Ухвала суду № 60024523, 26.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2065/16-ц Провадження № 22-ц/795/1671/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рябота В. І. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Лакізи Г.П., Тагієва С.Р.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:відповідача ОСОБА_5, прокурора Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» до ОСОБА_5 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

Не погоджуючись з рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року ОСОБА_5 звернувся з апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року позов Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» задоволений. Суд стягнув з ОСОБА_5, на користь бюджету м. Прилуки в Прилуцькому УДКСУ в Чернігівській області, КПЛЗ»Прилуцька центральна міська лікарня» витрати, понесені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в розмірі 2566,42 грн. та на користь держави 1378 грн. судового збору.

ОСОБА_5 вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що при зверненні до суду Прилуцькою місцевою прокуратурою Чернігівської області було подано позовну заяву в інтересах не держави, а комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня», яка не є державним закладом, а є комунальним закладом, тобто без належних на те повноважень, а тому позов повинен був бути залишеним судом без розгляду на підставі положень ст. 207 ЦПК України.

Апелянт також зазначає, що його цивільна відповідальність, на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», таким чином належним відповідачем по даній справі є саме ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції, в порушення положень ст. 33 ЦПК України, не була залучена до участі в справі ПрАТ «УПСК» в якості третьої особи, оскільки вона є страховою компанією, що застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог закону і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що 08.11.2014 року близько 19 години водій автомобіля ВАЗ 21011 13 ЗНГ д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_5 який згідно з полісом № АС/7012790 від 25.11.2013 року застрахував свою цивільно - правову відповідальність у ПрАТ «УПСК», рухаючись по вул. Київській в м. Прилуки в напрямку вулиць Київська-Вокзальна, на регульованому пішохідному переході біля перехрестя вулиць Київська-Садова, порушив вимоги п.18.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме водій ТЗ, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка йшла по пішохідному переходу від гуртожитку «Прилуцького агротехнічного коледжу» в напрямку магазину «АТБ». Під час ДТП ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді скалкового внутрішньо суглобового перелому правої вертлюгової западини зі зміщенням уламків, перелому правої здухвинної та правої лонної кістки, закритого скалкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи №55 від 19 лютого 2015 року відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров'я терміном понад 21 день.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.09.2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України і призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. У відповідності до ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від призначеної міри покарання з іспитовим терміном на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 220 грн.29 коп. в рахунок відшкодування витрат, пов»язаних із стороннім доглядом. Стягнуто з ПрАТ »УПСК» на користь ОСОБА_6 20192 грн.78 коп. в рахунок відшкодування витрат пов»язаних з лікуванням потерпілої. Стягнуто з ПрАТ»УПСК» на користь ОСОБА_6 6090 грн. в рахунок відшкодування неотриманого доходу. Стягнуто з ПрАТ»УПСК» на користь ОСОБА_6 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. (а.с. 6-7).

Згідно довідки № 01-13/352 від 23.05.2016 р. КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», витрати на лікування потерпілої ОСОБА_6 з 08.11.2014 року по 24.11.2014 року в травматологічному відділенні (16 ліжко/ днів) склали: 2448,96 грн. та 117,46 грн. вартість проведення лабораторних досліджень, тобто усього 2566,42 грн. (а.с. 12).

Оскільки понесені КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення відшкодовані не були, що негативно вплинуло на фінансовий стан державного органу та спричинило збитки державі, Прилуцька місцева прокуратура, як захід прокурорського реагування, звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» та просила відповідно до положень ст.1206 ЦК України стягнути з ОСОБА_5 витрати, понесені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в розмірі 2566,42 грн.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, щодо покладення обов»язку на ОСОБА_5 який вчинив злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та правовою суттю спору.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що при зверненні до суду Прилуцькою місцевою прокуратурою Чернігівської області було подано позовну заяву в інтересах не держави, а комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня», яка не є державним закладом, а є комунальним закладом, тобто без належних на те повноважень, а тому позов повинен був бути залишеним без розгляду на підставі положень ст. 207 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки вказаний позов поданий на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням роз'яснень наданих в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, а саме зважаючи на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган,

уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах. В цьому випадку підстави для залишення даного позову без розгляду відсутні.

В самій позовній заяві прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, і виходячи з положень ч.2ст.3,ст.45 ЦПК України прокурор мав право звертатися до суду за захистом інтересів держави, реалізуючи визначені Конституцією України та Законами України повноваження з метою захисту інтересів держави, самостійно визначаючи форму здійснення представництва у судах, вчиняючи процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2005 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, сторонами договору обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам(потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов»язкового страхування страховою компанією, зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1343цс15, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України.

Таким чином, саме ОСОБА_5 повинен відповідати за позовом Прилуцького міськрайонного прокурора, оскільки понесені лікарняним закладом витрати на лікування потерпілого від злочину відшкодовані не були, що негативно вплинули на фінансовий стан закладу охорони здоров»я та спричинило збитки державі.

При цьому доводи апеляційної скарги, що належним відповідачем у справі повинно бути Приватне акціонерне товариство»Українська пожежно - страхова компанія», є безпідставними оскільки витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від злочину не відносяться до видів шкоди, передбачених ст.ст.22-31 Закону України №1961-IV заподіяння якої підпадає під страховий поліс, і тому не підлягає відшкодуванню ПрАТ «УПСК», обов»язок відшкодувати такі витрати закладові охорони здоров»я на лікування ОСОБА_6 покладається на ОСОБА_5, який умисно вчинив злочин та обґрунтовано був притягнутий до відповіді по пред»явленому позові.

Оскільки лікування потерпілої ОСОБА_6 проводилось за бюджетні кошти, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із ОСОБА_5 на користь бюджету територіальної громади кошти в розмірі 2566,42 грн. на відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину особи.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому скарга підлягає відхиленню, рішення необхідно залишити без змін,

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: