Ухвала суду № 60134315, 18.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4316/16 Головуючий 1 інст. - Труханович В.В.

Справа № 639/2451/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори про право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл житлового будинку з надвірними будівлями в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив провести розподіл спірного житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками відповідно до 4 варіанту судової будівельно-технічної експертизи №8082/12244 від 25.12.2015 року та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до 4 варіанту вищезазначеної експертизи.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визнано право власності по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя. Після розірвання шлюбу позивач виїхав зі спірного домоволодіння. На даний час між сторонами склалися неприязні стосунки, відповідач перешкоджає позивачу користуватися спірним будинком, у зв'язку з чим склалася необхідність у вирішенні питання щодо реального поділу домоволодіння між його співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказував, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та постановлено рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 358, 364, 367 ЦК України, ст. 152 ЖК України. При цьому представник позивача також зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції про неможливість поділу відповідного будинку, у зв'язку з відсутністю дозвільних документів на його реконструкції, адже вказані дозволи наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та підтверджується належними доказами, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу сумісно нажитого майна. ( т.1 а.с.7)

Частина 1 ст. 356 ЦК України зазначає, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у справі спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Як було встановлено судом, і це підтверджено представниками сторін, позивач ОСОБА_3 досить тривалий час, майже більше двадцяти років, у спірному будинку не проживає, будь-які витрати щодо його утримання та збереження не несе, поточний або капітальний ремонт не проводив.

Представник позивача зазначила, що ОСОБА_3 у весь цей час не має доступу до будинку, тому що відповідач чинить йому перешкоди щодо користування власністю.

Але всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України будь-які належні та допустимі докази на підтвердження даних тверджень як суду першої, так і апеляційної інстанції не надала.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що у зв'язку з тим, що сумісне користування співвласниками житловим будинком та земельною ділянкою за вказаною адресою не можливе, ОСОБА_3 просить суд ухвалити рішення, на підставі якого розділити спірний будинок в натурі та визначити порядок користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

В рамках даної цивільної справи, для визначення технічної можливості поділу домоволодіння по АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою, по справі була призначена судова будівельна технічна експертиза

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9830/13831 від 24.12.2014 року, експертом було запропоновано сім варіантів поділу будинковолодіння та дев'ять варіантів порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 83-126)

Однак, не погодившись з даним висновком експерта, представником позивача в порядку ч.2 ст. 150 ЦПК України було заявлено клопотання про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи для визначення варіантів розподілу домоволодіння з надвірними будівлями та визначення порядку користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №8082/12244 від 25.12.2015 року експертом запропоновано дев'ять варіанти поділу домоволодіння по АДРЕСА_1 та шість варіантів порядку користування земельною ділянкою.

Представник позивача просив суд поділити житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою за четвертими варіантами, запропонованими експертом у висновку №8082/12244 від 25.12.2015 року, посилаючись на те, що ці варіанти є найбільш сприятливими для вирішення спору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновків вказаної експертизи для проведення реального поділу домоволодіння за будь-яким з варіантів, зокрема і четвертого варіанту, необхідно провести його переобладнання (реконструкції) та перепланування, а позивачем не отримано відповідних погоджень компетентних органів, які мають бути надані суду до ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Так, згідно четвертого варіанту поділу будинковолодіння, з відступом від ідеальних часток співвласників, за умови, що всі споруди та будівлі, які розташовані на земельній ділянці знаходяться в спільній власності, за виключенням гаражу літ. «Е», І співвласнику (ОСОБА_3) на його 1/2 частину пропонується виділити по житловим будівлям: літ. «Ж-1», яка складається з житлової кімнати 1-4, площею 10,2 кв.м, житлової кімнати 1-5, площею 16,4 кв.м, частини житлової кімнати 1-6, площею 17,6 кв.м; літ. «ж-1» кухні 1-2, площею 8,9 кв.м, разом по житловим 53,1 кв.м, вартістю 97134 грн.; по надвірним спорудам: 1/2 огорожі №1, 1/2 огорожі №2, 1/2 воріт №3, 1/2 вимощення «І», разом по надвірним на 10903,5 грн.

Всього виділити будинку та надвірних споруд першому співвласнику (позивачу ОСОБА_3) на 108037,5 грн., що відповідає 52/100 частинам.

Другому співвласнику (ОСОБА_4) на його 1/2 частину пропонується виділити по житловим будівлям: літ. «Ж-1», яка складається з житлової кімнати 1-7, площею 8,3 кв.м, коридору 1-3, площею 4,8 кв.м, частину житлової кімнати 1-6, площею 3,8 кв.м; літ. «ж2» веранди 1-1, площею 13,1 кв.м; «ж4» ванної 1-8, площею 9,1 кв.м, вбиральні 1-9, площею 1,3 кв.м, разом по житловим 40,4 кв.м, вартістю 66665 грн.; по надвірним спорудам: ганок «ж3», 1/2 огорожі №1, 1/2 огорожі №2, 1/2 воріт №3, 1/2 вимощення літ. «І», погріб літ. «В», вбиральню літ. «О», навіс літ. «М», зливну яму№4, погріб літ. «К», разом по надвірним на 33355,5 грн., що відповідає 48/100 частинам.

По запропонованому 4-му варіанту поділу: І співвласнику - виділяється будівель та споруд на суму 108037,5грн., що на 4008,5грн. (108037,5-104029,5) більше, чим покладено; ІІ співвласнику - виділяється будівель та споруд на суму 100020,5грн, що на 4008,5грн. (104029-100020,5) менше, чим покладено.

За розрахунком частки співвласників від усього домоволодіння за IV варіантом (з урахуванням гаражу літ. «Е») складають: І співвласник - 55/100 ([108037,5+12985]/221043), ІІ співвласник - 45/100 (100020,5/221043).

Варіант поділу будинку приведено в додатку №7 до даного висновку, межа поділу будинку позначена червоним кольором.

Для здійснення запропонованих III та IV варіантів розподілу житлового будинку з прибудовам експертом пропонується здійснити наступні переобладнання:

1.Між приміщеннями 1-1 та 1-2, 1-3 та 1-4 демонтувати дверні блоки, закласти дверні прорізи.

2.Між приміщеннями 1-7 та 1-3 та 1-6 демонтувати перегородки (передбачити переобпирання та посилення несучих конструкцій).

3.Між приміщення 1-6 та 1-7, 1-3 улаштувати перегородку полегшеної конструкції, утворити приміщення:

-житлової кімнати площею 16,9кв.м.;

-житлової кімнати площею 17,6кв.м.

4.У стіні між приміщеннями 1-2 та 1-4 улаштувати дверний проріз (передбачити посилення несучих конструкцій), встановити дверний блок.

5.У перегородці між приміщеннями 1-4 та 1-5 улаштувати дверний проріз, встановити дверний блок.

5.В приміщенні 1-4 улаштувати перегородку, з дверним блоком, полегшеної конструкції та утворити приміщення:

-ванної площею 6,4кв.м.

-коридору площею 3,8кв.м.

6.В приміщенні 1-5 улаштувати перегородку, з дверним блоком, полегшеної конструкції та утворити приміщення:

-тамбуру площею 4,4кв.м.

-передпокою площею 12,0кв.м.

7.В приміщенні 1-5 демонтувати віконний блок, розширити віконний проріз (демонтувавши цегляну кладку підвіконня), встановити дверний блок.

8.Добудувати до приміщення 1-5 сходи (при будівництві врахувати наявність наземної конструкції водовідведення біля цоколю).

9.Улаштувати окремі системи газопостачання, електропостачання, водовідведення та каналізації.

Поділ горищного приміщення житлового будинку літ. «Ж-1» з прибудовами робити по лінії поділу житлового будинку, улаштувати окремі лази на горище.

Таким чином, за даним варіантом порядку поділу будинку експертом запропоновано між приміщеннями 1-7 та 1-3 та 1-6 демонтувати перегородки, при цьому передбачити переобпирання та посилення несучих конструкцій та у стіні між приміщеннями 1-2 та 1-4 улаштувати дверний проріз, при цьому також передбачити посилення несучих конструкцій.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Також відповідне визначення міститься у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76, згідно яких реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Стаття 152 ЖК України визначає порядок проведення переобладнання і перепланування приміщень приватного житлового фонду: «Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується».

Таким чином, власник жилого будинку має право здійснити будь-яке перепланування без будь-яких погоджень з державними, чи комунальними органами або установами, крім випадків, якщо зачіпаються несучі конструкції будинку або квартири.

В той же час пункт 1.4 Правил, затверджених Наказом №76встановлює умови і порядок проведення переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, згідно якого переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або повноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування.

У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

На підставі Житлового кодексу Української РСР, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та інших нормативно-правових актів України, рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.02.2011 року №162/11 затверджено Порядок перепланування і (або) переобладнання жилих будинків та жилих приміщень у місті Харкові, розділ другий якого встановлює порядок оформлення дозволів виконкомом Харківської міської ради на перепланування і (або) переобладнання жилих будинків та жилих приміщень; перелік документів, подання яких необхідне для отримання такого дозволу.

Отже, здійснення перепланування й переобладнання (реконструкції) в будинку за обраним позивачем варіантом потребує отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень органів державного нагляду та органів, що видають технічні умови на переобладнання інженерних мереж, газового господарства і держпожінспекції.

Теж саме стосується і всіх інших варіантів поділу будинку згідно висновків судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №8082/12244 від 25.12.2015 року та судової будівельно-технічної експертизи № 9830/13831 від 24.12.2014 року, які фактично передбачають проведення перепланування й переобладнання (реконструкції) в будинку.

Це підтвердила і опитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_6, яка також пояснила суду, що у разі поділу будинку за будь-яким варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 25.12.2015 року, відбудеться реконструкція житлового будинку, яка повинна здійснюватися за відповідним погодженням.

Позивачем не надано суду не тільки відповідного дозволу виконавчого комітету, а й жодного доказу, який би підтвердив можливість проведення відповідного переобладнання та перепланування (погодження органів державного санітарного та пожежного нагляду, архітектурно-будівельного контролю тощо).

При цьому, згода виконкому на заплановані переобладнання та перепланування при реальному поділі житлового будинку згідно висновку експертизи та відповідні погодження компетентних органів повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, так як така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на висновки органів пожежного та санітарного контролю, а також технічний висновок, то вони стосуються лише можливості збереження самовільної споруди «ж4».

Доводи ОСОБА_3 про те, що відповідні дозволи та погодження на заплановані переобладнання та перепланування, будуть отримані ним після набрання чинності судовим рішенням про реальний поділ будинку, не ґрунтуються на законі, оскільки наявність таких дозвільних документів є передумовою задоволення позову, адже відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилом ч.2 цієї статті докази подаються до суду сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості своїх вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 10 ЦПК України.

Також відхиляються доводи позивача про те, що судом першої інстанції йому не було роз'яснено необхідності подання відповідних документів до ухвалення рішення. Вказані доводи, зокрема, суперечать наведеній вище позиції позивача. Відповідних доказів не було ним надано і до суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів відзначає, що приміщення будинку АДРЕСА_1, а саме літ. «ж4», «ж2», літ. «ж3», літ. «О», літ. «М», літ. «м2», літ. «м3», літ. «м4» є об'єктами самочинного будівництва.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 N 55 (далі Інструкція №55).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, щоне підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Так, ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності . Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1.Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Відповідний викладений і у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року №6-130цс13.

Щодо вимог позивача ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, то, як правильно зазначено судом першої інстанції, для вирішення цього відсутні підстави, оскільки такий порядок на день ухвалення рішення відсутній та поділ будинку між його співвласниками на даний час неможливий, а питання щодо користування земельною ділянкою тісно пов'язано з виділом в натурі спірного домоволодіння.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави задоволення апеляційної скарги та позову ОСОБА_3 відсутні, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський