Постанова № 60143195, 29.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 р. Справа № 805/1554/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014року за №0000324000/9398/10/28-03-40, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», звернувся з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014року за №0000324000/9398/10/28-03-40.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на приписи п.75.1 ст.75, п.76.1 ст.76, п.86.7 ст.87 Податкового кодесу України зазначив, що податковим органом неправомірно було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2014року. Відповідно незаконними є складений акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за висновками акту перевірки. Зазначив, що відповідачем не правомірно було відмовлено у проведенні заліку переплати з податку на прибуток за 2013рік в рахунок сплати авансового внеску по податку на прибуток підприємства за лютий 2014року, та як наслідок неправомірно визначено суму штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов’язання з авансового внеску з податку на прибуток підприємств.

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до витягу з особового рахунку позивача переплата з податку на прибуток в розмірі 76 247 418,00грн. виникла у товариства 11.03.2014року. Таким чином, подання позивачем заяви від 04.03.2014року на залік надміру сплачених сум не впливає в даному випадку на порушення позивачем вимог законодавства щодо несвоєчасності сплати грошовихх зобов’язань, оскільки сума переплати виникла у позивача лише 11.03.2014року, тому подання до цієї дати будь-яких заяв на перерахування переплати є безпідставними оскільки відсутній об’єкт перерахування. Так, обставини нарахування штрафних санкцій не пов’язані з поверненням надміру сплачених коштів з податку на прибуток. А підстави нарахування штрафу були визначені приписами п.57.1 ст.57, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у зв’язку з несвоєчасною сплатою зобов’язань з з авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, відповідач вважає, що позиція позивача стосовно будь-якої протиправності дій податкового органу щодо нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з авансових внесків з податку на прибуток, є хибною та необґрунтованою.

Просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі та розглянути справу без участі представника відповідача.

За таких підстав, з урахуванням приписів ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 30939178 з 09.08.2002року, що підтверджується витягом з ЄДР.

Позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, що не є спірним в даній справі.

Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що позивачем 08.02.2013року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2012рік за №9086981605, якою задекларовано необхідність сплати авансових внесків щомісячно у березні-грудні 2013року та січні – лютому 2014року у розмірі 9 598 611грн. (графа 34 декларації).

Позивачем 28.02.2014року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2013рік за №9090949602, якою задекларовано переплату з податку на прибуток внаслідок сплати авансових внесків з податку на прибуток протягом 2013року в розмірі 76 247 418грн. (графа 14 декларації).

Судом досліджені платіжні доручення позивача про сплату сум авансових внесків з податку на прибуток за 2013рік в розмірі 130 651 488грн.

На підставі п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати авансового внеску з податку на прибуток позивача за лютий 2014року, за результатами якої було складено акт від 09.04.2014року за №199/10/28-030КО-30939178.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем були надані до контролюючого органу заперечення від 17.04.2014року за №04/384 до акту перевірки.

Згідно відповіді податкового органу від 25.04.2014року за №8899/10/28-03-40 було прийнято рішення щодо залишення заперечень до акту без задоволення.

За висновками акту перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014року за №0000324000/9398/10/28-03-40, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 959 861,10грн.

За наслідками адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом вищого рівня воно було залишено без змін, а скарги позивача визнані такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно висог ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.87.9 ст.87 Кодексу).

Згідно п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд зазначає, що порядок ведення оперативного обліку податків і зборів контролюючим органом регулюється Наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів» від 05.12.2013 №765 (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), заареєстрований в Міністерстві юстиції України від 4 лютого 2014 р. за № 217/24994.

Згідно п. 4. Розділу III Облік нарахованих сум платежів Порядку №765 нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов’язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов’язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Таким чином, як вбачається з в інтегрованій картці платника грошове зобов’язання, в тому числі щодо наявності від’ємного значення податку на прибуток в розмірі 76 247 418грн., що було визначено позивачем в податковій декларації від 28.02.2014 року нарахувались датою граничного строку сплати таких нарахувань 11.03.2014року, тобто через 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Разом з тим, судом враховуються доводи представника позивача щодо наявності заяви від 04.03.2014року про залік надміру сплачених сум авансових внесків за 2013рік на сплату грошового зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 9 598 611грн., проте суд не приймає їх до уваги на підставі наступного.

04.03.2014року, тобто після спливу граничного строку сплати суми авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2014року, позивач звернувся до контролюючого органу з листом №04/228 про перерахування надмірно сплачених грошових зобов’язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2103рік в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2014року в сумі 9 598 611грн.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум грошових зобов’язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

Згідно до пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За вимогами пунктів 43.3 та 43.4 зазначеної вище статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За приписами пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з приписами п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто ПКУ встановлює строк позовної давності в 1095 днів.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплатою вважається сума надміру сплачених коштів до відповідного бюджету (залежно від податку).

Окрім цього, відповідно до п.п. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації), крім неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.

Платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов’язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов’язковою умовою для повернення надміру сплачених сум податків, зокрема, є наявність згідно даних податкової звітності позивача суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Разом з тим, як було встановлено судом раніше, від’ємне значення з авансових внесків з податку на прибуток позивача в розмірі 76 247 418грн. було нараховано в інтегрованій картці платника податків 11.03.2014року, як то передбачено приписами діючого законодавства та не мого бути враховано контролюючим органом в якості надмірно сплачених платежів станом на 28.02.2014року.

З огляду на наведене, з урахуванням відсутності станом на 28.02.2014року в інтегрованій картці платника податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, податковим органом правомірно були застосовані приписи п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України в частині нарахування штрафних санкцій за порушення граничного сроку сплати суми узгодженого грошового зобов’язання з авансового внеску з податку на прибуток підприємств за лютий 2014року.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014року за №0000324000/9398/10/28-03-40 - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.