Ухвала суду № 60140210, 31.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/787/15-к 31.08.2016

Провадження: № 11-кп/784/688/16 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду:

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого Маркової Т.О.

суддів Значок І.С., Хомік І.М.

за участю секретаря Єфименко О.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12015150180000049 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2016 року відносно

ОСОБА_4, 1995 року жовтня місяця 13 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1). 15.07.2014 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 70 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

2). 12.02.2015 року Березівським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

учасники судового провадження

прокурор: Зайков О.В.

захисник: ОСОБА_3

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2014 року та за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Ухвалено вирок Березівського районного суду Одеської області від 12.02.2015 року відносно ОСОБА_4, за яким його засуджено за ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням на підставі ст..75,76 КК України з іспитовим строком на 3 роки - виконувати самостійно.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_4 в строк відбування покарання за даним вироком зараховано строк тримання під вартою з 11.01.2016 року по 10.06.2016 року з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.06.2016 року відносно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скару.

На думку захисника предявлене ОСОБА_4 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4, прокурором чи потерпілим не надано.

Зазначає, що єдине визнання обвинуваченим своєї вини не може бути основою для визнання судом винуватості особи.

Вказує на те, що показання свідка ОСОБА_5 є суперечливими.

Також захисник звертає увагу на незаконність посилання у вироку на звукозапис судового засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_6, оскільки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він сприймав безпосередньо.

На думку апелянта необхідно визнати недопустими доказами наступні документи: протокол огляду місця події від 27.01.2015 року, протокол огляду предметів від 28.01.2015 року, довідка ФГ «Вітчизна» № 118 від 11.03.2015 року, постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів від 28.01.2015 року, постанова про призначення товарознавчої експертизи від 31.03.2015 року, незалежний висновок по визначенню вартості майна від 01.04.2015 року.

При цьому зазначає, що протокол огляду місця події від 27.01.2015 року не фіксує факт викрадення металевої огорожі, а також має неточності, не заповнені рядки, понятими є родичі обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Вказує, що в тексті протоколу огляду предметів від 28.01.2015 року не зазначені учасники слідчої дії, місце складання, не проводилось фотографування предметів.

Зазначає, що довідка ФГ «Вітчизна» від 11.03.2015 року не підтверджує розмір завданих потерпілій збитків.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2015 року у вечірній час ОСОБА_4, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_6, який засуджений вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2015 року, з метою здійснення крадіжки металевої огорожі, яка належить ФГ «Вітчизна», керівником якого є ОСОБА_7, прийшли до адміністративної будівлі ФГ «Вітчизна», розташованої в с. Бондарівка Веселинівського району Миколаївської області.

Реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно, переслідуючи ціль незаконного збагачення, за допомогою ломику почали ламати огорожу. Поваливши на землю огорожу, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 таємно викрали 25 металевих стовпчиків, які складаються з арматури довжиною 120 см, 2 металеві огорожі розміром 2,5 х 0,75 м.

З місця вчинення кримінального правопорушення зникли, спричинивши ФГ «Вітчизна» матеріальних збитків на загальну суму 4430 грн.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині відповідають фактичним обставинам та підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами і є обґрунтованими.

Доводи захисника про те, що судовий розгляд у справі проведені необєктивно, неповно й упереджено, а висновки суду, викладені у вироку, не підтверджують вину ОСОБА_4 та ґрунтуються на сумнівних й недостовірних доказах, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, суд і інстанції дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Суд, безпосередньо дослідив зібрані по справі докази, здійснив їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінального процесуального закону, встановивши обставини справи з належною повнотою і вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України.

За змістом апеляційної скарги захисник не оспорює фактичні обставини справи. Стверджує, що докази, на які послався суд, не підтверджують винуватість ОСОБА_4

Апеляційний суд визнає ці доводи необґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються з доказами, які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Вирішуючи питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4, суд 1 інстанції виходив із сукупності всіх обставин учинення ним злочину.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_4підтверджена перевіреними й викладеними у вироку суду доказами і, зокрема, даними, що містяться: у показаннях засудженого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з приводу обставин викрадення металевої огорожі, при проведенні огляду місця події від 27.01.2015 року, при огляді предметів від 28.01.2015 року, даних про вартість викраденого майна.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав, однак відмовився від дачі показань, разом з тим підтвердив показання свідка ОСОБА_5 про те, що саме він продав свідку дві металеві секції, а також стовпчики, які були викрадені з ФГ «Вітчизна».

Показання свідка є послідовними і відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст. 97 КПК України, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказового значення цих показань.

Судом 1 інстанції детально перевірені доводи захисника про недопустимість письмових доказів, які начебто не доводять вину обвинуваченого в скоєні крадіжки. Саме ці докази (дані протоколів огляду місця події, огляду предметів, довідка ФГ «Вітчизна» про вартість майна, та інші) у сукупності з показаннями свідків й підтверджують викладене обвинувачення та спростовують доводи апелянта в цій частині.

Безпідставні й доводи захисника ОСОБА_3 про недопустимість доказу, а саме показань засудженого ОСОБА_6, які він давав в суді при розгляді цього ж епізоду крадіжки від 24 січня 2015 року. З матеріалів провадження вбачається, згідно вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2015 року відносно нього за цим епізодом, який судом досліджений, ОСОБА_6 був визнаний винним та засуджений за вчинення крадіжки металевої огорожі за попередньою змовою з ОСОБА_4. В судовому засіданні були досліджені і його показання щодо обставин вчинення крадіжки разом з ОСОБА_4, що не суперечить вимогам ст. 90, 225 КПК України, оскільки вирок суду та показання засудженого ОСОБА_6 є належним процесуальним джерелом доказу.

Твердження захисника ОСОБА_3 про неповноту судового слідства безпідставні. Те, що в судовому засіданні не були допитані поняті, присутні під час огляду місця події та огляду предметів, не вплинуло на повноту слідства, і в силу ст. 412 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне скасування вироку. А крім того, на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з'ясовані всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.

Не ґрунтуються на законі ч. 4 ст. 365 КПК України й вимоги апелянта про необхідність поновлення судового слідства. Як вбачається із матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_4 в останньому слові лише висловив жаль з приводу того, що скоїв та щиро каявся, нових обставин, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, обвинувачений не висловлював.

Таким чином, аналізуючи досліджені судом докази, апеляційний суд приходить до висновку, що суд всебічно і повно дослідив обставини справи, зокрема і ті, на які є посилання у скарзі, та обґрунтовано визнав ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. А наведені віще докази спростовують посилання апелянта про те, що його винність у вчинені крадіжки не доведено.

Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки у сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суд і інстанції належним чином мотивував. З цими висновками погоджується і апеляційний суд, тим більш, що в апеляційній скарзі апелянт не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанцій за обговорюваними питаннями.

Крім того, вказавши на допущені, на думку захисника, порушення закону при проведені вказаних слідчих дій, апелянт не вказав на шляхи вирішення цього питання, а апеляційний суд з урахуванням положень ч.3 ст. 404 КПК України позбавлений такої процесуальної можливості.

Не ґрунтується на законі й вимога захисника про скасування вироку та призначення нового судового розгляду у суді 1 інстанції, оскільки апелянт, виклавши в апеляційній скарзі вимоги щодо скасування вироку не послався та не навів належних мотивів та підстав для прийняття такого рішення.

Будь-яких істотних порушень вимог матеріального та процесуального закону, зокрема щодо недопустимості досліджених судом доказів та які б давали підстави для скасування вироку, органами досудового розслідування та судом не допущено, а тому апеляційний суд вважає, що немає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.

Порушень закону, які б могли бути підставою для зміни чи скасування постановленого у цій справі вироку, не виявлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2016 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_4 строк попереднього увязнення у період з 11.01.2016 року по 31.08.2016 року (включно) у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: