Рішення № 6007086, 30.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09 Справа№ 2/164

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Західенергоремонт”, м. Дрогобич до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод” в особі філії “Металургійний комплекс” Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод”, м. Донецьк, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дрогобич про стягнення 216120 грн. 89 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Західенергоремонт”, м. Дрогобич звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод” в особі філії “Металургійний комплекс” Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод”, м. Донецьк, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дрогобич про стягнення 216120 грн. 89 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.07.2009р. призначив розгляд справи на 18.08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу-1 було передано у власність товар. Однак, відповідач-1 свої зобовязання щодо оплати товару виконав частково, на дату подання позову сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем становить 154642 грн. 80 коп. У звязку з невиконанням забовязання щодо оплати товару позивачем нараховано пеню в сумі 32131 грн. 80 коп., втрати від інфляції в сумі 25329 грн. 82 коп., три відсотки річних в сумі 4016 грн. 47 коп.

Крім цього, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобовязання за договором поставки у розмірі 1000 грн. 00 коп.

У звязку з цим просив стягнути з відповідача-1 суму заборгованості в розмірі 215120 грн. 89 коп., з відповідача-2 1000 грн. 00 коп. Просив також покласти на відповідачів судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Відповідач-1 в судове засідання 18.08.2009р. явку представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому відповідач-1 заперечує проти позовних вимог. Зокрема, у відзиві зазначено, що договір поруки є фіктивним та укладений його сторонами для зміни підсудності у даній справі. Також зазначено, що договором передбачено претензійний досудовий порядок врегулювання спору, який позивачем не було дотримано.

Відповідач-2 в судове засідання 18.08.2009р. не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.08.2009р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2009р.

10.09.2009р. позивач через канцелярію суду подав заяву про зміну позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 1000 грн. 00 коп., у звязку з оплатою 14.08.2009р. останнім цієї суми.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з врахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог. На підтвердження оплати відповідачем-2 1000 грн. 00 коп. подав виписку з банківського рахунку позивача.

Відповідач-1 в судове засідання 10.09.2009р. явку представника не забезпечив, направив телеграмою клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач-2 в судове засідання 10.09.2009р. не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив стягнути згідно поданого розрахунку суми позову з відповідача-1 суму основного боргу в розмірі 153642 грн. 80 коп., пеню в розмірі 18302 грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 24790 грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 2293 грн. 72 коп. та судові витрати.

Відповідач-1 в судове засідання 22.09.2009р. явку представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №2/164 у звязку з поданням до господарського суду Львівської області позову про визнання договору поруки між позивачем та відповідачем-2 недійсним.

Відповідач-2 в судове засідання 22.09.2009р. не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2009р.

В судове засідання зявився представник позивача, позов підтримав, просив задоволити.

Відповідач-1 в судове засідання 30.09.2009р. явку представника не забезпечив, направив телеграмою клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач-2 в судове засідання 30.09.2009р. не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача проти клопотання відповідача-1 про відкладення заперечив, повідомив, що розгляд справи неодноразово за клопотаннями відповідача-1 відкладався, в матеріалах справи є достатньо доказів, щоб розглядати справу без участі представника відповідача-1. Зазначив також, що у відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Представнику сторони розяснено його права та обовязки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16 липня 2008р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір №3300001636 та додаток №1 до цього договору.

За цим договором продавець (позивач) зобовязувався передати, а покупець (відповідач-1) зобовязувався прийняти і оплатити згідно умов цього договору продукцію виробничо-технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки товару обумовлюються сторонами в додатку і/або додатковій угоді, які є невідємною частиною даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору та додатку №1, позивач поставив і передав у власність відповідачу-1 товар на загальну суму 309285 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 01.09.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей ЯОЗ №387622 від 03.09.2008р. (оригінали накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Пунктом 3.1. договору №3300001636 від 16.07.2008р. та п. 2 додатку №1 до цього договору передбачено, що покупець (відповідач-1) здійснює оплату товару шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача) на підставі рахунку в наступному порядку:

-50% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати;

-50% від вартості партії товару перераховується на протязі 10-ти днів з дати поставки товару

Відповідно до п. 3 додатку №1 договору №3300001636 від 16.07.2008р., датою поставки товару рахується дата відмітки про його отримання, вказана в товарно-транспортній накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобовязання щодо оплати вартості товару виконав частково, здійснив лише передоплату в сумі 154642 грн. 80 коп., станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем становила 154642 грн. 80 коп.

01.07.2009р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки.

За договором поруки поручитель (відповідач-2) зобовязується відповідати перед кредитором (позивачем) за часткове виконання зобовязань по договору №3300001636 від 16.07.2008р. між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 2 договору поруки від 01.07.2009р. поручитель (відповідач-2) зобовязується частково, в розмірі 1000 грн. 00 коп., погасити борг, що виник з підстав договору №3300001636 від 16.07.2008р. між позивачем та відповідачем-1 за відповідача-1. Строк виконання зобовязання за договором складає 10 днів з моменту підписання договору.

Станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем становила 1000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що борг відповідачем-2 в сумі 1000 грн. 00 коп. оплачений, на підтвердження чого подав копію виписки з банківського рахунку. Просить також згідно поданої заяви про зміну позовних вимог прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача-2 1000 грн. 00 коп. Виходячи із обставин, наведених позивачем у заяві про зміну позовних вимог, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заяву про відмову від позову підписано керівником ОСОБА_4І, особою, яка підписала позовну заяву та відповідно до поданої довідки про включення позивача до ЄДРПОУ, виступає керівником позивача, скріплена печаткою позивача.

З огляду на наведене, матеріали справи, керуючись ст. 78 ГПК України, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача-2 1000 грн. 00 коп., з наслідками, встановленими при припиненні провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязання є зокрема договори, правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. договору №3300001636 від 16.07.2008р., в разі порушення строків оплати поставленого товару покупець (відповідач-1) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 22.09.2009р. представник позивача подав розрахунок суми позову, згідно якого просив стягнути з відповідача-1 пеню в розмірі 18302 грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 24790 грн. 26 коп. та 3% річних в розмірі 2293 грн. 72 коп.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано відповідачу-1 пеню за період з 14.09.2008р. по 12.03.2009р. в розмірі 18302 грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 24790 грн. 26 коп. та 3% річних в сумі 2293 грн. 72 коп.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач звернувся з позовом, зазначивши одним з відповідачів Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, місцезнаходження якого м. Дрогобич Львівської області. З тексту позовної заяви вбачалося, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за договором поруки взяв на себе зобовязання відповідати перед позивачем за часткове виконання зобовязань відповідачем-1 по договору №3300001636 від 16.07.2008р. між позивачем та відповідачем-1. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, при винесенні ухвали про порушення провадження у справі, судом було дотримано вимоги ст. 15 ГПК України. В подальшому позивачем було подано заяву про відмову від позову в частині вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у звязку з виконанням останнім своїх зобовязань по договору поруки. Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Таким чином, вирішення справи №2/164 господарським судом Львівської області по суті не залежить від результату розгляду справи за позовом відповідача-1 до позивача та відповідача-2 про визнання договору поруки недійсним. З даних мотивів суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження за клопотанням відповідача-1 та відмовляє в його задоволенні.

Посилання відповідача-1 у відзиві на те, що позивач подав позов до закінчення строку досудового врегулювання спору (розгляду претензії) є необґрунтованими. ГПК України не ставить в залежність виникнення права на звернення з позовом до суду від дотримання процедури досудового врегулювання спору, зокрема обовязковості заявлення позову після закінчення строків для розгляду претензії. Також слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. №15-рп/2002. Цим рішенням встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Обовязкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання субєктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає: з відповідача-1 - 153642 грн. 80 коп. основного боргу, 18302 грн. 92 коп. пені, 24790 грн. 26 коп. втрат від інфляції та 2293 грн. 72 коп. 3% річних. В частині стягнення боргу в розмірі 1000 грн. 00 коп. з відповідача-2 провадження припинити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №155, видане 02.02.2005р., договору від 25.05.2009р., акту виконаних робіт та копію платіжного доручення №74 від 22.06.2009р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.

Оскільки спір виник з вини відповідача-1, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1 пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231 ГК України та ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод”, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122 (ідентифікаційний код 30939178) в особі філії “Металургійний комплекс” Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод”, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 141 (ідентифікаційний код 34850132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Західенергоремонт”, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 21, Львівська область (ідентифікаційний код 31505804) 153642 грн. 80 коп. основного боргу, 18302 грн. 92 коп. пені пені, 24790 грн. 26 коп. втрат від інфляції, 2293 грн. 72 коп. 3% річних, 1990 грн. 24 коп. державного мита, 290 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6446 грн. 30 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.В частині стягнення боргу в розмірі 1000 грн. 00 коп. з відповідача-2 провадження припинити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя