Ухвала суду № 60026026, 16.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 713/1919/12

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача : Куцина М. М.,

суддів: Бисаги Т.Ю., Ігнатюка Б.Ю.,

при секретарі: Шукаль О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області на ухвалу Хустського районного суду від 10 червня 2016 року про визнання неподаною та повернення заяви відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про перегляд рішення Хустського районного суду від 17 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Відділ державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Хустського районного суду від 17 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвалою судді Хустського районного суду від 10 червня 2016 року заяву відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції визнано неподаною і повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою судді Хустського районного суду від 10 червня 2016 року Тячівський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали із-за порушення норм процесуального прав, неповного з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 02 червня 2016 року Головним управлінням державної казначейської служби у Закарпатській області було проведено оплату судового збору у розмірі 4390, 30 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1168 від 02 червня 2016 року, яке на думку апелянта, відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а також іншим вимогам законодавства. Крім того, на думку апелянта, Законом не встановлено імперативної вказівки щодо подачі до суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони не з'явилися в судове засідання апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України може розглянути справу без їх участі, так як вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу від 10 червня 2016 року про визнання неподаною заяви відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про перегляд рішення Хустського районного суду від 17 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що заявником у встановлений строк не виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху у повному обсязі, так як надано суду тільки копію платіжного доручення, що не може бути належним доказом сплати судового збору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦПК України заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, а також документ про сплату судового збору.

Згідно з ч.3 ст. 364-1 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Встановлено, що ухвалою судді Хустського районного суду від 22 лютого 2016 року заяву відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про перегляд рішення Хустського районного суду від 17 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, як таку, що не відповідає вимогам ст. 364 ЦПК України.

Однією з підстав залишення заяви без руху була несплата заявником судового збору.

В подальшому, ухвалою судді Хустського районного суду від 10 червня 2016 року заяву відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про перегляд рішення Хустського районного суду від 17 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами - визнано неподаною і повернуто заявнику.

Матеріалами справи встановлено, що 06 червня 2016 року на виконання ухвали судді Хустського районного суду від 22 лютого 2016 року про залишення заяви без руху, начальником Тячівського районного відділу ДВС ГТУЮ було подано завірену ксерокопію платіжного доручення № 1168 від 02 червня 2016 року про сплату 4390, 30 грн. судового збору (а. с. 134-135).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.26 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року№ 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв'язку з тим, що заявником у встановлений строк не виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху у повному обсязі, так як не надано суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, а тільки його копію, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали судді суду першої інстанції про визнання заяви неподаною та повернення такої заявнику - відсутні.

З огляду на викладене та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області слід відхилити як безпідставну та необгрунтовану й залишити без змін ухвалу Хустського районного суду від 10 червня 2016 року, як постановлену з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області - відхилити.

Ухвалу Хустського районного суду від 10 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді :