Рішення № 6004985, 02.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.09 р. Справа № 2/246

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 1038,73грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Мишина Н.Г. за довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1038,73грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 5/18 від 01.02.2000р. на спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 02-62/20131 від 28.08.2009р.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі свідоцтва про право власності на вбудоване нежитлове приміщення від 20.01.2000р. Приватний підприємець ОСОБА_1 займає нежитлове приміщення площею 102,2м2, в будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

01.02.2000р. між Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” (Власник будинку) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Співвласник) був укладений договір № 5/18 про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення.

За цим договором Власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а Співвласник приймає участь в витратах Власника будинку з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду пропорційно займаній площі в сумі 20,84грн.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що Власник будинку зобовязаний виконувати весь комплекс робіт з утримання та експлуатації будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення, та прилеглу територію, чим забезпечити реальну можливість здійснення діяльності Співвласника. Несе відповідальність за стан холодного, гарячого водопостачання, каналізацію, опалення до врізати мереж, що знаходяться в приміщення Співвласника в систему житлового будинку. При аваріях на цих мережах Власник будинку за власний рахунок ліквідує аварію, усуває її наслідки. Власник будинку не несе матеріальну відповідальність за причинений збиток в разі, якщо аварія сталася з вини Співвласника, а також в разі порушення Співвласником правил зберігання товарів та матеріальних цінностей, установлених нормативними документами.

Згідно до п. 2.2. договору Співвласник зобовязаний укласти договір з підприємствами постачальниками комунальних послуг, укласти договір оренди земельної ділянки. Утримувати приміщення відповідно до санітарних норм, виконувати всі протипожежні заходи. Здійснювати необхідний поточний ремонт приміщення, інженерних мереж та сантехнічного обладнання на ньому. Реконструкція нежитлового приміщення, повязана з переобладнанням несучих та інших загальних конструкцій будинку, може здійснюватися тільки після погодження та дозволу відповідних органів у встановленому порядку. Надавати доступ представникам Власника будинку для огляду та при необхідності ремонту конструктивних елементів будинку та прохідних інженерно-технічних комунікацій, а також для ліквідації аварій у вихідні та святкові дні.

Розділом 3 “Розрахунок суми платежу за договором” визначено, що експлуатаційні витрати на момент укладання договору за місяць складають 20,84грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. суму платежу Співвласник зобовязаний перерахувати на рахунок Власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що перерахунок суми експлуатаційних витрат здійснюється щоквартально відповідно фактичним витратам Власника будинку.

Вказаний договір вступає в силу з 01.02.2000р. та дає до 31.12.2004р. якщо ні одна із сторін за місяць до закінчення строку договору не звернеться з пропозиціями, то договір вважається перекладеним на той же строк (розділ 5 “Строк договору”).

01.04.29007р. між сторонами було підписано зміни до договору № 5/18, де визначено, що розмір експлуатаційних витрат на момент підписання додаткової угоди складає 1,21грн/м2.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим за висновками суду договір є продовженим.

На виконання умов договору позивачем у період з серпня 2008р. по лютий 2009р. надавались послуги, обумовлені договором на загальну суму 1038,73грн.

За вказаний період відповідач за отримані послуги не розрахувався в повному обсязі.

У звязку з наявністю заборгованості в розмірі 1038,73грн. за період з серпня 2008р. по лютий 2009р. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Статтями 319, 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обовязковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобовязань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було встановлено судом, повноваження утримання будинку, що знаходиться у комунальній власності міста належить Комунальному підприємству “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк.

З огляду на викладене, за висновками суду, позивачем виконувалися обовязки з утримання будинку та прибудинкової території, витрати на які відповідач повинен був своєчасно відшкодовувати. Однак, відповідач всупереч умовам договору, свої зобовязання щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат не виконав, у звязку з чим за спірний період за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 1038,73грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Загальні умови виконання зобовязань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконанні зобовязання з утримання будинку та прибуденкової території в період з серпня 2008р. по лютий 2009р. Що стосується виконання відповідачем зобовязань по оплати отриманих послуг з утримання будинку та прибуденкової території, та такі зобовязання відповідачем не виконані, а саме не оплачені експлуатаційні витрати за спірний період.

З огляду на викладене за період з серпня 2008р. по лютий 2009р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1038,73грн. та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 1038,73рн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” (83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 299, р/р 260009801197 ДОФ АКБ Соцразвития УСБ, МФО 334011, ЗКПО 05514241) заборгованість за експлуатаційні витрати у розмірі 1038,73грн., судові витрати: державне мито у розмірі 102грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя