Вирок № 60134347, 29.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/2094/16-к Головуючий суддя І інстанції Попов Олексій Григорович . .

Провадження № 11-кп/790/2042/16 Суддя доповідач Люшня А.І.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А. І.,

-суддів: Задніпровського О.О., Плетньова В.В.,

-при секретарі Євглевській В.В.,

-за участю прокурора Криворучко І. І.,

-потерпілої ОСОБА_1,

-обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 11-кп/790/2042/16 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Лозівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не маючого судимості, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання, у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

Як установив суд, 31 травня 2015 року близько 17 години, водій автомобіля «Деу Нексыя» держномер НОМЕР_1 ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, рухався по вул. Нікитенка в с. Миколаївка Лозівського району Харківської області.

Діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення вимог п. 10.1 Правил Дорожнього руху України, згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та п. 12.1 тих же Правил, згідно яких під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості та відстані, виїхав правими колесами автомобіля на узбіччя, в наслідок чого втратив керування, автомобіль винесло на ліве узбіччя і правою передньою частиною зконтактував з деревом.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3, 2014 року народження, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістки в середній третині зі зміщенням.

Пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забито-рваної рани на лобі зліва, садна лівої виличної області, вдавленого оскольчатого перелому кісток основи черепа в області передньої і середньої черепних ямок від якої відходять зигзагоподібні переломи на крило і пірамідку правої скроневої кістки, крововиливи під тверду мозкову оболонку в лобовій області лівої півкулі головного мозку, ділянки розтрощення тканини головного мозку в лобовій області лівої півкулі, крововиливи у шлуночки головного мозку, від яких потерпіла 31.05.2015 року померла у Лозівській ЦРЛ.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дії обвинуваченого, посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України і призначення обвинуваченому покарання розмір якого є явно несправедливим через м'якість. Указав, що суд не в повній мірі взяв до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких і вчинене обвинуваченим за обтяжуючої покарання обставини - у стані алкогольного сп'яніння, кількість потерпілих від злочину, характер і тяжкість спричинених їм тілесних ушкоджень, внаслідок чого одна потерпіла померла, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання канабоїдів зі шкідливими наслідками. Просить вирок скасувати, ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.

Що стосується звільнення від відбування покарання з випробуванням, то за змістом ст.75 КК України суд вправі прийняти таке рішення лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання.

Цих вимог закону суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим помилково дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання та звільняючи від його відбування із застосуванням ст. 75 КК України, суд послався на те, що обвинувачений в силу ст.89 КК України не має судимості, холостий, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання канабоїдів зі шкідливими наслідками з 2009 року, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, щиро покаявся, визнавши останню обставину пом'якшуючою покарання.

Однак суд, у порушення наведених вище вимог закону, не обґрунтував у мотивувальній частині вироку, які саме вищенаведені обставини дали можливість дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України.

До того ж, суд у повній мірі не врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та було вчинене обвинуваченим внаслідок умисного порушення двох пунктів Правил дорожнього руху України, до того ж у стані алкогольного сп'яніння, тобто за обтяжуючої покарання обставини, наслідки, які настали, а саме кількість потерпілих від злочину, характер і тяжкість спричинених їм тілесних ушкоджень, внаслідок чого одна неповнолітня потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а друга потерпіла - тяжкі тілесні ушкодження від яких настала її смерть.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав вважати можливим виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, яке йому належить призначити відповідно з положеннями ст.65 КК України в межах, установлених у санкції ч.2 ст.286 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідків і вищенаведених даних про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим вважає неможливим застосування положень ст.75 КК України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає необхідним також збільшити строк додаткового покарання з одного року до трьох років позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, при призначенні обвинуваченому основного покарання, враховуючи дані про особу ОСОБА_2, пом'якшуючу покарання обставину, думку потерпілої про пом'якшення обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає за можливе призначити обвинуваченому основне покарання у тому ж визначеному судом першої інстанції розмірі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до приписів ст.65 КК України.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Початок строку відбування ОСОБА_2 покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання, яке буде здійснено на виконання вироку апеляційного суду.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: