Ухвала суду № 60140184, 30.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1069/15-к 30.08.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1В ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря - Тимошенко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150120000364 за апеляційними скаргами: заступника прокурора Миколаївської області Вдовиченка К.А., обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.05. 2016 року, відносно

ОСОБА_5, 1968 року 09 місяця 10 дня народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого.

ОСОБА_4, 1996 року 09 місяця 24 дня народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

-обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.27, п.4.ч. 2 ст. 115 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор - Зайков О.В.

захисники - ОСОБА_6, ОСОБА_7

обвинувачені - ОСОБА_5,ОСОБА_4

___________

провадження № 11-кп/ 784/618/16 головуючий суду 1-ої інст: ОСОБА_8

категорія: ч. 2 ст. 115 КК України доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Короткий зміст вимог апеляційнх скарг.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в звязку з недоведеністю його вини.

Обвинувачений ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в звязку з недоведеністю його вини, та направити на новий розгляд в суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати невинуватим у предявленному обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ст. 115 КК України та виправдати його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду, та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_5 в звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ст. 115 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

ОСОБА_4 визнаний виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.

В солідарному порядку стягнуто судові витрати на проведення експертиз у розмірі 11322 грн. 90 коп. на користь держави.

Узагальнені доводи прокурора.

Вважає, що суд, у порушення вимог ч.3 ст. 374 КПК України, не зазначив у вироку мотиви вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Зазначає, що обвинувачення, яке визнано судом доведеним, містить істотні суперечності. Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не мали бажання спричинити смерть потерпілому, проте свідомо допускали її настання, тобто суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 діяли з непрямим умислом. У той же час обставини вчиненого ними діяння, зокрема кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого свідчать про наявність у останніх прямого умислу на вчинення вбивства ОСОБА_9. з особливою жорстокістю.

Вважає, що указані суперечності обвинувачення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Узагальнені доводи обвинуваченого ОСОБА_4

Зазначає, що не вчиняв інкримінованого йому правопорушення. Свідчення давав під тиском співробітників правоохоронних органів. Під час побиття потерпілого ОСОБА_9, він участі не приймав, а намагався зупинити ОСОБА_5.

Узагальнені доводи обвинуваченого ОСОБА_5

Зазначає, що не вчиняв інкримінованого йому правопорушення. Проведені експертизи не вказують на його причетність до вбивства ОСОБА_9, а навпаки доводять, що він не бив потерпілого.

Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_4 постійно змінював свої показання з метою його обмовити.

Узагальнені доводи захисника ОСОБА_6

Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права в звязку з однобічністю та неповнотою судового слідства.

Зазначає, що її підзахисний змінив свої первинні покази та визнав себе причетним до побиття ОСОБА_9 під тиском співробітників досудового слідства.

Також, зазначає, що другий обвинувачений ОСОБА_5 в судових засіданнях підтвердив той факт, що не бачив, щоб ОСОБА_4 спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, і що між потерпілим і ОСОБА_4 не виникало жодних конфліктів.

Крім того, зазначає, що суд посилається на висновки експертів, як на доведеність вини ОСОБА_4, але вони виключають наявність крові ОСОБА_4 на речах, в які був вдягнений потерпілий.

Вважає, що суд в порушення норм процесуального права, послався у вироку, як на доказ причетності її підзахисного до вчинення кримінального правопорушення, на протокол проведення слідчого експерименту від 21.05.2016 р.. Оскільки протокол є недопустимим доказом, адже ОСОБА_4 надавав тоді свідчення проти себе під тиском співробітників правоохоронних органів.

Стверджує, що вирок суду підлягає скасуванню також в звязку з тим, що було порушено вимоги ст. 384 КПК України та прокурором не було розясненно обвинуваченому ОСОБА_4, його право на розгляд справи судом присяжних.

Узагальнені доводи захисника ОСОБА_10

Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесений без урахування дійсних обставин справи.

Зазначає, що жодних свідків які могли підтвердити причетність ОСОБА_5 до вчинення навмисного вбивства з особливою жорстокістю, під час судового розгляду встановлено не було. Тобто безпосередніх свідків злочину під час судового розгляду справи стороною обвинувачення встановлено не було.

Стверджує, що в основу обвинувального вироку судом були покладені надані письмові докази, які не мають беззаперечної доказової бази та носять характер припущень.

Зазначає, що жодна із проведених судово - імунологічних експертиз зазначених у вироку не підтверджують причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину.

Вважає, що жоден доказ не підтверджує факту вчинення саме ОСОБА_5 навмисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, тобто стороною обвинувачення не було надано суду переконливих та беззаперечних доказів наявності в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ст. 115 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2015 у вечірній час ОСОБА_4 повертаючись додому за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 47, зустрів раніше наглядно знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_5В, які сиділи в бесідці біля будинку за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 49, та вживали спритні напої.

В подальшому ОСОБА_4 приєднався до вищевказаних чоловіків та почав з ними вживати спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв близько 23.30 год. всі вищевказані особи зайшли до квартирного житлового будинку за адресою: місто Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 47, де мешкає ОСОБА_4, та, піднявшись на 14 поверх, розмістилися на маршових сходах та продовжили вживати спиртні напої.

В ході вживання алкогольних напоїв близько 02.00 години 24 квітня 2015 року між ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої сторони, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почалась словесна сварка, так як ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_9 повернення ним нібито викраденого мобільного телефону, де в свою чергу ОСОБА_4 вступив в словесну сварку з ОСОБА_9, так як останній почав висловлювати нецензурні слова в бік його покійного батька.

На ґрунті вказаного словесного конфлікту між вищевказаними особами а саме - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_9 з іншого боку почалась бійка, в ході якої ОСОБА_5 та ОСОБА_4, розуміючи, що об'єктом їх злочинного посягання є життя та здоровя потерпілого, діючи умисно, почали завдавати удари руками та ногами ОСОБА_9 в область життєво важливого органу - голови та по тілу потерпілого.

В результаті бійки, ОСОБА_4, знаходячись на сходах 14 поверху наніс удар правою рукою в голову ОСОБА_9, від чого останній, стоячи до сходів спиною, впав на міжсходинковий проліт та вдарився головою об стіну, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не звертаючи уваги, що з області голови потерпілого пішла кров, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, хоч і не маючи бажання спричинити смерть потерпілого, проте свідомо допускаючи її настання, діючи з особливою жорстокістю та на протязі тривалого проміжку часу, продовжили наносити множинні удари по голові та тілу ОСОБА_9, який лежав на підлозі та в цей момент їм ніякого опору не чинив.

Так, в загальній кількості ОСОБА_9 було спричинено не менше 93 ударних впливів по різним частинам тіла, а саме: не менше 30 ударів в область життєво важливого органу - голови, не менше 8 ударів в область грудної клітини, не менше 7 ударів в область черевної порожнини, не менше 10 ударів в область правої верхньої кінцівки, не менше 8 ударів в область лівої верхньої кінцівки, не менше 13 ударів в область правої нижньої кінцівки, не менше 17 ударів в область лівої нижньої кінцівки.

В подальшому ОСОБА_4, намагаючись витягти ОСОБА_9 на подвір'я будинку, почав стягувати його по маршових сходах до низу, тримаючи за ноги де і залишив на 12 поверсі, після чого спільно з ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зникли. В результаті завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці.

Таким чином, ОСОБА_4 у співучасті з ОСОБА_5 умисно нанесли ОСОБА_9М численних ударів ногами та руками у життєво важливий орган - голову, по тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, і хоча не бажали настання такого наслідку, як смерть ОСОБА_9, проте свідомо допускали суспільно - небезпечні наслідки своїх дій у вигляді його смерті, враховуючи спосіб нанесення тілесних ушкоджень, кількість нанесених ударів по життєво важливим органам та частинам тіла потерпілого та неможливість чинити опір їх протиправним діям, залишення ОСОБА_9 на 12 поверсі будинку після спричинення тілесних ушкоджень без надання медичної допомоги.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 131 від 22.05.2015 року смерть ОСОБА_9 настала внаслідок черепно - мозкової травми з крововиливами під оболонку головного мозку.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, та їх захисників, а апеляційну скаргу прокурора просив задовольнити, пояснення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників, на підтримку доводів своїх апеляційних скарг, обґоворивши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. А саме, рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Частиною 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальний частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, суд визнаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, п.4 ч.2 ст. 115 КК України, не зазначив мотиви кримінального правопорушення.

Також, обвинувачення, яке визнано судом доведеним, містить істотні суперечності.

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не мали бажання спричинити смерть потерпілому, проте свідомо допускали її настання, тобто суд дійшов висновку , що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 діяли з непрямим умислом. У той же час обставини вчиненого ними діяння, зокрема кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого, свідчать про наявність у останніх прямого умислу на вчинення вбивства ОСОБА_9 з особливою жорстокістю.

Це підтверджується висновком судово медичної експертизи № 131 від 22.05.2015 р., згідно з яким потерпілому було спричинено біля 93 ударів, з них не менше 30 ударів в область голови.

Таким чином, указані судом першої інстанції суперечності обвинувачення, визнаного судом доведеним, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Вказані вище порушення є істотними, а тому апеляційний суд не може їх усунути під час апеляційного розгляду та позбавлений можливості ухвалити остаточне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вищевказаний вирок суду першої інстанції, як постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не може бути визнаний законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, що відповідає вимогам ч.1 ст. 412, ст. 415 КПК України.

Оскільки, положеннями КПК України не врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вищенаведених порушеннях судом норм кримінального-процесуального кодексу. Тому, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.

Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи наведені положення ч.6 ст.9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальної засади кримінального провадження - законності (п.2 ч.1 ст.7 КПК України) ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції в іншому складі суду.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора, в якій порушується питання про скасування вироку у звязку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, підлягає задоволенню.

Оскільки вирок підлягає скасуванню з процесуальних підстав, то доводи апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5В - апеляційним судом не перевіряються.

При новому судовому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення у відповідності до вимог закону.

Враховуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та заявлені прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, апеляційний суд вважає за необхідне залишити раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід той же тримання під вартою, та продовжити строк тримання під вартою на 30 діб.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 412, 415, 418, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області Вдовиченка К.А - задовольнити.

А апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5В задовольнити частково.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19.05.2016 року, відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1 інстанції в іншому складі суду.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тримання під вартою залишити той же, та продовжити строк тримання під вартою до 30 вересня 2016 року включно.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1В ОСОБА_2 ОСОБА_3