Ухвала суду № 60024089, 23.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/1254/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Маслов В. В.Номер провадження 11-кп/788/260/16 Суддя-доповідач - Яременко Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Рунова В. Ю., Шунька Г. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Кравцової Л.М.,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Кравцової Л.М. на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 11 січня 2016 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м. Охтирка, Сумської області, раніше не судимий,

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Олександрівка Тарутінського району Одеської області, мешканець м. Охтирка, Сумської області, раніше не судимий,

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець і мешканець м. Охтирка, Сумської області, раніше не судимий,

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець і мешканець м. Охтирка, Сумської області, раніше не судимий,

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366 КК України.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачуються по даному кримінальному провадженні, яке надійшло до Тростянецького районного суду Сумської області з обвинувальним актом, у тому, що у кінці 2007- на початку 2008 року співзасновники ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_5, ОСОБА_3, директор підприємства ОСОБА_4, а також директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_6 зорганізувались у стійке об`єднання з розподілом функцій між собою і діючи за єдиним планом з корисливих мотивів, умисно, в порушення вимог Законів України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом підроблення і використання завідомо неправдивих первинних документів бухгалтерського обліку за нікчемними (недійсними) господарськими угодами, документів податкової звітності та інших документів, а також шляхом завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, ухилялись від сплати податку на додану вартість з фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Так, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачуються в тому, що вони за попередньою змовою, у складі організованої групи, упродовж 2008-2010 року у порушення вимог Законів України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснювали діяльність з ухилення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7», які знаходились АДРЕСА_1, від сплати податків, використовуючи, складаючи та видаючи завідомо неправдиві офіційні документи: податкові декларації, податкові накладні від ТОВ «Дніпротех» та ТОВ «Пром-Груп», за нікчемними (недійсними) господарськими угодами, направленими на порушення моральних засад суспільства і встановленого публічного порядку в державі, які не могли бути враховані в податковому обліку підприємств та не надавали ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» права на податковий кредит з ПДВ, що призвело до несплати вказаними підприємствами до бюджету податку на додану вартість у розмірі 621 тис. 731 грн., що в 1000 і більше разів перевищує встановлений законодавством на момент вчинення злочину неоподаткований мінімум доходів громадян і є значним розміром.

Також, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він діючи з метою ухилення очолюваного ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від сплати податку на додану вартість, з жовтня 2009 року по травень 2010 року при визначенні податкового кредиту підприємства з податку на додану вартість та складанні декларацій з податку на додану вартість використав завідомо неправдиві податкові накладні про придбання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів, складені від імені ТОВ «Днепротех» та ТОВ «Пром-Груп».

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що вони, будучи службовими особами як директори ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» відповідно, діючи у співучасті за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою ухилення очолюваних підприємств від сплати податків, упродовж жовтня 2009 року - травня 2010 року, умисно склали та видали завідомо неправдиві: податкову накладну про придбання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ТОВ «Пром-Груп» газового конденсату, видаткові накладні про придбання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» у ТОВ «Днепротех» паливно-мастильних матеріалів та про придбання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» у ТОВ «Пром-Груп» газового конденсату.

Крім того, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6, будучи службовими особами як директори ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» відповідно, за попередньою змовою у співучасті з ОСОБА_3, діючи з метою ухилення очолюваних підприємств від сплати податків, упродовж жовтня 2009 - травня 2010 року, склали податкові декларації з податку на додану вартість, до яких вносили завідомо неправдиві відомості щодо розміру зобов'язань по розрахункам з бюджетом, тобто вчинили службове підроблення.

Також, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_3, діючи у співучасті з метою ухилення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від сплати податків та штучного створення додаткових завідомо неправдивих документів в підтвердження дійсності господарських операцій з ТОВ «Днепротех», упродовж жовтня 2009 - березня 2010 року склали, видали та використали в бухгалтерському обліку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» завідомо неправдиві договори та товарно-транспортні накладні у підтвердження переміщення паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів нібито отриманих від ТОВ «Днепротех», тобто вчинили службове підроблення.

ОСОБА_4 також обвинувачується в тому, що він будучи особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та зобов'язаний сплачувати податок, протягом травня - липня 2004 року, ухилився від сплати податку на додану вартість шляхом незаконного формування податкового кредиту з цього податку на загальну суму 425060 грн., що є особливо великим розміром.

Окрім цього ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він підробив документи, тобто вніс до них завідомо неправдиві відомості про фактичне постачання та отримання товару, видаткових і податкових накладних щодо постачання від ФОП ОСОБА_4 до ПП «Надра» та від ПП «Надра» до ФОП ОСОБА_4 у квітні-червні 2004 року продуктів нафтогазопереробки за договорами поставки № ДГ-88 та № ДГ89 від 02.01.2004 року, а також підробив податкові декларації ФОП ОСОБА_4 з податку на додану вартість за квітень-червень 2004 року, внісши у ці декларації завідомо неправдиві відомості про наявність у ФОП ОСОБА_4 права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Надра» у квітні-червні 2004 року на суму 425060 грн. та використав завідомо підроблені видаткові і податкові накладні щодо постачання від ФОП ОСОБА_4 до ПП «Надра» та у зворотному напрямку у квітні-червні 2004 року.

Також ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він як директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7», будучи службовою особою, діючи в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_9 у АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що упродовж 2007-2008 років ОСОБА_3 і ОСОБА_9 на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» не отримували доходи у вигляді дивідендів, склав і видав завідомо недостовірні довідки про їх отримання зазначеними особами.

У поданій апеляційній скарзі з доповненнями( що є фактично клопотанням вирішеним окремо) прокурор у кримінальному провадженні, не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, порушує питання про скасування вироку суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду провадження у суді першої інстанції. За змістом доводів апеляційної скарги сторона обвинувачення зазначає, що, не проаналізувавши показання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, судом не надано їм належну правову оцінку та безпідставно покладено в основу виправдання, при цьому у судовому засіданні обвинуваченими не надано відповідей на ряд питань суду та прокурора, також наголошує, що, допитавши у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, судом надано їм неналежну правову оцінку та безпідставно визнано їх неналежними доказами, окрім того зауважує, що необґрунтованими є висновки суду в частині наявності порушень під час проведення слідчим обшуку у квартирі АДРЕСА_1 та визнання судом недопустимими зібрані під час вказаної процесуальної дії докази, та виключено усі наступні відомості, отримані на основі цих доказів, з числа доказів, що отримані з порушенням належної правової процедури, при цьому судом безпідставно не взято до уваги в якості доказів диски із записами проведених оперативно технічних заходів та інформацію з каналів телефонного зв'язку мобільного оператора ПАТ «МТС Україна», за змістом яких вбачається відсутність реальних господарських операцій ОСОБА_3 з ТОВ «Днепротех» і ТОВ «Пром-груп», разом з тим вказує, що у мотивувальній частині вироку суд навів різні підстави для виправдання обвинувачених та не послався на норму закону, на підставі якої виправдав вказаних осіб, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Кравцової Л.М., яка подану апеляційну скаргу підтримала, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника - ОСОБА_7, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'влене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції всебічно дослідивши обставини кримінального провадження, ретельно дослідивши всі зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку і надавши їм належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано виправдав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв'язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку суду, яким виправдано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в пред'явленому їм обвинуваченні, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Так, висновки суду про недоведеність, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України вчинені ОСОБА_3, передбачені - ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України вчинені ОСОБА_4, передбачені - ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України вчинені ОСОБА_5, передбачені - ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366 КК України вчинені ОСОБА_6, ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному аналізі сукупності усіх зібраних у провадженні доказів. При цьому, суд у вироку послідовно вказує, чому не приймає як докази усі обставини, висунуті органами досудового слідства і прокурором. Аналізуючи докази, які за версією обвинувачення підтверджують факт вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкримінованих їм злочинів, суд з посиланням на норми КПК України і інші закони прямо вказав, чому на підставі наявних доказів неможливо визнати винними обвинувачених і такі висновки суду, колегія суддів вважає правильними та логічними, а доводи апеляційної скарги прокурора про неповний аналіз доказів - необґрунтованими.

За змістом ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, при цьому згідно ст.63 Коституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дав належну оцінку показанням обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показання є послідовними, узгоджуються між собою і з іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, та в них вказуються відомості, які спростовують пред'явлене обвинувачення, при цьому, колегія суддів зауважує, що відповідати у судовому засіданні на питання суду та сторони обвинувачення, на що вказував прокурор у поданій апеляційній скарзі, з огляду на положення ст.. 63 Конституції України та п.4 ч.3 ст. 42 КПК України, є правом, а не обов'язком осіб, яким було пред'явлено обвинувачення, оскільки особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, а тому доводи прокурора в цій частині є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів.

При цьому суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаним вище вироком, вірно взяв до уваги те, що показання свідків обвинувачення, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, у своїй сукупності та взаємозв'язку не є належними доказами участі обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, при цьому врахував, що пред'явлене обвинувачення не містить будь-яких посилань на вказаних осіб, які були допитані судом як свідки, не визначає їх участь у обставинах, викладених в обвинувальному акті, не містить відомостей, які б свідчили про їх особистий зв'язок чи зв'язок юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які наведені у їх показаннях, з обставинами викладеними у пред'явленому обвинуваченні, та вмотивовано відхилив вказані докази сторони обвинувачення, як неналежні, а тому твердження прокурора в цій частині є також необгрунтованими.

Не погоджується колегія суддів і з доводами прокурора щодо необґрунтованості висновків суду в частині наявності порушень під час проведення слідчим обшуку у квартирі АДРЕСА_1 та визнання судом недопустимими зібрані під час вказаної процесуальної дії докази.

Так, з копії технічного паспорту на вказану квартиру від 27 листопада 2002 року, копії договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2002 року, листа КП Охтирське МБТІ від 23 жовтня 2012 року №1655 (т. 22 а.с. 249, т.23 а.с.39, 46) вбачається, що квартира АДРЕСА_1, на час проведення в ній обшуку належала ОСОБА_5, фактично являлась житлом. При цьому, поняття житла, іншого володіння особи визначене у ч. 2 ст. 233 КПК України, де вказано, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 30 березня 1989 р. у справі «Чаппел проти Сполученого Королівства», № 10461/83, п. 26 та п. 51; рішення від 16 грудня 1992 р. у справі «Німіц проти Німеччини», № 13710/88, пункти 29-31; рішення від 16 квітня 2002 р. у справі «Товариство «Колас Ест» та інші проти Франції», № 37971/97, пункти 40, 41) поняття "житло" у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року охоплює не лише житло фізичних осіб, воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення. А тому суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи сторони обвинувачення про законність обшуку з тих підстав, що в квартирі АДРЕСА_1 знаходились офіси ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7», та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», не ґрунтуються на нормах закону та суперечать практиці Європейського суду з прав людини, що визнається джерелом права в Україні.

Між тим, як вбачається з матеріалів провадження, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. 14-1, 177 КПК України (1960 року), обшук в квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, був проведений 10 липня 2010 року без вмотивованої постанови суду, що з огляду на роз'яснення п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" свідчить про недопустимість зібраних під час цього обшуку доказів, до того ж постанова старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області від 09 липня 2010 року, на підставі якої був проведений обшук, по тексту та в резолютивній частині містить суттєві розбіжності у зазначенні адреси квартири, де проводилась вказана процесуальна дія, та мається виправлення.

При цьому, 16 липня 2010 року в рамках іншої кримінальної справи № 10800074 старшим слідчим слідчого відділення податкової міліції ДПІ в м. Суми на підставі постанови Зарічного районного суду м. Суми від 9 липня 2010 року було проведено ще один обшук в квартирі АДРЕСА_1, про що складено відповідний протокол. (т.2 а.с.88 т.23 а.с.30), при цьому вказана постанова суду була прийнята за наслідками розгляду подання старшого слідчого відділення податкової міліції ДПІ в м. Суми про проведення обшуку від 09 липня 2010 року, погодженого цього ж числа заступником прокурора Сумської області. (т.23, а.с.28).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що службовими особами, які займали керівні посади в прокуратурі Сумської області, було затверджено (санкціоновано та погоджено) два взаємно суперечливі документи, що дає підстави вважати, що досудове слідство по кримінальній справі №10800077 дійсно здійснювалось поверхнево, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині, на переконання колегії суддів, є обґрунтованими, вмотивованими, такими, що узгоджуються з матеріалами вказаного провадження, та спростовують позицію сторони обвинувачення з приводу наведеного.

Що стосується доводів прокурора про те, що судом безпідставно не взято до уваги в якості доказів диски із записами проведених оперативно технічних заходів та інформацію з каналів телефонного зв'язку мобільного оператора ПАТ «МТС Україна», то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог КПК України дослідив всі надані докази, в тому числі і диски із записами проведених оперативно технічних заходів в рамках оперативно-розшукової справи № 12/21-09 від 10.06.2009 з інвентарними номерами № 382т, 383т, 384т та інформацію з каналів телефонного зв'язку мобільного оператора ПАТ «МТС Україна», що була отримана в ході досудового слідства на підставі постанови Апеляційного суду Сумської області від 26 серпня 2010 року та містить дані про з'єднання абонентів мобільного зв'язку, та дійшов вірного висновку про те, що такі докази самі по собі не мають суттєвого значення для встановлення важливих обставин даного кримінального провадження, є непрямими, тобто такими, що вказують на факти, які самі по собі не мають юридичного значення, при цьому стороною обвинувачення в ході судового розгляду не було надано обґрунтувань стосовно того, які саме обставини доводяться відповідною інформацію з каналів телефонного зв'язку.

Разом з тим, непереконливими є твердження прокурора з приводу істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме наведення судом у мотивувальній частині вироку різних підстав для виправдання обвинувачених та відсутність при цьому посилань на норму закону, на підставі якої суд виправдав вказаних осіб, оскільки за змістом вироку вбачається, що суд першої інстанції відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку обґрунтовано зазначив обставини та підстави для виправдання обвинувачених із зазначенням мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, та у в зв'язку з цим вірно прийшов до висновку про необхідність виправдання останніх в зв'язку з недоведеністю того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими, тобто з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, пославшись на цю норму закону, як на підставу виправдання. Ці висновки суду у мотивувальній частині вироку повністю узгоджуються з підставою виправдання обвинувачених, зазначеною в його резолютивній частині, а тому і відсутні підстави вважати, що судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, наведенні у апеляційній скарзі прокурора доводи жодним чином не впливають на законність прийнятого судом рішення, адже всі ці доводи є необґрунтованими, а тому колегія суддів на підставі сукупності досліджених судом доказів, приходить до висновку, що вирок суду є законним і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Кравцової Л.М. - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Рунов В. Ю. Шунько Г. О.