Вирок № 60129042, 29.08.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2902/15-к

Провадження № 1-кп/206/7/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2016 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Грицаюк Н.М.,

за участю секретаря - Сєдової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040030000283 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, приватного підприємця, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори - Кривдюка С.В., Двойнічна Л.М., Марковецького Ю.Б.,

потерпілі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих - ОСОБА_4,

законного представника

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5,

обвинувачена - ОСОБА_1,

захисник-адвокат - Андрущенко В.О.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 травня 2015 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21123», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухалася у м. Дніпропетровську по Південному мосту у напрямку вул. Гаванської.

На шляху руху, при з'їзді з Південного мосту на вул. Гаванську, ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи злочинну самовпевненість, крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг із другорядної дороги не надала мотоциклу «SpikeZZ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_2, який наближався до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі, зліва направо за напрямком руху, в результаті чого допустила з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної події водію ОСОБА_2 та його пасажиру ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, а саме:

-ОСОБА_2 у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна лобної області праворуч; відкритого перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням відламків, саднин пахової області праворуч, які відносяться згідно судово-медичної експертизи № 2323е від 21.05.2015 року до середного ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

-ОСОБА_3 у вигляді: відкритого 1-го Б ступеню уламкового перелому метафазу обох кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків, рани верхньої третини лівої гомілки по передній її поверхні; травматичного відриву нігтьової пластини 1-го пальця правої ступні; саднини лівої половини грудної клітини та лівої бокової стінки живота, обширної саднини лівого стегна, які відносяться згідно судово-медичної експертизи № 2319е від 20.05.2015 року до середного ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Згідно судово-автотехнічної експертизи № 70/27-315 від 26.05.2015 року, порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що ОСОБА_1, управляючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-21123», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не виконала вимоги п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які свідчать:

-п.16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

-дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»: «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі», -

невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнала в повному обсязі, щиро розкаялась та пояснила, що 02.05.2015 року о 16:20 год. вона з'їжджала з Південного мосту у м. Дніпропетровську на вулицю Гаванську, де розташована Придніпровська ТЕС, дане перехрестя Т-образне, є знак "поступитись дорогою", так на самому з'їзді вона призупинилась двічі подивилась по сторонах, де поодаль побачила автомобіль, та вирішила, що можна безпечно виконати маневр вліво, та коли почала рухатись зі швидкістю не більше за 10 км/год., в її автомобіль в'їхав мотоцикл, за кермом якого був неповнолітній хлопець, а пасажиром, як з'ясувалось пізніше, його батько. Після того, як вона оговталась після ДТП, підійшли хлопці з охорони Придніпровської ТЕС та допомогли викликати автомобіль «швидкої» допомоги, який їхав досить повільно. Цивільний позов визнала частково, в частині підтверджених документально витрат та зазначила, що вона пропонувала потерпілим грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди (2000 доларів США), однак ними було відмовлено в їх отриманні, також намагалась перерахувати їм гроші (по 2450 грн. кожному), однак вони відмовились їх отримувати.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що 02.05.2015 року він їхав на мотоциклі на швидкості близько 60 км/год., разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2, який був за кермом, по вул. Гаванській повз Придніпровську ТЕС у напрямку Південного мосту, як раптово без зупинки зі з'їзду з Південного мосту, повернувши вліво, виїхав автомобіль, за кермом якого була обвинувачена, так син одразу прийняв заходи гальмування, тобто заходи для уникнення зіткнення, однак уникнути не вдалось, та сталась ДТП, саме зіткнення сталося на полосі їх руху. Коли він оговтався, то почув голос сина, який гукав його на допомогу, після чого він побачив обвинувачену з дитиною на руках. Потім підійшли охоронці Придніпровської ТЕС, свідок-водій проїжджаючої автівки та співробітники СТО, шо розташоване як раз на з'їзді з мосту, та викликали карету «швидкої». Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, а також моральної шкоди підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позові, крім того пояснив, що ОСОБА_1 дійсно намагалась один раз пропонувати кошти та він направив її до своєї жінки, потім прийшли переводи на ім'я його та сина, однак вони не мали змоги прийти та особисто їх отримати, а також вони навіть не знали від кого ці кошти.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив суду, що є неповнолітньою особою, 02.05.2015 року він, керуючи мотоциклом, рухався зі сторони вул. Електричної, що у м. Дніпропетровську, у бік Південного мосту зі швидкістю приблизно 60 км/год., разом зі своїм батьком (пасажиром), як з мосту виїхав автомобіль та сталось зіткнення, внаслідок чого у нього стався перелам руки та струс мозку, а у батька перелом ноги. Даним мотоциклом керував на підставі довіреності, прав водія не має. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Судом в судовому засіданні також були досліджені інші докази, які підтверджують винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй діяння:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.05.2015 року з фототаблицею, проведеного в період часу з 19 години 50 хвилин до 20 години 20 хвилин була зафіксована обстановка місця дорожньо-транспортної пригоди. Складено план-схему до даного протоколу, на якій зазначено напрямок руху обох транспортних засобів та місце їх зіткнення (т. 1 а.п. 91-102);

- висновком експерта № 2323е від 21.05.2015 року, про те що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна лобної області праворуч; відкритого перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням відламків, рани променево-п'ясного суглобу по долонній її поверхні; закритого перелому середньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, саднин пахової області праворуч.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії твердих предметів якими могли бути виступаючі частини рухаючогося авто- або мотозасобу, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи дані медичної документації, дані рентгенологічних обстежень можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження його до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середного ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. (т. 1 а.п. 103-105);

-висновком експерта № 2319 е від 20.05.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого 1-го Б ступеню уламкового перелому метафазу обох кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків, рани верхньої третини лівої гомілки по передній її поверхні; травматичного відриву нігтьової пластини 1-го пальця правої ступні; саднини лівої половини грудної клітини та лівої бокової стінки живота, обширної саднини лівого стегна.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося мото-або автозасобу з можливим послідуючим падінням на тверде покриття, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи дані медичної документації, дані рентгенологічних обстежень можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження його до медичного закладу, тобто можливо і в термін, на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 (т. 1 а.п. 106-108);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2015 року за участі ОСОБА_1 із схемою до протоколу, відповідно до якого остання на місці показала про обставини скоєного 02.05.2015 року близько 16:20 год ДТП (т. 1 а.п. 109-114);

- висновком експерта № 70/27-315 від 26.05.2015 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля "ВАЗ-21124" ОСОБА_1 повинна була діяти згідно вимог п.16.11 і дорожнього знаку 2.1 додатка № 1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "ВАЗ-21124" ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.11 і дорожнього знаку 2.1 додатка № 1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з даною ДТП. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла "Spike ZZ" ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. При заданих вихідних даних водій мотоцикла "Spike ZZ" ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21124" шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою мотоцикла до місця зіткнення. У даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла "Spike ZZ" ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей п.12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія мотоцикла "Spike ZZ" ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною ДТП (т. 1 а.п. 116-118).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні та її дії кваліфікуються за ч. 1ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України, до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, те, що вона раніше не судима, працює приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, 2010 року народження, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Також суд враховує обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченої, а саме її щире каяття, що передбачено ст. 66 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винної, а також обставини справи, суд доходить висновку про можливість виправлення засудженої без відбування основного покарання у виді обмеження волі. В зв'язку з цим суд вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з одночасним покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Щодо вирішення цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню - на загальну суму 28198 грн. 78 коп., що складаються з понесених витрат на: лікувальні препарати на операцію ОСОБА_3 у розмірі 4043,65 грн.; комплекту для остеосинтезу кісток у розмірі 6870 грн.; наркозу у розмірі 1200 грн.; милиць у розмірі 240 грн.; медикаментів для операції ОСОБА_2 у розмірі 403,55 грн.; препаратів, придбаних в процесі лікування та в післяопераційний період - 9780,69 грн.; на операції ОСОБА_2 у розмірі 2700 грн. та 2960,89 грн. відповідно.

Вимоги потерпілого ОСОБА_3 щодо відшкодування витрат на проїзд до лікарні нічим об'єктивно не підтверджена, оскільки надано лише квитанції з АЗС, що не свідчать про їх належність саме до проїзду до лікарні; вимога про стягнення витрат, пов'язаних з перебуванням мотоцикла на штрафмайданчику, оскільки не підтверджено якою обставиною обумовлено перебування ТЗ на штрафмайданчику, та з чим пов'язано це безпосередньо, окрім того не надано підтверджень витрат на наркоз ОСОБА_2 у сумі 1500 грн., тобто суду не надано фіскальних документів (ані чеків, ані квитанцій, квитків), а тому задоволенню ці вимоги не підлягають. Також не підтверджено жодним чином оцінену потерпілим шкоду транспортному засобу у сумі 24000 грн. та вартість нібито пошкоджених двох мобільних телефонів на суму 6000 грн., тому в цій частині позову слід відмовити також.

До того ж суд не знаходить підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на оплату випускного ОСОБА_7 на суму 3000 грн. та підготовчих курсів до ВНЗ останнього, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цього, у зв'язку з тими обставинами, на які посилається позивач.

Доводи захисту щодо неможливості отримання потерпілими переказу грошових коштів від обвинуваченої ОСОБА_1 є необгрунтованими, оскільки суперечить приписам ч. 4 ст. 245 ЦК України, яким чітко визначено, що отримання таких коштів можливе при видачі довіреності, яку може бути посвідчено посадовою особою організації, в якій довіритель перебуває на стаціонарному лікуванні.

Також суд не може погодитись з посиланнями обвинуваченої та її захисника на те, що відшкодувати матеріальну та моральну шкоду повинна страхова компанія ПрАТ СК «УНІКА», оскільки її транспортний засіб був забезпечений відповідним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виходячи з наступного.

Статтями 27, 31, 33 ЦПК України право визначати відповідача у справі та проводити його заміну або залучення у якості співвідповідача належить виключно позивачеві.

З огляду на положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1169 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоди. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник), даної позиції притримується Верховний Суд України (постанова від 20 січня 2016 року справа № 6-2808 цс 15).

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката, що іменовані як судові витрати з боку представника потерпілих суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99 р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року визначено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Так у п. 48 даної постанови визначено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, враховуючи те, що такого розрахунку суду не надано, у вимозі стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених ним витрат на правову допомогу слід відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілих, тяжкості заподіяних травм, наслідки тілесних ушкоджень, достовірності вимушених змін в життєвих стосунках потерпілих, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченої, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілих моральну шкоду у розмірі 20000 грн. кожному.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченої відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч.1ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілих задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 28198 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 78 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи у розмірі 491,04 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу № 70/27-315 від 26.05.2015 року).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: Н.М. Грицаюк