Рішення № 60140194, 29.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1528/16-ц 29.08.2016 29.08.2016 29.08.2016

Справа №490/1528/16-ц Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/1955/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія 19

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Шагай О.А.,

за участі: позивача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 квітня 2016 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення коштів,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_3, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО») про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 21 січня 2016 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено договір №002625 фінансового лізингу з метою придбання автомобіля КІА Sportage FL, вартістю 18518, 52 доларів США.

Цього ж дня ним проведено перерахунок грошових коштів на розрахунковий рахунок №26004482354 відповідача, відкритий в АТ «ОСОБА_5 Аваль» в розмірі 50000 грн. 00 коп., із призначенням платежу адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу.

Проте, як на думку позивача, умови вказаного договору не відповідають вимогам цілого ряду норм чинного законодавства та порушують його права як споживача, зокрема:

- договір суперечить вимогам ч.1.ст.808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, оскільки відповідно до п.1.4 його умов лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, а за вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець;

- у договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару;

- у договорі і у специфікації відсутня обовязкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом, та він не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно Державним стандартам України (далі ДСТУ) класифікаторів, технічних умов тощо;

- не дотримано право лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу;

- договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору та принципу добросовісності його учасників;

- сторонами не дотримано вимог закону про обовязковість нотаріального посвідчення письмової форми договору;

- договір було укладено юридичною особою, яка не має право на здійснення лізингових операцій, оскільки у неї відсутня відповідна ліцензія.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив застосувати до договору №002625 фінансового лізингу від 21 січня 2016 року, укладеного між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», наслідки нікчемності, та стягнути на його користь майно, набуте відповідачем на виконання зазначеного договору, а саме грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано нікчемним договір №002625 фінансового лізингу від 21 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО». Стягнуто з відповідача на користь позивача 50000 грн. 00 коп. грошових коштів та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 09 червня 2016 року у задоволені заяви ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та відповідачем 21 січня 2016 року є нікчемним в силу ч.1 ст.220 ЦК України та ч.2 ст.799 ЦК України, а тому є підстави для визнання його нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину шляхом повернення позивачу сплачених коштів.

Між тим, колегія суддів не з усіма висновками районного суду погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.202,204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до приписів ст.15 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч.1 ст.203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України «Про фінансовий лізинг».

Положення ч.1 ст.216 ЦК України передбачають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна сторона зобовязана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.1, 2 ст.806 ЦК України).

За змістом ст.808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі №6-2766цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» у простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу №002625 з додатками, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» зобовязалося придбати у власність (отримати право власності на предмет лізингу) автомобіль марки КІА Sportage FL, вартістю 18518, 52 доларів США, та передати його у користування позивача на строк та на умовах, передбачених договором, а останній, у свою чергу зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (а.с.10-23).

21 січня 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу, ОСОБА_3 сплатив товариству 50 000 грн. 00 коп., вказавши в квитанції призначення платежу - адміністративний платіж (а.с.24).

Проте, обумовлений договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб автомобіль марки КІА Sportage FL, а сторонами договору фізична і юридична особа, всупереч ст.799 ЦК України не було укладено в нотаріальній формі, а тому в силу положень ст.220 цього ж Кодексу він є нікчемним, що узгоджується з висновком Верховного Суду України викладеним у раніше зазначеній постанові від 16 грудня 2015 року по справі №6-2766цс15 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України, який є обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Проте, визнаючи нікчемним договір фінансового лізингу, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

Відповідно до розяснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК тощо), та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до положень статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Як зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (вказаного вище договору). Визнаючи нікчемним договір фінансового лізингу, суд не звернув уваги на те, що такі вимоги позивачем не заявлялися. В такому випадку районний суд повинен був дати оцінку доводам позивача щодо нікчемності правочину в мотивувальній частині судового рішення і у разі обґрунтованості цих обставин застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, при цьому, суд не позбавлений права в резолютивній частині рішення констатувати факт нікчемності правочину, або відмови в цьому.

Разом з тим, при ухвалені у справі судового рішення, районний суд визнав вказаний договір нікчемним, незважаючи на те, що таких позовних вимог не заявлялося. Фактично суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив вимоги ч.1 ст.11 ЦПК України.

За таких обставин, рішення суду в частині визнання нікчемним договору необхідно змінити, встановивши нікчемність договору фінансового лізингу №002625, укладеного 21 січня 2016 року між сторонами, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» - задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 квітня 2016 року в частині визнання нікчемним договору змінити та викласти у новій редакції.

Встановити нікчемність договору фінансового лізингу №002625, укладеного 21 січня 2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді О.І. Галущенко

ОСОБА_6