Рішення № 60144697, 22.08.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Справа № 915/2019/14

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Косінчук О.М .,

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасов А.Г., довіреність від 05.01.2015 року,

від відповідача-1: Кугут Н.Я., довіреність № 3/2-1044/16 від 25.07.2016 року,

від відповідачів - 2, - 3: Хмельницький В.С., довіреність № 5-15/78-195 від 04.01.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел",

01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35-А, кв. 1,

до відповідача-1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області,

54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 41,

до відповідача-2 Державної казначейської служби України,

01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6,

до відповідача-3 Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області,

54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 141-В,

про стягнення грошових коштів в сумі 4 084 968,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 року (головуючий суддя - Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" 1 297 354,66 грн. інфляційних, 49 510,90 грн. 3 % річних та 73 080,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 2 738 103,00 грн. провадження у справі припинено. Провадження у справі щодо Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року у даній справі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 року скасовано частково. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про стягнення 2 815 069,95 грн. задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" 3 % річних у розмірі 49 510,90 грн. та судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 55 752,28 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 12 973,55 грн. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про стягнення інфляційних у розмірі 1 297 354,66 грн. відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 189 від 08.07.2016 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/2019/14.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2016 року призначено головуючого суддю - Корицьку В.О.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року (суддя - Корицька В.О.) справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2016 року.

26.07.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 09.08.2016 року.

Ухвалою суду від 09.08.2016 року розгляд справи відкладено на 22.08.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1.

22.08.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016 року позов підтримав.

Представник відповідача-1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСАУ в Миколаївській області) проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (том 1, а.с. 48-50) та доповненнях до відзиву (том 1, а.с. 96, том 2, а.с. 206-211) зазначив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Із посиланням на п. 3.1 Договору відповідач-1 зазначає, що у зв'язку з відсутністю бюджетного підкріплення на оплату даного договору, сплату грошових коштів у 2013 році за поставлений товар здійснено не було.

Також відповідачем-1 зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області у зв'язку з виникненням кредиторської заборгованості зверталося до Державної судової адміністрації України з вимогою щодо перерозподілу коштів для оплати заборгованості за договором та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області для вирішення питання першочерговості оплати цих коштів.

Відповідач-1 підтверджує наявність заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.2013 року у сумі 2 738 103,00 грн., проте із посиланням на ст. 23 Бюджетного кодексу України зазначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а тому виникнення заборгованості сталося не з вини відповідача-1.

Відповідачем-1 також надано суду копії двох платіжних доручень на загальну суму 2 738 103,00 грн.: № 2471 від 10.12.2014 року на суму 2 440 800,00 грн. та № 2472 від 10.12.2014 року на суму 297 303,00 грн. (том 1, а.с. 60, 61).

Відповідно до вказаних платіжних доручень платником є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, а отримувачем коштів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комел".

Проте, вказані платіжні доручення Державною казначейською службою України виконані не були.

У наданих суду доповненнях до відзиву (том 1, а.с. 146-147) відповідач-1 повідомив про сплату основного боргу за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.2013 року у сумі 2 738 103,00 грн., на підтвердження чого надав виписку по рахунках станом на 06.05.2015 р. та платіжні доручення № 850 від 24.04.2015 року на суму 297 303,00 грн., № 851 від 24.04.2015 року на суму 2 440 800,00 грн. (том 1, а.с. 148, 149)

Відповідач-1 також звертає увагу суду на те, що порушення строків оплати по договору сталося з вини Державної казначейської служби України.

Представник відповідачів Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) та Головного управління Державної казначейської служби України (далі - ГУ ДКСУ) в Миколаївській області проти позову заперечив.

У наданих суду відзивах (том 1, а.с. 123-124) (том 1, а.с. 103-105)зазначив наступне.

Із посиланням на ст. 96 ЦК України відповідач-2 зазначає, що Державна судова адміністрація України, як розпорядник коштів Державного бюджету України, сама відповідає за своїми зобов'язаннями, а Державна казначейська служба України здійснює лише обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області є розпорядником нижчого рівня та обслуговується безпосередньо в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Для здійснення розрахунків по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.2013 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області надіслало для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України платіжні доручення № 2471 від 10.12.2014 року на суму 2 440 800,00 грн. та № 2472 від 10.12.2014 року на суму 297 303,00 грн.

У зв'язку із відсутністю відповідної ресурсної забезпеченості у 2013-2014 роках вказані платіжні доручення не були виконані та відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, п. 7.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 758 від 22.06.2012 року повернуті Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комел" (далі - позивач, Постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач-1, Замовник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався у 2013 році поставити та передати у власність Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити наступний товар: машини обчислювальні, частини та приладдя до них (лот № 1 - персональний комп'ютер (у складі системного блока з операційною системою, монітора, клавіатури, миші), джерело безперебійного живлення)), код 26.20.1 ДК 016-2010 (том 1, а.с. 11-17).

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна кількість, комплектація, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначена сторонами у Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна цього договору становить 2 738 103,00 грн., у тому числі ПДВ 456 350,50 грн., яка реалізується в межах бюджетного фінансування на 2013 рік.

Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (зменшення обсягів закупівлі), зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк поставки товару: з моменту підписання договору до 31.12.2013 року.

Відповідно до п. 4.3 Договору товар, що є предметом цього договору, постачається за письмовою заявою Замовника.

Відповідно до п. 5.1. Договору усі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата товару Замовником здійснюється на підставі рахунку на оплату товару та підписаної сторонами накладної на товар.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі зменшення бюджетних призначень Замовник залишає за собою право корегування кількості та номенклатури товару, суми договору, виходячи з виділених бюджетних коштів.

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони узгодили у Специфікації найменування, кількість та вартість товару (том 1, а.с. 18)

11.12.2013 року позивачем виписано рахунок № СЧПК75553 від 11.12.2013 року (том 1, а.с. 23).

На виконання умов Договору позивач передав Територіальному управлінню ДСА України в Миколаївській області, а останнє прийняло без зауважень та заперечень товар на загальну суму 2 738 103,00 грн. (з урахуванням ПДВ - 456 350,50 грн.), а саме: комп'ютери (у складі системного блока з операційною системою, монітора, клавіатури, миші) у кількості 339 штук на суму 2 034 000,00 грн. та джерела безперебійного живлення у кількості 339 штук на суму 247 752,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТУКб005405 від 13.12.2013 року (том 1, а.с. 20).

Товар отримано представником Замовника на підставі довіреності № 62 від 12.12.2013 року (том 1, а.с. 21).

У відповіності до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач, всупереч умовам Договору, за поставлений товар вчасно не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 738 103,00 грн.

09.09.2014 року позивач надіслав відповідачу-1 претензію № 30 з вимогою негайно оплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 2 738 103,00 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком № 7772 від 10.09.2014 року (том 1, а.с. 24-27).

Вказана претензія отримана відповідачем-1, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 27).

Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача-1 заборгованості за поставлений товар у сумі 2 738 103,00 грн., інфляційних витрат за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року в сумі 1 297 354,66 грн., 3 % річних за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року в сумі 49 510,90 грн. (з урахуванням заяви від 19.05.2015 року про збільшення розміру позовних вимог (том 1, а.с. 134-138)

За своєю правовою природою договір про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.2013 року є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2015 року, тобто після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено заборгованість у сумі 2 738 103,00 грн., що підтверджується випискою по рахунках станом на 06.05.15 року та платіжними дорученнями № 850 від 24.04.2015 року на суму 297 303,00 грн., № 851 від 24.04.2015 року на суму 2 440 800,00 грн. з відмітками банку про проведення платежів (том 1, а.с. 148, 149).

Враховуючи, що відповідачем основний борг у сумі 2 738 103,00 грн. сплачений у повному обсязі, суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.13 року, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 1 297 354,66 грн. - витрат від інфляції за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року та 49 510,90 грн. - 3 % річних за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року, які позивач просить стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.

Детальний розрахунок інфляційних витрат і 3 % річних наявний у матеріалах справи (том 1, а.с. 137).

Судом перевірено розрахунок інфляційних витрат і 3 % річних та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача до відповідачів-2, 3 слід зазначити наступне.

Із змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015 року вбачається, що відповідачами-2, 3 залучено Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Проте, суд, дослідивши матеріали справи та зміст заявлених позовних вимог, зазначає, що до відповідачів-2, 3 не заявлено жодних позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі щодо заявлених позовних вимог до зазначених відповідачів, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відсутність вимог до відповідачів-2, 3 позивач також підтвердив у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищевикладеного, суд провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" до Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про стягнення 4 084 968,56 грн., припиняє в порядку п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Заперечення відповідача-1 щодо відсутності його вини у порушенні строку оплати товару за Договором судом відхиляються, оскільки наслiдки прострочення боржником грошового зобов'язання у виглядi iнфляцiйних нарахувань та трьох процентiв рiчних не є санкцiями, а виступають способом захисту майнового права та iнтересу, який полягає у вiдшкодуваннi матерiальних втрат кредитора вiд знецiнення грошових коштiв унаслiдок iнфляцiйних процесiв та отриманнi компенсацiї вiд боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторовi, цi кошти нараховуються незалежно вiд вини боржника (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві").

Судом також враховано наступне.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів № 12 від 22.10.2010 року, Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом у системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України, а в період між з'їздами суддів - Раді суддів України в межах, визначених законом.

ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду. Територіальними органами ДСА України є територіальні управління ДСА України, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

ДСА України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, цим Положенням.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок взяття бюджетних зобов'язань, їх облік та реєстрація в органах Державного казначейства України регулюється бюджетним законодавством, у тому числі наказом Мінфіну від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Cтаттею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: - розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; - контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;- ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;- здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Приписами статті 47 Бюджетного Кодексу України визначено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів. Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді.

Суд прийшов до висновку, що Держава Україна визначаючи капітальні видатки для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на бюджетний 2013 рік в сумі 7 230 600 грн. (том 2 а.с. 214), гарантувала надання та оплату капітальних видатків на вказану суму у 2013 році.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області як орган державної влади, який виступає від імені Держави Україна та відноситься до судової гілки влади, є розпорядником бюджетних коштів в межах затверджених Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" капітальних видатків, взяло на себе зобов'язання щодо виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 130/13 від 15.11.2013 року в частині прийняття та оплати товару.

Для здійснення оплати за поставлений товар за Договором, відповідачем-1 були надані до Головного управління Державної казначейської служби України платіжні доручення від 24.12.2013 року на суму 297 303, 00 грн. та 2 440 800, 00 грн. (том 1, а.с. 60, 61).

Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання по зазначеному договору були зареєстровані та взяті на облік 26.12.2013 року у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області, однак виконані не були у зв'язку з відсутністю ресурсної забезпеченості у 2013 році.

Згідно довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (том 2 а.с. 216-217) 26 та 27.12.2013 року на Єдиному державному казначейському рахунку по ГУДКСУ у Миколаївській області обліковувались виключно захищенні видатки, інші видатки, зокрема капітальні видатки для розпорядника коштів - Державної судової адміністрації України в Миколаївській області не підкріплювались фактичним фінансуванням.

У подальшому, листом від 19.02.2014 року ТУ ДСАУ в Миколаївській області на лист ГУ ДКСУ в Миколаївській області від 18.02.2014 р. надало інформацію про фактичну бюджетну заборгованість, яка за результатами інвентаризації підлягає реструктуризації згідно додатка 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 р. №683 за договором з ТОВ "Комел" на загальну суму 2738103, 00 грн.

У зв'язку із виникненням кредиторської заборгованості, 06.08.2014 р. ТУ ДСАУ в Миколаївській області звернулося із листом до ДСАУ щодо перерозподілу коштів для оплати заборгованості.

З пояснень ТУ ДСАУ в Миколаївській області вбачається, що 09.12.2014 р. на його рахунок надійшли фінансові призначення на погашення кредиторської заборгованості за 2013 рік в сумі 3600100, 00 грн.

Для здійснення належної оплати по спірному договору ТУ ДСАУ в Миколаївській області було взято юридичні та фінансові зобов'язання в ГУ ДКСУ в Миколаївській області на загальну суму 2738103,00 грн. та надано платіжні доручення № 2471 від 10.12.2014 р. на суму 2440800,00 грн. та № 2472 від 10.12.2014 р. на суму 297303,00 грн., які наявні в матеріалах справи.

Крім того, ТУ ДСАУ в Миколаївській області направило до ГУ ДКСУ в Миколаївській області лист від 11.12.2014 р., в якому просило посприяти у вирішенні першочерговості оплати заборгованості за договором.

Натомість, ГУ ДКСУ в Миколаївській області не було надано відповіді на даний лист та не проведено оплату за вищевказаними платіжними дорученнями.

Лише 24.04.2015 р. ДКСУ в Миколаївській області було перераховано заборгованість в сумі 2738103,00 грн., що підтверджується випискою по рахунках станом на 05.05.2015 р. та платіжними дорученнями № 850 від 24.04.2015 р. на суму 297303,00 грн., № 851 від 24.04.2015 р. на суму 2440800,00 грн.

Звертаючись з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Комел" вказує про неналежне виконання ТУ ДСАУ в Миколаївській області зобов'язань, які передбачені умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 2738103,00 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переводу коштів в межах Україні визначені у Законі України "Про платіжні системи та переказ грошей і Україні".

Відповідно до пункту 1.37 вищевказаного Закону, розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Статтею 13.1 цього Закону встановлено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмежень щодо цих операцій визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 32.1., 32.1.1., 32.2. статті 32 цього Закону, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банки, які уклали агентські договори з юридичними особами (комерційними агентами), несуть відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Як зазначено в п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим, сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Враховуючи викладене, порушення Головним управлінням Державної казначейської служби України строків виконання платіжних доручень Територіального управління Державної судової адміністрації України є підставою для застосування до нього неустойки у вигляді пені (при чому за позовом платника/розпорядника коштів), передбаченої пунктами 32.1., 32.1.1., 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей і Україні", проте не звільняє відповідача-1 від обов'язку сплати інфляційних витрат та 3 % річних за порушення строків оплати товару, які не є санкцiями і не залежать від вини боржника (у даному випадку - Територіального управління Державної судової адміністрації України), а виступають лише способом захисту майнового права та iнтересу, який полягає у вiдшкодуваннi матерiальних втрат кредитора вiд знецiнення грошових коштiв унаслiдок iнфляцiйних процесiв та отриманнi компенсацiї вiд боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судовий збір у сумі 73 080,00 грн., стягнути з відповідача-1 на користь позивача, оскільки спір виник з його вини.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, з відповідача-1 на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 73 529,44 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 41, код ЄДРПОУ 26299835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комел" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35-А, кв. 1, код ЄДРПОУ 24083083):

- 1 297 354,66 грн. (один мільйон двісті дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 66 коп.) - інфляційних витрат за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року,

- 49 510,90 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот десять грн. 90 коп.) - 3 % річних за період з 27.09.2014 року по 04.05.2015 року,

- 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) - сплаченого судового збору за подання позовної заяви,

- 73 529,44 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять грн. 44 коп.) - судового збору за подання касаційної скарги.

3. В іншій частині позову щодо стягнення основного боргу в сумі 2 738 103,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Провадження у справі № 915/2019/14 щодо Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області - припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.08.2016 року.

Суддя В.О. Корицька