Рішення № 60141248, 17.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3946/16

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Громіка Р.Д.

суддів: Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.

при секретарі: Томашевській К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и л а:

26 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15 квітня 2014 року о 16.48 год. водій, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_4, рухаючись по вул. Пушкінській, 7 в м. Одесі допустив зіткнення з автомобілем BMW Z4, реєстраційний номер НОМЕР_2, під її керуванням. Внаслідок ДТП належний їй автомобіль отримав механічні пошкодження, а вона зазнала тілесні ушкодження у вигляді «забиття шийного відділу хребта, розтягнення зв'язок …». Згідно із страховим полісом №АС/1619733 від 18 квітня 2013 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова компанія», ліміт відповідальності страховика становить 50000 грн., розмір франшизи - 510 грн. 29 квітня 2014 року вона звернулась до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, сума майнових збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запчастини становила 32903,39 грн. 09 жовтня 2014 року страхова компанія сплатила страхове відшкодування в розмірі 26653,18 грн. Згідно висновку спеціалістів ТОВ «Феміда та Немезида» №12/11/14-1, складеного 12 листопада 2014 року оцінювач ОСОБА_5, вартість майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивачки, урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запчастини становить 43984,02 грн., тому страхова компанія повинна доплатити їй 17430,84 грн. (43984,02 грн. - 26653,18 грн.). Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 повинні сплатити їй солідарно майнову шкоду в розмірі 57147,75 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. Відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити їй франшизу в сумі 510 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, позивачка ОСОБА_3 просила суд стягнути на її користь солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 57147,76 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., франшизу в розмірі 510 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн., з відповідача, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова компанія», майнову шкоду в розмірі 17430,84 грн. (а.с. 3-8, 31-36).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.

Представник відповідача, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», проти задоволення позову заперечував і своїх письмових поясненнях зазначав, що 18 квітня 2013 року між страховою компанією та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1619733 - водія автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1. 15 квітня 2014 року сталася ДТП за участю транспортного засобу Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу BMW Z4, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 18 квітня 2014 року до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернувся відповідач ОСОБА_4, 29 квітня 2014 року до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_3 Страховою компанією було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновленого ремонту транспортного засобу BMW Z4 з урахуванням зносу. Згідно Звіту №05-002 від 17 травня 2014 року, вартість відновленого ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 27047,37 грн. Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи: 27047,37 грн. - 510 грн. = 26537,37 грн. 09 жовтня 20154 року сума страхового відшкодування в розмірі 26537,37 грн. була перерахована позивачці, тому страхова компанія виповнила свій обов'язок у повному обсязі (а.с. 37-38).

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд стягнув на користь позивачки з відповідача, ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» майнову шкоду в розмірі 17430,84 грн., з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 57147,76 грн., франшизу в сумі 510 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2923,20 грн., по сплаті судового збору в сумі 787,38 грн., а всього 64368,34 грн. В решті позову відмовлено (а.с. 77-80).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову відносно нього, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України, рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку в частині задоволення вимог до відповідача ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2014 року о 16.48 год. водій, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_4, рухаючись по вул. Пушкінській, 7 в м. Одесі допустив зіткнення з автомобілем BMW Z4, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивачки ОСОБА_3, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2014 року, якою відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 88-89).

Внаслідок ДТП належний позивачці автомобіль отримав механічні пошкодження, а вона зазнала тілесні ушкодження у вигляді «забиття шийного відділу хребта, розтягнення зв'язок …».

Згідно із страховим полісом №АС/1619733 від 18 квітня 2013 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова компанія», ліміт відповідальності страховика становить 50000 грн., розмір франшизи - 510 грн. (а.с. 39).

29 квітня 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, 09 жовтня 2014 року страхова компанія сплатила страхове відшкодування в розмірі 26653,18 грн.

Згідно висновку спеціалістів ТОВ «Феміда та Немезида» №12/11/14-1, складеного 12 листопада 2014 року оцінювачем ОСОБА_5 визначена вартість майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивачки, урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запчастини становить 43984,02 грн.

Задовольняючи позов до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 повинен доплатити позивачці ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 57147,76 грн., франшизу в сумі 510 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2923,20 грн., по сплаті судового збору в сумі 787,38 грн., а всього 64368,34 грн. з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1194 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Разом із тим вартість усунення інших негативних наслідків має розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди само собою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 22 вказаного Закону та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п.п. 33.1. - 33.1.3 ст. 33 вказаного Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально; проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси.

Відповідно до ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Встановлено, що 18 квітня 2014 року до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернувся відповідач ОСОБА_4, 29 квітня 2014 року до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_3 (а.с. 40-42).

Страховою компанією було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновленого ремонту транспортного засобу BMW Z4 з урахуванням зносу. Згідно Звіту №05-002 від 17 травня 2014 року, вартість відновленого ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 27047,37 грн. Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи: 27047,37 грн. - 510 грн. = 26537,37 грн. (а.с. 43-57,58).

09 жовтня 2014 року сума страхового відшкодування в розмірі 26537,37 грн. була перерахована позивачці (а.с. 59).

Згідно ст. ст. 3, 6 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктами 9.1., 9.2 ст. 9 вказаного Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пп. 36.2, 36.7 ст. 36 вказаного Закону у випадку незгоди потерпілої особи з запропонованим розміром відшкодуванням - розмір відшкодування визначається експертним шляхом. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_3 погодилась з сумою страхового відшкодування в розмірі 26537,37 грн. та 09 жовтня 2014 року отримала цю суму (а.с. 59), а 26 січня 2015 року звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова компанія» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

В порушення положень ст. ст. 212, 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та не надав належної оцінки доказам наданим сторонами у справі у підтвердження розміру страхового відшкодування, та помилково дійшов висновку про те, що розмір відновленого ремонту автомобіля складає 101131, 78 грн., а розмір майнової шкоди завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля 43984,02 грн.

На підтвердження зазначеного розміру майнової шкоди позивачка ОСОБА_3 надала суду першої інстанції висновок спеціаліста ТОВ «Феміда та Немезида» №12/11/14-1, складеного 12 листопада 2014 року оцінювачем ОСОБА_5, у якому вартість майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивачки, урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запчастини становить 43984,02 грн. (а.с. 16-22).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У частині 1 ст. 64 ЦПК України зазначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Аналізуючи зазначені положення закону, з'ясовуючи обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та оцінюючи вказані докази з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та у їх сукупності, колегія суддів відхиляє їх, так як вважає, що вказане експертне дослідження проведено без повідомлення відповідача, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та з порушенням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14524 листопада 2003 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1074/8395 від 24 листопада 2003 року), а тому не можливо вважати, що вказаний доказ є належним та переконливим й визначений ними розмір майнової шкоди не відповідає розумно межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.

Зазначені обставини також вже були встановлені по цій справі рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2015р.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок ДТП позивачці ОСОБА_3 завдана майнова шкода в розмірі 27047,37 грн., яка є належно оціненою шкодою й відшкодована потерпілій в повному обсязі, а тому підстав для стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 57147,76 грн., немає, в цій частині не порушені права позивачки і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України це право не підлягає судовому захисту.

В частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 франшизи в сумі 510 грн., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., витрат на правову допомогу в сумі 2923,20 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 787,38 грн. рішення суду необхідно залишити без змін, так як воно в цій частині відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.

Так, згідно ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з довідки КУ «МКЛ №3 ім. професора Алейнікової Л.Й.» від 15.04.2014 р. ОСОБА_3 в наслідок ДТП отримала забиття шийного відділу хребта та інше.

З урахуванням конкретних обставин справи та заподіяних моральних страждань, суд першої інстанції правильно вважав, що розмір моральної шкоди слід визначити в розмірі 3000 гривень, яку слід стягнути на користь позивачки з відповідача ОСОБА_2, оскільки саме його діями було заподіяно позивачці моральну шкоду, яка виразилася в тому, що позивачка тривалий час не мала можливості користувався своїм автомобілем, що спричиняло їй незручності, був порушений звичний спосіб її життя, крім того вона відчуває страх щодо загострення проблем із здоров'ям у майбутньому, що також завдає їй душевних страждань.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №64ц/04/2014 від 24.04.2014 р. позивачкою ОСОБА_3 сплачено витрати на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги №64ц/04/2014 в розмірі 6000 гривень.

Відповідно до наданого розрахунку витрат часу на правову допомогу з відповідача ОСОБА_2 дійсно слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2923,20 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 787,38 гривень.

Отже, судова колегія дійшла до висновку що тільки вимоги позивачки ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 57147,76 грн. є незаконними, необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Неправильне застосування судом першої інстанції в цій частині норм матеріального права, а саме, ст. 1194 ЦК України, і процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 щодо стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 57147,76 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч.1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 57147,76 грн.

Постановити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди в розмірі 57147,76 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Р.Д. Громік

В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан