Ухвала суду № 60141879, 31.08.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

31.08.2016 Справа №607/6878/15-к

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді Мостецької А.А.

Секретаря Хримко У.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року в частині цивільного позову, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої унаслідок кримінального правопорушення,

з участю:заявника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із письмовою заявою про розстрочку виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року в частині цивільного позову, про стягнення моральної шкоди завданої унаслідок кримінального правопорушення, посилаючись на те, що задоволений цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з нього моральної шкоди 20 000 грн., він визнає та бажає сплатити її добровільно, але сплатити всю суму одразу не має можливості, так як він є пенсіонером, який ніде не працює у зв»язку із чим скрутним матеріальним становищем. Згідно довідки Управління пенсійного фонду України у м. Тернополі його пенсія становить 1042, 67 грн. На сьогоднішній день він проживає із дружиною та сином, які тривалий час не отримують жодних доходів, та перебувають на його утриманні. Окрім того тривалий час хворіє на аденому простати, що підтверджується довідкою №152 від 10.03.2015року, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТКМЛ №2 , довідка №227 від 19.07.2016року у звязку із чим потрібні додаткові кошти для одужання. Просить суд розстрочити виконання вищевказаного вироку в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на 4 роки 9 місяців з щомісячною виплатою по 350грн. з останнім платежем 10.04.2021 року в розмірі 400грн.

Суд, розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 та заслухавши його пояснення в судовому засіданні, ознайомившись із запереченням на заяву потерпілої ОСОБА_2 та заслухавши її пояснення в судовому засіданні, яка посилається на те, що дана сума в розмірі 20000грн. є компенсацією за моральну шкоду, якої вона зазнала в наслідок злочинних дій боржника. Вона продовжує проходити процес реабілітації, стан її здоров» я не відновився до того рівня, який був до ДТП, фактично вона стала інвалідом, а присуджена сума хоча б частково покриє її витрати на лікування, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, вважає, що у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку із покладенням на нього обовязків передбачених ст. 76 КК України.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень. Моральної шкоди

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження засуджений ОСОБА_1 вищевказаний вирок, який набрав законної сили, цивільний позов про стягнення моральної школи 20 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 не виконав.

Ч. 1 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час

та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням)

прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або

установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках,встановлених законом.

Статтею 537 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зокрема потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звернутися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків або законних інтересів. Питань щодо відстрочки, розстрочки виконання цивільних позовів в кримінальному провадженні зазначеним Кодексом не передбачено.

Також, ч.5 ст..128 КПК України вказує, що цивільний позов у кримінальному

провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а

якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим

Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу, за умови, що вони не суперечать засадами кримінального судочинства.

За таких обставин, суд при вирішенні даного питання застосовує положення ЦПК України, а саме ст. 373 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочки і розстрочки виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, ст. 373 ЦПК України передбачено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про розстрочку або відстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно правового змісту ст.ст. 59, 60, 61 ЦПК України, якими суд керується при

вирішенні виниклих правовідносин передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Також ч.3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд вважає, що засудженим ОСОБА_1 не доведено, що він знаходиться в скрутному матеріальному становищі, те, що йому необхідні кошти на лікування чи придбання дорогих ліків, оскільки жодних доказів з цього приводу суду не надано.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що ОСОБА_1 є пенсіонером, його син ОСОБА_3 (з яким проживає засуджений) є працездатною особою, на обліку в службі зайнятості населення не перебуває, інших грошових зобов'язань перед кредиторами ОСОБА_1 не має, суд вважає, що на даний час, з урахуванням наданих доказів, немає виняткових підстав для розстрочки виконання рішення суду, а тому в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1І слід відмовити.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 61,62, 128, 369 - 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 59 - 61, 373 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року в частині цивільного позову, про відшкодування моральної шкоди завданої унаслідок кримінального правопорушення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Мостецька А.А.