкритий в ПАТ «Ощадбанк».

За висновком суду першої інстанції таке повернення має відбутися відповідно до положень, у спосіб передбачений ст. 47 Закону № 1058, а саме, за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Питання виплати компенсації, врегульовані положеннями статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією в даному випадку (органом УПФУ) добровільно чи на виконання рішення суду.

З огляду на аналіз наведених норм, висновки суду першої інстанції з цього питання є прийнятними, а посилання управління на нецільове використання коштів бюджетного фонду є безпідставним.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії як працюючому пенсіонеру та зобов'язання виплатити позивачу утримані як з працюючого пенсіонера грошові кошти з урахуванням компенсації втрати частини доходу визнані управлінням.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 11, ст. 24, ст. 184, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 травня 2016 року по справі № 425/1472/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 травня 2016 року по справі № 425/1472/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 серпня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 30 серпня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар