Ухвала суду № 60021642, 25.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2016 р. м. Київ К/800/2001/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Кравцова О.В. Єрьоміна А.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року

у справі №823/5070/15

за позовом ОСОБА_4

до державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського

управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни,

треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп»,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Дашковича»,

про визнання рішення протиправним та його скасування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Дашковича» про визнання протиправним та скасування рішення №24528618 від 17.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору суборенди землі від 10.06.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни №24528618 від 17.09.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору суборенди землі від 10.06.2015.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.08.2013 року між ТОВ «Гарантгруп» та Черкаською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0397 га за адресою АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2013 року.

ОСОБА_4 є учасником (засновником) ТОВ «Гарантгруп», розмір його частки у відношенні до статутного капіталу товариства складає 25%, таку ж кількість (25%) голосів учасників має на загальних зборах учасників товариства.

У вересні 2015 року позивачу стало відомо, що директор ТОВ «Гарантгруп» на підставі вказаного договору оренди від 10.06.2013 підписала договір суборенди від 10.06.2015, згідно з умовами якого ТОВ «Гарантгруп» передає ТОВ «АС Дашковича» в суборенду вищевказану земельну ділянку площею 0,0397 га.

17.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції за результатами розгляду заяви за реєстраційним номером 13340725 від 17.09.2015 здійснено державну реєстрацію договору суборенди землі від 10.06.2015, про що прийнято оскаржуване рішення №24528618 від 17.09.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що державним реєстратором при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги Закону №1952-IV, а саме п.1 ст.9, п. 2 ч.1 ст.15, ч.4 ст.15, п.4. ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, та вимоги ст.8 Закону «Про оренду землі», не взявши до уваги умови договору оренди земельної ділянки, яким не зазначено право передачі в суборенду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вказані висновки зроблені на неповно з'ясованих обставинах та в порушення вимог чинного законодавства.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, інші речові права відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 15 Закону №1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За правилами статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 8 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов щодо передачі орендарем орендованої земельної ділянки у суборенду, така земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду, якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили наявність письмового повідомлення орендодавця земельної ділянки про згоду або заперечення щодо передачі орендарем орендованої земельної ділянки у суборенду, а виходили лише з того, що передача земельної ділянки в суборенду можлива при умові зазначення про це у договорі оренди.

У той же час, скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп» №3506-01-25 від 18.03.2015 року (наявний у матеріалах справи), який адресований Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради стосовно надання згоди на укладання договору суборенди земельної ділянки. А також лист Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 30.03.2015 року, який наданий у відповідь на звернення вказаного товариства.

Крім того, до суду не надано доказів визнання договору суборенди землі від 10.06.2015 року, укладеного між ТОВ «Гарантгруп» та ТОВ «АС Дашковича» нечинним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення прийнятті за неповно встановлених обставин.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищевикладене і прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі №823/5070/15 - скасувати.

Справу №823/5070/15 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді