Ухвала суду № 60141466, 30.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2282/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11/788/18/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Литовченко Н. О., Шунька Г. О.,

з участю:

прокурора Савостьянової Л.В.

засудженого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора Думал С.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Ромни Сумської області ( вул. Дудіна, 71),

засуджений за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік та на підставі ч.1 ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності і провадження у цій справі стосовно нього за ч.2 ст. 125 КК України закрито,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за заподіяння ОСОБА_5 умисних легких тілесних ушкоджень, спричинивших короткочасний розлад здоровя потерпілої в ході конфлікту, який мав місце 28 серпня 2010 року близько 22 години біля домогосподарства № 13 по вул. Набережна в селі Рогинці Роменського району Сумської області між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, внаслідок чого ОСОБА_3 під час словесної суперечки з ОСОБА_5 наніс їй удари ногою по голові та тулубу, а також наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_6, яка в цей час намагалася припинити побиття ОСОБА_5

У поданих апеляціях :

- Прокурор Думал С.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок скасувати через неправильне застосування кримінального закону, провести судове слідство та постановити новий вирок, за яким ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст. 125 КК України з призначенням покарання у виді 1 року обмеження волі, та на підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити його від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За змістом доводів апеляції прокурор вважає, що закриваючи провадження по справі і звільняючи засудженого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не дотримався вимог кримінального закону, оскільки закрити кримінальну справу з нереабілітуючих підстав можливо лише за згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а такої згоди у ОСОБА_3 отримано не було.

Крім того, зазначає, що на день розгляду справи судом першої інстанції 25 лютого 2016 року минуло понад 3 роки, а тому ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного йому покарання у звязку із закінченням строків давності.

- Засуджений ОСОБА_3 посилається на незаконність вироку суду, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи та просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити.

Так, ОСОБА_3 вважає, що у цій справі мали місце істотні порушення норм процесуального і матеріального закону, які були допущені органами досудового слідства при проведенні розслідування кримінальної справи, а саме, що частина слідчих дій та процесуальних документів виконані за номерами справ, які відрізнялися від номеру даної справи, у справі приймалися рішення в той період, коли досудове слідство було зупинено, в матеріалах справи відсутній протокол огляду місця події, складений за показами свідка ОСОБА_7, відсутній носій з відеозаписом допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9М в ході досудового слідства.

Крім, того ОСОБА_3 вважає, що тілесні ушкодження потерпілими могли бути отримані при їх участі в бійці з іншими громадянами, оскільки в зазначений час було декілька бійок за участі потерпілих, однак можливість отримання ними тілесних ушкоджень з вини інших осіб не досліджувалася, зокрема не було зясовано в якій з бійок і від дій якої саме особи утворилися тілесні ушкодження, їх характер та локалізація в умовах відсутності відповідних експертних висновків, у тому числі - комісійної судово-медичної експертизи.

Також, засуджений посилається на безпідставне, на його думку, не дослідження судом матеріалів кримінальної справи за № 10150356 за фактом вчинення 28 серпня 2010 року в селі Рогиці Роменського району групою осіб хуліганства відносно нього, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінальної справи та зміст поданих апеляцій, думку прокурора Савостьянової Л.В., яка апеляцію прокурора підтримує частково та просить вирок суду першої інстанції скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону внаслідок відсутності у справі протоколу судового засідання, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_3 і доводи захисника ОСОБА_4, які апеляцію засудженого підтримують, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляції частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На виконання вимог п.11 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року, дана кримінальна справа підлягає розгляду в порядку, визначеному КПК України 1960 року.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду у кримінальній справі повинен бути законним і обґрунтованим, тобто ґрунтуватись на вимогах кримінального та кримінально-процесуального законів.

Згідно ст. 371 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є відсутність протоколу судового засідання.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 87, 87-1 КПК України 1960 року, основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, який має бути виготовлений не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи та підписаний суддею-головуючим і секретарем судового засідання.

При цьому, складання секретарем судового засідання журналу фіксування перебігу судового процесу технічним засобом не може підміняти складання протоколу судового засідання.

Проте, у матеріалах даної кримінальної справи відсутній протокол судового засідання Лебединського районного суду Сумської області, чим суд першої інстанції допустив грубе порушення вимог ст. 87 КПК України 1960 року, яке відповідно до п.10 ч.2 ст. 370 КПК України є безумовною підставою скасування вироку суду першої інстанції.

Такі недоліки є істотними і вони не можуть бути усунені в ході апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 371 КПК України 1960 року неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню, застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції звільнив засудженого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України та закрив провадження по справі .

Разом з тим, закриття справи на підставі ст. 49 КК України є нереабілітуючою обставиною та відповідно до ст. 7-1 КПК України 1960 року можливе лише за згодою засудженого.

Однак, суд першої інстанції , призначивши підсудному покарання, ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності без вирішення питання щодо згоди останнього та незаконно закрив провадження по справі.

За таких обставин вирок суду є незаконним і відповідно до вимог ст. 367 КПК України 1960 року підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

При цьому, колегія суддів не убачає доцільним проведення в апеляційному суді у даній справі судового слідства в умовах відсутності протоколу судового засідання суду першої інстанції.

Що стосується інших доводів у поданих апеляціях прокурора і засудженого, то ці доводи підлягають ретельній перевірці судом при новому розгляді справи.

На забезпечення належної процесуальної поведінки підсудного колегія суддів вважає за доцільне залишити обраний стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

На підставі викладеного та керуючись п.11 Глави ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року, ст. ст. 362, 364, 366, 367, 370-371, 374, 377 КПК України 1960 року , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора Думал С.М. і засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3 скасувати, у звязку з допущеними судом неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу повернути в цей же суд на новий розгляд в іншому складі суду.

Запобіжним заходом щодо підсудного ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Ця ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_13. ОСОБА_14.