Ухвала суду № 60026039, 14.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2042/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Куцина М.М.,

суддів - Бондаренка Ю.О., Павліченка С.В.,

при секретарі - Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою з доповненнями представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2016 року по справі за скаргою представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на дії державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ, -

в с т а н о в и л а :

29 лютого 2016 року представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулися до суду із скаргою на дії заступника начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ Венжеги М.Р..

Скаргу мотивували тим, що 24 лютого 2016 року заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_4 в межах виконання виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 796 182,28 грн. та на користь ПАТ «ПриватБанк» боргу в сумі 210 756,35 року було складено акт про опис та арешт майна за адресою: АДРЕСА_1, яке ніби належить ОСОБА_3, про що останній дізнався від своєї колишньої дружини, яка проживає за вказаною адресою разом з дітьми.

ОСОБА_3 розірвав шлюб з дружиною в 2004 році, відтоді за адресою: АДРЕСА_1, не проживає, хоча це є місцем його реєстрації. Крім того колишня дружина заявника є одноособовим власним даного будинку на підставі Свідоцтва про право власності нерузхомого майна від 26 січня 2009 року.

Оскільки все описане майно є майном колишньої дружини, яким вона користується разом із дітьми, жодного відношення до даного майна ОСОБА_3 немає, заявники вважають, що державний виконавець не маючи на це жодних підстав, незаконно описав та наклав арешт на майно, яке боржнику не належить.

Крім того, державним виконавцем безпідставно взято до уваги ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року, згідно до якої боржнику належить 1/2 частка будинку, хоча це спростовується Свідоцтвом про право власності, де зазначено, що власником будинку є його колишня дружина ОСОБА_6.

Посилаючись на вказані обставини заявники просили визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати акт опису й арешту майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вчинений 24 лютого 2016 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на дії державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали із-за неповного встановлення обставин справи, просили скасувати оскаржувану ними ухвалу і постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі.

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Заявник ОСОБА_3 та представник МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності нез'явившихся сторін.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Встановлено, що на виконанні МВ ДВС перебувають два виконавчих провадження по виконанню: виконавчого листа № 308/8338/14 від 25 травня 2015 року про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 796 182,28 грн. та виконавчого листа № 2/0417/6326/2012 від 1 жовтня 2012 року про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» боргу в сумі 210756,35 грн..

В межах проведення виконавчих дій за вищезазначеними виконавчими провадженнями 24 лютого 2016 року заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_4 було складено акт про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, та встановлено, що за зазначеною адресою проживає колишня дружина боржника ОСОБА_6 разом із дітьми, шлюб із якою розірвано ще в 2004 році, і яка є однособовою власницею будинку АДРЕСА_1 згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2009 року.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд виходив з того, що скаржником жодними належними доказами не доведено, що він не проживає в АДРЕСА_1, де він зареєстрований, і половина якого належить йому на праві власності, що визначено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Як на основну підставу відмови в задоволенні скарги суд першої інстанції послався на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року, що була постановлена по справі за поданням державного виконавця про визначення частки у майні боржника, що перебуває у спільній сумісній власності, і якою подання було задоволено та визначено, що боржнику ОСОБА_3 належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що вищезазначена ухвала скасована ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 березня 2016 року, а вирішення питання про визначення частки у майні боржника, що перебуває у спільній сумісній власності передано на новий судовий розгляд, тобто судом першої інстанції зроблено висновки на підставі судового рішення, що не набрало законної сили, і безпідставно взято до уваги встановлені ним обставини, хоча такі потребують додаткового встановлення й дослідження.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, при розгляді питання про надання відповідної оцінки діям державного виконавця щодо виконання судових рішень суд першої інстанції не витребував та не дослідив належним чином матеріали виконавчих проваджень, рішення суду про стягнення заборгованостей, не встановив, коли виникли заборгованості, зокрема чи боржник брав на себе відповідні зобов'язання під час перебування в шлюбі із колишньою дружиною, чи перебуває у колишньої дружини належне йому майно, на яке може бути звернуто стягнення, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, тобто, судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений законодавцем для розгляду питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, оскільки матеріали справи не містять необхідних доказів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про правильність вирішення питання щодо визнання незаконними дій державного виконавця по складанню акту опису й арешту майна від 24 лютого 2016 року, що тягне за собою необхідність скасування ухвали суду першої інстанції, як ухваленої з порушення порядку її розгляду та передачі вирішення зазначеного питання на новий розгляд.

Згідно із нормами п. 3 ч. 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2016 року підлягає скасуванню як така, що постановлена судом першої інстанції з порушенням порядку, встановленого для вирішення питання законності дій державного виконавця, з передачею на новий розгляд до суду першої інстанції вирішення зазначеного питання, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу з доповненнями представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2016 року скасувати, і передати вирішення даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: