Рішення № 60134309, 18.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4421/16 Головуючий 1 інст. - Салайчук С.М.

Справа № 646/3094/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із сімейних правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 його частину та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в :

10 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила поділити між нею та ОСОБА_4 спільне майно подружжя, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2011 року, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаного будинку, а також просила визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_3 від 11.11.2014 року про перереєстрацію на ім'я ОСОБА_5 за довідкою-розрахунком №ВІА822452 у ВРЕР №1 ГУВСУ Харків 309 автомобіля Mersedes-Benz С 180, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_5, і також поділити зазначений автомобіль між нею та ОСОБА_4 та визнати за нею ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 стверджувала, що спірне майно було придбано під час шлюбу за рахунок спільної праці подружжя і хоча воно й не було на неї зареєстровано, але з огляду на значний нею внесок її працею та заробітком, а також з урахуванням передбаченої законом презумпції визначення спільною сумісною власністю подружжя майна, набутого у власність під час шлюбу незалежно від розміру їх доходів, вважає, що має право на його поділ у рівних частках.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому, посилаючись на п.3 ч.1 ст.57 СК України, просив визнати за ним право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1, вказуючи, що спірний будинок і автомобіль він придбав за грошові кошти, які йому подарувала його мати ОСОБА_6 та надала сестра. Автомобіль у передбаченому законом порядку продано ОСОБА_5

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Суд визнав будинок АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_4 і стягнув на його користь з позивача судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, судові витрати на загальну суму 3784 грн.27 коп. стягнути з відповідача на її користь.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказувала, що оскаржене нею рішення суду є незаконне, несправедливе, необґрунтоване, постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що суд не дав належної оцінки поданим суду нею доказам, зокрема висновкам Червонозаводського РВ за її зверненнями, однобічно поставився до показів свідків, надавши перевагу свідкам з боку ОСОБА_4, не вирішив її клопотання про допит її свідків, безпідставно надав перевагу розпискам матері та сестри ОСОБА_4, надав неправильну правову оцінку договорам купівлі-продажу житлових будинків в с.Циркуни, залишив поза увагою надані нею покази та покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про обставини саме спільного з чоловіком ведення спільного господарства, підприємницької діяльності і отримання від цього доходів, які дозволили купити спірні будинок, автомобіль та інше майно.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_12 проти апеляційної скарги заперечували і просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.03.1994 року, від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_4.ІНФОРМАЦІЯ_1, а 24.02.2015 року згідно рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова шлюб розірвано.

01.07.2011 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, відповідач ОСОБА_4 на підставі укладеного з ОСОБА_13 договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО Колісником Ю.О., придбав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, під час шлюбу ОСОБА_4 на підставі біржової угоди №А-114-П у вересні 2007 року придбав автомобіль Mersedes-Benz С 180, 1994 року виготовлення. Згідно довідки Управління ДАІ ГУ МВС в Харківській області №5736 від 15.06.2015р. вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку № ВІА822452 відповідачем відчужено, а відділом РЕР №1 ГУМВС України в Харківській області новому власнику автомобіля ОСОБА_5 видано свідоцтво НОМЕР_3 від 11.11.2014 року про право власності на спірний автомобіль Mersedes-Benz С 180, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. (т.1 а.с. 62-64, 123-124, 126)

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 доведено факт придбання ним спірного житлового будинку саме за особисті кошти, отримані ним від матері та сестри.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтво НОМЕР_3 від 11.11.2014 року про перереєстрацію на ім'я ОСОБА_5 за довідкою-розрахунком №ВІА822452 у ВРЕР №1 ГУВСУ Харків 309 автомобілю Mersedes-Benz С 180, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_5 та визнання за нею права власності на ? частини вказаного автомобіля, суд виходив з того, що на час розгляду справи на автомобіль подружжю вже не належав, так як право власності на нього у передбаченому законом порядку набуто іншою особою, ОСОБА_5, а з позовом про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_3 до суду не зверталася.

Обґрунтовуючи рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, суд посилався на наданий відповідачем договір купівлі-продажу, за змістом якого його мати ОСОБА_6 продала житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2, за 240 000 грн. (т.1 а.с.65), а допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, пояснення, що спірний будинок ОСОБА_4 придбав за 28 000 доларів США, які йому подарувала мати ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_18 від продажу іншого будинку, який належав ОСОБА_6 Покази цих свідків підтверджуються розписками відповідача про отримання коштів. Так, згідно розписок від 01.07.2011 року та від 10.06.2011 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти на купівлю будинку у розмірі 3000 доларів США та 22 000 доларів США, а згідно розписки від 01.07.2011 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_18 грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США на придбання будинку. Крім того, як вбачається з розписок грошові кошти передавалися в присутності свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (т.1 а.с.66,130,131)

Однак з таким рішенням відносно вимог сторін про права на будинок колегія суддів не погоджується, вважаючи його ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині на чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З наданих сторонами та їх представниками належних доказів вбачається, що майже за 20 років спільного життя подружжя мало незначні власні доходи, а спірне майно набуте за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_4 від його матері та сестри. Так, з довідок та пояснень сторін вбачається, що позивач ОСОБА_3 працювала поваром, завідуючою виробництвом їдальні, потім старшим поваром Циркунівськох загальноосвітньої школи з щомісячною заробітною платою в межах від 74 до 122 грн., а з січня 2004 року, згідно даних трудової книжки, не працевлаштована. Відповідач ОСОБА_3 працював інженером охорони праці в радгоспі в с.Циркуни, в 1995-1998р.р. в ГПТП «Харківський регіональний спецавтоцентр «АвтоЗАЗ», де отримував заробітну плату в межах від 80 до 170 грн. щомісячно. (т.1 а.с.65,66, 71-72, т76,77,82,83, 98-99, 101, 129-132,133, 135, 152,153, т.2 а.с.6-17, 36-43).

Пояснення ОСОБА_3 про те, що вона та її чоловік, начебто, отримували значні доходів від підприємницької діяльності (швейне виробництво) та реалізації швейних виробів, не забезпечені наданням суду належних та допустимих доказів.

Разом з тим, суд дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_4 в частині того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю з огляду на джерело грошових коштів, за рахунок яких він придбав цей будинок, а саме - подарованих йому його матір'ю та сестрою.

Статтею 57 СК України передбачено визначення майна таким, яке є с особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Зокрема, п.3 частиною 1 ст.57 СК України, на який посилається ОСОБА_4, передбачено, що особистою власністю одного з подружжя може бути майно, набуте ним хоча і під час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Згідно пункту 13 посвідченого 01.07.2011 року приватним нотаріусом Колісником Ю.О. договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 покупець ОСОБА_4 повідомив продавця ОСОБА_17 про отримання ним згоди іншого подружжя - ОСОБА_3 на купівлю будинку за спільні сімейні кошти.

Така письмова згода ОСОБА_3 засвідчена в цей же день цим же приватним нотаріусом. (т.1 а.с.19,52).

Отже, під час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку, подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначили режим спільної сумісної власності будинку.

Зважуючи на суперечливі покази свідків, їх зацікавленість у певному вирішення спору, а також відсутність достатніх даних, які б виключали можливість недобросовісного здійснення процесуальних прав особами, які забезпечували надання цих доказів та розписок про отримання ОСОБА_4 грошових коштів 01.07.2011 року на купівлю спірного будинку, не можна погодитися з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів.

За таких обставин не можна вважати доведеним зазначені у зустрічній позовній заяві вимоги ОСОБА_4 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_3 від 11.11.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на автомобіль НОМЕР_2 визнання за нею права власності на ? частину вказаного автомобіля ухвалене у відповідності із законом і підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

З відповіді УДАІ в Харківській області вбачається, що ОСОБА_5 є власником автомобіля Mersedes-Benz С 180, державний номер НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу, оформленого у формі довідки-розрахунку №ВІА822452. (т.1 ст.126)

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ N 1388 від 07. 09. 1998 року, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, зокрема, договори, укладені на товарних біржах, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, міни, поставки, дарування транспортних засобів, рішення суду. Згідно із п. 16 даного Порядку на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів (п. 3 Порядку.).

Як правильно в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції позивачем не заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, оформленого у формі довідки-розрахунку, який був підставою для видачі свідоцтва про перереєстрацію права власності, а зазначене позивачем свідоцтво є лише документом, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на автомобіль, набуте на підставі договору купівлі-продажу, яка позивачем у передбаченому законом порядку не оспорена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 року в частині вирішення спору щодо права власності на житловий будинок скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 про визнання права власності і поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання за ним права особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_3 від 11.11.2014 року про переєстрацію права власності на автомобіль Mersedes-Benz C180 та визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський