Вирок № 60131069, 31.08.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2777/14-к

1-кп/405/80/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Бутельської Г.В.

при секретарі: Дятел О.В.

за участю прокурора: Черевка Є.М.

адвоката: Вишні Є.В.

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження №42013120000000047 від 05.09.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Золіно, Богородського району, Горківської області, Російської Федерації, росіянина, гр. України, з вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім цього, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

Крім цього, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні використання завідомо підробленого документа.

Згідно зміненого обвинувального акту від 25.07.2015 р. ОСОБА_3 обвинувачується у такому. На розгляді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст.130 КУпАП. 06.09.2013 ОСОБА_2 звернувся у м. Олександрія за юридичною допомогою до юриста ОСОБА_3

ОСОБА_3 ознайомившись із ситуацією ОСОБА_2 та необізнаністю останнього у справах про адміністративні правопорушення запропонував за винагороду домовитись із суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_16 про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. За дані дії ОСОБА_2 необхідно було передати ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2800 грн, з яких 1000 грн. у якості авансу та другу частину 1800 грн. - коли ОСОБА_3 передасть ОСОБА_4 відповідну постанову суду.

ОСОБА_3, 13.09.2013 року близько 14.55 год. знаходячись у своєму службовому офісі у м.Олександрія по вул. Першотравневій, 45, діючи з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_2 і його співмешканки ОСОБА_5 першу частину коштів у сумі 1000 грн.

Продовжуючи свої протиправні дії, 16.09.2013 року ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих спонукань, знаходячись у своєму службовому офісі у м. Олександрія по вул. Першотравневій, 45, близько 12.50 год. передав ОСОБА_2 копію постанови судді ОСОБА_16 від 12.09.2013 по адміністративній справі №398/6807/13-п, про призначення ОСОБА_2 за ч.І ст.130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт та одержав від ОСОБА_2 другу частину коштів у сумі 1800 грн.

Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 був заблокований та затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області.

Таким чином, ОСОБА_3, з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду у розмірі 2800 грн. за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_16 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 при призначенні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді 50 годин громадських робіт, отже вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди за вплив на прияняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім того, продовжуючи свій злочинний намір, 08.09.2013 року ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 ніде не працює та ніколи не працював у ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», а також достовірно знаючи від свого знайомого-засновника і директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_6, що підприємство перебуває у стадії ліквідації та на даному підприємстві крім ОСОБА_6 ніколи не було інших працівників, знаходячись у своєму службовому офісі у м. Олександрія по вул. Першотравневій, 45, близько 14.30 год., виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_6, а саме протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013 згідно якого колектив товариства у кількості 7 вигаданих ним осіб слухали головуючого зборів - директора ОСОБА_6 та ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-схід» ОСОБА_2, у зв'язку з порушенням ним ч.1 ст. 130 КУпАП., клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_16 про передачу їм на поруки ОСОБА_2, від 05.09.2013 та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_2 від 05.09.2013, підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Роздрукувавши по два примірники кожного з вказаних документів, ОСОБА_3 зустрівся зі своїм знайомим засновником і директором ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_6 та попросив останнього розписатися у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», що останній, не знаючи і не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_3, зробив.

Таким чином, ОСОБА_3, з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах дії які виразилися у виготовленні ним завідомо неправдивих документів з метою подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 надав по одному примірнику кожного із зазначених завідомо неправдивих документів, а саме протоколу №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013, клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_16 про передачу їм на поруки ОСОБА_2, від 05.09.2013 та характеристику ОСОБА_2 від 05.09.2013, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_3, з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах вказані дії, які виразилися у передачі виготовлених ним завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адіміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти аторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

Допитий в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч.1,ч. 4 ст. 358 КК України не визнав і пояснив, що 6.09.2013 р., до нього звернувся ОСОБА_2, прийшовши до офісу, де він надає юридичні послуги. ОСОБА_2 пояснив, що відносно нього складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, і він переживає за те щоб його не позбавили водійських прав, просив порадити як йому себе вести. Він з'ясував, що ОСОБА_2 дійсно керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та дав йому консультацію, також роз'яснив, яке стягнення може бути на нього накладено згідно кодексу. Роз'яснив і те, що існує варіант, взяття на поруки трудовим колективом, на це ОСОБА_2 відповів, що не працює. Він пояснив ОСОБА_2, що якщо йому потрібен юридичний супровід, то ціна таких послуг буде складати 2 400 грн. Також пояснив ОСОБА_2, що той сам може в суді признати вину, пояснити свій сімейний стан, стан батьків і можливо його не позбавлять водійських прав. ОСОБА_2 погодився на юридичний супровід його справи, але оскільки грошей у нього на той час не було то він сказав, що підійде пізніше. Пояснив, що під час консультації ОСОБА_2 показував повістку до суду, у якій було зазначено, що справу розглядає суддя ОСОБА_16. Вказав, що цього суддю він не знав, з ним ніколи не спілкувався. Після того, як ОСОБА_2 пішов, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_6 і запитав чи не знає він хто займається адміністративними справами, повідомивши, що справу розглядає суддя ОСОБА_16. ОСОБА_6 пояснив, що такими справами займається ОСОБА_7, яка дружить із цим суддею і дав номер телефону ОСОБА_7. Він цього ж дня подзвонив ОСОБА_7 і запитав чи вона зможе взятись за справу ОСОБА_2 і вирішити справу щоб його не позбавили водійських прав. Вони домовились зустрітись 7 числа, в цей же день по телефону надиктував ОСОБА_7 всі дані ОСОБА_2. 7.09.2013 р., він зустрівся з ОСОБА_7 у своєму офісі, вона принесла протокол загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід», де директором був ОСОБА_6, про взяття на поруки ОСОБА_2 і за свої послуги попросила 1400 грн., сказавши, що потрібно підготувати документи про те, що це підприємство бере ОСОБА_2 на поруки. Пояснив, що при зустрічі 6.09.2013 р., ОСОБА_2 повідомив, що справа призначена до розгляду у суді на 9.09.2013 р., але він подав заяву про відкладення справи у зв'язку з хворобою бабусі, про цю обставину він повідомив ОСОБА_7. В день зустрічі ОСОБА_2 сказав, що грошей у нього на той час не було і дав в заставу золоту печатку, з тим щоб він продовжив роботу по його справі. При зустрічі він передав ОСОБА_2 заготовку протоколу загальних зборів підприємства «Етуаль-Схід» без підпису, для того щоб ОСОБА_2 його прочитав, що можливо він влаштується на це підприємство і його можна буде взяти на поруки. 8.09.2013 р. він подзвонив ОСОБА_7 і запропонував прийти до нього в офіс, коли вона прийшла, то привезла 2 характеристики, 2 протоколи загальних зборів про взяття на поруки ОСОБА_2 і 2 клопотання, які були без підпису та печатки. Зазначив, що він передав ОСОБА_7 свої 1400 грн., був впевнений що отримає для себе вигоду, оскільки з ОСОБА_2 домовився на суму 2400 грн, після цього, він подзвонив ОСОБА_6 і домовився про зустріч. Зазначив, що коли ОСОБА_6 приїхав, то він дав йому заготовлені ОСОБА_7 протокол, характеристики і клопотання, ОСОБА_6 їх підписав і поставив печатку. Ствердив, що ці документи ОСОБА_6 в його присутності передав ОСОБА_7. 9.09.2013 р., йому зателефонувала ОСОБА_7, яка сказала, що справу ОСОБА_2 перенесено на 12 число, та те, що документи по ОСОБА_2 передала судді, та пояснила, що можливо на поруки ОСОБА_2 не передадуть, а до нього буде застосовано стягнення у виді громадських робіт. Після цього, він подзвонив ОСОБА_2 та повідомив, що справа перенесена, що все буде нормально та щоб він зібрав гроші на оплату послуг юриста і адвоката. 11.09.2013 р., він зустрівся з ОСОБА_2, якому повідомив, що його справою буде займатись адвокат ОСОБА_7, оскільки він не може займатись такими справами так як не є адвокатом. ОСОБА_2 йому повідомив, що знайомий з ОСОБА_7, коли зайшла мова про гроші, ОСОБА_2 пояснив, що грошей поки в нього немає. 12.09.2013 р., він був у м.Кременчук, де приймав участь в судовому засіданні, в цей час подзвонив ОСОБА_2, і сказав що був з ОСОБА_7 в суді, що його справа розглянута, але ОСОБА_7 йому сказала, що він повинен заплатити їй ще 1000 грн. Вказав, що після цього він по телефону домовився з ОСОБА_7 про зустріч, вона нервувала. При зустрічі ОСОБА_7 сказала, що ОСОБА_2 призначили громадські роботи і потребувала за свої послуги ще 1000 грн. Він їй повідомив, що ОСОБА_2 йому ще ніяких грошей не давав, потім ОСОБА_7 вискочила з офісу нічого конкретно не сказавши. В кінці дня приїхав ОСОБА_2, який підтвердив, що ОСОБА_7 представляла його інтереси, та те, що рішення судом прийнято. Він пояснив ОСОБА_2, що той повинен йому віддати оговорену сумму, а ОСОБА_7 ніяких грошей не давати. ОСОБА_2 передав йому гроші, він перерахував їх, було 2400 грн. Потім ОСОБА_2 потребував щоб він дав йому постанову суду, він пояснив, що візьме постанову у суді і потім передасть ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_2 вийшов з офісу, потім повернувся і сказав щоб він повернув йому гроші, він залишив собі 1000 грн., а решту віддав ОСОБА_2, сказавши при цьому, що так не робиться. Після цього, він подзвонив судді Савченку, щоб дізнатися коли можна буде отримати постанову суду, це було після 17:00 год. 12.09.2013р., суддя ОСОБА_16 сказав, що він зараз на нараді, та зайде до нього на офіс, бо його офіс знаходиться поруч з приміщенням суду. Пізніше ОСОБА_16 зайшов до нього в офіс, сказав, що таких водіїв потрібно позбавляти прав і пішов. Після цього зайшов ОСОБА_2, він йому віддав гроші ті що залишав і печатку, та сказав, що якщо Научіку не сподобається рішення суду то він напише йому апеляційну скаргу. Після того, як розмова з ОСОБА_2 завершилась, потебував у нього свої гроші, які заплатив за послуги ОСОБА_7. Пояснив, що в цей же день, приблизно в 21:00 год., йому подзвонила дружина ОСОБА_2, яка стала говорити, що вони розрахуються і щоб він дав їм постанову суду. Вказав, що вона дзвонила двічі, він пояснив їй, що на наступний день візьме постанову в суді і їм передасть. 13.09.2013 р., - це була п'ятниця, приблизно після обіду, йому знову подзвонила дружина ОСОБА_2 і він погодився на зустріч з нею о 15:00 год. Вони під'їхали вдвох на офіс, дружина ОСОБА_2 стала розказувати різні ситуації, він їм сказав, що його послуги уже будуть коштувати 2800 грн, вони погодились на цю суму але сказали спочатку дати їм постанову суду. Він сказав їм погуляти, що піде в суд і попробує взяти постанову, ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_2, гроші поклала на стіл. Коли вони вийшли, він зателефонував Савченку і запитав чи можна забрати постанову, той сказав що можна. Після цього він їм сказав, що п'ятниця короткий день, та те, що він узнав, що рішення прийнято. ОСОБА_2 з дружиною стали забирати гроші, він сказав їм щоб залишили хоча би 1000 грн. В понеділок 16.09.2013 р. знову подзвонив ОСОБА_2 і запитав про постанову. Після цього він заїхав в суд, де секретар судді ОСОБА_16 повідомила, що суддя знаходиться у відпустці та відмовилась роздруковувати постанову, підтвердивши, що на ОСОБА_2 наклали стягнення у виді громадських робіт. Після цього, він підійшов до машиністки у канцелярію, яка роздрукувала йому постанову з реєстру, та зателефонував ОСОБА_2. Коли ОСОБА_2 з дружиною під'їхали, то він передав їм постанову, а вони йому 1800 грн., потім прибули працівники прокуратури і стали проводити обшук. Зазначив, що при проведенні обшуку його допитали, не роз'яснюючи ніяких прав, при обшуку були виявлені гроші, які йому передав ОСОБА_2. Ствердив, що він ніколи не говорив ОСОБА_2, що буде якимось чином впливати на суддю та передавати судді якісь гроші. Він не знав суддю, не дружив з ним, не був раніше його керівником, тому не міг ніяким чином впливати на суддю, з тим, щоб суддя прийняв якесь рішення. Гроші від ОСОБА_2 отримав за свої послуги, та за те, що знайшов йому кваліфікованого адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_2 в суді, а також за те, що надавав йому консультації і роз'яснення. Вказав, що він знав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували в дружніх стосунках, тому він і передав йому для підпису ті документи, які передала ОСОБА_7 щоб взяти ОСОБА_2 на поруки. ОСОБА_6 підписав документи без будь-яких запитань. Він зрозумів, що ОСОБА_7 з ним про це домовилась. Флешку, на якій були протокол загальних зборів підприємства «Етуаль-Схід», клопотання та характеристики йому передала ОСОБА_7 щоб краще було працювати. Вказав, що ОСОБА_2 в суді представляла ОСОБА_7, документи на ОСОБА_2 їй особисто передав ОСОБА_6 у його присутності, саме ОСОБА_7 передала їх в суд, так як ніхто інший не міг їх передати. Зазначив, що згідно запису з камер відеоспостереження суду, які надані як доказ, він був у суді 16.09.2013 р., це вже після того, як було прийнято рішення по справі, заходив щоб отримати постанову суду. Ствердив, що ініціатива про виготовлення документів щодо взяття на поруки ОСОБА_2 виходила від ОСОБА_7, оскільки вона практикувалась на таких справах. Він такими справами не займався.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, пояснив, що познайомився з ОСОБА_3 на початку осені 2013 року, до цього його не знав. Після отримання повістки в суд, йому порадили звернутись до адвоката для отримання консультації, оскільки в Олександрійському суді відносно нього розглядалась справа про адміністративне правопорушення пов'язане з порушенням ПДР, а саме керування автомобілем у нетверезому стані. Навпроти суду розташований офіс на якому була вивіска юрист, зайшовши в офіс він побачив ОСОБА_3, якому розповів свою ситуацію. На це ОСОБА_3 сказав, що шансів у нього мало і справа може закінчитись позбавленням водійських прав. При цьому ОСОБА_3 запропонував декілька варіантів, як можна вирішити цю справу. Він запропонував два чи три варіанти закінчення розгляду справи і назвав скільки коштував кожен варіант. ОСОБА_3 не роз'яснював для чого ці гроші і не говорив, що їх комусь потрібно дати, він просто називав варіант і його вартість. Вартість кожного варіанту була записана ОСОБА_3 на аркуші паперу, сума приблизно була від 2000 грн. до 3 800 грн. Після цього він звернувся до батьків за допомогою, оскільки на той час не мав грошей. На це батько йому порадив звернутись у міліцію. Після цього він разом із батьком поїхали до його знайомого у районний відділок міліції, цей знайомий порадив звернутись в УБОЗ. Наступного дня він прибув до УБОЗу і подав заяву про те, що ОСОБА_3 для вирішення питання про не позбавлення його посвідчення водія повідомив, що йому за це потрібно платити гроші. Він про це розповів слідчому. Потім ще приблизно п'ять разів зустрічався із ОСОБА_3, це було під контролем міліції, кожен раз при зустрічі з ОСОБА_3 йому чіплялись технічні засоби на одяг. Після подачі заяви за погодженням з працівниками міліції, він повідомив ОСОБА_3, що згоден на його послуги, для цього вибрав вартість самого дешевого варіанту у сумі 2 200 грн. чи 2500 грн. ОСОБА_3 мав вирішити його питання і принести йому постанову суду. Спочатку він сказав, що справу можна вирішити взяттям на поруки. Потім сказав, що так не вийде і можливо все вирішити через призначення громадських робіт. Після цього він сказав ОСОБА_3, що згоден на громадські роботи. На це адвокат йому сказав, що сума буде більше, здається 3500 грн., але кому ця сума і для кого на цю тему із ОСОБА_3 не говорили. Пізніше ОСОБА_3 подзвонив йому і сказав, що біля Олександрійського суду його помічник передасть йому постанову суду, а він пізніше мав передати ОСОБА_3 гроші, вони мали домовитись про зустріч по телефону. У вересні місяці здається 12 чи 13 числа прибув до суду, де його чекала юрист ОСОБА_7, яка сказала зачекати в коридорі суду. Потім вона зайшла в кабінет до судді до якого не бачив, приблизно через 10 хвилин вийшла і сказала, що терміново потрібно ще 1000 грн., бо суддя нічого їй не віддасть. Оскільки він так не домовлявся із ОСОБА_3, він подзвонив йому, той сказав не передавати ніяких грошей ОСОБА_7 і сказав, що сам забере постанову у суді та назначить йому зустріч. Пояснив, що точно не пам'ятає коли домовились про зустріч, але здається, що на другий день. Перед зустріччю слідчий викликав його у Кіровоград, де при ньому помітили купюри по 100 грн. і 200 грн. та переписали їх номера у його присутності. Після цього поїхали на зустріч із ОСОБА_3. Він їхав окремо від понятих, гроші йому вручались у кабінеті в УБОЗ. У призначений час він зайшов до офісу ОСОБА_3, там було ще двоє людей. Він йому передав гроші, а той передав постанову суду і золоту каблучку, яку він залишав ОСОБА_3 на підтвердження того, що віддасть йому гроші. У постанові було вказано, що йому призначено громадські роботи на 50 годин. Пояснив, що раніше ОСОБА_7 знав, працював з нею в одній організації, знав, що вона юрист, але те, що вона працювала з ОСОБА_3 не знав. ОСОБА_3 говорив, що його питання вирішується за певну суму грошей, але кому ці гроші і за що він не говорив. Пояснив, що перший раз коли йшов до ОСОБА_3 для отримання консультації, його знайомий однокласник, який є працівником правоохоронних органів, порадив записати розмову з ОСОБА_3 на диктофон, для цього він і передав йому диктофон. Цей запис був потрібен для того, щоб батькам звітувати про потребу в грошах. Зі слів ОСОБА_3 він зробив сам для себе висновок, що частина із грошей названих ОСОБА_3 мала бути передана як хабар, але ОСОБА_3 про це не говорив і на його запитання скільки коштує саме його робота не відповів. Вказав, що консультацією ОСОБА_3 він був не задоволений, а саме тим, що ОСОБА_3 його налаштував на те, що суддя не самий кращий і, що він може позбавити його водійських прав. Зазначив, що в міліції написав, що адвокат вимагає гроші за надання послуг. Також в заяві писав, що потрібно дати гроші судді, оскільки в одній із розмов про це сказав ОСОБА_3, але яку саме суму не говорив. За домовленістю із ОСОБА_3, той мав представляти його інтереси в суді. Ствердив, що саме із ОСОБА_7 ним було укладено угоду на представництво його інтересів в суді, про гонорар з нею не домовлявся. З ОСОБА_3 теж не з'ясовував скільки буде коштувати робота ОСОБА_7. Пояснив, що на час укладення усної угоди з ОСОБА_3 коштів на оплату його послуг не мав.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що точного часу не пам'ятає, на вулиці, працівники міліції запросили його бути свідком при затриманні. Після цього він був присутнім в УБОЗі м. Кіровограда при поміченні коштів. Працівники міліції сказали, що гроші будуть передаватись ОСОБА_3, здається купюри були по 200 грн., на них робились написи, які просвічувались ультрафіолетом. Де поділись помічені кошти та кому вони вручались не пам'ятає. Після цього працівники міліції сказали, що необхідно їхати для передачі грошей до Олександрії, туди їхали на легковому автомобілі, скільки було чоловік не пам'ятає. У м. Олександрії приїхали до якогось офісу, пізніше дізнався, що це офіс ОСОБА_3, там стали чекати, всі знаходились у автомобілі, ніхто без команди не виходив. Після того як подзвонили по телефону, всі вийшли з автомобіля і направились в середину офіса, як зайшли в офіс там побачили ОСОБА_3 і ще двох людей. Працівники міліції йому сказали викласти все з кишені, після цього ультрафіолетовою лампою просвічували його одяг і руки. На одягу, кишенях і на піджаку було світіння. Також доставали гроші з гаманця ОСОБА_3, на деяких купюрах було світіння. При цьому складався письмовий документ, пояснив, що до того як зайти до ОСОБА_3 в офіс, бачив як із офісу ОСОБА_3 виходив потерпілий і сідав в якийсь автомобіль.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що ОСОБА_3 попросив її бути адвокатом у ОСОБА_2 по адміністративній справі, оскільки він не мав адвокатської ліцензії. Вона уклала з ОСОБА_2 договір на представництво його інтересів у суді, чи приймалось якесь рішення по справі ОСОБА_2 не пам'ятає, також не пам'ятає чи ОСОБА_3 передавав їй якісь документи на ОСОБА_2. Гонорар по представництву інтересів ОСОБА_2 у суді ОСОБА_3 їй не заплатив. Також не пам'ятає чи повертала якісь документи ОСОБА_6. Ствердила, що ОСОБА_3 попросив бути адвокатом, оскільки він не являється адвокатом, а участь у даному виді справ має право приймати професійний адвокат. Вважає, що ОСОБА_2 говорить неправду.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що працює у канцелярії Олександрійського міськрайонного суду, ОСОБА_3 знає з 2001 року, як адвоката. У вересні 2013 року перед обідом він зайшов у кабінет до неї і попросив роздрукувати копію постанови із реєстру судових рішень, потім назвав прізвище, здається ОСОБА_2. По системі вона знайшла постанову по адміністративних справах, яку виносив суддя ОСОБА_16, потім її роздрукувала і передала ОСОБА_3 без підпису і печатки.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив, що вперше побачив ОСОБА_3 у м. Олександрія навпроти суду, день і місяць не пам'ятає, був понятим при дачі хабара, його запросили бути понятим працівники УБОЗ у м. Кіровограді. Вони повідомили, що потрібно бути свідком при дачі хабара. Потім його привели в УБОЗ по вул. В.Перспективній у м. Кіровограді, де при ньому помітили гроші, при цьому був і інший свідок. Гроші були 200 гривневими купюрами, яка була сума не пам'ятає. Їм пояснили, що гроші буде вручати потерпілий за те щоб його не позбавляли прав на керування автомобілем. Потерпілий був в УБОЗі, це молодий, високий, худощявий хлопець, йому були вручені гроші, їм пояснили, що потерпілий повинен передавати гроші адвокату. При цьому прізвище адвоката і де він знаходиться не говорили. Після цього він з іншим понятим і двома чоловіками, які не представлялись сіли в легковий автомобіль, і поїхали до м. Олександрії, потерпілого з ними не було. Коли приїхали в м. Олександрія то зупинились біля приміщення суду і стали чекати. Потім один із чоловіків сказав, що потрібно йти і вони направились до приміщення з написом юридична консультація чи юридична послуга. Коли зайшли у приміщення там були жінка і чоловік, він зрозумів, що то клієнти, також у офісі був ОСОБА_3. Біля юридичної консультації вони зустріли ще групу осіб, потерпілого серед них не було. У приміщення зайшли з цією групою, тут же почалася зйомка і прокурор повідомив, що є підозра в отриманні хабра. У ОСОБА_3 спитали чи брав він хабар, на що він відповів, що йому давали гроші, але це оплата за його роботу, йому сказали показати ті гроші, він показав гроші, здається він витягнув їх з кишені брюк, ці гроші просвітили, пам'ятає тільки 200 гривневі купюри, суму не пам'ятає, вони були в плямах краски зеленого кольору, яка світилась, здається у куті була позначка хрестиком, але точно стверджувати це не може. Потім просвітили руки ОСОБА_3 на них також було світіння і стали робити змиви з рук, також світили кишені брюк на них також було світіння. Прокурор сказав, що гроші не всі і вони стали проводити обшук. В процесі проведення обшуку переглядали документи, все описували, паралельно велась розмова із ОСОБА_3, його запитували кому він повинен був передати гроші, на що він відповідав, що то плата за його послугу. В процесі розмови щось говорилось про суддю, але що конкретно не пам'ятає. Також ОСОБА_3 запитували де перша частина грошей, на що він відповів що витратив їх у магазині. Обшук закінчився пізно ввечері і вони прибули до Кіровограда.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що у вересні 2013 року працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_16. Знає, що у провадженні судді ОСОБА_16 перебувала адміністративна справа відносно ОСОБА_2, його інтереси представляла адвокат ОСОБА_7. У неї була довіреність на представництво і свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_3 цією справою у неї не цікавився. За період 2013 року ОСОБА_3 в суді не бачила. Для того щоб потрапити у кабінет судді ОСОБА_16, потрібно було пройти через кабінет секретаря, який одночасно був і приймальнею. Пояснила, що їй не було відомо яке рішення приймалось по справі ОСОБА_2, оскільки суддя приймав рішення по справі одноособово. Зазначила, що рішення по ОСОБА_2 нікому не видавала. Також не бачила, щоб в цей період до кабінету ОСОБА_16, а саме в день прийняття рішення по ОСОБА_2 заходив ОСОБА_3, також не бачила щоб судді передавались якісь кошти. Здається 12 вересня 2013 року до кабінету ОСОБА_16 приходила адвокат ОСОБА_7, яка передала йому заяву про перенесення розгляду справи. В день прийняття рішення вона теж заходила до кабінету. 16 вересня 2013 року суддя і помічник були у відпустці, кабінет не був зачинений на замок. Після обіду до кабінету ввірвались десь 10 осіб і зайшли в кабінет судді. Приблизно через дві хвилини вийшли і спитали де ОСОБА_16, тут же появився слідчий прокуратури. Ті особи, які заходили до кабінету ОСОБА_16 їй не представились. Ствердила, що вона з ними до кабінету судді не заходила, сиділа на своєму робочому місці, була шокована від їхніх дій. Коли проводився обшук у кабінеті судді, вона заходила до кабінету разом із головою суду. Із числа тих осіб, які перший раз заходили до кабінету судді, при проведенні обшуку ці особи теж були у кабінеті судді. При обшуку слідчий з полиці взяв кодекс, тут же сказав: « о 200 грн. випало», вона побачила в цей час 200 грн. на підлозі, але звідки вони випали не бачила. Під час обшуку слідчий переглядав кодекс двічі, листав його, потім виходив з кабінету. Коли повернувся знову взяв той же кодекс і тут же сказав про 200 грн. Але коли світили сторінки кодексу то слідів світіння на сторінках не було, вона на це звернула увагу присутніх.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що суддею ОСОБА_16 було призначено до розгляду адміністративну справу відносно ОСОБА_2. В день призначення справи прийшла адвокат ОСОБА_7, але без будь-яких документів на представництво ОСОБА_2, про це вона доповіла судді, який повідомив, що без повноважень вона не буде допущена до розгляду справи, про що вона повідомила ОСОБА_7. Приблизно через одну годину ОСОБА_7 повернулась і принесла довіреність і копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю. В цей же день справа була розглянута, було прийнято рішення по справі про застосування до ОСОБА_2 громадських робіт. Суддя розглядав справу у присутності представника ОСОБА_7. В кінці дня суддя передав їй справу і вона готувала проект рішення. На час розгляду справи стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 не бачила, його раніше не знала. Він по справах представником не був і до судді не заходив. Пояснила, що вперше ОСОБА_7 прийшла вранці, а вдруге десь о 12 годині, тоді вона і заходила до кабінету судді. Які були матеріали в справі вона не пам'ятає, але точно бачила довіреність на ім'я ОСОБА_7. На полиці, у шафі в кабінеті судді стояли кодекси серед них був коментований цивільний кодекс, який відрізнявся по розміру і кольору від інших кодексів. Зазначила, що ОСОБА_7 раніше приймала участь у розгляді справ суддею ОСОБА_16, у тому числі і у розгляді адміністративних справ.

Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_3 знає давно, ОСОБА_2 не знає. Зазначив, що йому ОСОБА_3 подзвонив в кінці робочого тижня у п'ятницю і попросив підписати характеристику і поставити на ній печатку. На наступний день, у суботу, приїхав ОСОБА_3 і вони разом під'їхали до ОСОБА_7, яка чекала їх біля суду. ОСОБА_7 передала йому декілька екземплярів характеристики і він разом із ОСОБА_3 поїхали до бухгалтера товариства, яка поставила печатки на характеристиках, котрі він підписав. Потім повернулись до ОСОБА_7 і він передав характеристики їй. Через декілька днів подзвонив ОСОБА_3 і повідомив, що характеристика не потрібна і що її необхідно забрати у ОСОБА_7. Пізніше ОСОБА_7 передала характеристики йому назад. Характеристика була на особу, яка не працювала на товаристві. Вказав, що вирішив видати характеристику бо перебував у довірительних відносинах з ОСОБА_3. Зазначив, що ОСОБА_3 йому говорив, що характеристика необхідна для суду. ОСОБА_7 повідомила йому, що документи, а саме характеристика не була використана, вона була весь час у ОСОБА_7 і саме їй передавалась. Події були на початку вересня 2013 року. На кого була виписана характеристика не читав, бо був без окулярів. Вирішив підписати характеристику, бо знав давно ОСОБА_3, як порядну людину а ще із-за того, що характеристика не є офіційним документом і не тягне за собою ніяких наслідків.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цих Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В основу пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення органом досудового розслідування покладено: витяг з ЄРДР від 05.092013 р. (т.1 а.с 1); заяву потерпілого ОСОБА_2 про вимагання грошових коштів від 5.09.2013 року (т.1 а.с.3); копію повістки про виклик до суду ОСОБА_2 (т.1 а.с.4); копію адмінпротоколу відносно ОСОБА_2.(т.1 а.с.5); листок з номером телефону ОСОБА_3 (т.1 а.с.19); довідку про проведення негласних слідчих дій (а.с.42-43); протокол огляду, ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 12.09.2013 р. (т.1 а.с. 96-98); копії грошових купюр (т.1.а.с.99-102); протокол огляду ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 13.09.2013 року (а.с.103-105); ухвалу від 9.09.2013 року про надання дозволу на огляд службового офісу ОСОБА_3 (т.1 а.с.113-116); протокол обшуку в офісі ОСОБА_3 від 16.09.2013 року (т.1 а.с. 117-123); ухвалу слідчого судді про надання дозволу на обшук автомобіля ОСОБА_3.(т.1 а.с.138-141); протокол обшуку автомобіля ОСОБА_3 (т.1 а.с.142-144); постанову про проведення освідування особи від 13.09.2013 року (т.1 а.с. 145-146); протокол освідування від 16.09.2013 року (т.1 а.с.147-148); протокол про отримання зразків для експертизи (т.1 а.с. 151); ухвалу слідчого судді на проведення обшуку кабінету судді ОСОБА_16 від 9.09.2013 року (т.1 а.с. 152-155); протокол обшуку кабінету судді ОСОБА_16 від 16.09.2013 року (т.1 а.с.156-160); додатки до протоколу обшуку (копія постанови відносно ОСОБА_4 від 12.09.2013 року) (т.1 а.с. 161); постанови по ОСОБА_2.( т.1 а.с.164-166); адміністративна справа відносно ОСОБА_2 ( т.1. а.с.167); протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 (т.1.а.с. 169); пояснення свідків по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 (т.1 а.с.170-171); довідку про результати автоматичного розподілу справи (т.1 а.с.173); характеристику ТОВ «Етуаль-Схід» про те, що ОСОБА_2 працює у цьому підприємстві (т.1 а.с.174); протокол №1 зборів трудового колективу про взяття на поруки ОСОБА_2 на бланку ТОВ «Етуаль-Схід» (т.1 а.с.175); заяву ОСОБА_2 про відкладення судового засідання по адміністративній справі (т.1 а.с. 176); копія свідоцтва адвоката ОСОБА_7 (т.1 а.с.177); договір про надання правової допомоги між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 09.09.2013 року (т.1 а.с. 178); копію журналу розгляду судових справ суддею ОСОБА_16, справа відносно ОСОБА_2 розглянута 12.09.2013 р., із накладенням стягнення у виді 50 год. громадських робіт (т.1 а.с. 182-186); повідомлення про те, що ОСОБА_3 не видавалось свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю (т.1 а.с.225); судову повістку на 09.09.2013 р. на 10:00 год. адресовану ОСОБА_2 (т.2 а.с. 15); копію адмінпротоколу відносно ОСОБА_2 (т.2 а.с.16); протокол огляду та дослідження флеш накопичувача (т.2 а.с. 161); клопотання від ТОВ «Етуаль-Схід» про передачу на поруки ОСОБА_2 (т.2 а.с. 166); характеристику на ОСОБА_2 на бланку ТОВ «Етуаль-Схід» (т.2.ас.167); протокол №1 загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід» про взяття ОСОБА_2 на поруки (т.2 а.с.168); висновок експерта № 1361 від 25.10.2013 р. про виявлення напилення на купюрах та спеціальних позначок (т.2 а.с.242-246); висновок експерта № 1368 від 29.10.2013 р. (т.2 а.с.249-252); протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.3 а.с.4-6); протоколи про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) (т.3 а.с.7-12, а.с.13-19, а.с. 20-23, а.с. 24-35, а.с.36-38, 39-40); протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56); висновок експерта № 5951, 6686, 6687/08 від 12.12.2013 р. щодо відповідності розмов на аудіо записах голосу ОСОБА_3 (т.3 а.с.91-106); протокол огляду та дослідження (т.3 а.с. 220-227). Речові докази; а саме: відеокасету із записом проведенням обшуку офісу ОСОБА_3, диск 25НТ/13, диск ДВД 255-НТ/13, диск ДВД 256-НТ/13; диск ДВД 257-НТ/13; диск ДВД 259-НТ/13; диск ДВД 260-НТ/12; диск ДВД 261-НТ/13; диск ДВД 262-НТ/13; диск 12-НТ/13 аудіо та відео контролю ОСОБА_3

Оскільки за клопотанням сторін до справи було залучено кримінальне провадження № 42013120000000047 від 5.09.2013 р., то із матеріалів цього провадження оцінювались тільки ті докази на які посилався прокурор як на доказ із зазначенням тому і аркушу справи.

Заслухавши в судовому засіданні показання свідків, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, а також, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з позиції достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до таких висновків.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в Законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні використання завідомо підробленого документа.

Таке твердження органу досудового слідства не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, а докази надані стороною обвинувачення не доведені перед судом щодо їх переконливості. Обвинувачення висунуте ОСОБА_3 спростовується наступним.

За епізодом вчинення одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що звернувся до ОСОБА_3 за юридичною допомогою, оскільки на нього було складено адмінпротокол за ст.130 КУпАП і справа розглядалась у суді. При спілкуванні із ОСОБА_13, той запропонував декілька варіантів по розгляду його справи і яке можливе прийняття рішення судом. Ствердив, що ОСОБА_3, запропонувавши йому можливі варіанти розгляду справи називав суму грошей по кожному варіанту. При цьому ОСОБА_3 йому не роз'яснював для чого потрібна кожна конкретна сума грошей. Також не говорив, що гроші потрібно було комусь передати. Вартість кожного варіанту була записана ОСОБА_3 на аркуші паперу, сума приблизно була від 2000 грн. до 3800 грн. Після цього, за порадою батька, він звернувся до знайомого у районний відділ міліції, а потім в УБОЗ. У заяві вказав, що ОСОБА_3 для вирішення його питання сказав, що йому потрібні гроші. Після цього, приблизно п'ять разів зустрічався із ОСОБА_3 із застосуванням технічних засобів. Зазначив, що спочатку ОСОБА_3 йому говорив, що його справу можна вирішити взяттям на поруки трудовим колективом. Потім сказав, що так не вийде і можливо все вирішити через накладення стягнення у виді громадських робіт. Коли він погодився на цей варіант, то ОСОБА_3 сказав, що сума буде більша, здається 3500 грн. Ствердив, що із ОСОБА_3 не обговорювали кому ця сума грошей призначалась. Потім йому ОСОБА_3 повідомив, що біля суду його помічник передасть йому постанову суду, після цього він мав зустрітись із ОСОБА_3 і передати йому гроші. У вересні 12 чи 13 числа прибув до суду, де його зустріла юрист ОСОБА_7, яка сказала зачекати в холі суду, а сама зайшла в кабінет до якогось судді. Приблизно через 10 хвилин вона вийшла і повідомила, що потрібно 1000 грн., бо суддя їй нічого не віддасть. Він тут же подзвонив ОСОБА_3 той сказав щоб ніякі гроші ОСОБА_7 він не давав, повідомивши що в суді сам забере постанову і повідомить йому про зустріч. Ствердив, що угоду на представництво його інтересів у суді укладав із ОСОБА_7, про гонорар з нею не домовлявся, також не з'ясовував з ОСОБА_3 скільки буде коштувати робота ОСОБА_7. Пояснив, що ОСОБА_3 йому говорив, що його питання вирішується за певну суму грошей, але кому ці гроші призначались і за що він не говорив. Пояснив, що із розмови ОСОБА_3 він зробив для себе висновок, що частина із тих грошей, яку він мав передати ОСОБА_3 мала бути передана як хабар. Ствердив, що ОСОБА_3 йому про це нічого не говорив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 попросив її бути адвокатом у ОСОБА_2 по захисту його інтересів у адміністративній справі. Після цього вона уклала з ОСОБА_2 договір на представництво інтересів у суді, чи приймалось якесь рішення по тій справі не пам'ятає. Також не пам'ятає чи передавав ОСОБА_3 їй якісь документи на ОСОБА_2, а також чи повертала вона ці документи ОСОБА_6. Пояснила, що гонорар їй за представництво інтересів ОСОБА_4 у суді ОСОБА_3 не заплатив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що у вересні 2013 року із реєстру судових рішень роздрукувала ОСОБА_3 постанову по ОСОБА_2 , яку виносив суддя ОСОБА_16. Цю постанову передала ОСОБА_3 без підпису та печатки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що був понятим при поміченні, врученні грошей потерпілому та при обшуку офісу ОСОБА_3 Вказав, що понятим працівники міліції пояснили, що гроші потерпілий буде вручати за те щоб його не позбавляли прав на керування автомобілем. Також зазначив, що під час обшуку ОСОБА_3 неодноразово пояснював, що знайдені у нього гроші то плата за його послуги і гроші він нікому передавати не мав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що у вересні 2013 року працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_16. В провадженні у судді була адміністративна справа відносно ОСОБА_2, його інтереси представляла адвокат ОСОБА_7. Вказала, що ОСОБА_3 цією справою не цікавився, за період 2013 року ОСОБА_3 у суді не бачила. Зазначила, що адвокат ОСОБА_7 заходила до судді та передавала йому заяву про перенесення справи ОСОБА_2, також заходила в кабінет до судді в день прийняття рішення по ОСОБА_2.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що інтереси ОСОБА_2 по адміністративній справі представляла адвокат ОСОБА_7 Справа розглядалась у присутності цього представника, вона подала підтверджуючі на це документи, які були долучені у справу.

Отже, показаннями потерпілого і свідків заперечується твердження органу обвинувачення про те, що ОСОБА_3 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_2 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_16 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з цим, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що із ОСОБА_3 не обговорювали ніяких деталей щодо передачі грошей судді та якої суми. Також потерпілий ствердив, що звернувся до юриста ОСОБА_3 за правовою допомогою щодо захисту його інтересів у суді, оскільки судом розглядався адмінпротокол відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП і він боявся щоб його не позбавили посвідчення водія. Саме за вирішення цього питання він погодився заплатити ОСОБА_3 гроші. Потерпілий також підтвердив той факт, що його інтереси в суді у розгляді адміністративної справи представляла адвокат ОСОБА_7, з якою він, у день прийняття суддею рішення, уклав відповідну угоду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила обставину, що згідно угоди представляла інтереси ОСОБА_2 в суді у розгляді адміністративної справи, на прохання ОСОБА_3

25.07.2015 року прокурором, який підтримував державне обвинувачення у суді, було змінено обвинувачення ОСОБА_3 та складено обвинувальний акт, погоджений першим заступником прокурора Кіровоградської області. Прокурор дійшов до висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.369-2 та ч.1, ч.4 ст. 358 КК України.

Так, згідно зміненого обвинувачення діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, - одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Як вбачається із пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.369-2 КК України, останній вчинив кримінальне правопорушення 13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.

Згідно із Законами №221-VII від 18.04.2013 р. та №222-VII від 18.04.2013 р. до ст. 369-2 КК України було внесено зміни за якими абзац перший частини другої після слів «неправомірної вигоди» доповнено словами «для себе чи третьої особи». Вказані зміни були опубліковані в газеті «Голос України» 17.05.2013 р. №90.

Отже, станом на час вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.), ч.2 ст.369-2 КК України із внесеними змінами була викладена у такій редакції,- одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди. Таким чином, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_3 прокурор повинен був керуватись нормою Закону, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, в редакції, яка діяла до часу внесення до цієї норми змін, що були опубліковані 17.05.2013 р., суд прийшов до висновку що прокурором не дотримано вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України. Так, стороною обвинувачення не доказано винуватість, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3, кваліфікованого за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 року), тобто в редакції Закону, що не діяв на час вчинення злочину.

У п. 146 справи «Барбера, Масагує і Джамбардо проти Іспанії» від 6.12.1998 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

З аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, що надані стороною обвинувачення, суд прийшов до висновку, що прокурором, навіть за кваліфікації діянь ОСОБА_3 за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 року), не доказано час, місце і спосіб здійснення протиправного впливу ОСОБА_3 на суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_16 Також не доведено у чому протиправність такого впливу полягала, які дії ОСОБА_15 для цього застосовувались, та не встановлено у яких стосунках перебували ОСОБА_3 із суддею ОСОБА_16

Вказані обставини відповідно до п.1 ст.91 КПК України підлягають обов'язковому доказуванню.

Так, згідно обвинувачення від 25.07.2015 р., зазначено, що ОСОБА_3 запропонував потерпілому за винагороду домовитись із суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_16 про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. Але таке твердження органу обвинувачення заперечується показаннями потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 не говорив і не пропонував за винагороду домовитись із суддею ОСОБА_16

Більше того, потерпілий ствердив, що будь-яких розмов між ним та ОСОБА_3 про передачу якихось грошей судді не велось.

Крім цього, згідно досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 12.09.2013 р. суддею ОСОБА_16 по справі №398/6807/13п було винесено постанову згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАп та накладено стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт ( т.1 а.с.164). Вказана постанова суду набрала законної сили. Під час розгляду справи будь-яких доказів щодо скасування даної постанови із-за її незаконності суду не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що жодним із досліджених в судовому засіданні допустимих доказів не доведено факту протиправного впливу ОСОБА_3 на прийняття рішення суддею ОСОБА_16 у справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_2 За таких обставин суд вважає, що твердження органу обвинувачення в цій частині є надуманими та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Із аналізу досліджених доказів вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 після того, як відносно нього судом було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення, про дату прийнятого рішення йому було відомо так як в той день він був у суді, під контролем правоохоронних органів, всіма способами, залучаючи навіть дружину, провокував ОСОБА_3 на те, щоб той взяв від нього гроші.

Отже, за наслідками досліджених доказів суд прийшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 та працівники УБОЗ УМВС України в області переслідували намір цілеспрямованого схилення ОСОБА_3 до одержання неправомірної вигоди з метою відкриття кримінального провадження та отримання саме таким чином доказів.

Про це свідчить та обставина, що працівники міліції і прокуратури після одержання ОСОБА_3 під їх контролем першої частини неправомірної вигоди 13.09.2013 р. у сумі 1000 грн., що вже саме по собі є закінченим злочином, замість виконання завдання щодо припинення злочину та затримання ОСОБА_3, організували вручення ОСОБА_3 другої частини неправомірної вигоди у сумі 1800 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 червня 1998 року у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», визначено, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Крім цього, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції від 18.04.2013 р.), характеризуються спеціальною метою - отримання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи. Оскільки діяння ОСОБА_3 органом обвинувачення кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 р.) то цей орган повинен був довести перед судом у чому полягає суб'єктивна сторона цього злочину у діях ОСОБА_3, як того вимагає ст.91 КПК України. Але такий обов'язок стороною обвинувачення не дотриманий.

Отже, аналізуючи наведені обставини по епізоду щодо зловживання впливом ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено об'єктивну і суб'єктивну сторону кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України як в редакції 2011 р. так і в редакції від 18.04.2013 року, що діяла на час вчинення діяння ОСОБА_3

По епізоду підроблення та використання завідомо підробленого документа.

Згідно пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, прокурор встановив, що 8.09.2013 року приблизно в 14:30 год. ОСОБА_3 виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи. Так, достовірно знаючи, від свого знайомого - засновника і директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_6, що підприємство перебуває у стадії ліквідації і на ньому ніхто не працює ОСОБА_3, знаходячись у своєму службовому офісі виготовив протокол №1 загальних зборів товариства від 5.09.2013 р. Згідно цього протоколу, загальні збори колективу товариства ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_2, у зв'язку з порушенням ним ч.1 ст.130 КУпАП. Також ОСОБА_3 виготовив клопотання трудового колективу судді ОСОБА_16 від 5.09.2013 р. та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_2 від 5.09.2013 р. Ці документи ОСОБА_3 виготовив для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП. Після виготовлення і роздрукування по два примірника кожного документу ОСОБА_3 зустівся з директором ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_6 та попросив останнього розписатись у вказаних документах і поставити відбитки печатки товариства. У подальшому ОСОБА_3 передав вказані вище документи до Олександрійського міськрайонного суду і, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_2 Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України.

Аналізуючи виклад фактичних обставин зазначеного кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України є протирічним та незрозумілим. Так, у обвинуваченні зазначено, що 8.09.2013 р. ОСОБА_3 на власному ноутбуці виготовив завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_6, підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання до Олександрійського міськрайонного суду.

Після викладу цих фактичних обставин, у обвинуваченні зазначено, що роздрукувавши по два примірники кожного документа ОСОБА_3 попросив директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_6 розписатись у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «Етуаль-Схід», що останній і зробив.

Отже, з такого формулювання обвинувачення не можливо зробити єдиного висновку, які протиправні дії вчинив ОСОБА_3, направлені на підроблення офіційного документа. Так, є незрозумілим чи ці дії пов'язані з виготовленням офіційних документів від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» і їх підписання від імені директора, чи це внесення тексту до офіційних документів на підписаних чистих бланках директором вказаного товариства.

Крім цього у пред'явленому обвинувачені зазначено, що ОСОБА_3 у службовому офісі, на власному ноутбуці, виготовив протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 5.09.2013 р. про взяття на поруки члена трудового колективу ОСОБА_2, клопотання трудового колективу на ім'я судді та характеристику на водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_4 від 05.09.2013 р. Але у обвинуваченні не зазначено марку ноутбука на якому виготовлялись вказані вище документи, що позбавляє суд зробити висновок щодо можливості виготовлення цих документів за допомогою ноутбука.

Згідно протоколу обшуку від 16.09.2013 року (т.1 а.с.117-122), який покладено прокурором в основу обвинувачення, зазначено, що у службовому офісі ОСОБА_3 виявлено і вилучено ноутбук марки «ASUS». Разом з цим, під час судового розгляду прокурором не надано жодного доказу, як то висновок спеціаліста чи висновок експерта щодо того, що протокол №1 загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід», характеристика водія - експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_2 та клопотання трудового коллективу на ім'я судді були виготовлені на вилученому ноутбуці марки «ASUS». Вказані обставини позбавляють можливості зробити беззаперечний висновок, що зазначені документи виготовляв саме ОСОБА_3 Поряд з цим наведені обставини не спростовують доводів ОСОБА_3 про те, що названі вище документи готувались ОСОБА_7, яка представляла інтереси ОСОБА_2 у суді.

Крім цього, у пред'явленому ОСОБА_3 обвинуваченні зазначено, що виготовлені документи ОСОБА_3 намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_3 Тут же в обвинувальному акті прокурор зазначає, що ОСОБА_3, виконавши дії, які виразились у передачі виготовлених ним зазначених завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, вчинив використання завідомо підробленого документа. Отже, пред'явлене обвинувачення ОСОБА_3 у цій частині є протирічним, не зрозумілим та таким, що не доказує винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Так, у даному обвинуваченні одна обставина, встановлена прокурором, виключає іншу. А саме, у обвинуваченні прокурор стверджує, що ОСОБА_3 намагався долучити до матеріалів справи ОСОБА_2 документи на ОСОБА_2, але судом ці документи були повернуті ОСОБА_3 У даному випадку, стороною обвинувачення не доведено подію такого факту, не встановлено, які дії вчинялись ОСОБА_3 по долученню цих документів до справи та час коли ці події відбувались. Також не встановлено яким чином повертались вказані документи ОСОБА_3 ким і коли. Зазначаючи у обвинуваченні ту обставину, що документи стосовно ОСОБА_2 були повернуті ОСОБА_3, прокурором не доведено чи був у данному випадку факт використання завідомо підробленого документа у розумінні положень ч.4 ст.358 КК України.

Однак, у обвинуваченні прокурором визначено і те, що ОСОБА_3, виконавши всі дії, які виражались у передачі виготовлених ним завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП вчинив використання завідомо підробленого документа. Але під час судового розгляду прокурором не доведено і не підтверджено жодним доказом, які саме дії вчиняв ОСОБА_3 для передачі завідомо неправдивих документів до суду, кому ці документи передавав та з якою метою. Також не доведено, які наслідки настали у зв'язку з використанням таких документів. У обвинуваченні прокурор зазначає, що завідомо підроблені ОСОБА_3 документи були передані до суду для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. В той же час прокурором в якості доказу для підтвердження винуватості ОСОБА_3 додано постанову суду від 12.09.2013 р. (т.1 а.с.165). Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАп та накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт. Отже, за цією постановою ОСОБА_2 не був звільнений від адміністративної відповідальності. Крім цього, у наведеній постанові зазначено, що інтереси ОСОБА_2 представляв представник. Із наданого прокурором доказу, а саме договору про надання правової допомоги від 9 вересня 2013 р. (т.1 а.с.178) слідує, що інтереси ОСОБА_2 в суді представляла ОСОБА_7. Тобто, саме ця особа мала право надавати правову допомогу ОСОБА_2 та використовувати методи, передбачені законом щодо належного захисту особи у тому числі і на збирання та подання доказів.

Разом з цим, пред'являючи ОСОБА_3 обвинувачення у підробленні офіційного документа, а саме протоколу №1 загальних зборів трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 5.09.2013 р., клопотання трудового колективу та характеристики на ОСОБА_2 - водія - експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» прокурором не доведено чи ці документи мають статус офіційного документа. Тобто не встановлено обов'язкову ознаку підроблення, це предмет злочину, яким може бути тільки офіційний документ.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 давав йому на ознайомлення характеристику без підпису і печатки, у якій зазначалось, що ніби - то він працює у ТОВ «Етуаль-Схід».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_7 передала йому декілька екземплярів характеристики, на особу, яка не працювала на товаристві, де він є директором, які попросив підписати ОСОБА_3 Ці характеристики він підписав і поставив печатки, не читаючи їх, та передав ОСОБА_7.

Отже, у даному випадку, якщо прокурор прийшов до висновку, що названі вище документи мають статус офіційних, то ним не доведено з якого часу ці документи набули статусу офіційних і чи надавав такого статусу вказаним документам ОСОБА_3

Суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України характеризується прямим умислом, за наявності спеціальної мети - використання підробленого документа.

Суб'єктом злочину є певна особа, яка має право видавати чи посвідчувати офіційні документи, які надають права або звільняють від обов'язків.

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України полягає у одній із форм, такій як підроблення.

Підроблення офіційного документа може втілюватися в механічному (технічному) внесенні у зміст документа чи його реквізитів неправдивих відомостей, тобто включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма документа й усі його реквізити відповідають необхідним вимогам. Отже, до часу підроблення документа такий документ уже повинен мати статус офіційного.

Таким чином, стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено, які дії вчиняв ОСОБА_3 по внесенню саме до офіційного документа інформації, яка не відповідає дійсності, та не встановлено ким видавався такий документ.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено об'єктивну і суб'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, не встановлено предмет злочину та суб'єкт злочину.

В основу пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення покладено протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.09.2013 р. (т.3 а.с.4-6), протокол про результати аудіо-, відеоконтролю, місця (за особою) від 23.09.2013 р. (т.3 а.с 7-40), протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56). У даних протоколах зазначено, шо негласна слідча (розшукова) дія та аудіо-, відео контроль місця (за особою) проводиться на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_17 від 06.09.2013 р. Однак, матеріали, які стосувалися санкціонування вказаних заходів, а саме ухвали слідчого судді про надання дозволів на застосування зазначених заходів для дослідження суду не надавались. Під час судових дебатів адвокат обвинуваченого порушив питання про недопустимість таких доказів з огляду на те, що стороні захисту у повному обсязі не відкривались і судом не досліджувались такі матеріали.

Виходячи з вимог ст.ст.258,260,263,269 КПК України, ч.2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 11 грудня 2008 року у справі « Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

Так, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3, у значній мірі ґрунтується на даних протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій; аудіо - та відеоконтролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких було зафіксовано розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо одержання неправомірної вигоди та обставини передачі такої вигоди (т.3 а.с.4-56).

Згідно ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено заборону оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або не проведення стосовно певної особи оперативно - розшукової діяльності лише до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну таємницю» забороняється віднесення до такої таємниці будь-яких відомостей, якщо цим можуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Таким чином, суд приходить висновку, що ненадання для дослідження матеріалів, які стосувалися санкціонування негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відео контролю, спостереження за особою - ОСОБА_3 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж призвели до обмеження права ОСОБА_3 на змагальність сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, що також включає в себе належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення. Отже, під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні не встановлено і стороною обвинувачення не доведено які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею 6.09.2013 р., щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що докази, а саме протокол негласних слідчих (розшукових) дій від 30.09.2013 р., протокол про результати аудіо та відео контролю від 23.09.2013 р., протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.09.2013 р. (т.3 а.с.4-6, 7-12, 13-19, 20-23, 34-38, 41-56) отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини гарантованих Конституцією України, кримінально-процесуальним законом, зокрема ст.7 КПК України. За таких обставин вказані докази, у відповідності до ст.87 КПК України, визнаються судом недопустимими доказами.

Правові позиції щодо визнання доказів недопустимими у разі не відкриття і не дослідження матеріалів, які стосувалися санкціонування негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відео контролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.04.2015 року, справа 5-229км 15.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За правилами ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

З урахуванням викладених обставин, за наслідками судового розгляду, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.369-2, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, у зв'язку із чим, на підставі ст.373 КПК України, суд прийшов до висновку про ухвалення виправдувального вироку.

У відповідності до ст.124 КПК України процесуальні витрати у розмірі 19228.30 грн. віднести за рахунок держави у зв'язку з ухваленням виправдувального вироку.

Через ухвалення судом виправдувального вироку, запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у виді застави підлягає скасуванню із поверненням розміру внесеної застави після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.369-2 КК України, ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України визнати невинуватим, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України - виправдати.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді застави у розмірі 57350 грн., внесеної на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області- скасувати.

Після набрання вироком законної сили внесений розмір застави повернути заставодавцю .

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 19228.80 грн. віднести за рахунок держави.

Речові докази, грошові кошти, що є власністю ОСОБА_3, які вилучені у останнього під час проведення обшуку згідно протоколу від 16.09.2013 р. та мобільний телефон «Нокія 6303 СІ» повернути ОСОБА_3 Речові докази, що зберігаються у матеріалах справи залишити зберігати у справі. Інші речові докази повернути за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський райсуд м. Кропивницький протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Г. В. Бутельська