Постанова № 60143464, 30.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року № 813/2064/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом державного підприємства «Екотрансенерго» до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Екотрансенерго» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14.06.2016 та зобов'язати Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р 26001053704681, 26042053700183, відкритих в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство «Екотрансенерго» (код 34509969).

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову про арешт коштів боржника ВП №50207613 від 14.06.2016 позивач вважає протиправною, оскільки відповідно до ч.5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а тому позивач неодноразово звертався до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з проханням в рахунок погашення заборгованості перед кредиторами підприємства першочергово звернути стягнення на нерухоме майно, яке не задіяне у виробничій діяльності підприємства та не є засобом виробництва, однак відповідачем проігноровано такі прохання та накладено арешт на рахунки підприємства, на яких знаходяться грошові кошти, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати єдиного внеску.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 10.08.2016 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, письмових заперечень до суду не подав.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні правовідносини.

14.06.2016 головним державним виконавцем Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про арешт коштів боржника від ВП №50207613, згідно з якою в межах зведеного виконавчого провадження №50259885 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках: р/р26001053704681, 26042053700183 в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 325321, м.Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство «Екотрансенерго» у межах суми: 820155,08 грн.

Державне підприємство «Екотрансенерго» вважає постанову про арешт коштів бржника від 14.06.2016 ВП №50207613 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому ст. ст. 1, 2, ч. 1 ст. 27, 11, 32, ч. 3 ст. 50, 52 цього Закону, п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Судом встановлено, що згідно з довідкою підприємства №199/02 від 22.06.2016 на розрахунковому рахунку № 26001053704681, відкритого в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать Державному підприємству «Екотрансенерго» (код 34509969) знаходяться грошові кошти, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати єдиного внеску.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» №10759879/5543179 від 22.06.2016 ДП «Екотрансенерго» має в ПАТ КБ «Приватбанк» відкритий зарплатно-картковий проект для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.49 р. N 95, ратифікованої Україною 04.08.61 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, держава гарантує захищене законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Арешт коштів на рахунку позивача також унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків та зборів. При цьому Податковим кодексом України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення термінів сплати заробітної плати та не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємства незалежно від форм власності. Також ч.12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Отже на кошти, призначенням яких є сплата єдиного внеску, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами, ніж сплата такого внеску.

Відтак, суд дійшов висновку, що постанова від 14.06.2016 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 50207613 винесена всупереч вимогам наведених нормах чинного законодавства і є протиправною.

Що стосується стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р 26001053704681, 26042053700183, відкритих в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство «Екотрансенерго» (код 34509969), то суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено підстави зняття арешту з майна боржника у разі незавершеного виконавчого провадження. Зокрема, ч.5 вказаної статті встановлено, що арешт з майна чи коштів боржника може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання трудового колективу державного підприємства «Екотрансенерго» від 22.06.2016 про зняття арешту з розрахункового підприємства, так як арешт рахунків погіршив тяжкий фінансовий стан підприємства, роблячи неможливим виплату заробітної плати працівникам та сплати єдиного внеску.

Також, в матеріалах справи наявна заява стягувача у виконавчому провадженні ВП №50207613 ОСОБА_2, в якій вона вказала, що отримала від ДП «Екотрансенерго» заборгованість по заробітній платі в сумі 10 700,49 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14.06.2016, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

У зв'язку з скасуванням постанови головного державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14.06.2016 та у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов про висновку про необхідність зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів, що містяться на відкритих рахунках позивача.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14.06.2016.

Зобов'язати Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р 26001053704681, 26042053700183, відкритих в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство «Екотрансенерго» (код 34509969).

Стягнути з Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь державного підприємства «Екотрансенерго» судовий збір в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський