Постанова № 60025642, 30.08.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/10323/16-а

2-а/263/296/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шатілова Л.Г., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, зазначивши, що 15.11.1995 року Указом Президента України № 1055 він був призначений суддею Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п'ять років, і згідно Постанови Верховної Ради України № 2149-111 від 14.12.2000 року був обраний на посаду судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області безстроково. 21.09.2006 року наказом № 365 начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, на основі Постанови Верховної Ради України № 19-V від 21.07.2006 року, він був звільнений із займаної посади у зв'язку з виходом у відставку, у відповідності з п.п.1,2 і 9 ч.5 ст.126 Конституції України, і йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді Приморського районного суду Донецької області у відставці, як судді, що пропрацював на вказаній посаді більше 20 років, при цьому в стаж роботи на посаді судді відповідно до діючого законодавства були включені робота на посаді слідчого та слідчого з особливо важливих справ органів прокуратури, служба в рядах Збройних сил, та частково термін навчання у вищому навчальному закладі. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, справа №-1-2/2013 «Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абзаців 1, 2, 4, 6 частини 5 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці № 1-8/2016), він, як суддя у відставці Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, повинен отримувати 80% від заробітної плати працюючого судді Приморського районного суду м. Маріуполя, у якості щомісячного довічного грошового утримання. Звернувшись 11.07.2016 року до відповідача з письмовою заявою про виплату нового належного щомісячного довічного грошового утримання на теперішній час, та надавши довідку про розмір суддівської винагороди діючого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, відповідач новий розмір довічного утримання не застосував з указаної ним у заяві дати, тобто з 01.05.2016 року, а тільки з 08.06.2016 року, таким чином, при проведенні перерахунку виключив період 1 місяць та 7 днів, тобто з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року, про що було винесено рішення № 758 від 05.08.2016 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання. Вважає, що такі дій відповідача порушують його права та законні інтереси, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області в часті відмови перерахування щомісячного довічного грошового утримання та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з розрахунку суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області у період з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, яка нараховується відповідно до ст.ст. 129,141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № -2453-1 від 07.07.2010 року, а також згідно Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №-3-рп/2013, та Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, встановленого ст.ст.129, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №-2453-1 від 07.07.2010 року, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №-3-рп/2013, справа № -1-2/2013 «Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи», та Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, без обмеження його максимального розміру, і надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Представник УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що з 01.02.2007 року ОСОБА_2 було призначено пенсію згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відсоток від заробітної плати склав 80%. Останній перерахунок був здійснений з 30.07.2013 року, виходячи з заробітної плати - 18 925, 50 грн., на підставі довідки № 08-23/89 від 09.01.2013 року, розмір пенсії склав - 15 140,40 гривень. На підставі заяви від 11.07.2016 року та довідки № 08/1065 від 04.07.2016 року про розмір заробітної плати станом на 01.05.2016 року розмір пенсії був перерахований з 08.06.2016 року та склав 19 140 грн. В перерахунку пенсії з 01.05.2016р. позивачу було відмовлено з тих підстав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-УІІІ від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За таких обставин, довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01.06.2015 року не призначається та не перераховується. З огляду на викладене просив суд відмовити у задоволені позову.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.02.2007 року перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді Приморського районного суду Донецької області у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відсоток від заробітної плати склав 80%.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року в редакції Закону № 192-V111 «Про забезпечення права на справедливий суд».

Гарантії незалежності суддів забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів,установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною І статті 141 вказаного Закону встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ст.133 Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 щомісячне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

У відповідності до ст.6.4 Європейської хартії про статус суддів, суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року у справі № 1-2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..2, абзацу другого п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суд дів у відставці), зазначено, що не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Вищезгаданим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми законодавства, що обмежували права та гарантії суддів у відставці, а саме: частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ; абзац 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-УІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частини 2, 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

Гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Відповідно до міжнародних актів, таких як Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12, від 17 листопада 2010 року № (2010)12 рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді; кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, виключення положення про можливість здійснення його перерахунку, про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, а також щодо припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII; абзаців 1-4 та 1,2 речень абзацу 6 частини 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII; пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

З урахуванням встановлених по справі обставин, положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, встановленого ст.ст. 129, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №-2453-1 від 07.07.2010 року, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № -3-рп/2013, справа №-1-2/2013 «Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи», Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, за період з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, без обмеження його максимального розміру, і надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, та визнання такого не здійснення неправомірним.

Відповідно до ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, з метою повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне скасувати рішення УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про відмову ОСОБА_2 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці № 758 від 05.08.2016 року, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 22, 58, 64, 126 Конституції України, ст.ст. 8-11, 17, 18, 69, 71, 72, 94, 99, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з розрахунку суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за період з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, яка нараховується відповідно до ст.ст. 129, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - неправомірними.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про відмову ОСОБА_2 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці № 758 від 05.08.2016 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, встановленого ст.ст. 129, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №-2453-1 від 07.07.2010 року, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № -3-рп/2013, справа №-1-2/2013 «Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи», Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, за період з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, без обмеження його максимального розміру, і надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.Г. Шатілова