Ухвала суду № 60141262, 23.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4206/16

Головуючий у першій інстанції Борисова С. П.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про позбавлення батьківських прав, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 29. 02. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

02. 09. 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, про позбавлення батьківських прав з посиланням на положення ст. 164 СК України і те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню їх дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, не приймає участі в забезпеченні її необхідним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікування, не спілкується з нею взагалі, що порушує нормальне самоусвідомлення доньки, а також не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, а вона більше 5 років виховує доньку одна, створює їй належні умови виховання, утримує її, а також зазначає, що служба у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у висновку від 03. 12. 2012 р. ставила питання про позбавлення батьківських прав відповідача, а також на наявність між сторонами нотаріально посвідченої мирової угоди від 18. 07. 2014 р. щодо спірних питань між ними стосовно доньки, яку вона виконала, а відповідач ні, оскільки не надав дозвіл на виїзд доньки в Республіку Молдову, не цікавився її долею, не сплачував аліменти.

27. 11. 2014 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні та у вихованні дитини, який в подальшому змінював і просив усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_5 та у її вихованні, визначити спосіб участі позивача у вихованні доньки та у спілкуванні з нею у вигляді щоденних спілкувань по телефону та систематичних побачень по скайпу та зобов'язати ОСОБА_2 надати йому можливість систематично бачитись, спілкуватися з донькою на території України, можливість спільного відпочинку щорічно у літній період протягом одного місяця та відвідування нею місця фактичного проживання та за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 на зимові канікули, а також надавати можливість в спілкуванні з донькою при перебуванні позивача на території Республіки Молдови. Посилався на те, що у лютому 2011 р. його дружина ОСОБА_2 пішла з дому, залишивши доньку на бабусю, і її не було майже 3 місяця і донькою піклувалася його мати - ОСОБА_7, а у травні 2011 р. у його відсутність вона повернулася забрала дитину і пішла, а за телефоном лише вимагала надати їй дозвіл виїхати з донькою у Молдову, ховала доньку від нього, не давала спілкуватися з донькою, йому було невідомо їх місцезнаходження, вже пізніше стало відомо, що вона з донькою незаконно перебувають у Молдові з 2012 р. Вказав, що у грудні 2012 р. ОСОБА_2 вперше звернулася до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, оскільки зареєструвала інший шлюб з громадянином Республіка Молдова та переїхала проживати з ним у Молдову і їй було необхідно отримати дозвіл на виїзд доньки за кордон. За результатами розгляду справи вони уклали мирову угоду, що він надає дозвіл на виїзд доньки до Молдови та її реєстрації, сплачує аліменти, а вона надає номер мобільного телефону для спілкування з донькою та надає можливість бачитися з донькою і спілкуватися з нею протягом літніх місяців за місцем його реєстрації чи реєстрації ОСОБА_2 в с.м.т. Тарутине, але після цього стала порушувати цю мирову угоду. Зазначив, що за висновком органу опіки та піклування 2012 р. у зв'язку з тим, що він не надав дозвіл на виїзд доньки з України його необхідно позбавити батьківських прав, а коли він за мировою угодою надає згоду на виїзд доньки, то взагалі її не бачить, а дружина настроює доньку проти нього, а він не має можливості їздити до Молдови, тим паче, що теперішній чоловік ОСОБА_2 погрожує, щоб він не смів приїздити до Молдови. Відмічає, що на теперішній час донька знаходиться на території Молдови і він не має можливості її навідувати так, як йому бажалося б.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 29. 02. 2016 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено частково. Встановлено спосіб участі у вихованні та порядок спілкування ОСОБА_3 з його донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання батьку можливості щорічно спільного відпочинку у літній період протягом одного місяця за місцем проживання та реєстрації батька дитини - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, а у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 і відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 Зокрема, вказав на недоведеність позову ОСОБА_3 та суперечливість рішення суду і, що ОСОБА_3 двічі 03. 12. 2012 р. та 20. 08. 2014 р. розглядався на засіданнях у службі в справах дітей Тарутинської райдержадміністрації Одеської області як особа, що ухиляється від виконання батьківських прав і на кожному засіданні виносилось рішення про необхідність позбавлення його батьківських прав, а при поясненні у суді ОСОБА_3 підтвердив, що фактично він свої батьківські обов'язки не виконує, ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, не намагався її відвідати, участі у вихованні доньки не приймає.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_8, представник ОСОБА_3, просила відхилити апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати п до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57?60 ЦПК України.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

В роз'ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 30. 03. 2007 р. № 3 (з подальшими змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 постанови), особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 постанови), не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин (п. 17 постанови), відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися один із батьків, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків (п. 18 постанови), статтею 169 СК особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення (п. 18 постанови).

Крім того, згідно ст. 141 СК України батько, мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі між собою.

Ст. 151 СК України передбачає право батьків на виховання дитини, право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Ст. 153 СК України передбачає права батьків та дітей на безперешкодне спілкування між собою. Ст. 157 СК України встановлює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку випливає і зі ст. 141 СК України. У цій статті наголошується на прямих контактах з дитиною, тобто на побаченні з нею, що є основною формою особистого спілкування. Право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити йому перешкод у здійсненні свого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції по права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які є громадянами України.

Згідно нотаріально посвідченої мирової угоди від 18. 07. 2013 р., укладеної між сторонами у справі, зокрема, ОСОБА_3 мав надати дозвіл на зняття доньки з реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 для послідуючої реєстрації за місцем реєстрації матері ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, добровільна сплачувати аліменти в сумі еквівалентній 50 доларів США згідно курсу НБУ на момент їх виплати, надати нотаріально посвідчений дозвіл на тимчасовий (тимчасові) (протягом одного року) виїзд (виїзди) за кордон на навчання до Республіки Молдова малолітньої доньки, ОСОБА_5, а ОСОБА_2 зобов'язувалася не чинити ОСОБА_3 перепони в спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5, за місцем її проживання в Україні в АДРЕСА_2 або в Республіці Молдова в АДРЕСА_3, надає йому можливість спілкуватися протягом 2 місяців в літній час за місцем реєстрації та фактичного проживання батька ОСОБА_3 (час відвідування батька визначається за домовленістю сторін за адресою АДРЕСА_1 або АДРЕСА_4, надавати необмежену можливість ОСОБА_3 в спілкуванні з донькою в телефонному режимі та у вихідні і святкові дні (за домовленістю сторін) за місцем її фактичного проживання в Україні та в Республіці Молдова, письмово інформувати ОСОБА_3 про фактичну адресу проживання доньки, номер мобільного телефону, за яким він буде спілкуватися з донькою, у разі зміни місця проживання доньки і у разі зміни номеру телефону та оператора мобільного зв'язку проінформувати про це письмово і ОСОБА_2 повідомила, що перебуває у шлюбі з громадянином Республіки Молдова ОСОБА_9, згоду якого на укладення цієї мирової угоди нею отримано, і з моменту підписання цієї угоди сторони подають до суду заяви про залишення без розгляду всіх існуючих позовних заяв один до одного у тому числі щодо врегулювання участі кожного у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5

ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_9 та донькою ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_3 Республіки Молдова, періодично ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 перебуває в Україні, зокрема в Тарутинському районі Одеської області, але відсутні докази про надання з боку ОСОБА_2 можливості батьку ОСОБА_3 в цей час спілкуватися з донькою.

Відповідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 від 16 червня 2014 року матеріальний стан сім'ї добрий, загальний дохід складає 5148 леїв. Умови життя добрі, відповідають умовам виховання неповнолітньої дитини, яка навчається в Теоретичному ліцеї «Васілє Лупу» і за місцем навчання характеризується позитивно як активна, старанна і товариська дитина, ОСОБА_2 не працює.

Згідно характеристики від 25 червня 2014 року, виданої за місцем проживання позивачки ОСОБА_2, вона характеризується позитивно, як доброзичлива, тактична.

ОСОБА_3 працює в МПП «Тетіс-ІІ» м. Миколаїв і за місцем роботи характеризується позитивно. Відповідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 від 18 листопада 2014 року матеріальний стан сім'ї задовільний, умови життя добрі.

ОСОБА_3 звертався до компетентних органів Республіки Молдова з приводу того, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_5

На виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 10. 05. 2016 р. про надання висновку органу опіки та піклування з питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та щодо його участі у вихованні дитини та за результатами розгляду заяв ОСОБА_3, ОСОБА_7 за рішеннями від 30. 06. 2016 р. органу опіки та піклування Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, підписаного в. о. голови Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, з розглядом цих питань з участю ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 - представників ОСОБА_3, вирішено вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і визначити часи відвідування ОСОБА_5 її бабусею ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з матір'ю за визначеними органом опіки та піклування умовами.

Орган опіки та піклування виходив з недоведеності заяв з боку батька, який повністю усунувся від вихованні дитини, про перешкоди у спілкуванні з донькою.

Ці висновки органу опіки та піклування апеляційний суд оцінює критично з урахуванням встановлених обставин у справі щодо наявних постійних суперечностей між сторонами у справі стосовно спілкування батька з донькою та намагань батька спілкуватися з донькою, яка знаходиться за межами України в новій сім'ї матері, і вважає необхідним відхилити їх при вирішенні питань по суті спору у даній справі.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і одночасно апеляційний суд відмічає відсутність за матеріалами справи фактів винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов'язками стосовно участі у вихованні доньки, та необхідність в судовому порядку забезпечити участь батька у вихованні доньки, в тому числі за змістом умов укладеної між сторонами вищевказаної мирової угоди від 18. 07. 2013 р.

На підставі матеріалів справи з урахуванням вищевказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено і частково задовольнив позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини і вищевказані доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують.

Свій висновок апеляційний суд основує і на тому, що згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

З урахуванням зазначених обставин на підставі вимог ст. ст. 11, 303 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог та апеляційної скарги і відповідно до вимог ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, відхилити, а рішення Арцизького районного суду Одеської області від 29. 02. 2016 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич