Постанова № 60145446, 31.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2016 рокусправа № 820/1539/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Кругового О.О. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Харківського апеляційного адміністративного суду

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 820/1539/16 за позовом ОСОБА_2 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду (далі - Відповідач), у якому просила обов'язати Відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р.), виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються від розміру посадового окладу та з урахуванням виплачених за цей період коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26.10 2014 року вона набула право на виплату їй заробітної плати у розмірах, встановлених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а з 29.03.2015 р. - у розмірах, встановлених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р.) В той же час, виплата їй заробітної плати в подальшому протиправно здійснювалась у меншому розмірі, ніж встановлено зазначеними приписами законів, з огляду на приписи Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік», яким Кабінету Міністрів України було надано право на застосування норм і положень ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що в даному випадку обмеження, встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не могли застосовуватись, адже Кабінет Міністрів України не мав повноважень щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів, протиправно не виконав покладений на нього обов'язок щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність до приписів Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р. був прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 217-VІІ від 02.03.2015 р., у зв'язку з чим саме він підлягав застосуванню. (а.с.3-56)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про те, що Відповідач, з яким Позивач перебував у трудових відносинах, протиправно не забезпечив останньому належне грошове забезпечення з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року, у розмірі посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р.). (а.с.49-53)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просили скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з огляду на відсутність відповідних видатків на оплату праці Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік», Відповідач правомірно здійснював оплату праці у відповідності до постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами). Вважають, що такі їх дії відповідали приписам Бюджетного кодексу України та Закону України «Про оплату праці», зокрема, стосовно працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, оплата праці яких визначається Кабінетом Міністрів України. (а.с.61-63)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи не надавали, тому, у відповідності до положення ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 25.02.2014 року і по теперішній час працює на посаді секретаря відділу документального забезпечення та звернень громадян Харківського апеляційного адміністративного суду та має 11 ранг державного службовця, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с.21-22, 28)

Так, згідно із штатним розписом Харківського апеляційного адміністративного суду на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад головного спеціаліста відділу складав 1218 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.(а.с.26-27)

Підпунктом 59 пункту 5 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України від 14.10.2014 р. № 1697-VII "Про прокуратуру"частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".

З 28 березня 2015 року Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Вважаючи, що заробітна плата з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року має виплачуватись у розмірах, встановлених відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р.) та бажаючи захистити порушені права шляхом зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату відповідних коштів Позивач звернувся до суду, що і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач, з яким Позивач перебував у трудових відносинах, протиправно не забезпечив останньому належне грошове забезпечення у розмірах, встановлених з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (у редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 р.), а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 р. (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-УІП від 12.02.2015 р.).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на неврахування наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

Вказане дає підстави дійти висновку, що Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

В той же час, згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України , будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, як наслідок, вказані кошти не надходили і на рахунки Відповідача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що Відповідач протиправно не забезпечив останньому належне грошове забезпечення є необґрунтованим.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16, від 13 липня 2016 року у справах № 21-1488а16 та № 21-1888а16.

На підставі викладеного та враховуючи, що суд першої інстанції безпідставно не врахував вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207 КАС України , суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Харківського апеляційного адміністративного суду - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 820/1539/16- скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко