Ухвала суду № 60144114, 30.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Заришняк Г.М.

при секретарі Ігнатьєву Є.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2016р. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження квартири,

встановила:

у серпні 2015р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання припиненим договір іпотеки, укладений 1 лютого 2008р., предметом якого є квартира 7 по вул. Оноре де Бальзака, 55-г у м. Києві, та просила виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 314 від 1 лютого 2008р. про обтяження вказаної квартири.

У червні 2016р. позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, посилаючись на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що квартира була продана ОСОБА_4, яка також може здійснити продаж квартири, що утруднює та затягує розгляд даної справи.

Ухвалою судді від 16 червня 2016р. заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Таврика» просить ухвалу судді скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.

ПАТ «Банк «Таврика» посилається на неповно встановлені судом обставини справи, не врахування тієї обставини, що спірна квартира на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2016р. належала на праві власності ОСОБА_2, а тому не є предметом іпотеки.

Також відповідач посилається на необґрунтованість ухвали суду, в якій не зазначено у чому саме полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10722/2016Головуючий у суді першої інстанції: Мальченко О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який просив залишити ухвалу судді без змін, вивчивши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на

- 2 -

квартиру, яка була предметом спірного договору іпотеки, суддя першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Проте, повністю погодитися з таким висновком судді не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих матеріалів вбачається, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції був обізнаний про те, що квартира, на яку просить накласти арешт позивач, не належить відповідачу на праві власності, тому відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України суд не мав законних підстав для накладення на неї арешту у порядку забезпечення позову.

Крім того, з тексту заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, яка не є стороною по справі.

Отже, наклавши арешт на квартиру, яка належить особі, яка не є відповідачем по справі, суд допустив порушення вимог ст. 152 ЦПК України.

Судом вказані обставини враховані не були і в ухвалі не зазначено, як саме відчуження квартири може вплинути на можливе виконання рішення суду у разі задоволення позову про припинення договору іпотеки та зняття заборони на відчуження квартири.

При цьому копії матеріалів справи свідчать про те, що ні позивачем, ні її представником на час подачі заяви про забезпечення позову не уточнені позовні вимоги з приводу відчуження квартири, тому до з'ясування обсягу позовних вимог суд першої інстанції не мав підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка не належить відповідачу.

Також суддя не звернув увагу на обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову та на їх відповідність нормі, яка передбачає підстави забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суддею неповно були з'ясовані обставини, які є підставою для забезпечення позову, ухвала суддею необґрунтована відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» задовольнити

- 3 -

частково.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2016р. скасувати, матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження квартири направити до Деснянського районного суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: