Рішення № 60025606, 29.08.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2638/15-ц

Провадження № 2/263/1036/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором № 2249-019/06Р від 12 жовтня 2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним Банком «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1, забезпеченого договором поруки № 2249-019/06Р від 12 жовтня 2006 року укладеному з ОСОБА_2, в сумі 13888,93 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 11415 дол. США, відсотків 2473, 93 дол. США, що утворилися станом на 21 червня 2015 року, посилаючись на порушення боржником зобов'язань за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у адресованій суду заяві просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, у адресованій суду заяві просили справу розглядати в їх відсутність, позовні вимоги не визнали та подали до суду клопотання про застосування позовної давності при вирішенні спору по справі, та відмовити в задоволенні позову.

Суд, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним Банком «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2249-019/06Р, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 21008 дол. США, зі сплатою 12 % річний, терміном з 12.10.2006 року по 12.10.2012 року.

Відповідно до п. 4.4 договору погашення кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця рівними частинами в сумі 292 дол. США.

Виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором було забезпечено договором поруки укладеним 12 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту № 2249-019/06Р від 12 жовтня 2006 року, який відповідно до п. 4.1. набирає чинності з дати його укладання та діє до 12.10.2015 року

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі.

Позичальником протягом дії кредитного договору порушувалися його умови: не сплачувалися вчасно відсотки за користування кредитом та чергові погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 21 липня 2015 року банком нарахована заборгованість в розмірі 25412,40 дол. США., яка серед іншого складається з складається з заборгованості за кредитом в сумі 11415 дол. США, відсотків 2473, 93 дол. США.

Згідно наданого позивачем розрахунку вимог банку останнє погашення кредиту позичальником здійснено 11 січня 2011 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся лише 03 березня 2016 року. Будь-яких інших відомостей про звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом суду не надано, крім того будучі повідомленим про наявність заяв від відповідачів про застосування строків позовної давності, будь-яких клопотань з приводу встановлення поважності причин пропуску строків позовної давності із відповідними доказами позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін; до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого прав або про особу, яка його порушила; до абз. 2 ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); до ч. 3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанову Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14 цс14 за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи, що умовами договору передбачені щомісячні кредитні платежі відповідно до графіку, останній платіж здійснено 11 січня 2011 року, а позивач звернувся до суду з позовом 03 березня 2016 року, суд, з урахуванням заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, приходить до висновку, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до умов договору, позовна давність за домовленістю сторін збільшена не була, а тому до даних правовідносин має застосовуватися загальна позовна давність передбачена ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав суд вважає за необхідне постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 ЦК визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки від № 2249-019/06Р від 12 жовтня 2006 року не встановлено додаткових вимог щодо позовної давності.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання..

Як уже було встановлено судом строк дії основного договору кредиту № 2249-019/06Р сплив 12.10.2012 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що порука на даний час припинилась, а тому заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_2 стягненню не підлягає, оскільки позивач, згідно вимог ч.4 ст.559 ЦК України, втратив право вимоги до нього, у зв'язку із пропуском шестимісячного строку на пред'явлення вимоги і цей строк поновленню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Хараджа